Главная » Онлайн игры » Українська література » Бібліотека

Поетичне вираження любові до України у творчості В. Сосюри


Творчість багатьох українських письменників пронизує глибока самовіддана любов до Батьківщини, прагнення зберегти і примножити славу рідного народу. Великим патріотом України називають Володимира Сосюру (1898—1965), адже його життя і творчість стали яскравим прикладом безмежної синівської любові до матері-Вітчизии. Пройшовши драматичний і болючий шлях національного самоусвідомлення, шлях, сповнений цькувань і переслідувань, жорстоких страждань, невимовних душевних мук, поет і громадянин В. Сосюра наприкінці свого життя з гордістю заявив: «Яке щастя, що я — українець, що я син моєї прекрасної і трагічної нації!».

Володимир Сосюра народився 6 січня 1898 р. на станції Дебальцеве, що на Донеччині. Дитячі роки майбутнього поета минули у селищі Третя Рота, куди переїхала велика родина Сосюр (у сім'ї було восьмеро дітей). Володимир рано, з одинадцяти років, починає працювати: родина бідувала, батько був неспроможний забезпечити дітям і дружині більш-менш пристойні умови життя.

Батько прищепив синові любов до книги, під його керівництвом хлопець здобув початкову освіту. Від матері у спадок перейшли до нього емоційність, чуйність, вразливість, що стали пізніше одними з визначальних рис поетичного стилю Сосюри.

З 16 років юнак починає писати вірші. Під впливом величезної кількості перечитаних книг російських авторів він пише російською мовою, а потім, після тривалих роздумів і творчих шукань, — українською. У книзі «Третя Рота» поет розповідає, як, навчаючись у тодішньому університеті ім. Артема, він «розв'язав для себе свої вагання в сторону рішучого і беззастережного переходу на українську мову»:

«Справа в тому, що за мій перехід як поета з російської мови на українську я не подобався багатьом студентам. Вони дорікали мені за це майже як за національну зраду, вважали українським націоналістом.

І коли я говорив їм, що писав би російською мовою, якби народився в Росії, бо я знаю тільки літературну російську мову, а народної не знаю. Без знання ж народної мови письменником, яким я хочу стати, не станеш.

— А Гоголь? — казали вони мені.
— Так Гоголь тим же й великий, що своїм знанням народної української мови збагатив російську літературу, — казав я.

Але це їх не задовольняло. Один мені сказав:

— Зачем ты сменил королевскую флейту на сопилку?

Я гаряче відповів:

— «Сопилка» мне дороже тысяч королевских флейт!».

Поет став відомим і популярним уже після виходу перших своїх збірок — «Поезії» (1921) та «Червона зима» (1922). Але популярність і слава, що супроводжували його все творче життя, не змогли порятувати Сосюру ні від несправедливих звинувачень критики, ні від переслідувань сталінських опричників, яким скрізь бачилися «український буржуазний націоналізм» і «контрреволюція».

Навіки з'єднавши свою долю з долею рідного краю, В. Сосюра дуже швидко на собі відчув, що означало в комуністичній Україні бути патріотом України. Він став свідком жахливих страждань, що випали на долю його народу. Поет ледь не збожеволів від горя й розпачу, коли мільйони людей умирали голодною смертю в 1933 році, коли кращих синів і дочок українського народу розстрілювали або відправляли до Сибіру та на Соловки. Болісно переосмислюючи історичне минуле України, він у двадцятих роках пише поему «Мазепа», за яку його з ярликом «зоологічного націоналіста» було виключено з комуністичної партії. Довгий час була заборонена його поема «Розстріляне безсмертя», у якій поет розповів про трагічні долі українських діячів культури, знищених сталінським режимом.

Але чи не найбільше страждань приніс Сосюрі вірш «Любіть Україну». Написаний 1944 р. як відповідь на агресивний національний нігілізм, що побутував в Україні та за її межами, вірш став справжнім патріотичним гімном поета. Ось що розповідає сам поет про історію його створення:

«Цього вірша я написав внаслідок таких фактів.. Ще в Башкириї, в Уфі, коли Україну розпинали криваві окупанти, одна така сказала мені й Юрі Кобилецькому:

— Как я соскучилась за украинским салом!

Кобилецький:

— А за украинским народом вы не соскучились!

І в Москві теж одна така сказала, коли ми з молодим прозаїком із Західної України Ткачуком ішли з нею по вулиці Горького:

— Для меня Родина — там, где мне хорошо.

Ткачук сказав:

— Свиняча філософія.

І ще Валентин Бичко пожалівся мені, що днями за порадою Т. Мануїльського з одного номера газети «Зірка» знято шапку з такими словами:

Учітеся, брати мої.
думайте, читайте
І чужому научайтесь,
й свого не цурайтесь!

І ще:

Мова рідна, слово рідне,
хто вас забуває,
той у грудях не серденько,
а лиш камінь має...

Я не буду називати авторів цих слів»

У відповідь на це і те, що було перед цим, я написав "Любіть Україну"».

У роки війни з'явилося багато патріотичних творів, написаних українськими поетами. Це «Слово про рідну матір» М. Рильського, «Я утверждаюсь» і «Слово» П. Тичини, цикл «Україно моя» А. Малишка. На хвилі високого патріотичного піднесення був створений і вірш В. Сосюри. Він одразу ж здобув прихильність критиків і визнання читачів. Вірш був перекладений російською та іншими мовами, опублікований у Москві, 1949 р. його вмістили до збірки «Щоб сади шуміли», яку було відзначено Сталінською премією.

І ось раптом, несподівано для всіх і для самого Володимира Сосюри передусім, з липня 1951 р. починається грандіозна кампанія цькування поета за його «ідейно-порочний націоналістичний твір». У численних газетних публікаціях, на зборах і засіданнях різного рівня громилися поезія «Любіть Україну» та її автор. Націоналістами було названо навіть російських перекладачів вірша О. Прокоф'єва та М. Ушакова. Розгромна хвиля прокотилася по всіх республіках СРСР. Там теж знаходили своїх «націоналістів», прискіпливо переглядали твори, у яких ішлося про любов до рідної землі. Володимира Сосюру зовсім перестали друкувати, з ним небезпечно було дружити і навіть вітатися.

Головною причиною вчиненого жахливого розгрому було те, що сталінському керівництву треба було за будь-яку ціну вбити в людях патріотизм, почуття власної гідності і самоповаги. «Вбити, — як пише В. Коваль, — всюди і скрізь, щоб народ перестав любити Росію, Україну, Білорусію, Грузію, Литву, Казахстан.-Тому й став жертвою вірш «Любіть Україну». Серед багатьох написаних українськими письменниками патріотичних творів був вибраний вірш В. Сосюри, щоб на його прикладі продемонструвати всім в Україні і далеко за її межами, як небезпечно любити рідний край і рідний народ.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 13 | Добавил: андрюха

Джорж Ноел Гордон Байрон
Зеров Микола (Життєпис)
Антоненко-Давидович Борис (Життя та творчість)
Хвильовий Микола (Біографія)
Чубинський Павло (Біографія)
Каган Абрам (Життєпис)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 25
    Гостей: 25
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта