Главная » Онлайн игры » Зарубіжна література » Бібліотека

Протест проти війни у творчості письменників XX століття (за оповіданням Г. Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...")


БЕЛЛЬ ГЕНРІХ (1917-1985)

Німецький письменник, лауреат Нобелівської премії (1972), активний учасник антифашистської "Групи-47", президент міжнародного ПЕН-клубу (1971-1976). Письменник завжди відстоював гуманістичні принципи, виступав проти будь-яких форм насилля. Генріх Белль змушений був брати участь у Другій світовій війні. Недалеко від Запоріжжя загинув у боях його власний батько. Белль бачив війну на власні очі, але ніколи не змальовує батальних сцен, героєм його творів є "маленька людина", яка не може протистояти тоталітарному тиску.
Письменник усвідомлював провину німецького народу за розв'язання війни і своїми творами намагався загасити міжнаціональну ворожнечу. "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа.." (1950), "Де ти був, Адаме?" (1951), "Більярд о пів на десяту" (1959), "Очима клоуна" (1964) стверджують найвищу духовну сутність людини.

Протест проти війни у творчості письменників XX століття (за оповіданням Г. Белая "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...")

Письменники різних країн у своїх творах засуджували кровопролиття, виступали проти знищення людей, намагалися довести, що війна - це трагедія як для переможених, так і для переможців.
Хемінгуей, Ремарк показують трагедію "маленької людини", яка пройшла бойовими дорогами і залишилась, духовно скаліченою. Тільки-но вони встигли у своїх творах описати трагедію "втраченого покоління", як у світі вже почалася підготовка до наступної бійні - до Другої світової війни.
Ремарк пише свій роман саме у розпал отруєння мас фашистської бацилою. Його герої так і не знайшли свого місця у післявоєнному житті. "Що з них візьмеш? - втрачене покоління", - так сказав про подібних людей колись власник гаража у Франції. Фраза виявилася влучною, але жити від цього легше не стало і уроків з жорстокого людиновбивчого дійства "надлюди" не винесли.
"Надлюди" завжди чомусь забувають, що у цьому слові головною є не перша, а друга його частина - "люди"! Вони хочуть бути "над", "зверх", хочуть мати більше, хочуть мати все. А хто для них люди? З усього видно, що люди для них - це лише засіб досягнення власних амбіцій, це шахові фігурки, які можна переставляти куди завгодно, а можна й просто викинути.
Генріх Белль так само, як і Ремарк, як Хемінгуей, також пройшов війну, він бачив її на власні очі і знав, як працює людиновбивча машина.
"Мерців нагору, а решту сюди!" - з такої фрази розпочинається оповідання Белля. Навіть "мерці - мають якусь більш-менш власну назву, а до живих ставлення гірше - вони просто "решта".
Юнак, який три місяці тому закінчив гімназію, повертається сюди у вигляді "решти". Він поранений, він втратив дві руки і ногу, він став інвалідом (якщо виживе!), бо він, як і колишні спартанці, що загинули, просто виконував наказ.
Цей хлопець був такий, як багато хто з нас. Він бігав коридорами своєї гімназії, дряпав якісь написи на стінах, не вмів виконати завдання, яке дав йому вчитель, на перервах бігав курити, щоб його ніхто не бачив...
Я дивлюсь на своїх однокласників, на моїх друзів і жахаюсь: якщо раптом і нам випаде на долю це страшне слово "війна"? Сьогодні ми сміємося, думаємо тільки про все найкраще і раптом... Що чекає на цього юнака, чи захоче він жити, якщо залишиться живим?
Його скалічила війна, але ж не просто війна, а Хтось, хто дав команду до війни, до людинознищення. І це знищення було завчасно сплановане, підведене під гарну систему виховання - через античну культуру. Безцінна античність і свавілля фашизму в гімназії були поставлені в один ряд - і те, і інше мало викликати захоплення.
Г. Белль не описує війни в її "військовому обличчі". Він, хоча і був на війні, не любить змальовувати батальних сцен, він показує людину, яка залишається травмована не тільки фізично, а й духовно.
"Молока!" - просять спраглі губи юнака. Усе дитинство повернулося до нього в одну мить, але вже не поверне він себе колишнього. Виконуючи наказ, він втратив себе, він навіть не може придумати, який напис мав би бути на меморіальній дошці: "Він поліг за..." За що? За кого? Для чого?
Хлопця відправили вбивати, загарбувати чужі країни, красти чужі долі, відчувати себе героєм. І що? Отримав він щастя? Що тепер йому до цілого світу, до улюбленого німцями Гітлера, до цих класичних зразків нації, якщо він більше не зможе жити, і якщо поліг він ні за що - "поліг за..."
Фраза на дошці залишилась недописаною. Так само недописаною, недожитою є доля хлопця. Вона обірвалася, бо хтось дав наказ...
Хочеться крикнути усім, хто так і не вгомонився з війнами, убивствами:
Люди, будьте людьми!
Не вбивайте себе і інших.
Виступають мільйони з пітьми,
Їх ви вбили! Не треба більше!
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 5 | Добавил: андрюха

Мушкетик Юрій (Біографія)
Яворницький Дмитро (Біографія)
Хорунжий Юрій (Короткий Життєпис)
Підсуха Олександр (Життєпис)
Павличко Дмитро (Біографія)
Джек Лондон

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 3
    Гостей: 3
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта