Главная » Онлайн игры » Українська література » Бібліотека

Поети-романтики


Поети-романтики (П. Гулак-Артемовський. «Рибалка», Є. Гребінка. «Українська мелодія», М. Костомаров. «Соловейко», В. Забіла. «Соловей», М. Петренко. «Небо»)

Наприкінці XVIII — початку XIX століття в європейських літературах на зміну Просвітництву приходить новий мистецький напрям — романтизм. Раціоналізм, що був основою Просвітництва, заперечував інтуїтивне пізнання, рівність заперечувала існування індивідуальності. Натомість у романтичних творах утверджується ідея про те, що кожна людина — це неповторний самостійний світ. Романтичний герой — особистість, що принципово відрізняється від маси, постійно конфліктує з оточенням, шукає свій ідеал у сфері мрії. Але розбіжність між мрією та дійсністю, нездатність прийняти або змінити світ стає причиною душевних переживань і страждань героя, доля якого — самотність, мандри, подорожі, пошуки.

Джерелами українського романтизму стають історичні матеріали, фольклорні твори, а також зразки європейських романтичних творів. Так, сюжет балади «Рибалка» запозичений П. Гулаком-Артемовським у німецького поета Ґете. До твору додано підзаголовок «Малоросійська балада». П. Гулак-Артемовський поставив собі за мету передати українською мовою ніжні, піднесені почуття, тим більше, що народом уже створені такі пісні. Твір має виразні національні ознаки, наближений за мелодійністю й стилем до народних українських пісень. Слід, однак, зазначити, що на початку балади автор не відходить повністю від бурлескного стилю: «Що рибка смик — то серце тьох!», «Аж гульк!», що є виразною рисою ранньої стадії українського романтизму, своєрідним перехідним етапом.

У дусі романтичного світобачення написана «Українська мелодія» Є. Гребінки. Підкоряючись волі матері, яка вважає, що зможе померти спокійно, якщо дочка одружиться, дівчина погоджується йти за нелюба та невдовзі помирає. Такий трагічний фінал є одним із варіантів так званої «романтичної втечі» героя, який не здатний змиритися з дійсністю.

Поезія М. Костомарова «Соловейко» змальовує неперевершеного співця — соловейка, спів якого то веселий, то сумний, але співає він на цвинтарі, тому мало хто поцінує той спів, лише дівчина, яка прийшла й сумує на могилі.

Творчість В. Забіли є віддзеркаленням особистої життєвої драми поета й належить до так званої психологічно-особистісної течії романтизму. В. Забіла закохався у дочку свого сусіда — Любов Білозерську. Спочатку кохання було взаємним, але пізніше дівчина віддала перевагу іншому, що стало справжньою трагедією для поета. Його романтичні поезії — ніби ліричний супровід нещасливого кохання та його страждань. Часто вірші нагадують щоденникові записи, у яких освічення в коханні чергуються з докорами у зраді. Надзвичайно часто В. Забіла використовує прийом паралелізму: ліричний герой у всьому бачить відображення свого нещастя. Так, у поезії «Соловей» ліричний герой чує спів соловейка, який щасливий, спарувався, має гніздечко. Такому щасливому життю поет протиставляє своє нещастя:

А я бідний, безталанний,
Без пари, без хати:
Не досталось мені в світі
Весело співати.

Герой сумує, просить соловейка не співати, бо

Пугач мені так годиться.
Стогне, не співає;
Нехай стогне коло мене
Да смерть возвіщає.

Поезія В. Забіли «Соловейко» надзвичайно мелодійна, тому була покладена на музику.

М. Петренко також є представником психологічно-особистісної течії українського романтизму. Поет майже не звертався до історичних чи фольклорно-побутових тем, а обрав специфічний напрям показу сфери романтичного ідеалу — внутрішній світ. Лірика М. Петренка відзначається схильністю до філософських роздумів, їй притаманна циклізація. Цикл «Небо» складається з трьох поезій. Перша поезія побудована за принципом антитези: ідеальна сфера — небо, а дійсність є жорстокою, непривабливою. Ліричний герой прагне піднестися до ідеальної сфери хоча б у мріях. У другій поезії образ неба подається в іншому ракурсі. Герой, поринаючи у світ небесної гармонії, відчуває музику, душевний спокій. Автор передає насолоду небесною красою, людина постає частиною космічного організму.

Остання поезія циклу є продовженням теми споглядання на небо. У візерунках хмар, що спостерігаються на небі, герой прагне розшифрувати небесну мову.

Розвиток українського романтизму, що припав на середину XIX століття, відкрив багато талановитих особистостей, сприяв вивченню української історії, збиранню, систематизації та виданню фольклорних матеріалів, що, безперечно, позитивно вплинуло на становлення української культури в цілому.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 22 | Добавил: андрюха

Стус Василь (Биография)
Нестайко Всеволод (Біографія)
Ґедзь Юхим (Біографія)
Антонич Богдан-Ігор (Біографія)
Гнатюк Іван (Біографія)
Копиленко Олександр (Біографія)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 2
    Гостей: 2
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта