Главная » Онлайн игры » Українська література » Бібліотека

Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови в поезії Дмитра Павличка


І все ж таки: в началі було — Слово.
І все ж таки: начальний дух — Любові
Євген Маланюк

Скільки прекрасних віршів присвячено нашій рідній мові! Різні за настроєністю і тональністю, за тематикою і способом її розкриття, за метою і манерою написання, вони поєднані наскрізною ідеєю любові до української мови, любові, що її випромінює кожен рядок цих поезій.

Співцем рідної мови, рідного слова можна назвати Дмитра Павличка. У збірці "Правда кличе" поет піднімає гострі проблеми тогочасного українського суспільства: проблеми розвитку української національної мови, історії, культури, мистецтва тощо. Так, поезією "Ти зрікся мови рідної" Павличко з гнівним обуренням звертається до українців-безбатченків, до тих, хто втратив свої національні корені, зв'язки з рідним народом, почуття національної приналежності, хто забув, "звідки" вони і "чиїх батьків діти", до тих, хто десь у буденщині загубив потребу користуватися рідною мовою:

Ти зрікся мови рідної, нема
Тепер у тебе роду, ні народу,
Чужинця шани ждатимеш дарма —
В твій слід він кине сміх — погорду!

Дмитро Павличко вболівав за долю української мови. У часи, коли сфера використання української мови була обмежена, коли любов до рідного слова, яке з маминих колискових супроводжувало людину, розглядалася як виявлення націоналізму, поет написав сонет "О рідне слово, що без тебе я?". Вже у назві поезії, що є риторичним питанням, простежується глибока повага і любов до рідного слова. А ким же бачить автор людину, у якої немає такого рідного слова? Це:

Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам'я.

У своїх віршах Дмитро Павличко наголошував, що занепад мови свідчить про духовне зубожіння народу, його культурну та моральну деградацію. Мова — головна ознака нації: коли мова йде в небуття, зникає і народ, розсіюючись між іншими народами.

Мова для Дмитра Павличка — джерело натхнення, енергії і сили:

Моє ти серце, пісня і відвага,
І прізвище, і сила, і сім'я.
Ти вся душа нескована моя,
В найтяжчі дні — надія і наснага.

У цих рядках втілено думки кожної людини, що не байдужа до рідної мови, народу, Батьківщини.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 13 | Добавил: андрюха

Аріосто Лудовіко
Габріель Гарсіа Маркес
Ольжич Олег (Життя та творчість)
Аміхай Єгуда
Шевчук Валерій (Автобіографія)
Чемерис Валентин (Життєпис)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 23
    Гостей: 23
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта