Главная » Онлайн игры » Зарубіжна література » Бібліотека

Мій Маяковський...


Ця тема особиста для кожного, хто обрав її. Кожен буде, звичайно, говорити про те, що дороге йому в особистості і віршах поета, тому що це все-таки "мій Маяковський", хоча не виключені й інші повороти в темі... Для мене очевидним є те, що Маяковський — поет часу, революції і подій, свідком і учасником яких він був. "Моя революція", як говорив поет, і до цього додати нічого.

Справа — у масштабі особистості Маяковського, у ладі його душі, у здатності лірика далеке робити близьким, а у всьому дуже особистому знаходити загальнолюдське:

И чувствую —
"Я"
для меня мало, —

писав поет. Я поділяю думку про поета таких визнаних авторитетів слова, як А. В. Луначарський і режисер В. Мейерхольд, який першим поставив в 1918 році "Містерію-буф" Маяковського, а в 1929-му сатиричну п'єсу "Баня", поетів Марини Цвєтаєвої і Бориса Пастернака. Мені цікаве коло людей, з якими спілкувався і працював Маяковський. Це — математик і поет Велемир Хлебников, який намагався відшукати числовий код до пізнання історичних подій, розрахувати і визначити, де що відбудеться і чим завершиться. О. Блок, що передчуває "немислимі зміни", "немислимі заколоти", соратники по футуризму брати Бурлюки й Кручених. Я поділяю думку О. М. Горького про те, що Маяковський — трагічний поет. Горький відчув це, читаючи ранні вірші поета, і рішуче відокремив Маяковського від інших футуристів, захоплених словесними експериментами. Я розумію людей, які у разі потреби знайти ємку, хльостку і виразну фразу, звертаються до віршів Маяковського.

Мені подобаються вірші Андрія Вознесенського про Маяковського "Маяковський у Парижі":

Каково Вам, поэт, с любимой?! —
Это надо ж — рвануть судьбой,
чтобы ликом,
как Хиросимой,
отпечататься в мостовой!
Гений. Мот. Футурист с морковкой.
Льнул к мостам. Был посол Земли...
Никто не пришел
на Вашу выставку, Маяковский.
Мы бы — пришли.
Вы бы что-нибудь нам почитали,
Как фатально Вас не хватает!..
………………………………………

Я дуже ціную і відчуваю щире прагнення Маяковського зробити світ кращим, людянішим.

Я бы всех в любви моей выкупал,
да в дома обнесен океан ее!

Поет розповідає про нелегке народження нового ставлення до праці, любові до Батьківщини: "Землю, которую завоевал и полуживую кыняньчил, вовек разлюбить нельзя!"

Авторське "добре!" засновано не на порожньому молодецтві, воно вистраждане в потрясіннях і злиднях.

Усе це я ціную в ліриці поета, якій би ревізії ці почуття і думки не піддавалися сьогодні. Маяковський пишався тим, що бачив і створював. Зробіть краще і пишайтеся цим кращим! Розмову із сучасниками Маяковський продовжує у вступі до поеми "На повен голос". Маяковський відкидає поезію і життя, якщо вони байдужі і глухі до страждань людей.

...неважная честь,
чтобы этаких роз мои изваяния высились по скверам, где харакает туберкулез...

Поет цінував вірність обов'язку понад усе, хоча зі стражданнями переживав свої особисті втрати і розчарування. Я ціную громадянську і людську мужність поета.

Але мій Маяковський — у віршах про кохання:

Нежные!
Вы любовь на скрипки ложите.
Любовь на литавры дожит грубый.
А себя, как я, вывернуть не можете,
чтобы были одни сплошные губы!

Слова тверді, але таке життя... І правда про почуття... Або от ще рядки Маяковського про любов:

...мне
ни один не радостен звон,
кроме звона твоего любимого имени.
("Лилечка!")

Помните?
Вы говорили:
"Джек Лондон,
деньги,
любовь,
страсть",
а я одно видел:
вы — Джоконда,
которую надо украсть!
("Облако в штанах")

Для Маяковського кохання сильніше за смерть.

...на цепь нацарапаю имя Лилино,
и цепь исцелую во мраке каторги.

Найсвітліша поема В. Маяковського про кохання — "Люблю!" Як урочисто звучать у ній слова про кохання!

Подъемлю торжественно стих
строкоперстый, клянусь — люблю
неизменно и верно!

У 1922 році поет присвятив кілька віршів росіянці, що жила у Франції, Т. Яковлевій, з якою познайомився, перебуваючи в Парижі. Це про неї його рядки:

Ты не думай,
щурясь просто
из-под выпрямленных дуг.
Иди сюда,
иди на перекресток
моих больших
и неуклюжих рук.

"Тільки велика, гарна любов може ще врятувати мене", — говорив поет. Але, на жаль, така любов не прийшла, а Т. Яковлева повертатися до Москви не хотіла. Через багато років харківський поет Аркадій Ривлін напише з приводу одного життєвого випадку, пов'язаного з Т. Яковлевою, поему "Квіти від Маяковського". Справа в тому, що Маяковський на гонорар, який належав йому за збірник віршів про закордон, зробив замовлення квітковій фірмі, яка протягом багатьох років (вже і поета не було в живих) надсилала Т. Яковлевій квіти зі словами: "Від Маяковського". У роки війни вони врятували їй життя...

Він був дивовижною людиною в усьому...
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 6 | Добавил: андрюха

Федорів Роман (Біографія)
Альберті Рафаель
Драч Іван (Життя та творчість)
Баглюк Григорій (Біографія)
Гриневичева Катря (Біографія)
Чемерис Валентин (Життєпис)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 22
    Гостей: 22
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта