Розвиток української мови
Мета: розширити відомості дев’ятикласників про процес і результат розвитку української мови в ході історичного становлення українського суспільства та його культури; сформувати вміння визначати основні періоди розвитку мови, характеризувати особливості їх; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу сприяти осмисленню ролі мови як найважливішого, найбагатшого і найміцнішого зв’язку поколінь.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції).

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення дев’ятикласників з темою, метою й завданнями уроку

ІІІ. Розвиток неперервної пошукової пізнавальної активності дев’ятикласників

Навчальне аудіювання

Уважно прослухати висловлювання. У якому стилі воно оформлено? Довести це. Визначити тему й основну думку почутого.
Український народ спершу обслуговувала спільнослов’янська мова — старослов’янська, або церковнослов’янська (назва виникла у зв’язку з переважно виконуваними цією мовою функціями). Оригінальні твори, написані цією мовою, поділяли на три стилі: високий, середній і «низький». Високий був класичним церковнослов’янським, середній — церковнослов’янським з багатьма місцевими вкрапленнями, «низький» — русько-українським з церковнослов’янськими вкрапленнями. Проте непрохідної межі між цими стилями не було: так, окремі уривки з агіографічної

літератури (високий стиль) майже повністю збігаються з відповідними уривками з Іпатіївського літопису (середній стиль).

Староукраїнська літературна мова розвивалася на основі «низького» стилю — юридично-ділових документів. Церковнослов’янізми поступово замінювалися руськими словами, але активно запозичувалася й іншослов’янська лексика, зокрема чеська й польська. Через польську мову входили в староукраїнську й слова з інших мов, зокрема з німецької. Староукраїнська літературна мова досягає розквіту в XVII ст.— на початку XVIII ст., але згодом поступово замінюється слов’яноруською, у якій переважали церковнослов’янські елементи, і зрештою занепадає, здаючи свої позиції російській мові.

З кінця XVIII ст. зароджується нова українська літературна мова на народній основі з окремими елементами давньої. Але її функціональні можливості були обмежені — вона вживалася тільки в белетристиці й частково в листуванні. Тарас Шевченко довів цю мову до блиску, що послужило поштовхом до її дальшого розвитку у творах його послідовників — Марка Вовчка, Л. Глібова, І. Нечуя-Левицького, А. Свидницького, Ю. Федьковича, Панаса Мирного та ін. Кінець XIX — початок XX ст. позначені намаганням виробити

українську публіцистичну й наукову мову з власною термінологією.

У 20-ті роки XX ст. багато було зроблено і для утвердження української термінології, і для освіти українською мовою, і для розвитку книговидання.

Тепер наша мова могла б про себе сказати словами П. Тичини:

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь,

Щоб жить — я всі кайдани розірву,

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

Бо я живу.

В. Русанівський

Стисло переказати прослуханий текст.
Формування термінологічного апарату дев’ятикласників (робота з довідковою літературою)

Як ви розумієте поняття походження мови й еволюція мови?
Чи тотожні ці сполучення слів? Свої міркування зіставити з матеріалом довідників чи енциклопедичних словників.

Еволюція — процес зміни, розвитку кого-, чого-небудь.

Походження — виникнення, утворення, поява чого-небудь як наслідок якихось подій, процесів, явищ (Великий тлумачний словник сучасної української мови.— К: Перун, 2002).

Походження мови — передумови і початки розвитку мовної діяльності суспільства.

Як одна з основних ознак суспільства мова почала формуватися на етапі появи первісної людини. Це було тривале поступове перетворення біологічно зумовлених неусвідомлюваних інстинктивних вигуків в осмислені звукові засоби комунікації давніх людей. Припадало воно в основному на другу половину неандертальської фази розвитку людини (мустьєрська епоха в кінці раннього палеоліту). Вирішальною соціальною передумовою був поступовий перехід до справжньої трудової діяльності, пов’язаної з виготовленням знарядь праці. Суспільний характер праці, необхідність координації дій учасників трудового процесу викликали потребу у свідомому застосуванні певних звукових сигналів. Іншою об’єктивною передумовою формування мови була здатність предка людини відтворювати низку спадково закріплених вигуків, які інстинктивно пов’язувалися з певними типовими для стада істотними життєвими ситуаціями — небезпекою, появою здобичі, зміною напряму руху тощо. Поступово такі вигуки почали свідомо застосовуватися первісними людьми у зв’язку з відповідними діями, спочатку в самій трудовій ситуації, а згодом і поза нею як її позначення. Припускають, що до початку розвитку звукової мови на основі інстинктивних вигуків, а частково й пізніше, предки первісних людей протягом тривалого часу (можливо 2–3 млн років) спілкувалися за допомогою жестів (З енциклопедії «Українська мова»).

ІV. Виконання системи завдань творчого характеру

Дослідження-відновлення на основі тексту

Виразно прочитати текст. Дібрати заголовок. Визначити речення, у якому розкривається основна думка висловлювання.
Свою історію має й українська графіка (як і білоруська, болгарська, македонська, російська, сербська). Вона бере свій початок від старослов’янського письма. У нинішньому українському алфавіті є тільки дві літери, що їх не було в кирило-мефодіївській абетці — це ґ, яка відома з кінця XVI ст. і набула поширення в XVII ст., та

ї, що перебрала на себе функції позначення сполучення й+і. Слід ще згадати про специфікацію в українському правописі літер е, є, відсутню в інших кириличних правописах. Решта літер — це ті, що їх, на думку Івана Огієнка, знали вже в давньокиївський період, принаймні з VII ст. н. е. Правда, у старослов’янському алфавіті

були й такі літери, які не відповідали жодним українським звукам, а тому вживалися непослідовно, а потім і зовсім зникли.

Отже, якщо брати до уваги графіку, то український правопис бере свій початок від кінця минулого тисячоліття. Щоправда, остаточне його становлення припадає аж на початок XX ст.

Треба згадати й про те, що від 1708 року змінилося накресленнялітер: традиційну кирилицю замінено так званою «гражданкою» — спрощеним кириличним письмом.

З розвитком нової української літературної мови — від часу видання «Енеїди» І. Котляревського — виникла потреба в зміні традиційного письма. Письменники, які писали живою українською мовою, мусили шукати засобів передавати справжнє звучання слів, а не йти за їх давнім традиційним написанням. Пошук цей був великою мірою стихійним, а тому від 1798 до 1905 року нараховується близько 50 різних правописних систем (З Українського правопису).

На основі опрацьованого тексту відновити твердження.
1. Український правопис бере свій початок ...

2. Остаточне становлення українського правопису припадає ...

3. У нинішньому українському алфавіті є тільки дві літери, що їх не було в кирило-мефодіївській абетці, ...

4. В інших кириличних правописах відсутня характерна українському правопису літера ...

5. Від 1798 до 1905 року нараховується ... різних правописних систем.

Назвати, з яких підсистем, окрім графіки, складається правопис кожної мови.
Методичний коментар. Правопис кожної мови складається з трьох підсистем: графіки (літер, якими позначають найтиповіші звуки та звукосполучення), орфографії (способів поєднання звуків і звукосполучень, що забезпечує однотипність написання слів) і пунктуації (розділових знаків, за допомогою яких позначають інтонаційне членування тексту).

Робота в міні-групах (розкриття суті різних гіпотез про походження й розвиток української мови)

Уважно опрацювати теоретичний матеріал (див. додаток до уроку). Схарактеризувати основні періоди розвитку української мови. Які назви використовували для позначення української мови на різних етапах становлення її?
Слов’янські мови походять з одного джерела — праслов’янської (спільнослов’янської) мови, від якої й успадкували спільні або подібні тенденції розвитку.

Дати визначення поняттям літературна мова, національна мова, рідна мова, державна мова.
V. Підсумок уроку

Як ви розумієте вислів Мова повинна не роз’єднувати людей, а навпаки, об’єднувати?

VІ. Домашнє завдання

Назвати відомих вам вітчизняних мовознавців. Скориставшись довідковою літературою, дослідити, які з них займалися вивченням історії української мови. Підготувати повідомлення про одного з українських лінгвістів та його теорію щодо походження й розвитку мови.

Что никогда нельзя говорить мужчине
В. Сухомлинський «Як Павлик списав у Зіни задачу»; «Найкраща лінійка»
Вода
Твій друг — книга!
Звуки дж, дж’, буквосполучення дж – закріплення
Добір спільнокореневих слів і зміна форми слова для перевірки написання слів з ненаголошеними [е], [и]

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 22
    Гостей: 22
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта