Главная » Онлайн игры » Зарубіжна література » Бібліотека

Переклади російською та українською мовами віриш Г. Гайне "На севере диком..." ("Самотній кедр яв стромині...")


Що таке взагалі переклад? Якщо десь на вулиці, у крамниці, то, звичайно, просто передача змісту, спосіб зрозуміти одне одного. Якщо десь у політиці, юриспруденції, то це мистецтво, бо треба зважити кожне слово, інтонацію. А якщо мова йде саме про мистецтво слова, тобто про літературу, поезію?

Я не знаю, чим краще виміряти точність перекладу віршів: змістом, образністю, передачею особливостей ритму чи рими? І як бути з душею, що живе, як домовичок у будиночку, в кожнім вірші?

Якось я прочитала висновок, до якого дійшов один з найвизначніших поетів та перекладачів поетичних творів з сучасних йому і давніх мов Василь Жуковський: "Перекладач у прозі є раб, перекладач у віршах — суперник. У мене все з чужого, але все — своє".

Звичайно, спеціалісти ще можуть встановити, хто з перекладачів досконало знає мову оригіналу, а хто — так собі чи взагалі користується прозовим дослівним перекладом. Але ми не дослідники — просто читачі.

Перед нами славетний вірш німецького поета-романтика Г. Гайне. Точніше, кілька його перекладів російською та українською мовами.

Самотній кедр на стромині
В північній стоїть стороні,
І кригою, й снігом укритий,
Дрімає і мріє вві сні.

Це переклад Леоніда Первомайського, десь через півтора століття.

На севере мрачном, на дикой скале,
Кедр одинокий под снегом белеет,
И сладко заснул он в инистой мгле,
И сон его вьюга лелеет.

Це переклад сучасника Федора Тютчева.

На севере диком стоит одиноко
На голой вершине сосна
И дремлет, качаясь, и снегом сыпучим
Одета, как ризой, она.

Це знайомий з дитинства вірш Лєрмонтова — вибачте, переклад Лєрмонтова із Гайне — теж першої третини XIX ст., але такий сучасний, що здається, він — за межами часу взагалі.

Глядить сумна ялиця
На зимні береги;
Над нею студінь злиться,
Окутують сніги.

Це початок XX ст., Степан Чарнецький.

Ось майже зразу різниця — три дерева: кедр, сосна, ялиця. Останнє — ялиця, із зменшувально-ласкавим суфіксом, та й ше без епітета "самотній", без вказівки на "дикі береги" чи "север мрачный", на далеку північну сторону, явно уводить від змісту.

А шо мав на увазі сам Гайне? У німецькому оригіналі — сосна, але німецькою мовою "Еіп Fichtenbaum" — чоловічого роду, тобто, замінивши на "кедр", і Тютчев, і Первомайський намагалися зберегти образ самотньої людини-чоловіка, що мріє про свою половину-жінку, яка на іншому краю світу.

На перший погляд, може здатися, що в лермонтовському перекладі порушено головне, "розбито" звичне уявлення про пару, половину. Але Лермонтов зробив наголос на іншому, поставивши на перший план спорідненість душ.

Сам ритм лермонтовського перекладу допомагає створити відчуття сна-дрімоти під блискучою ризою сипучого снігу. Такий самий ритм повільного, рівного покачування уві сні зберігає й переклад Тютчева. До речі, ця мелодійність дешо зникає у перекладі Первомайського, бо він використовує багато односкладових слів. У перекладі Степана Чарнецького мотив сна відсутній:

Глядить сумна ялиця...
Про пальму тихо мріє...

Також у нього відсутній і мотив суму самотньої пальми, яка

В жарі проміння мліє.

Слово "мліє" не означає незадоволеності своїм становищем.

У Тютчева теж немає цього відчуття: його пальма

Под пламенным небом, на знатном холму
Стоит и цветет, одинока.

Порівняємо з іншими перекладами:

Сумує в німій самотині
На спаленій сонцем скалі.
Л. Первомайський

Одна и грустна на утесе горючем
Прекрасная пальма растет.
М. Лермонтов

Зауважимо також на русизми обох українських перекладів: замість літературного "скеля" — "скала", задля ритму й рими, щоб зберегти наголос на останньому складі. Не дуже вдало звучить у перекладі Л. Первомайського вираз "на спаленій сонцем скалі": якщо вона спалена (а не опалена), так що ж від неї залишилося?

Якщо казати про душу поетичного твору Г. Гайне, саме про відтворення поетичних образів поетичними засобами, то мені, читачеві, найкращим здається переклад, зроблений Лермонтовим, бо ці образи — з кольоровими епітетами й мелодійністю ритму — передають не тільки зміст, а ще й настрій.

Тут, звертаючись до слів В. Жуковського, наведених у вступі до цього твору, можна вважати Лермонтова не тільки перекладачем Г. Гайне, а його суперником.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 6 | Добавил: андрюха

Костенко Ліна (Біографія)
Підмогильний Валер'ян (Біографія)
Підгірянка Марійка (Короткий життєпис)
Антонич Богдан-Ігор (Біографія)
Генріх Гейне
Гнатюк Іван (Біографія)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта