Главная » Онлайн игры » Українська література » Бібліотека

Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у твоpчості Ліни Костенко. 6


Загальнолюдські цінності. Напевно, це система норм людської моралі, обов'язки людини щодо суспільства, своєї Батьківщини і один до одного, повага до людської гідності. А ще — це і справедливість, чесність, правди, любов до людини. І напевно, засудження жорстокості, лицемірства, віроломства, боягузства, заздрощів, наклепу... А також розуміння добра і зла.

Справедливість. Хтось про неї забув, бо шістнадцять років удавали, що такого поета, як Ліна Костенко, нема, просто не існує; зуміли відірвати, затиснути, сховати від народу.

У своєму вірші "Доля", розмірковуючи про свою громадянську позицію, вона пише: "Поезія — рідна сестра моя. Правда людська — наша мати". І цій правді чесно і мужньо поклялася поетеса до остатку служити. Ось І з'явилися книга поезій "Зоряний інтеграл" та збірка "Княжа гора". "Мужність не дається напрокат", — так зазначає Ліна Костенко.

Які ж загальнолюдські цінності осмислює вона своєю творчістю?

Будучи сама чесною і безкомпромісною; поетеса звертається до "співців краси земної" "гартувати голоси не пустослов'ям пишним та барвистим <...>, а заспівом в дорозі нелегкій".

Глибокий біль і правда. Славні сини українського народу розстріляні, замордовані в концтаборах, а потім реабілітовані "хоч посмертно, зате — своевременно".

Пропадали ж люди ні за гріш,
Перед смертю лаявся Косинка.
Божеволів у тюрмі Куліш.
Курбас ліг у ту ж промерзлу землю!..

Опис кладовища, де стоять обеліски з прізвищами, датами.

Лежать наморені солдати,
а не проживши й півжиття.
"Тут обелісків ціла рота"

Вони віддали життя за свою рідну землю, захищаючи її від загарбників. Найцінніше на землі — життя людини. Це цінність, вище від якої немає у світі.

А хто ж тоді відповість за безневинні жертви жахливого голодомору 1932—1933 років? А жертви жахливих репресій? їх мільйони. Де їм пам'ятники, обеліски — як знак пошани?

"Пастораль XX сторіччя". Павло, Сашко і Степан розбирали заржавілу гранату. І "...їх рвонуло навідліг", "бризнуло кров'ю в багаття", "...личка вже не було. Кісточками, омитими кров'ю, осміхалася шия з худеньких дитячих ключиць".

Це пастораль XX сторіччя. Давній жанр в літературі. Читаєш і бачиш, як на тлі прекрасної природи благородні пастухи і пастушки грали, співали, кохалися. Мир і благодать панувала між ними. Волає, кричить поетеса: "Бережіть життя дітей! Кому потрібні криваві наслідки війни?"

Велику цінність для Ліни Костенко мають духовні, мистецькі цінності — все, що прийшло до нас у спадок від попередніх поколінь. Про це багато сказано у збірці "Княжа гора". Сучасна людина мусить знати історію, побут, культуру свого народу. Вона повинна, бути спадкоємницею цінностей минулого. І щоб словами Т. Шевченка за поезією "Княжа гора", кожен українець міг сказати: "Але у вітчизни ніхто не одніме мене". Це теж велике і людське.

Усе в світі коштовне й неповторне. Його треба берегти, шанувати: людину, природу, історію, культуру, традиції свого народу, добро і святу свою землю.

Слова ці вражають і серце, і глузд,
І їм не шукайте заміну.
Слова ці вишневі з Сосюриних вуст:
"Любіть Україну! Любіть Україну!"

Це слова Івана Драча. Вони наскрізь пронизують творчість Ліни Костенко, чесну, мужню, безкомпромісну. Це і е ті загальнолюдські цінності, які вона утверджує на землі своєю поезією.

"Життя іде і все без коректур..." (твір-мініатюра)

В шістдесяті роки в літературу влилась когорта молодих митців, серед яких визначилась і Ліна Костенко, чиї перші книжки засвідчили, що на небосхилі української поезії спалахнув дужий талант.

Серед безлічі важливих тем вона виділяє, можливо, найголовнішу — людина, її душа, сенс її життя. Поетеса наголошує, що життя — це мить, яка не повторюється. Того, що було вчора, не повернути, не від коректувати.

Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.

Не висушити сліз, які хтось пролив через тебе, не загоїти болю, якого ти завдав. Отже, треба жити не за чернеткою, сподіваючись, що колись все можна повторити або виправити. А тому не можна бути байдужим до людей, до природи, до батьківщини. Треба

зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.

Ти прийшов у світ, щоб залишити по собі світлий слід, щоб творити добро, щоб нести любов.

"То ж не будь байдужим, не засмічуй своєї душі, дивись на світ добрими очима", — закликає читачів Ліна Костенко.

Отже, живи, людино, цінуй красу, будь цілеспрямованою, духовно багатою і щедрою на добро і

Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш — то уже навіки.
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 11 | Добавил: андрюха

Бордуляк Тимофій (Короткий життєпис)
Давидов Анатолій (Біографія)
Божко Сава (Біографія)
Ахундов Мірза Фаталі
Павличко Дмитро (Біографія)
Яновський Юрій (Біографія)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 10
    Гостей: 10
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта