Главная » Онлайн игры » Українська література » Бібліотека

Розкpиття загальнолюдських і моpальних цінностей у новелах Гpигоpія Косинки. 2


З-поміж блискучих талантів, що започаткували нову українську літературу, ім'я Григорія Косинки —- одне з найпомітніших. Для самого письменника та його своєрідної прозової спадщини склалася трагічно, Після довгих років несправедливого замовчування до читача повертається його доробок — ледь більше тридцяти оповідань.

Вже по виході першої книжки, "На золотих богів" критика зазначала: "Григорій Косинка — це, безперечно, дуже великий здобуток і гордість нової України".

Косинку хвилювали проблеми українського села, ті біди, що приніс хліборобам "соціалізм з примусу", який на селі обертався політикою гонінь на кожного, хто вболівав заземлю і хто її любив і цінував не за самі центнери для хлібоздачі. Безперечно ж, у цій любові було багато від мрій про відрубний од держави селянський "рай", повну незалежність землевласника. Але ж хіба селянин у переважній своїй масі воював за ідеали революції лише заради того, щоб годувати себе і дітей самими ними?

Ні — він жадав од революції соціальної справедливості.

В оповіданні "Сходка" Цюпка говорить: "Ми научимось — нічого, але яка доля наших дітей, через десять — п'ятнадцять год? — Вічні наймити: Ні наша стежка — червона..."

Зрозуміло, не всі селяни були духовними близнюками Цюпки і не всі з них сприймали нову дійсність безболісно. Тому й Косинка закликав своїм словом заглядати у цей біль якомога уважніше й глибше, бачити в нім і те, що ми сьогодні називаємо кревним зв'язком хліборобської душі із землею, яка цю душу зростила і навчила здригатись од кожного збиткування над трудящим, їх потребам і звичаями.

Косинка вчасно помітив протиріччя сільського життя, котрі вихлюпнулися пожежею громадської війни. Класова ненависть засліпила очі і замінила всі писані та неписані закони. Загальнолюдські цінності, мораль були відкинуті як непотріб, і обстоювати їх було особливо важко.

Письменник пам'ятав і закликав ніколи не забувати і про те, яких численних і досить часто безвинних жертв коштували українському селу і місту роки громадської війни, що розкидала народна різних арміях, бо ж незачепленим цією війною не міг залишиться ніхто. А перемога ж у ній кувалась тільки для одних і одна! І щоб стати історично гуманною, ця перемога повинна була ростити в читачеві зерна добра, навчати його за мирних уже днів співчутливості, вміння за помилками бачити живу людину і прощати їй те, що може і повинно бути прощеним, якщо творилось воно не з власної волі.

Проблеми часу яскраво відбились в оповіданнях "Заквітчаний сон", "Анархісти", "Голова Ході", "Постріл", "В житах", "За земельку".

Подих соціальних катаклізмів безпосередньо відчувається в новелах "На золотих богів", "Політична", "Гармонія". У кривавій різанині забуто про найвищу цінність — людське життя. У новелі "На золотих богів" смерть приходить в бою за класову ідею, і падають у спілі хліби оборонці своєї землі, тих невеличких наділів, скроплених селянським потом та слізьми. "Стоїть пшениця потолочена, серпа просить, а вони кров'ю поливають". І понад попелищем, понад смердючими димами піднімаються голосіння матерів, що оплакують мертвих синів, яким би хліб та дітей ростити, а не воювати.

Найяскравіше автор утверджує загальнолюдські цінності в новелі "Політика". Навіть родинні зв'язки не зупиняють людей, які опинились по різні боки барикад. Мусій Швачка, на прізвисько Політика, прийшов з Червоної Армії, став комнезамівцем і розкуркулив Андріяна Кушніра . Цю кривду Андріян пам'ятає, хоча пізніше сестра Мар'яни, жінка Мусія вийшла заміж за його сина: "Четвертий год пройшов, як ви комуні бика, спасибі! Вам, Віля в мене, а я не забув . Умру — не забуду: грабіж...".

На святий вечір, який мав замирити родину, спалахнула суперечка, і лише голос Мар'яниної матері піднявся над загальною озлобленістю: "Роде мій дорогий! Свахо! Били комуну, й вона била — не згадуймо...". Та очі вже "налилися кров'ю і на велике свято, що Ало поєднати рід, вбили Мусія — зарізали в темряві. Запала злякана тиша, яку порушувало лише ридання Мар'яни, а дядько Кушнір, бігаючи очима шепотів, стоячи над тілом: "Нічого. П'яна, сумєстна драка — все. Так нужно говорить".

Письменник від твору до твору проводить проблему: що є мірилом істинності? Можливо, совість. Які почуття переважають, коли людина в екстремальних ситуація стає перед необхідністю поступатися духовними здобутками заради матеріального буття, боротись за виживання ставати перед проблемою вибору? Чи може мораль бути загальнолюдською і класовою? Мені здається саме ці проблеми ставить Григорій Косинка своїми творами.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 24 | Добавил: андрюха

Пільгук Іван (Життєпис)
Марсель Пруст
Загул Дмитро (Життєпис)
Влизько Олекса (Біографія)
Багряний Іван (Життя та творчість)
Галушка Денис (Біографія)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 2
    Гостей: 2
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта