Главная » Онлайн игры » Українська література » Тематичні твори

Український рушник 2


Український рушник споконвіку був символом України, як і калина, і верба, і українська пісня. Але українських народних пісень уже мало співають. На вербах, що ростуть уздовж річок, хлопчиська влаштовують "тарзанки", з яких стрибають у воду. А рушник — це просто кусок білого полотна з вишитими на ньому птахами і квітами...

Нещодавно я була на весіллі у своєї двоюрідної сестри. Реєстрація відбувалася в Центральному палаці одруження, вінчання в церкві — усе було дуже красиво. Ось машини вже під'їхали до ресторану, де мав відбутися банкет. Вийшли на ґанок батьки молодих. У руках у матері нареченої був величезний рум'яний коровай, що лежав на красивому рушнику. Я не повірила своїм очам — це був той самий, котрий довго вишивала наша бабуся і який ми із сестрою, жартуючи, ледь не розірвали навпіл: кожна тягла його до себе. Тоді в бабусі на очах виступили сльози. Пізніше вона розповіла нам, що дуже старалася зробити цей рушник схожим на той, з яким зустрічали після вінчання її і дідуся їхні батьки...

Наречений і наречена вийшли із розкішного лімузина, поклонилися батькам, поцілували коровай, який потім разом із рушником лежав на весільному столі.

Отже, не вмерла ця традиція, не вмер рушник. Так зустрічали молодих в Україні і сто, і двісті років тому. Навіть зараз, коли на нинішніх наречених — розкішні вінчальні плаття, женихи одягнені в елегантні смокінги, а весільний кортеж складають здебільшого блискучі "іномарки", неодмінним атрибутом навіть найсучаснішого весільного торжества залишається простий, може, навіть грубий український рушник. Він не змінився. Змінився час, іншою стала Україна, а український рушник залишився колишнім. На ньому так само шаріють ягоди калини і горобини, співають птахи, зеленіють гілки дерев, синіє льон. Його, як і колись, вишивають з любов’ю, довго просиджуючи біля вікна.

Я впевнена, що рушник залишиться таким же, яким він був завжди. Недарма його прославляли Тарас Шевченко, Павло Тичина, Андрій Малишко. Рушник — це святиня. Святині не змінюються. Вони або живуть, або вмирають.

Бабуся, чи простиш ти мене? Чи піднесеш і мені в день мого весілля неоціненний подарунок, у який вкладеш свою душу? Чи вишиєш ти і для мене український рушник? Я дуже на це сподіваюся. Нехай і в моїй родині буде святиня.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 11 | Добавил: андрюха

Анрі-Марі Бейль Стендаль
Дубинський Ілля (Біографія)
Щеголєв Василь (Короткий життєпис)
Божко Сава (Біографія)
Вінграновський Микола (Біографія)
Ернест Міллер Хемінгуей

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 6
    Гостей: 6
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта