Главная » Онлайн игры » Українська література » Тематичні твори

Моя вулиця


На проспекті Героїв Сталінграда моя родина живе з 1967 року. Раніше він називався вулицею Байрона. Може, комусь хочеться жити на широкій гучній магістралі з потоком машин у десять рядів. А комусь до душі затишні котеджі на тихих тінистих вуличках старого центра. Одному подавай "висотку", а інший мріє про грядку з укропом і петунією під вікном. У кожної вулиці, як і в людини, своє обличчя, свої проблеми, свій подих.

Наш проспект тягнеться від проспекту Гагаріна на заході до району Тракторного заводу на сході. Його перетинають інші вулиці, де постійно дзенькають трамваї, квапляться автобуси, і проспект дуже нервує, коли відмовляє один із світлофорів. І "подих" у нього заклинює, бо занадто багато великих заводів навколо. От раніше великий масив був зайнятий полями Науково-дослідного інституту ім. акад. Юр'єва. Потім будинки все ближче присунулися до майбутнього проспекту. Але ще наприкінці 60-х моя мама з нашого вікна спостерігала зліт і посадку літаків у Харківському аеропорті. У фотоальбомі "Харків. Архітектура і пам'ятники" є гідний "портрет" і мого проспекту. Він стрункий і зелений. Праворуч дев'ятиповерхівки — будинки з поліпшеним плануванням. їх проектував мамин співробітник, відомий архітектор П. Г. Чечельницький. А праворуч — торець моєї скромної п'ятиповерхівки.

Напроти вікон будинку, уздовж проспекту, тягнеться липова алея. Там я, ще сидячи в колясці, вдихала запах квітучих лип. Мама котила коляску і виразно читала "Мойдодир".

Одна з останніх яскравих картин, зв'язаних із проспектом, — веселка. Друга половина дня. Сонце тільки вивільнилося з полону хмар, воно на заході, за моєю спиною. Я переходжу дорогу. І раптом переді мною величезним високим кольоровим мостом з півночі на південь над проспектом повисає веселка. Це було дивно!

Люблю милуватися проспектом навесні, коли пробуджуються дерева після зимового сну, розкриваються бруньки, галявини забарвлюються кульбабами в жовтий колір. Мальовничим стає він восени, коли в золотому убранні стоять липи, червоніють кетяги горобини.

Люблю свій рідний проспект!
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 9 | Добавил: андрюха

Малишко Андрій (Життя та творчість)
Бровченко Володимир (Короткий життєпис)
Старицький Михайло (Життя та творчість)
Божко Сава (Біографія)
Довженко Олександр (Життя та творчість)
Гриневичева Катря (Біографія)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 15
    Гостей: 15
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта