Главная » Онлайн игры » Українська література » Тематичні твори

Зрозуміти себе


Пройде зовсім небагато часу — і всі ми, сьогоднішні старшокласники, закінчивши школу, увійдемо у дорослий світ. І кожен із нас мріє зайняти в ньому лише своє місце, де б він міг найбільше реалізувати свої знання, сили й талант. А для цього, я думаю, неодмінно треба уважно придивитися до себе, зрозуміти себе, створити себе. Звісно, що зробити це — значить зробити дуже багато у своєму житті, бо це ж дуже важко: працювати над собою, усвідомивши себе як особистість, дати собі звіт у тому, який твій внутрішній зміст.

Знаю по собі, що дуже важко. Але необхідно. Кожний день складається з малих і великих вчинків, які здебільшого ми робимо підсвідомо, не дуже замислюючись над питаннями: а для чого? В ім'я чого твої вчинки звершуються — для егоїстичного служіння самому собі, своїм примхам, чи на допомогу людям, принесення користі суспільству?

Отут-то і виявляється твоя сутність. Якщо ти відкритий для оточуючих і все — працю, і навчання, і мрію — націлюєш на те, щоб у світі додалося добра і краси, отже, ти живеш по законам моралі. Ми часто мріємо про щастя, бажаємо його один одному. Але, я вважаю, лише той має право сподіватися на нього, хто сам дарує його іншим. Та це — не "взаємовигідний контракт": ось я вчинив добру справу, то зробіть мене щасливими. Не дивно, що такі розрахунки найчастіше призводять до непорозуміння з друзями, навіть до розриву з ними.

Для мене дуже багато важить думка моїх друзів про мене і їх ставлення, бо дружба й друзі — велике багатство. Тому я завжди намагаюсь прислухатися до них, допомагати, підтримувати. Я хочу, щоб їм зі мною було цікаво й весело, щоб вони поважали мене. І знову постає питання: а що я значу для них, чи влаштовують їх мої вчинки? І знову, відповідаючи на ці питання, я переконуюсь, наскільки важливо наслідувати закони моралі і, головне, бути чесним перед собою. Я знаю, що у мене є і багато недоліків у характері, але я намагаюсь їх подолати, позбутися їх, щоб людям було зі мною краще. У цьому мені допомагають друзі (де зауваженням, де жартома) — і я їм дуже вдячний за це!

...Одного разу трапився неприємний для мене випадок. Якось я запропонував друзям зробити одну, на мій погляд, добру справу. Навів аргументи, вказав на її користь. Але друзі мене не підтримали. Чесно кажучи, я тоді дуже образився на всіх, не хотілося ні з ким спілкуватися й розмовляти. Та минув час — і я сам переконався, наскільки вони були праві у своїй одностайності. Саме це наштовхнуло мене на думку, що людина не в змозі об'єктивно оцінити себе, свої думки й вчинки, поки буде бачити лише себе, окремо від інших.

І вкотре я знов звертаюсь до висновку: зрозуміти себе— це визнати свої сильні й слабкі сторони. Визначити, чи відповідають твої вчинки, усе твоє життя меті вдосконалення суспільства, служіння добру.

Останнім часом я чомусь все частіше спостерігаю, як деякі мої однолітки підхоплюють шкідливу й потворну хворобу — заздрість. Розумію, що наш час багато в чому сприяє її розповсюдженню, бо наші українські родини мають далеко не однаковий матеріальний стан. А як же хочеться, щоб і у тебе таке було! Так поволі ми починаємо вганяти себе в глухий кут заниженої самооцінки, невпевненості у собі. Та вихід із нього обов'язково є: потрібно просто ширше подивитися на життя, на товаришів і дорослих, зрівняти себе з людьми своєрідними, несхожими. І обов'язково треба шукати серед них тих, чиє життя не замкнулося на собі, а щедро віддане ділу й людям. А в собі бажано побачити істинно хороше, потрібне іншим, знайти той "якірець" у душі, у самому собі, який допоможе втриматися, щоб життя не зносило на мілину.

Буває і навпаки: людина дає собі завищену самооцінку, відзначаючи свою більшу обдарованість, красу, фізичну силу, фінансове становище. Тут, на мою думку, важливо не переступити межу, коли починається самовпевненість і зазнайство. Один крок до конфліктів. Гірше, коли така самовпевнена людина ставить перед собою завдання не по силах. Як наслідок — невдачі й відчай...

...Як же багато питань і проблем ставить сьогодні перед нами доросле життя, перед дверима якого ми стоїмо! Ось-ось розкриються ці двері, новими фарбами розквітне життя і стане так зрозуміло тоді, що головне для кожного з нас — бути людиною серед людей.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 8 | Добавил: андрюха

Езоп
Світличний Іван (Біографія)
Куліш Пантелеймон (Біографія)
Коцюбинський Михайло (Життєпис)
Каган Абрам (Життєпис)
Генрік Сенкевич

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 29
    Гостей: 29
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта