Главная » Онлайн игры » Українська література » Бібліотека

Художнє осмислення чоpнобильської тpагедії в поемі Івана Дpача "Чоpнобильська мадонна". 4


Іван Драч — талановитий поет-шістдесятник, представник нової хвилі українських митців, того покоління поетів, письменників, артистів, у якому З новою силою "вибухнула" національна ідея, проснулись, можливо, вперше принципи демократії саме в Україні. Його творчість чи не найпоказовіше репрезентує великий потяг шістдесятників до знань та естетичної краси в комплексі з літературними, мистецькими й культурними надбаннями рідного народу.

"Чорнобильська мадонна" — це біль душі, туга серця Івана Драча, гнів, образа, скорбота поета, але разом з тим і всього українського народу, та не тільки українського, а й білоруського, і російського, що разом постраждали від цього лиха. Як про поступовий підхід до проблеми, можливо, варто нагадати про цикл "Подих атомної", продиктований вірою в науковий прогрес, у можливість мирного використання ядерної енергії. І про ті ледь-ледь стривожені нотки, що звучали вже там, хоч тоді ще тільки зварювалася арматура для майбутніх реакторів. "Вони цілком безпечні, і навіть у Москві, на Красній площі, можна ставити такі реактори", — це нібито слова академіка Александрова (злочинно, але поставили в густозаселеному, екологічно збалансованому районі, на межиріччі водяних артерій Десни, Прип'яті, під серцем у Києва...).

Під час найгарячіших поаварійних днів син поета Максим, на той час студент медуніверситету, брав безпосередню участь в евакуації людей із району біля Чорнобиля і сам зазнав опромінення (хоч йому зробили переливання крові й усе ніби обійшлося). Мабуть, це розуміння сили батьківської розпуки й каяття відіграло далеко не останню роль у написанні "Чорнобильської мадонни".

Все плекало на сонці,
Не хотіло помирати —
І квітку прямо в стронцій
Поцілувала мати.

Це рядки з поеми, твору, що став спокутою Івана Драча за цикл "Подих атомної". Коли писався цикл, усі ще радісно вірили в можливість альтернативи ядерній зброї. Та все ж і в "Подиху атомної" не було оспівування мирного атома. Було тільки замилування працею робітників, насамперед будівельників.

Дорого заплачено за остаточне прозріння:
За безладу безмір, за кар'єри і премії,
Немов на війні, знову вихід один:
За мудрість всесвітню дурних академій
Платим безсмертям — життям молодим.

Назавжди в'їдаються, як ті іржаві тополі, у пам'ять ці жахливі рядки — заключна строфа з частини поеми, названої гірко-іронічно "Ода молодості" (як іржаві тополі, ще небо скрутно метуть головами, як ті сосни, що своєю іржею лізуть в очі).,

Уся поема-мозаїка постає у своїй цілісності тільки по вдумливому прочитанні всіх її фрагментів та компонентів, серед яких особлива увага припадає на заголовки ("Скіфська мадонна", "Баба в целофані — наша мати", "Примітивний портрет складної людини" та інші).

Образ мадонни, яка пожертвувала своїм сином заради порятунку людства, знаходить нове осмислення, до того ж він накладається на реальну ситуацію з сином поета. І ще один біблійний мотив постає перед нами із глибини сивих віків, але вже в новому освітленні {а може, й опроміненні): Ірод і Пілат, відкритий суд у закритій зоні. Може, пародія? Але напругою тут сповнене кожне слово, навіть числівники ("Чому їх — шість?")

Знову біблійна притча, у якій закодована вся історія людства. Змій дає Єві яблуко, заздалегідь вилущивши нутрощі разом із насінням, зрізавши шкурку з спіралі, розділивши надвоє, І простягає його Єві вже неповноцінним. А якщо яблуко — це Земля? А Єва з Адамом — то людство? І тоді зрізує по спіралі чорнобильський змій живу зелень земного раю, вилущує насіння — плодючу силу, безсмертя, переполовинює цілісність буття...

Автор звертається і до народного фольклору, як давнього (Соловей-розбійник), так і сучасного ("На горі горить реактор, /Під горою оре трактор"), переповідає розповідь ліквідаторів аварії, цитує колег-письменників, подає картини реального життя.

Немов самі линуть з-під пера автора прекрасно римовані рядки, наповнені жахливим змістом.

У поемі, в одному епізоді син забирає матір до Києва, у багатоповерховий будинок. А стара не може жити тут, її серце рветься під Чорнобиль, і мати тікає додому. Що її там чекає? Чи зрозуміє вона, що трапилось? Чи зможуть люди знов повернутися до зони досі незнаного лиха? І скільки ще чекати?

Матері, що отримали високий рівень радіації, не можуть більше народжувати нормальних дітей. Може, це знов кара небесна? За що, Боже, за що? Хто винен?

Питання, питання, і нема на них відповідей. Тільки сум. І жаль. І розпука. Туга серця. Біль душі...
Рейтинг: 0.0/0
Счетчики: 19 | Добавил: андрюха

Загул Дмитро (Життєпис)
Теліга Олена (Життя та творчість)
Малишко Андрій (Життя та творчість)
Рильський Максим (Біографія)
Анрі-Марі Бейль Стендаль
Грінченко Борис (Життя та творчість)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 48
    Гостей: 48
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта