Главная » Онлайн игры » Зарубіжна література » Бібліотека

Нещадна правда і пронизливий ліризм роману Діккенса "Пригоди Олівера Твіста"


Андре Моруа якось зазначив, що найкращі романи — це романи про "учнівство", де романтичне частіше всього створюється за допомогою конфлікту між безжальним світом і юнацькими надіями. Таким є роман Бальзака "Утрачені ілюзії". Чарльз Діккенс створив, на мою думку, не менш знаковий тип романів — про становище залишених, нікому не потрібних дітей у безжальному світі. Це романи про те, як бідолашні сироти виживають, піднімаються із жорстокості, бруду і ненависті, як входять у дорослий світ, не втративши доброти і чистоти душі. І хоча російський критик Бєлінський писав про подібні романи Діккенса, що вони засновані на сімейній таємниці: "кинуте напризволяще дитя багатої і знатної особи переслідується родичами, охочими скористатися його спадком", художня цінність цих творів і їх популярність не втрачають своєї величі. Завдяки своїй геніальності Діккенс зумів щоразу стару, як сама Англія, зав'язку перетворити на грандіозний, самодостатній роман. Таким є роман "Пригоди Олівера Твіста".

На початку твору ми бачимо Олівера бідолашним малюком, поява якого на світ у робітному домі призвела до смерті матері. Кинутий напризволяще хлопчик зазнав жорстокості цього світу. Перші роки життя Олівера — це боротьба за виживання. Якось він попросив добавки каші, після чого життя його стало нестерпним: "Цілий тиждень після того, як Олівер Твіст учинив свій блюзнірський і ганебний злочин — попросив дати ще каші, — його, згідно з мудрою і милосердною ухвалою ради, тримали під замком у темному карцері". А пізніше члени тієї ж ради погодилися віддати малого Олівера в науку до сажотруса, навіть попри те, що у сажотруса вже декілька учнів загинули, отруївшись чадним газом у димарях. А коли суд відмовив сажотрусові опікуватися новою можливою жертвою, Олівера віддали в науку до трунаря. Проте малий сирота не лише страждав і підростав. У нього з'явилося і дедалі зміцнювалося почуття власної гідності. За образу своєї неньки Олівер уперше в житті кинувся у бійку: "Почервонівши від люті, Олівер скочив на ноги, перекинув стілець і стіл, схопив Ноя за горло, трусонув так, що в того аж зуби клацнули, і, вклавши всю свою силу в один удар, звалив свого кривдника з ніг".

Олівер був від природи доброю людиною. Виростаючи серед бруду і жорстокості, він сам не був жорстоким. Він не хотів бути злодієм. Це життя хлопчикові нав'язували обставини, а він весь час продовжував боротися із брехнею і несправедливістю. По-справжньому щасливим Олівер відчув себе у товаристві Рози, Мейлі, Гаррі. Він побачив, що існує інший світ, про який він навіть не смів мріяти. Добре серце завжди тулиться до добросердечних людей.

Однією із характерних особливостей романів Діккенса є те, що після похмурих пейзажів і не менш похмурих розповідей про сирітське поневіряння чистих душею дітей настає щасливий кінець, із-за хмар визирає довгоочікуване сонце і дарує всім довгоочікуване тепло і радість. Але щаслива розв'язка не може настати без неминучих жертв, бо ми маємо справу не з красивою казкою, а з реальною картиною життя англійського суспільства доби XIX сторіччя. Не дожила до щасливої розв'язки добра дівчина Ненсі, яка заплуталася у тенетах злочинного світу, але не хотіла з цим миритися. Життям своїм вона поплатилася за те, що потай від злочинців захотіла допомогти Оліверові. Підкреслюючи, що смерть Ненсі була благородною, заради спасіння людини, автор вдається до низки художніх засобів, щоб підкреслити своє особливе ставлення до бідолашної дівчини, жорстоко забитої до смерті Сайксом. Того ранку ясне сонце, яке однаково щедро ллє своє сяйво крізь дорогі кольорові шибки і заліплені папером віконця, освітило кімнату, де лежала вбита дівчина. Смерть Ненсі викликає щире співчуття. Це єдина жертва, окрім маленького хворого товариша Олівера, у таборі добрих героїв, які борються за виживання і за утвердження своєї гідності.

Незважаючи на досить чіткий розподіл персонажів на добрих і недобрих, всі вони не втрачають своєї яскравості. До того ж, нещадна правда, їдка іронія і пронизливий ліризм, високий пафос автора забезпечують проникнення творів до глибин людських сердець. "Коли я писав, я служив своїй країні", — скромно зізнався Діккенс, який за життя став світовим класиком.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 9 | Добавил: андрюха

Андрич Іво
Марсель Пруст
Драч Іван (Життя та творчість)
Медвідь В'ячеслав (Життєпис)
Семенко Михайль (Біографія)
Андрійчук Кесар (Біографія)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 17
    Гостей: 17
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта