Главная » Онлайн игры » Зарубіжна література » Бібліотека

Поетичне "я" поезій В. Маяковського


Про поезію Маяковського найчастіше сперечаються, тому що непросто прийняти його вірші й зрозуміти - надто вже вони незвичайні. Але це - справжня поезія, тому що вона сповнена виразних і естетично переконливих художніх образів, які передають мінливість і багатство навколишнього світу.
Яке ж поетичне "я" цього поета? Перш за все воно яскраво виражене, як годилося футуристові. Він ставить своє "я" врівень з цілим світом, тому й звертається до Землі:

Земле!
Ты! Нас - двоє,
Пораненных, загнанных ланями...

Так відчуває поет землю і себе, самотнього серед світу, де панують гроші, де матеріальне посіло не тільки своє місце, але й місце творчості, духовності. Саме цим фактом продиктоване оце перебільшене "я". Це не від егоїзму, а від власної вразливості. І навіть назва "Себе, любимому, посвящает эти строки автор" - це спосіб захисту від великого й часто бездушного світу. І в циклі "Я" поет сказав про це недвозначно:

Я одинок, как последний глаз
у идущего к слепоте человека!

Позиція Маяковського висловлена часто різко, категорично, любов і ненависть виражені контрастно. Разом із тим поетичне "я" - це уособлення емоційної відкритості для сприйняття чужого болю. Таким є вірш "Хорошее отношение к лошадям" або "Вот так я сделался собакой". Почуття спорідненості з усім живим на землі - ось головне у віршах Маяковського. Це душа його поезії, а химерна форма, незвичність образів - то лише спосіб подачі свого бачення світу. А шляхи розв'язання важливих задач сучасності лежать, на думку поета, через розуміння законів гармонії, через любов до всього навколишнього. Кохання до жінки - лише частина сприйняття світу через власне "я". Але це почуття так само сильне, всеохватне:

И чувствую -
"я"
для меня мало.
Кто-то из меня вырывается упрямо.

Поетичне "я" Маяковського інколи свідомо зухвале, воно кидає виклик усьому світові, який втратив гармонію:

Эй, вы!
Небо!
Снимите шляпу!
Я иду!

Але й сам поет, відкричавши свої гасла, відгримівши зболеними римами, ніби прислухається до всесвіту, який здається йому довершеним і живим:

Вселенная спит,
положивши на лапу
с клещами звезд огромное ухо.

І тоді знову відкривається уся незахищеність, вразливість його поетичного "я".
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 8 | Добавил: андрюха

Марсель Пруст
Акройд (Екройд) Пітер
Джеймс Джойс
Абовян Хачатур
Вишня Остап (Життя та творчість)
Смілянський Леонід (Біографія)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 36
    Гостей: 36
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта