Главная » Онлайн игры » Українська література » Тематичні твори

Підтримайте або спростуйте думку: «Уміння виносити самотність і отримувати від неї задоволення — великий дар» (Б. Шоу)


Не можу не погодитися (як і більшість людей) з думкою, висловленою Бернардом Шоу, про те, що вміння людини виносити самотність і отримувати від цього задоволення є великим даром, який у цьому світі не кожен здатний мати. Тож далі спробую довести, що погляд на людську здатність насолоджуватися самотою як на неабиякий талант має під собою ґрунт.

Для цього передусім визначусь із тим, що я розумію під словом «самотність». На мою думку, воно двоїсте за своїм значенням. З одного боку, ним позначають своєрідний стан людини, у якому та перебуває, відмежувавшись від інших із певних об'єктивних або суб'єктивних причин. Цей стан характеризується тим, що людина позбавлена можливості або не має бажання спілкуватися з іншими особами, а тому змушена, так би мовити, обходитися власними силами — жити у своєму власному світі, покладатися лише на себе у вирішенні різних справ. У цьому значенні слово «самотність» уживають, наприклад, у такому контексті: «Ця людина самотня, тобто перебуває в стані самотності». З другого, — словом «самотність» позначають почуття людини. Це почуття вона змушена переживати через стан самотності, через усамітнення. У такому разі найчастіше кажуть: «Ця людина страждає від самотності, тобто зазнає душевних страждань, болю від того, що почуває самоту». Як бачимо, уживаючи слово «самотність» у другому значенні, мовці зазвичай мають на увазі значною мірою негативне почуття, яке завдає людині дискомфорту й душевного неспокою.

Загальноприйнятий погляд на самотність як негативне почуття цілком закономірний. Він зумовлений тим, що люди є соціальними істотами: від народження вони звикають до того, що навколо них є хоча б хтось, кому вони не байдужі, хто може й хоче зрозуміти й допомогти їм. Ця звичка настільки сильно вкорінюється у світоглядній системі майже всіх людей, що в ті моменти, коли вони опиняються на самоті, їх охоплює панічний жах, болісне відчуття того, що всі їх залишили, та почуття... самотності.

Зрозуміло, що в цих людей, звиклих жити поміж інших людей, не виникає жодного бажання залишатися в такому стані довго й вони з усіх сил намагаються повернутися до тих, хто їм близький, тих, хто приносить їм радість уже від самого факту свого існування. Це повернення бодай на мить усамітнених людей забезпечує їм звичну для них як для соціальних істот рівновагу й глибоке задоволення: «Я не сам (сама)!» Яскравою ілюстрацією саме такої поведінки звичайної людини є, наприклад, своєрідна спроба усамітнення, змальована в оповіданні — новелі М. Коцюбинського «Intermezzo». Видатний імпресіоніст показує, як людина, зморена активним громадським життям у місті, вирішує вирватися на природу, щоб знайти там бажаний відпочинок на самоті... Та за нетривалий час «ліричний герой» розуміє, що наситився цим почуттям і прагне повернутися до інших людей, до нових життєвих змагань. Самотність стає йому нестерпною й осоружною. Цей приклад, мені здається, наочно засвідчує, що самотність для більшості людей є почуттям неприродним і тяжким.

Водночас життя дає нам підстави говорити про те, що для небагатьох самотність — цілком бажане почуття й стан душі. Найчастіше така ситуація має місце тоді, коли люди вибирають усамітнений спосіб життя як такий, що відповідає їхньому внутрішньому прагненню зосередитися на пошуку істини в надрах власного духовного світу, а не в буремних життєвих битвах. Цей вибір здатні зробити лише одиниці, до яких із упевненістю можна віднести, наприклад, Івана Вишенського — видатного вітчизняного полеміста. Він пішов дорогою самоти, щоб пізнати вищі духовні цінності. І це йому якнайкраще вдалося, що засвідчує вся його творчість. Осмислюючи життєву дорогу Вишенського, я цілком упевнено можу стверджувати, що від самотності він отримав утіху й задоволення. Водночас із такою ж упевненістю я можу заявити, що стати «героями в самоті» здатні лише сильні особистості, таланти, до яких і належав, на мою думку, Іван, мніх із Вишні.

Отож, підводячи умовну риску у своєму творі, хочу сказати, що людей, залюблених у самоту й здатних отримувати від цього задоволення, не так і багато. А їхнє вміння піти шляхом усамітнення в цьому світі, наповненому людьми, які найчастіше бояться залишитися самотніми, безперечно, можна й треба вважати талантом.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 9 | Добавил: андрюха

Моріс Метерлінк
Павличко Дмитро (Біографія)
Підмогильний Валер'ян (Життя та творчість)
Загребельний Павло (Біографія)
Цюпа Іван (Короткий життєпис)
Друкер Ірма (Життєпис)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 10
    Гостей: 10
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта