У кожного мого однокласника, я думаю, є талісман. Це може бути якийсь зо¬всім немудрий предмет, який, на думку людини, дає їй удачу. Наприклад, у Артема Малюка таким талісманом є срібний ланцюжок, який він носить на зап'ясті. А ось у Маші Вакуленко — маленька гумова лялечка. Під час контрольної вона ставить її на парту, і ніхто не сміється. І що цікаво: Маша пише контрольні відмінно. Правда, вчителька математики Оксана Миколаївна сказала, що справа не в талісмані, а в знаннях. І справді, дівчинка сумлінно готується до кожного уроку, і взагалі вона відмінниця.

Є талісман і в мене. Ні за що не здогадаєтеся, що це за річ! Це звичайнісінький креслярський олівець рожевого кольору. Чому саме олівець? А річ ось у чому.

Іноді я буваю неуважним учнем: то зошит забуду, то щоденник, то щось з канцелярського приладдя. А того разу, коли була контрольна з математики, я забув і лінійку, і олівець для креслення. Лінійку дав мені сусід по парті Артем. Оксана Миколаївна зробила мені зауваження і витягла з шухляди олівець рожевого кольору з гумочкою-ластиком на кінці.

— Нехай він дасть тобі удачу, — посміхнувшись, побажала вчителька.

Після уроку Оксана Миколаївна сказала, щоб я залишив олівець собі. З цією контрольною я впорався успішно — десять балів за таку важку роботу!

— Ось бачиш, це олівець тобі допоміг, — пожартувала вчителька.

А я подумав: чому б не зробити олівець талісманом? Йдучи до школи, я жодного разу не залишив його вдома. Олівець для креслення рожевого кольору зав¬жди на моїй парті. Я його бережу, на звичайних уроках користуюся так званим робочим олівцем. А подарованим учителькою — лише на контрольних. У те, що олівець чарівний, повірили друзі.

— А що тобі відомо про олівець? — запитав мене Артем. Я нерішуче відповів:

— Та майже нічого, власне, те, що відомо й тобі. Ось грифель, який оправлений в дерево. Бувають олівці креслярські і кольорові. Першими, як ти розумієш, креслять, другими малюють.

Увечері, повернувшись додому, я відкрив енциклопедичний словник. І багато нового дізнався про олівець.

По-перше, стрижень усередині олівця — це графіт, а графіт — мінерал залізно-чорного або сірого сталевого кольору. Він має металевий блиск, іноді матовий, землистий. У різноманітних куточках земної кулі є поклади цього цінного мінералу. Видобувають графіт і в Україні.

По-друге, дерево, яке йде на виготовлення олівців, теж незвичайне. Це — олівцеве дерево: ним є червоний ялівець (майже олівець!), деревце заввишки шість метрів. В Україні червоний ялівець росте в Криму. Багато його в Північній Америці. Деревина олівцевого дерева щільна, з приємним ароматом. Застосовується не тільки у виробництві олівців, але й у столярській справі.

По-третє, олівці приємно пахнуть. Я з дитинства любив нюхати нові олівці. Мені здавалося, що це пахне сама фарба на олівцях, а тепер я розумію, що це пахощі цінного дерева. Особливо приємний запах, коли знімаєш з олівця стружку. Я не знаю, з якої країни дерево на моєму олівці-талісмані рожевого кольору, де видобули для нього графіт. Але я знаю, що в цей виріб вкладено труд і майстерність багатьох людей. Вони наче естафетою передали через олівець своє бажання працювати Дивлячись на олівець, я ніби чую подих вітрів різних далеких країн.

Ну як олівцю не бути талісманом!

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5