Главная » Онлайн игры » Українська література » Тематичні твори

Що я знаю про професії моїх батьків


Кожна людина, якщо вона не хвора, повинна працювати - це знають навіть малята. Працювати ми вчимося десь років з двох, якщо не раніше - спочатку це самообслуговування, щоб полегшити роботу мамі або виховательці в дитячому садку. Потім, в школі, ми вчимося грамоти, основам наук - це дуже нелегка робота. І, нарешті, закінчивши школу, кожен учень обирає собі фах за смаком та уподобаннями. І досить часто на цей вибір впливають не тільки здібності та схильності юнака або дівчини, а й побажання їх близьких. Інколи буває й таке - мама мріяла стати балериною, співачкою або актрисою, та щось завадило - чи то здоров'я, чи інші обставини. А мрія залишилася, тільки тепер вся надія на доньку. Раніше, за царя Гороха, все було простіше - діти вчилися у батьків, допомагали їм з найменшого віку, а потім продовжували їх справу. Тепер, у наш час, все стало набагато складніше, але й набагато цікавіше - ти можеш обрати собі будь-яку професію, до якої душа лежить, а далі тільки від твоїх старань залежить, яким ти будеш спеціалістом.
Мої батьки ходять на роботу щодня. Тато - викладач у школі, а мама - дитячий лікар. Татка поважають усі діти з нашого класу, та й з інших теж, бо його уроки фізичної культури цікаві й корисні. Він не тільки вчить нас розвивати силу, спритність, швидкість рухів, а ще й грає з нами у футбол, волейбол, баскетбол, організує естафети, а восени водив нас у похід до лісу разом з паралельним класом. Коли татко був ще хлопцем, йому дуже подобалося займатися спортом. У молодших класах він ходив до секції волейболу, а потім, з чотирнадцяти років, почав тренуватися у фехтувальній секції спортклубу. Дуже багато цікавого розповідав він про ті далекі роки: і про змагання з іншими клубами, про поїздки на турніри та чемпіонати, про перемоги та поразки його команди. Від тих далеких подій залишилося чимало фотокарток - татко з тренером, з друзями, під час поєдинків. Залишилася і його заслужена бойова подруга - рапіра з поламаним клинком, яку сам батько ремонтував перед відповідальними турнірами. Отож цілком зрозуміло, чому після закінчення школи він пішов вчитися до інституту фізичної культури - по-перше, щоб не розлучатися із спортом, і по-друге, щоб бути схожим на свого тренера, якого він поважає ще й зараз.
Мама моя з дитинства мріяла бути поштаркою, їй подобалося носити в старій синій сумці газети та журнали, а особливо приємно було роздавати листи, які вона сама і малювала, бо писати ще не вміла. Потім, коли мама підросла, дуже серйозно захворіла її двоюрідна сестричка. Це, мабуть, і вплинуло на бажання моєї мами стати дитячим лікарем. Довгих шість років навчалася вона в медичному інституті, бо яка ж це нелегка справа - лікувати дітей! Є такі малята, що бояться лікарів, бо хвороба - це біль, неприємні відчуття. А я от не боюся навіть стоматологів, тому що розумію: лікар бажає зробити нам краще, турбується про наше здоров я. Отож треба трошки потерпіти, щоб потім не стало гірше.
Зараз мама працює в дитячій лікарні, а дома нам розповідає про важкі або веселі випадки із своєї практики. Часто мамі нема відпочинку навіть у вихідні дні - коли хворіють діти знайомих або друзів, всі кличуть маму, бо вона уважна до малят, співчутлива й серйозна. Мама вчить і мене допомагати їй. Звісно, лікувати хворих я не можу, але мені так подобається, коли мама мені всміхається та ще й похвалить: "От молодець, донечко, випрала й випрасувала мій білий халат та шапочку!" Мені здається, моя мама в цьому наряді схожа на Снігуроньку. Ось дивлюсь я на маму та й думаю: хоч і нелегка робота у дитячого лікаря, але ж яка почесна та відповідальна, та й цікава, звісно. Мабуть, піду я теж вчитися до медичного інституту, щоб бути таким добрим лікарем, як мама. Може, мене теж малята називатимуть "Доктор Айболить".
Мама попередила мене, що до інституту приймають тільки тих, хто добре вчиться в школі. От я й намагаюся отримувати найвищі оцінки, а біологію вивчаю ще й додатково, бо мені це може знадобитися у майбутньому. І ще признаюся: батько вчить мене грати у шахи, бо він переконаний, що ця гра розвиває Логічне мислення - він хоче, щоб я стала розумною та розважливою. Гадаю, це також знадобиться у моїй майбутній професії.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 10 | Добавил: андрюха

Фальківський Дмитро (Біографія)
Рильський Максим (Біографія)
Вовчок Марко (Біографія)
Яновський Юрій (Біографія)
Яворницький Дмитро (Біографія)
Антоненко-Давидович Борис (Життя та творчість)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 98
    Гостей: 98
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта