Главная » Онлайн игры » Зарубіжна література » Бібліотека

Тема любові у творчості В. Маяковського


Мне ни один не радостен звон,
Кроме звона твоего любимого имени.
В. Маяковський. "Лілічка"

В. Маяковського вважають поетом політичним. Він ставив перед собою одне завдання: сприяти поетичним словом революційній перебудові життя. "Я хочу, чтоб к штыку приравняли перо", — писав поет. Але він ніколи не цурався ліричної теми кохання.

У всіх віршах Маяковський страждає, благає про кохання ("Лилечка", "Люблю"). Але вже в поемі "Облако в штанах" вічна тема любові виражається затято, пристрасно: "Громада-любовь", "Громада-ненависть". В "Облаке в штанах" крик "Долой вашу любовь!" зливається із криками "Долой ваше искусство", "Долой ваш строй", "Долой вашу религию". Ідея поеми, її пафос — у беззастережному запереченні буржуазних стосунків, у чому б вони не виявлялися, і в утвердженні величі людини, мрії про вселюдське щастя.

У 1922— на початку 1923 року він написав і видав дві поеми про кохання: "Люблю" і "Про это". Поета звинувачували у роздвоєності, у непослідовності. Але ж ще недавно в "Приказе № 2 по армии искусств" він сам знущався з "любовних ліриків":

Кому это интересно,
что — "Ах, вот бедненький!
Как он любил
и как он был несчастным"?

Але ж він боровся не проти теми кохання в поезії, а проти вульгаризації цієї теми, проти перетворення її у засіб відтворення тільки особистих переживань.

Його лірика, в тому числі любовна, не є чимось відокремленим від усього, що писав поет. Вона також має свою "громаду-любов".

Лірика, як і його поетична публіцистика, сатира, насичена соціальним, політичним змістом. У Маяковського та чи інша тема завжди була відбитком життєвої необхідності, суспільної потреби. Саме так виникла в нього тема поеми "Люблю". Революція, яка докорінно змінила суспільні відносини між людьми, підказувала необхідність перебудови і особистих стосунків. Сам Поет засуджує стосунки в коханні, які встановлюються в обивательському середовищі, де "между служб, доходов и прочего изо дня в день очерствевает сердечная почва" і де "любовь поцветет, поцветет и скукожится". Він протиставляє їй любов свого серця. Його любов інша: вона велика, сильна, непорушна. Кінець поеми звучить урочистим гімном відвертості, глибини і сталості почуття любові.

Не смоют любовь
ни ссоры,
ни версты.
Продумана,
выверена,
проверена,
Подъемля торжественно
стих строкоперстный,
клянусь —
люблю...

Це поєднання особистого і суспільного виявилося і в поемі "Про це". Основний конфлікт у поемі між ліричним героєм, який бореться за нові стосунки у суспільному і особистому житті, і лицемірством, що закріпилося в побуті. Відбувається зіткнення "любові-громади" нової людини із "курячою любов'ю" міщанина.

Так что ж?
Любовь заменяется чаем
Любовь заменяется штопкой носков?

Трагедія в тому, що кохана жінка виявилася міщанкою. Стикаються два світи. Переживання поета мають інтимний характер: "В постели она. Она лежит". Єдиний зв'язок — телефон. Апарат, що надривається від дзвінків, підкреслює гостроту хвилювань поета. У поемі не виключена можливість взаємного кохання, потрібно тільки скорити свою "громаду-любов", стати міщанином, "пролезть петушком" у їх побут, у їх сімейне щастя. Але це означало б придушити в собі людину, капітулювати перед карликом-міщанином. Пристрасно і гнівно звучать слова:

... не приемлю, ненавижу это
все.
Все,
что в нас
ушедшим рабьим вбито, все,
Что мелочинным роем
оседало
и осело бытом
даже в нашем
краснофлагом быте.

Два листа — "Татьяне Яковлевой", "Товарищу Кострову из Парижа о сущности любви". В особистому конфлікті розкриті риси людини-громадянина і патріота. Любов — це титанічне напруження сил, у якому суперником є сам Коперник.

"Любов — це життя, — стверджував Маяковський. Любов народжує поетичне слово, вона активна. Любити — значить уміти ненавидіти все, що заважає сприймати світ як щастя.

Нам любовь не рай да кущи,
нам любовь гудит про то,
что опять в работу пущен сердца
выстывший мотор.

"Все життя мене супроводжував голос людини, пораненої любов'ю, — любов'ю ніжною і вимогливого до всіх людей, до всього людства", — згадував К. Федін про Маяковського.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 7 | Добавил: андрюха

Анрі-Марі Бейль Стендаль
Руданський Степан (Життя та творчість)
Езоп
Данієль Дефо
Беллоу Сол
Стефаник Василь (Життя та творчість)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 22
    Гостей: 22
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта