Главная » Онлайн игры » Українська література » Бібліотека

Сходинки великого таланту (життя і творчість Павла Тичини)


Ти будеш жити не в ганебнім зреченні —
В залізній мові, в залізнім реченні, —
такі слова написав про Павла Тичину інший поет.

Усі роки радянської влади Тичина був визнаним поетом. Його твори регулярно друкувалися, він мав найвищі державні нагороди і літературні премії, сім разів обирався депутатом Верховної Ради, був міністром освіти України у тяжкий повоєнний час і писав безліч панегіриків про всіляких "вождів народів", про "щасливе" життя радянських людей, римував пафосні словеса "ростимо ж ми гей", "наші славні п'ятирічки", "будем, будем бить", "партія веде" та багато іншого. Але все це не повинне затулити від нас щире золото поезії — "О панно Інно", "Розкажи, розкажи мені, поле", "А я у гай ходила". У пам'яті людей залишилося й те добре, що Тичина робив для людей особисто.

Увесь офіціоз Тичинівської творчості — це спроба поета і людини вберегти себе від повторення страшної долі багатьох митців України, яких було знищено у сталінських таборах, адже і походження, і початок життєвого шляху, і професії братів могли стати причиною арешту та загибелі Павла Григоровича. Пізніше, у своїх автобіографіях, він дуже акуратно добирає слова, говорячи про сім'ю. "Батько мій з нижчого духовенства: він був сільським дячком і водночас учителем грамоти", — особливо наголошував Тичина на тому, що батько виконував у селі роль учителя. І дійсно, Григорій Тимофійович Тичина у своєму домі збирав сільську дітвору, вчив їх різних наук, а разом із чужими навчав і своїх дітей. Він був музично обдарований, гарно співав і своїх синів заохочував до співу в церкві.

За тих часів священнослужитель міг дати безкоштовну освіту синам тільки у бурсі та духовній семінарії. Отже, троє братів — Михайло, Іван і Павло — розпочинали свій життєвий шлях по "духовній" лінії. Пізніше, в умовах тоталітарного режиму, Павло Тичина пише: "Це тільки формально я був причетний до богослов'я, бо вже тоді не вірив у бога". Мені здається, що це неправда. Він вірив у Бога з дитинства, продовжував вірити все життя і спокутував свій гріх перед Богом добрими ділами: допомагав вдовам і сиротам, піклувався про вчителів і школи, підтримував молодих поетів, роздавав практично всі свої гонорари і премії голодним дітям, витрачав власні кошти на шкільні бібліотеки, підручники і зошити для учнів.

І хоч би як відхрещувався Павло Тичина від свого минулого, він не міг не визнати, що багато вчителів, які викладали в духовному училищі та семінарії, прищепили йому любов до літератури, до мов, розвивали потяг до різних наук. За що б не брався Тичина — все в нього виходило. Він мав чудовий голос, добре грав на багатьох музичних інструментах, писав музику, малював, захоплювався театром, цікавився філософією і новітніми досягненнями науки, знав багато мов. Мені здається, що іноді він сам настільки дивувався своїм різнобічним нахилам і талантам, що мріяв стати новітнім да Вінчі. У щоденнику він писав: "Блищать і переливаються півтора-два боки мого алмаза. А мені хочеться (і почуваю, що міг, би зробити), хочеться трьома-чотирма сторонами розцвісти. Як Вінчі".

Але Тичині довелося жити в країні, де єдиним генієм був неперевершений "вождь усіх народів" — товариш Сталін. Павлові Григоровичу довелося обрати щось одне — і він зупинився на поезії.

Девізом життя Тичини були слова: "Poeta semper tito (поет завжди учень)". Він усе життя опановував щось нове, цікавився і мистецтвом, і наукою, і технікою. Та найбільшого розквіту він досяг як поет. Уже перші збірки його творів, які були видані на початку XX століття, здобули найвище визнання. В. Елан-Блакитний назвав поета красою і гордістю нової української поезії. Рецензент і літературознавець Я. Івашкевич писав у 1922 році: "Українська література в особі Павла Тичини здобула геніальну особистість". М. Коцюбинський належно оцінив і підтримав поетичний талант Тичини. Не провина, а біда поета була в тому, що в роки тоталітарного режиму, як сказав поет-емігрант Євген Маланюк, від його перших "Сонячних кларнетів" одна пофарбована дудка зосталась.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 21 | Добавил: андрюха

Антоненко-Давидович Борис (Біографія)
Будяк Юрій (Біографія)
Федоров Іван (Біографія)
Зимний Леонід (Короткий життєпис)
Марсель Пруст
Банґ Герман

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 65
    Гостей: 65
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта