Главная » Онлайн игры » Зарубіжна література » Бібліотека

Світ дорослих з погляду маленького хлопчика (за новелою О'Генрі "Вождь червоношкірих")


Іноді здається, що дорослі — дуже нерозумні люди. Уявіть собі: цілком самостійні та незалежні, мають змогу жити як заманеться, а чинять нелогічно. Вигадують самі для себе якісь перешкоди, заборони, закони та живуть, дотримуючись них, мовби весь час на ланцюгу, у якомусь прокрустовому ліжку.

Коли стільки забороняють, втрачаєш задоволення від самого життя. Коли стільки разів казати "Ні", то настає мить, що твого дозволу й питати не будуть. Але й найжахливіше, коли замість живої людини, підлітка, бачать якусь схему, модель, що повинна і те інше. Або зовсім не помічають, на питання твої відповідають хіба тільки: "Відчепись!" І все вимірюють на метри, кілограми, долари, центи...

З одного боку, такі дорослі заслуговують звичайної помсти — такого ж жорстокого ставлення до них навіть у грі, а з іншого, — якщо серед них трапляються винятки, то в них вчепишся зубами, і не дай же Бог їм хоч на мить відхилитись від ідеалу.

Біля і Сем, навіть з їхньою підступною метою — придбати гроші через викуп хлопця, все ж таки люди непогані. Вміють жити в печері, куховарити на вогнищі, чудово вигадувати. їхній лист з підписом: "Два злодії" — зробив би честь будь-якому детективному роману. Грати з ними цікаво. Мабуть, вони ще пам'ятають, як самі були дітьми. А може, й діти не всі вміють гратися?

А скільки вони знають і як терпляче відповідають на запитання! Вчителька з нашої школи поруч з ними — трієчниця та звичайна істеричка! Ніколи ще не було так цікаво! Якщо всі злодії такі, як Білл із Семом, то навіщо ними дітей лякати? За запитаннями — жодної лайки, жодного стусана. Коли виганяли, правда, дали по шиї, так справедливо ж!

Ще чим вони мені подобаються, так це своїм ставленням до грошей. Вони таким чином, звичайно, не розбагатіють, але й від жадібності теж не помруть. Я не бажаю їм лиха, хіба що, граючи, пожартував трохи. Так це гра. Мені з ними добре було. Я б все життя так згоден провести. Ну, збрехали вони мені про срібну рушницю — так живі ж люди! Я простив їм, я ж розумію. Цікаво, а якщо б вони не сплатили цих грошей, чи взяв би мене батько назад?

Шкода, що вони так швидко втекли... Я б їх наздогнав, але там, на кордоні, паспорти, документи...

Чого ж ті дорослі вигадали стільки перешкод? Я розумію, Білл із Семом від мене дещо втомились, але невже їм мене зовсім не шкода? З ними так цікаво було.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 7 | Добавил: андрюха

Кривенко Наталя (Короткий життєпис)
Джорж Ноел Гордон Байрон
Підмогильний Валер'ян (Біографія)
Антоненко-Давидович Борис (Життя та творчість)
Щеголєв Василь (Короткий життєпис)
Франц Кафка

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 28
    Гостей: 28
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта