Главная » Онлайн игры » Зарубіжна література » Бібліотека

Ностальгія за втраченою гармонією людини зі світом у поезіях Р. М. Рільке. 2


P. M. Рільке — поет, що все життя шукав духовну батьківщину, шукав джерело натхнення і втрачену з невідомих причин людьми гармонію.

Творчість кожного митця, незалежно від його власного бажання, відображає тією чи іншою мірою духовні пошуки, особисті переживання, страждання. Справедливим це твердження буде і по відношенню до творчості P. M. Рільке.

Дебютна збірка "Життя і пісні" належала двадцятирічному юнакові без літературної освіти, належної поетичної школи і будь-якого знання життя, яке було задеклароване у назві. Вірші цієї збірки пропонували читачу романтичний репертуар душевних порухів і станів, що на тлі поетичних смаків кінця дев'ятнадцятого століття сприймалися як атавізми.

Ліричний герой збірки — юний поет, що не мав ані родини, ані віри, ані рідного міста, ані народу. Брак усього цього прикривався різноманітними масками. Проте вже перша збірка була позначена тими поетичними інтуїціями, які пізніше розгорнуться у великі теми лірики Рільке: настрій благоговійного прийняття "пульсуючого життя" з його одвічними піднесеннями і спадами або досвід чутливого сприйняття "мови квітів".

Наступна збірка "Жертви ларам" відображала вторгнення молодого автора у нове для нього коло тем, що були пов'язані із зображенням рідного міста. Адже лари у давньоримській міфології — це боги-покровителі домашнього вогнища, сімейного життя, громадського суспільства. Значна частина книги — описи храмів і будинків, алей і кладовищ старої Праги. Іноді ці малюнки розбавлені зображенням історичних персонажів, видатних національних поетів, відомих пам'яток архітектури або топографічними назвами, елементами народного мовлення, рядками народних пісень. Це був зразок "літератури рідного краю", який повною мірою відповідав офіційній ідеології. У порівнянні з дебютною збіркою ця книга була помітним кроком уперед. Тут з'явився реальний світ, а також окреслились такі важливі об'єкти поетичного осмислення, як слов'янський фольклор, тема міста, убогості. Невдовзі у творчості Рільке чеське тло зникне, а відкриті на цьому тлі теми стануть основою його подальшої творчості.

У наступних двох збірках "Повінчаний снами" і "Святий вечір" природа постає в іншій іпостасі. Культурні парки, прикрашені альтанками, замки, фонтани — все це нагадує стилізацію аристократичної старовини. Насичені кольори передавали велич, розкіш, пишноту природи.

Основне завдання автора полягало в тому, щоб ствердити самоцінність природи. Це завдання він намагався розв'язати імпресіоністичною установкою на фіксації прекрасної миті, загальним настроєм ліричного героя, який із захопленням спостерігає пейзаж, музикальністю поетичного мовлення, перенасиченням пишними метафорами. В одному з віршів апологія краси, наприклад, досягається завдяки уподібненню світу великій квітці. Травневий світ духмяніє, ніби велика чудодійна квітка. Отже, одне із джерел гармонії — чудодійна природа, звідси проектування образів рослинного світу на світобудову.

У книзі віршів "Мені до свята" поет вповні демонструє зміну світогляду, що відбулася, він звеличує світ життя — великого, святкового, того, що усміхається і квітне.

Якщо раніше в його творчості поширеними були епітети "печальний", "втомлений", "слабкий", "тривожний", "блідий", "білий", "сріблястий", то тепер простежується зовсім інший ряд характеристик і образів: "юний", "святковий", "червоний", "золотий", "зелений", "світлий", "гарячий", "глибокий", "сміх", "весна", "літо", "вино", "червоні рожі" тощо.

Ліричний герой збірки знаходиться на межі, що розділяє два світи — реальність і мрію. Стверджується необхідність самовідданості життєвій стихії ("Живи, не треба розуміти дива"), водночас констатується почуття власної загубленості — бажання скинути, "як неправду", темний одяг і зануритися у сонце.

У подальшій творчості Рільке розробляє ще одну важливу тему — драматичні стосунки людини з Богом. Перший крок до цього — цикл "Прихід Христа". Прихід Христа в інтерпретації Рільке далекий від євангельської традиції. Христос у Рільке з'являється де завгодно: на кладовищі, де нещодавно поховали матір маленької дівчинки, у майстерні художника, що працює над картиною із євангельської історії, у ресторації поруч із молодою повією, у маленькій сільській церкві.

Найчастіше він з'являється в образі "останнього з останніх" — юродивий, напівбожевільний, грішний і наївний мрійник. Не дивно, що, з'являючись серед звичайних людей, Христос залишається непоміченим, невизнаним, незважаючи на те, що в будь-яких його втіленнях відчуваються вібрації Божественної любові до людини і надлюдських мук, а в моменти падіння зберігається гідність володаря "царства не від цього світу". Лише серце дитини здатне відгукнутися на його слова, на його жести співчуття або прояви ласки — світ дорослих залишається непричетним. У цьому світі образ Христа перетворився на порожній знак, його жива сутність вкрилася непроникливим шаром шаблонних уявлень, а зміст його вчення давно перекрутився через багатовікові забобони. У цьому світі він, як і під час першої появи, приречений на розвінчання, ганьбу і забуття; на галасливому ярмарку життя для нього залишилася лише буда, куди іноді заходять роззяви.

Але все ж таки в центрі уваги Рільке не Бог, хоча на нього спрямовані напружені почуття і думки героя - "ченця". На першому плані — осмислення досвіду співіснування людини і Бога, їх протистояння і спільна творчість. Невипадково починається книга з вірша, у якому ліричний герой урочисто говорить про те, що настає час,коли можна відчути "пластичний день" і речі відкриваються перед "дозрілим поглядом", -^тобто час пізнання і прозріння. Іноді вірш "молитва" набуває форми визначення Бога: Ти — майбутнє, Ти — мати, Ти — закон, Ти — перетворений таємний шлях, Ти — внутрішня істина, Ти — суть, Ти — човен, що пливе.

У книзі постає і питання про шлях наближення до Бога — про "паломництво", яке трактується як досягнення того духовного стану, який би дозволив Богу відкритися людині. Це бідність, яка визволяє душу від ілюзій володіння життям, і "власна", визріла, немов великий плід, смерть.

Отже, відправні точки на шляху пошуків гармонії, які постають у творчості P. M. Рільке, — це вічна природа, кохання, Бог і власне пізнання цих істин.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 6 | Добавил: андрюха

Чуб Дмитро (Біографія)
Зимний Леонід (Короткий життєпис)
Гулак-Артемовський Петро (Біографія)
Пільгук Іван (Життєпис)
Чендей Іван (Біографія)
Кальницький Яків (Біографія)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 16
    Гостей: 16
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта