Главная » Онлайн игры » Зарубіжна література » Бібліотека

Борис Пастернак про поета і поезію


Во всем мне хочеться дойти
До самой сути…

Б. Пастернак

Коли читаєш лірику Бориса Пастернака, стихія поезії поглинає тебе, як злива, і тобі передається вся повнота відчуття світу, захопленості ним. Поет здається невід'ємною частиною Землі, життя, її голосом — голосом лісів, лук, птахів. Невипадково, коли Пастернаку знадобилося дати визначення поезії, він узяв його із навколишньої дійсності:

Это — круто налившийся свист,
Это — щелканье сдавленных льдинок,
Это — ночь, ледянящая лист,
Это — двух соловьев поединок.

Таке визначення — не тільки метафора, це — поетичне завдання, естетичне кредо Пастернака. Поезія покликана вслухатися, вдивлятися у світ, сприймати навколишнє як єдине ціле. Для Пастернака головне — не зосереджуватися на власному "я", а зіставити себе зі світом, стати його "очима" і "вухами". Поезія виростає із побуту і стає буттям. Речі, ужиток, пейзаж втягуються в орбіту пристрасті, в її повітря:

И сады, и пруды, и ограды,
И кипящее белыми воплями
Мирозданье — лишь страсти разряды,
Человеческим сердцем накопленной.
"Оправдание творчества"

Зв'язок із світом породжує несподіваність, раптовість натхнення, яке виникає із вражень життя:

И чем случайней, тем вернее
Слагаются стихи навзрыд.
"Февраль. Достать чернил и плакать..."

На відміну від поетів-романтиків, Пастернак не біжить із дому, від життя, від побуту, ні, він його любовно вбирає в себе, перетворюючи на вірші:

Когда еще звезды так низко росли
И полночь в бурьян окунало,
Пылал и пугался намокший муслин,
Льнул, жался и жаждал финала?
"Опель"

Поэзия, я буду клясться
Тобой, и кончу, прохрипев:
Ты не осанка сладкогласна,
Ты — лето с местом в третьем классе,
Ты — пригород, а не припев.
"Поэзия"

Саме про природу у Пастернака віршів майже немає. Пейзаж або пора року скрізь "олюднені", надихаються присутністю поета:

Чьи стихи настолько нашумели,
Что и гром их болью изумлен?
Надо быть в бреду по меньшей мере,
Чтобы дать согласье быть землей.
"Боли земли"

Світ землі і води поет розуміє і приймає. Але які у нього взаємини із людьми? У Пастернака є вірші, де, на перший погляд, виявляється традиційне протиставлення "поет і натовп":

Сестра моя — жизнь и сегодня в разливы
Расшиблась весенним дождем обо всех,
Но люди в брелоках высоко брюзгливы
И вежливо жалят, как змеи в овсе.
"Сестра моя — жизнь..."

Життя поета — сестра (відчуття кровної спорідненості і рівності). І поет ображається не стільки за себе, скільки за неї — тому що її багатство, її щедрість не цінують.

У другій половині 20-х років XX ст. у ліриці поета все частіше постає питання про стосунки поета із суспільством, з історією. Адже поет — частина своєї епохи і своєї країни. Пастернак щиро намагався вписатися у гуркіт п'ятирічних планів:

Ты рядом, даль социализма,
Ты скажешь — близь? — Средь темноты,
Во имя жизни, где сошлись мы, —
Переправляй, но только ты.
"Волны"

Те, як поет розуміє свою епоху, найбільш яскраво виявилося в поемі "Высокая болезнь". Інколи здається, що грізні історичні події затуляють собою поезію. Але ми нас епоха, і осмислити її до кінця може тільки поет. Пастернак говорить у поемі про своє покоління, про трагедії революції, що розколола суспільство на два табори:

Мы были музыкой во льду.
Я говорю про всю среду,
С которой я имел в виду
Сойти со сцены, и сойду.
Здесь места нет стыду.

Своєрідним підбиттям підсумків став вірш "Гамлет", де Пастернак ототожнює себе із шекспірівським героєм:

На меня наставлен сумрак ночи
Тысячью биноклей на оси.
Если только можно, Авва Отче,
Чашу эту мимо пронеси...

Но продуман распорядок действий,
И неотвратим конец пути.
Я один, все тонет в фарисействе.
Жизнь прожить — не поле перейти.

Тут образ Гамлета відбивається через образ Христа, через розуміння поета як божого обранця. Але поет все ж таки не дає права піднестися над людським натовпом своїй вибраності:

Быть знаменитым некрасиво.
Не это подымает ввысь.
Не надо заводить архива,
Над рукописями трястись...
"Быть знаменитым некрасиво..."

Проходячи тепер "крок за кроком" поетичні сповіді Пастернака, ми немовби занурюємося у світ, де цілісність і складність світу оплачено кров'ю серця, де зворотний бік гармонії — сум'яття, а висока майстерність підпорядковується світлій щирості таланту.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 28 | Добавил: андрюха

Федорів Роман (Біографія)
Пауль Целан
Юхимович Василь (Короткий життєпис)
Бернард Шоу
Пільгук Іван (Життєпис)
Казка Аркадій (Біографія)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 7
    Гостей: 7
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта