Главная » Онлайн игры » Зарубіжна література » Бібліотека

"Я була тоді з моїм народом..." (Мої роздуми над поемою А. Ахматової "Реквієм")


Три сторінки у "Роман-газеті". Чверть століття — за датами, що стоять за віршованими рядками. Ще понад чверть століття мовчанки про цей твір. Така трагічна, моцартівська, назва — "Реквієм".

Я завжди уявляла собі цю жінку витонченою (портрет Модільяні!), дещо погордливою. Вишуканістю, літературним снобізмом віяло від її перших ліричних збірок — ще б пак, освіта, виховання, належність до інтелектуальної еліти, початок століття, любов Гумільова... Хоч усе це: освіта, виховання, належність до інтелектуальної еліти початку XX століття, любов Гумільова — і визначило таку долю. її долю, долю її дити ни, тему її творчості. Поеми, що зростала чверть століття, народжуючись з болю й страждань, з коротких нотаток щоденника, із тривалих роздумів, з відчайдушного плачу та спокійних, твердих рядків поетичного заповіту. А життя її авторки, переростаючи, виходячи за рамки конкретної біографії Анни Ахматової, стало рядками історії країни, що коріннями вросло у глибоку її давнину.

Починалося з короткого питання-наказу в єдиному прозаїчному уривку ("Замість передмови"): "А це ви можете описати?" — і щось схожого на посмішку після її клятви: "Можу". Після цього не можна було відступити.

Это было, когда улыбался
Только мертвый, спокойствию рад,
И ненужным привеском болтался
Возле тюрем своих Ленинград...
<...> Звезды смерти стояли над нами,
И безвинная корчилась Русь
Под кровавыми сапогами
И под шинами черных "марусь".

Три роки між двома строфами. Три роки, пов'язані із страшенними чергами, то освітлені надією, то обпалені відчаєм. Три роки, протягом яких все ж ніяк неможливо було повірити, що це — її доля, її життя, настільки божевільним здавався той світ.

Эта женщина больна,
Эта женщина одна.
Муж в могиле, сын в тюрьме,
Помолитесь обо мне.

Нет, это не я, это кто-то другой страдает.
Я бы так не могла, а то, что случилось,
Пусть черные сукна покроют,
И пусть унесут фонари...

Може, її чорні вишукані сукні й були колись передчуттям цієї жалоби? Мабуть, безтурботна юність, щасливі роки дівочості дали змогу витримати...

Тугі російська історія: "Буду я, как стрелецкие женки, Под кремлевскими башнями выть", — і молитва, і звичайно ж, Пушкін.

Мабуть, уривок його рядка "каторжные норы" зовсім не випадково взятий у лапки, тому що у головного поета її життя потім іде "темницы рухнут"?

Надія жевріє, хоч строфа за строфою, тобто рік за роком, повторюється образ великої жертовності:

О твоем кресте высоком
И о смерти говорят.

Може, є для неї два життя: реальне — з чергами до віконця в'язниці з передачею, до приймалень якихось урядовців, з німим плачем на самотині, і вигадане — де у думці, у пам'яті вони живі й вільні?

И упало каменное слово
На мою еще живую грудь.
Ничего, ведь я была готова,
Справлюсь с этим как-нибудь.

У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить... —

так починається строфа-главка з 1939 року, і назва її — "Вирок".

Але найголовніша, на мій погляд, глава цієї поеми — "Розп'яття". Незважаючи на епіграф з Біблії, її зміст значно ширший і від конкретного епізоду з життя поетеси, і від біблійного сюжету. Він стає символом, бо що ж може перевершити святу материнську любов та її страждання за муки дитини:

А туда, где молча Мать стояла,
Так никто взглянуть и не посмел...

Мабуть, саме після цього пережитого поет дає собі право на цей епілог-узагальнення, епілог-заповіт, епілог, який за обсягом займає майже третину всієї поеми:

И я молюсь не о себе одной,
А обо всех, кто там стоял со мной...
Для них я соткала широкий покров
Из бедных, у них же подслушанных слов,
О них вспоминаю всегда и везде,
О них не забуду я в новой беде...

Ахматова, яка завжди цінувала і відстоювала свою поетичну індивідуальність, своє суто жіноче обличчя, знову створює, як провіщає, образ страждання:

И если зажмут мне измученный рот,
Которым кричит стомильонный народ...

Навіть це скорочене "стомильонный" теж, мабуть, не тільки заради рими — саме так вона могла чути це слово у чергах.

А если когда-нибудь в этой стране
Воздвигнуть задумают памятник мне, —

починаються карбовані рядки, майже по-пушкінському урочисті, — поетеса заповідає поставити його

...здесь, где стояла я триста часов
И где для меня не открыли засов.
Затем, что и в смерти блаженной боюсь
Забыть громыхание черных "марусь".
Забыть, как постылая хлопала дверь
И выла старуха, как раненый зверь.

Цього не можна забути, вона не має права забути заради тих, що стояли з нею поруч, тих, що так і не повернулися із в'язниць і таборів. Це заради них звучать скорботні й горді у своїй скорботі й жалобі рядки "Реквієму" — за чоловіком та сином, за своєю долею страждаючої жінки й матері, за чорними годинами батьківщини.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 12 | Добавил: андрюха

Тимошик Микола (Життєпис)
Лютий Григорій (Короткий життєпис)
Федорів Роман (Біографія)
Стус Василь (Біографія)
Базен Ерве
Астуріас Міґель Анхель

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 77
    Гостей: 77
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта