Главная » Онлайн игры » Українська література » Тематичні твори

Земля у творах українських письменників


Земля — це планета, ґрунт, країна, держава. Земля — це надія, радість, достаток, життя, щастя. Але земля — це і господар твоєї душі, це і... злочин.

Надією, радістю, щастям була земля для Маланки Волик, хоч насправді вона її не мала. Вона була готова заради землі на погром, на підпал, на те, щоб прогнати, викурити панів, аби була земля. Жінка-трудівниця над усе любить поле, чує його подих, саме до землі звертається як до живої, найдорожчої істоти. Щастя своє і своєї дочки Гафійки пов'язує тільки з землею. Але в революцію 1905 року земля тільки поманила, як марево, і, як марево, щезла.

Віковічне прагнення трудового селянства мати землю, обробляти її своїми руками, прикрашати власною працею свої ниви, городи, сади не здійснилось. Щастя втекло від Маланки.

Земля вимагала тяжкої праці. З оповідання В. Стефаника "Камінний хрест" ми дізнаємося, як тяжко працює на клаптику землі Іван Дідух. Праця на землі зробила його зігнутим, люди називали його Переламаним. З бідності так і не вибрався. Напевне, як і Андрій Волик (М. Коцюбинський "Fata morgana"), з якого земля витягла усі сили та й пустила на старість голого, Іван Дідух зневірився в землі і в пошуках кращої долі збирається до "Гамерики".

Цим персонажам творів земля не принесла радості, щастя, кращого життя, не забезпечила спадок дітям. А ось для Івоніки та Марійки Федорчуків земля стала годувальницею. Вони стали заможними. Але скільки ж треба було докласти рук, дбайливості, розуму до цього. Не один десяток років земля гнобила їх. Заради землі відмовлялися вони від нормального життя. Обмежували себе в їжі, одязі, копійку до копійки збирали капітал, що дав би їм змогу придбати для дітей ще шматочок поля.

Люди ставали рабами землі-годувальниці, землі-гнобительки. Водночас земля штовхала на злочин. Тяжка праця на землі не приваблювала Саву (О. Кобилянська "Земля"). Але і без землі не можна. Не буде землі — не буде Рахіри, яку він любить. Сава добре' розуміє, що батько віддасть землю працьовитому Михайлові. Будучи байдужим до землі, Сава переконаний, що без неї він не проживе. Ось і виникає влада землі над людиною. І підкрадається у Сави підступна думка згубити свого брата і стати єдиним спадкоємцем батьківської землі. І він стає братовбивцею.

Після того, як прочитала ці твори, замислилась. Справді, людина повинна бути господарем землі, а не її рабом. Але з часу написання цих творів минає близько століття, а питання про "землю" і до цього часу не розв'язане.

Мотив тісного зв'язку з рідною землею звучить у багатьох творах В. Симоненка. Характерний з цього приводу вірш "Земле рідна! Мозок мій світліє..." Він любить Вітчизну, відчуває з нею кровну єдність:

Земле рідна! Мозок мій світліє,
І душа ніжнішою стає,
Як твої сподіванки і мрії
У життя вливаються моє.

Його любов до рідної землі може вибухнути словом обурення, може бути пересторогою всім нікчемам, людцям бездушним, безсердечним. Це дієва любов, бо очищає рідну землю від скверни.

"Ти, земле наша, рідная, святая! Ти, Батьківщино люба, золотая. Це знову напад? З ворогом двобій? Ми чуєм, нене! Ми йдемо на бій!" — звучали слова П. Тичини в роки Великої Вітчизняної війни. Тут слово "земля" набуває іншого значення. Це наша рідна країна, на захист якої стали дідусі і бабусі наші. Рідна земля лежала в диму і вогні згарищ. Лежала, осквернена брудним чоботом окупанта, але жива і нескорена; їй адресували свої зігріті любов'ю збірки поезій і М. Рильський, і П. Тичина, і А. Малишко, і М. Бажан та багато інших.

І як би хотілось очистити всю Землю-планету від війн, які ще мають місце на планеті, епідемій, стихійного лиха, голоду і холоду, смерті. І залишити на Землі-планеті життєдайні моря і океани, чисті ріки і озера, землю родючою і чистою, криниці — джерельними, слово — високим, душу — глибокою, матір — безсмертною, а людину вічною. І тоді на Землі-планеті завжди буде сонце завтрашнього дня.

Весь наш сьогоднішній добробут, наш поступ у завтра передусім залежить від землі. Від її щедрості, її безсмертя. Як зберегти нам живу силу землі, її вічну родючість? Як примножити плоди землі, досягти того, щоб нива наша завтра була багатішою? Це складне питання стоїть перед нами і вимагає його розв'язання.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 7 | Добавил: андрюха

Винниченко Володимир (Життя та творчість)
Кобилянська Ольга (Життя та творчість)
Хвильовий Микола (Короткий життєпис)
Галушка Денис (Біографія)
Антонич Богдан-Ігор (Біографія)
Забара Натан (Біографія)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 13
    Гостей: 13
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта