П. Куліш «Чорна рада». Показ протистояння сил державотворення і руїнництва
Мета: продовжити знайомити школярів із змістом твору П. Куліша «Чорна рада», охарактеризувати образи головних героїв твору, досліджуючи протистояння сил державотворення і руїнництва; розвивати навички індивідуальної характеристики літературних персонажів, критично оцінювати їх поведінку; вміння оцінювати прочитане та висловлювати власні думки з цього приводу; виховувати повагу до творчої особистості П. Куліша; національну самосвідомість, прищеплювати любов до Вітчизни. Тип уроку: комбінований. Обладнання: портрети П. Куліша, гетьманів — українських ватажків України, текст твору, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки). ПЕРЕБІГ УРОКУ І. Організаційний момент. Емоційна готовність учнів до уроку ІІ. Актуалізація опорних знань 1. Цитатний диктант за романом П. Куліша «Чорна рада» За наведеними рядками визначте, про кого йдеться: - «Темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупив невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болісті і замовляти усякі рани. Може він помагав своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теєто, за все поважали його козаки, як батька: і хоч би попоросив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий» (Старий коб- зар, «божий чоловік») - «Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, протоптані, і пучки не видно. Хіба по шаблі можна б догадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловічок простенький, тихенький. Ніхто, дивлячись найого, не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату» (І. Брюховецький) - «…був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, русявий, голова в кучерях, як у золотому вінку, очі ясні, веселі, як зорі, і вже чи ступить, чи заговорить… Жартів не любив. Щирий і незлобливий був лицар, да все ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен» (Я. Сомко) - «Був він син паволоцького пана, по прізвищу Чепурного, учився в Київський братській школі і вже сам вийшов. Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік…. і не всидів би у своїй парафії, чуючи як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів і урядників над укра- їнцями» (І. Шрам) - «Був щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік перечорнити і золоту свою славу гряззю закаляти»(П. Шраменко) - «А вона ж то стояла, підійшовши під благословеніє, хороша да прехороша! Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю, а на виду аж сіяє… І що вже, як хороше вдасться! Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить» (Леся Череваниха) -«Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не та в неї хода, не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала. А гарна, чорноброва була пані» (Настя — дружина Гвиновки) -«…був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за десятилітню війну з ляхами… доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло Києва» (М. Черевань) -«Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває» (Кирило Тур) - «Справді … був собі дідусь такий мизерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене» (Василь Невольник) -«…не любив ніяких сварок; … бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить» (М. Черевань) _ «…був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх» (Кирило Тур) Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал. 2. Мозковий штурм-гра «Хто швидше» Відгадайте зашифроване слово — ім’я літературного героя роману П. Куліша «Чорна рада». (За трьома варіантами.) Кожна цифра відповідає літері, яка розташована в алфавітному порядку. І варіант 12 3 1 18 (Іван) ІІ варіант 33 15 11 17 (Яким) ІІІ варіант 16 7 22 33 (Леся) ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності ІV. Основний зміст уроку Будь-чий патріотизм доводиться не словом, а ділом. В. Бєлінський Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може. Д. Байрон 1. Вступне слово вчителя Відтворюючи події минулого, письменник шукає в них відповіді на животрепетні питання тогочасності, зокрема — яким має бути майбутнє України, її соціальний устрій, державний лад. В образах головних героїв — Сомка, Шрама, з одного боку, Брюховецького та його прибічників — з другого, розкриваються головні аспекти конфлікту, втілюється ідея твору. Вони відрізняються один від одного і зовнішністю, і вдачею, і своїм ставленнямдо державної справи. Тому, аби мати правдиве уявлення про історичних осіб, давайте спробуємо потрапити в історичне минуле і створимо портрети цих постатей. 2. Характеристика центральних образів твору 2.1. Яким Сомко. 2.1.1. Міні-круглий стіл (Хто він, Яким Сомко?). - Яким чином Я. Сомко потрапляє на політичну арену? Що вам відомо про його минуле? (Рік народження Якима Семеновича Сомка невідомий. Походив він з переяславських міщан, був рідним братом першої дружини Б. Хмельницького. У часи визвольної боротьби проти Польщі Сомко став прилуцьким полковником. Коли ж помер Б. Хмельницький, а булава не втрималася ні в руках Виговського, ні Юрася, Яким Семенович активно прагнув зібрати чорну раду, бо сподівався, будучи вже наказним гетьманом, здобути булаву собі) -Чи можна вважати його продовжувачем справи Б. Хмельницького? Відповідь умотивуйте. (Я. Сомко — продовжувач справи Б. Хмельницького. Про це свідчать слова наказного гетьмана: «Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидва… приклонились під одну булаву! Виженем недоляшка (Тетерю) з України, одтиснем ляхів до самої Случі — і буде велика одностайна Україна») -Чому Я. Сомко був лише наказним гетьманом? (На лівобережній Україні козацька старшина висунула на гетьмана переяславського полковника Я. Сомка. На старшинській раді в Козельці Сомка обрано наказним (тимчасовим) гетьманом. Але царський уряд не затвердив цього обрання) - Про що мріє народний ватажок? Чим пояснити те, що Я. Сомко — рупор поглядів самого П. Куліша? (Він виступає як мудрий державний діяч. Його ідеал — соборна Україна, об’єд- нана під єдиною гетьманською булавою, звільнена від усіляких ворогів. Він бачить її не підлеглою Москві, а рівноправним спільником. Це, власне, сокровенні думки самого Куліша, а Сомко — рупор тих поглядів. Згідно із задумом автора, то мав бути ідеал гетьмана («розумом і славою узяв над усіма»)) - Що найбільше цінує герой у людях? - Які стосунки склалися між Я. Сомком і Лесею? Через що вони не побралися? -Як Я. Сомко ставився до черні? Відповідь обґрунтуйте. -Які вади характерні для героя? (Не цурався писати доноси на своїх конкурентів царю) - Чим пояснити відмову героя отримати вільну, запропоновану для нього Кирилом Туром? (Як справжній лицар, не допускає думки про власний порятунок ціною життя Тура) 2.1.2. Складання інформативного ґрона щодо героя. А. Портрет і зовнішність героя: -«воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної»; - «високий, огрядний собі пан»; - «кругловидний, русявий»; -«голова в кучерях, як у золотому вінку»; - «очі ясні, веселі, як зорі»; -«чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи». Б. Риси характеру, вдачі: - взірець лицарства, мужності, відвертості, благородства; -«щирий і незлобливий»; - не любив жартів; - «щира козацька душа»; - «гордий, пишний і розумом високий». В. Політичні погляди: - не мириться із запорозьким демократизмом, бунтарством сіроми; -відстоює ідею міцної державної влади, сильної гетьманської руки; - у нього на думці, якби одігнати ляхів до Случі; - прагне об’єднати обидві частини України і триматися договору про возз’єднання з Росією; - мужньо приймає смерть, відмовившись від можливого порятунку, бо «погибає Україна!» Г. Яким Сомко для Пантелеймона Куліша. - спрощений, надуманий, схематичний герой; - рупор, через який письменник проголошує свої погляди про старшинську зверхність над народними масами, висловлює свої поняття кращих рис вдачі гетьмана. 2.1.3. Цитатна характеристика. 2.1.3.1. Кобзар. - «А Сомко, бачте, навпростець іде, не хоче нікому придіте поклонілося». - «А Сомко знаєте який? Зараз загориться, як порох… Сомко видумав Іванцеві гірку кару: звелів посадити верхи на свиню да й провезти по всьому Гадячу». «Хтось у дорогих кармазинах, високий і вродливий, а по кармазинах скрізь комір і поли ґаптовані золотом; зверху кирея підбита соболем; підпиравсь срібною булавою». - «Давно я потоптав би сю ледар, да тільки честь на собі кладу!» -«Нехай лиш виїдуть у Переяслав царські бояре, побачимо як та чорна рада устоїть проти гармат». 2.1.3.2. К. Тур про Сомка. - «А сі городові кабани усе мають за власне, що перші забрались у баштан». 2.1.3.3. Шрам. - «О, голово ти моя золота! Коли б то так усі, як ти, держались честі та правди! А то на кого не зглянеш — усяке, мов звірюка, про свою тільки шкуру да про свій берліг дбає». - «Але ось крізь царський намет увійшов і Сомко…, у руках держить золоту булаву Богданову…» 2.1.3.4. Петро Шраменко. -«Гордий, пишний, і розумом високий» 2.1.3.5. Брюховецький — Сомку перед початком ради: - «Положи бунчук і корогви, переяславський крамарю!» 2.1.3.6. І. Шрам. -«…заклювала ворона нашого сокола!» 2.1.3.7. Сомко у в’язниці. - «…у кутку сидить на голому ослоні. Одним залізом за поперек його взято і до стіни ланцюгом приковано, а другі кайдани на ногах замкнуті. У старій подраній сірячині, без пояса і без сап’янців. Усе харцизяки поздирали, як узяли до в’язнення; тілько вишиваної сріблом да золотом сорочки посовістились ізнімати» 2.1.3.7. Відвертість Сомка. - «Багато розлив християнської крові Виговський за те нещасне панство да гетьманство; багато й Юрусь погубив земляків, добиваючись того права, щоб над обома берегами гетьманували, невже ж не уйметься плисти по Вкраїні кров християнська ні на часину? Отсе я ще почну одного супроти другого ставити і за своє право людську кров точити! Бо Іванець з козаками стоїть тепер міцно; щоб його зробити, треба хіба усю Вкраїну, надполовинити, а навіщо? Щоб не Брюховецький, а Сомко гетьманував!» 2.1.3.8. Сомко — Туру. - «Чужою смертю я волі куповати не хочу». 2.2. Іван Шрам. 2.2.1. Бесіда «Познайомимося ближче з Іваном Шрамом». Обговорення питань. _ Коли читач вперше зустрічається з цим героєм на сторінках романсу? Хто він такий? (Колись узяв за жінку туркменю-бранку, виховав трьох синів-патріотів, отже, у подружжі панувала злагода і взаємна повага. Брав участь у визвольній боротьбі українського народу проти Польщі, займаючи високі посади у війську Хмельницького. Був і пізніше залишився полковником) - Через що син попа Чепурного отримав реєстрове прізвище Шрам? («Його вздовж і впоперек під час військових подій за часів Хмельниччини пошрамовано, тому козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище») - З якою метою він із молодим сином Петром вирушив у подорож? - Чим пояснити його прагнення підтримати Я. Сомка? -Чому майбутня доля України не байдужа герою? (У розмові Шрам часто говорить про долю України: «привернем усю Україну до одної булави, зніметься пожежа по всій Україні, ляхи та недоляшки душили її, тепер на території рідного краю повно барабашів». - Яким ви уявляєте Шрама? У чому виявилась його зверхність до черні? - Як полковник ставився до багатства? (Коли інша козацька старшина прагнула до наживи, захоплювала земельні маєтності, то Шрам вів скромне життя) - Що свідчить про прагнення героя об’єднати Україну? - Чому особисте Шрама не переважає над державним? - Як склалася подальша доля героя після старти Я. Сомка? («Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері і прийняв усю вину на одного себе. І Тетеря окаянний не усумнивсь його, праведного, як бунтівника. На смерть осудити й, осудивши, повелів йому серед обозу військового голову одтяти») -Що узагальнює цей образ у творі? (У романі Шрам є представником кращої частини улюбленої автором козацької старшини) 2.2.2. Інформативне ґроно «Всебічна характеристика героя». А. Портрет і зовнішність: - сива борода; -шаблюка під рясою; _ пістолі за поясом; -на виду шрами. Б. Особиста доля, соціальний стан: - син поволоцького попа; -учився в Київський братській школі; -«зимовник дикого степу на Низу»; - «жінка бранка туркеня»; - проповідував слово правди божої рибалкам і чабанам запорозьким; -реєстрове його прізвище Шрам, оскільки його пошрамовано вздовж і впоперек; -два сини під час Хмельниччини полягли в боях за визволення України; -«побував він на полі й на порі з низцями»; - «як піднявсь на ляхів Хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу»; - особа, що має історичний прототип. В. Риси характеру і вдачі: - чесний і скромний; - стійкий і наполегливий; - патріот; - «гарячий був чоловік»; - людина цільної, мужньої, суворої вдачі; - байдужий до збагачення, власного добробуту; - небайдужий до долі країни, її народу; -загартований і пошматований у боях воїн; - терпимий і витриманий. Г. Політичні погляди: -поборник об’єднання України; - прихильник міцної гетьманської влади; - веде боротьбу на Правобережжі проти шляхетсько-польськогоставленика Тетері; - на Лівобережжі — щоб підтримати Сомка на чорній раді; -вступає в суперечки з міщанами; -турбується долею України; -боровся за незалежність рідного краю у війську Б. Хмельницького; -засуджує народні бунти. Д. Івана Шрам для Пантелеймона Куліша: - ідеалізує старшинську свідомість, честь і звичаї… -непримиренне ставлення до «черні»; -ідея старшинського аристократизму. 2.2.3. Цитатна характеристика. - «Він був разом піп і полковник» Сомко: «Батьку мій рідний! Я здавна привик звати тебе батьком!» 2.3. Іван Мартинович Брюховець (Іванець) 2.3.1. Бесіда «Яким же на сторінках роману П. Куліш представив нам І. Брюховецького?» - Яким чином постать І. Брюховецького стала історичною? (Уперше ім’я цієї людини в історії лунає як Іванець, що свідчить про його низьке походження і становище слуги при Хмельницькому. Вишколений старим Богданом, Брюховецький втерся в довір’я Юрасеві Хмельниченкові, який послав його на Запорожжя, щоб прихилити низовців і заволодіти булавою, яка була тоді у Виговського.) - У чому виявилася хитрість і підступність Іванця? (Брюховецький прислужився Хмельниченкові, але із Запорозької Січі не повернувся, прожив серед низовців три роки, завойовуючи авторитет для самого себе. Він зумів прихилити козацьку голоту до себе тим, що виставляв себе ненависником панства й багатства. У цей час на Україні булава переходила з рук у руки і Брюховецькому забажалося теж потримати її у своїх руках. Іванець зрозумів, що Запорозька Січ — свого роду автономія і, керуючи нею, можна керувати й усією Україною.) -Що пообіцяв запорожцям І. Брюховецький задля того, щоб стати гетьманом? (Перед Ніжинською радою Брюховецький пообіцяв запорожцям, що дозволить безкарно грабувати майно Сомка, Золотаренка та їх прибічників. Ця обіцянка поширювалася й на чернь, яка допомагала йому стати гетьманом) -За яких причин виникло протистояння між Я. Сомком і І. Брюховецьким? - Як Іванець поставився до черні й політичних прибічників після отримання гетьманської булави? (Як тільки І. Брюховецький досяг мети, він наказав низовцям чернь розігнати, а своїх політичних ворогів знищити фізично. Сомкові й Золотаренкові прилюдно було відрубано голови. Він брутально лає голоту (мужва невмивана, дурне мужицтво), загрожуючи всіх порівняти батогами, глузує зі старих січовиків. «Ми між людьми будемо жити по-людськи, а кому з нас не по нутру, то нехай іде на січ їсти сушену рибу з сирівцем. Якості характеру І. Брюховецького виявляються залежно від обставин) -Чи можна І. Брюховецького вважати «хамелеоном»? (Перед чорною радою він прикидається простою, щирою людиною,- обіцяє всім, хто його підтримує, всілякі блага. Такі риси, як підступність, облудність, видно вже з його портрета — «чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, в полатаних штанях, чоботи шкапові попротоптувані — і пучки видно… Так наче чоловічок простенький, тихенький». Це щоб показати сіромі, що він — свій, не дбає про власне добро, а все пороздав братчикам. Він зумів лестощами, підкупом, обіцянками схилити на свій бік і московських представників, які й утвердили І.Брюховецького на гетьманство. - Як мова характеризує гетьмана і водночас виражає його підступні наміри? (Така у нього й мова; до ради він шанобливо називає козаків «товариство миле», «мої рідні братчики», «дітки», з особливою пошаною звертається до старих запорожців, Пугача: «У ваших-то сивих, шанованих головах увесь розум сидить?» Ставши гетьманом, він розкриває своє справжнє обличчя: «Обдули ми дурне мужицтво, обдули міщан, обдули й старих дундуків») - Яким чином країна позбавилася І. Брюховецького? (Козаки І. Брюховецького самовільно перейшли на бік Дорошенка, а зрадливого гетьмана розтерзали) -Що уособлює І. Брюховецький у творі? (Все те лихе, підступне, що призвело до міжусобиць, до кровопролитної війни) Мікрофон: «Моє ставлення до І. Брюховецького». 2.3.2. Інформативне ґроно щодо характеристики героя. (Робота у малих групах). А. Риси характеру: -лукавий і підступний; - хитрий і підлий; -вразлива, мстива і властолюбива людина; -здатність до демагогічного маскування перед народом; -облудний; - «чарівник-чорнокнижник; - «наче собі чоловік простенький, тихенький»; - «ніхто не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату»; - втирався у довір’я простолюду, на який опирався у боротьбі за гетьманство; - намагався справити вигідне враження, бути малопомічним, скромним; - «по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж»; - «химерний, морочив голови людськії, мов не своєю силою»; - «мов який чарівник-чорнокнижник, ходив поміж миром, сіючи свої чари»; - політичний авантюрист без честі й совісті. Б. Зовнішність: - коротка старенька свитина; - «полотняні штані»; - чоботи шкапові, протоптані; - «шабля при ньому горіла од золота; да й та на йому була мов чужа»; - «і постать, і врода в його була зовсім не гетьманська»; - «наче собі чоловічок простенький, тихенький». 2.3.3. Цитатний матеріал про героя. - «Не знатиме під моєю булавою жодного козака або козацького старшини над собою паном: усі будемо рівні» (Добре він порівняв Україну!) - «Брюховецького величали другим Хмельницьким, що іще раз стає за Вкраїну супротив її ворогів і дарує мирові волю». - «А як придивишся, то на виду в його наче ще й приязне: так би здається, сів із ним да погуторив де про що добре да мирне. Тільки очі були якісь чудні — так і бігають то сюди, то туди і, здається, так усе й чигають ізпідтишка чоловіка. Іде, трошки згорбившись, а голову схилив набік так, наче каже: «Я ні од кого нічого не бажаю, тілько мене не чіпайте». А як у його чого поспитаються, а він одвітує, то й плечі, наче той жид, підійме, і набік одступить, що ти б сказав — він усякому дає дорогу, а сам знітиться так, мов той цуцик, ускочивши в хату» - «Отакий-то був той Брюховецький, такий-то був той гадюка, що наварив нам гіркої на довгі роки!» -«…каже тоненьким, ницим голоском». Лестощі Брюховецького: - «Ні, не против я, не прогайнув, не промантачив, не проциндрив без пуття: усе спустив з рук, аби б тільки як-небудь прикрити ваші злидні. Не мало пішло мого добра і по Гетьманщині. Як та бідна курка-клопотуха, що знайде зернятко — да й те оддасть своїм курчаткам, так і я все до останнього жупана пороздавав своїм діткам. А тепер от і сам обголів так, що й пучки лізуть із чобіт — доведеться незабаром ходити так, як лапко. Що ж? Походимо й без чобіт, аби моїм діткам було добре». «Ви може думаєте, що я, так як ваші нашийники, стану драти з вас шкуру, аби б тільки в мене на ногах рипали сап’янці? Не доведи мене до сього, господи! Везли колись за мною в Січ жупани й сап’янці возами, везли золото і срібло мішками, а я все збув із рук, аби моїм діткам було добре!» П. Шраменко: - «Окаяний пройдисвіт так усіх оманив, так по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж. Аж дивно стало моєму козакові, що то чоловік зможе, як захоче!» Підступність і улесливість Брюховецького: - «Батьки мої рідні! Що ж (я) здолаю видумати путиє своїм нікчемним розумом? У ваших-то сивих, шановних головах увесь розум сидить! Ви знаєте всі стародавні звичаї і порядки — судіть, як самі знаєте, а моє діло махнути булавою, да й нехай по тому буде. Недармо ж я вас вивів із Запорожжя на Вкраїну: порядкуйте по-стародавньому, як самі знаєте; судіте і карайте, кого самі знаєте, а я свого розуму супроти вашого не покладаю. Усі ми перед вашими сивими чупринами діти, дурні». - «Сам Брюховецький стояв у голубому жупані перед своїх запорожців. Тут уже він був не той, що в Романовському Куті: позирав гордо, по-гетьманськи, і тілько всміхавсь, узявшись у боки». Самохарактеристика Брюховецького: - «Мабуть, сам лихий мені помагає… А лучче б нічого сього не було… Ой батьку Богдане! Не пізнав би ти тепер свого Іванця!.. Ворог!.. І звідки нечистий утелющив мені ворога!.. А вже тепер шкода зупинятись… Вивернеться… добре, що поборов! Два коти в одному мішку не помиряться… Чом же оце нема в мене сили до закінчення? Була сила світ на свій лад повернути, а тепер ось шпирнути ворога ножем боюсь… Що ж, як на Москві зроблять не по-нашому? Гроші грошима, бояре боярами, а цар — душа праведна…» - «Мізкує собі ледачий Іванець, ходячи по світлиці…» Пугач про Брюховецького: - «Бачимо, бачимо, вразький сину,— дармо, що ти гетьман,— до чого ми в тебе дожилися. Убрав єси нас у шори, як сам хотів! Вивезли ми тебе на своїх старих плечах у гетьмани, а тепер ти вже без нас думаєш Україною орудувати! Недовго ж поорудуєш! Я тобі кажу, що недовго! Коли взявсь брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака! …брехнею світ пройдеш, то назадне вернешся. Плюйте, братці, на його гетьманство! Кому любо з нечестивим пройдисвітом у гріхах погибати, зоставайсь тут, а хто не хоче скаляти золотої слави своєї, той гайда з нами за пороги! А на прощання скажемо сьому Іродові, чого ми йому бажаємо: воно ж йому й не минеться» 3. Робота над змістом твору. Опрацювання питань - За яких обставин К. Тур опинився у Києві? -Чому І. Шрам недоброзичливо ставився до К. Тура? - Яке враження справила Леся на козака Тура? - На які вигадки був здатний К. Тур? Про що це свідчить? -Через що виникло протиріччя І. Шрама і Я. Сомка стосовно зв’язку козаків із москалями? -Чого прагнув Я. Сомко для України? («…треба нам з москалем за руки держатись. Се ж усе одна Русь, боже мій милий! Ось нехай лиш Господь нам допоможе зложити докупи обидва береги Дніпрові, тоді ми позаводимо усюди правнії суди, школи, академії, друкарні, піднімемо Вкраїну вгору і возвеселим душі тих великих київських Ярославів і Мономахів») - Якої думки дотримувалася Леся про Я. Сомка? - У чому полягав батьківський шлях Кирила? - З приводу чого К. Тур отримав до себе прихильність І. Шрама і М. Череваня? VІІІ розділ -Про що свідчать зорі для людини? («А зорі? То людські душі. Як засне грішне тіло, добрі душі, покинувши землю, зносяться до господа бога, купаються, обливаються у небесному світі, підслухають, що говорять на небі ангели. Як же часом покотиться по небу і погасне ясна зоря, козак перехреститься і помолиться за усопшую душу. Інші зорі щастять у його на врожай, інші на скот, а Віз — чумацька щаслива зоря») - Чому Петро не міг спокійно заснути? - З приводу чого він жалкував? («На біду, в Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство») -Хто такі характерники? («…що сі бурлаки, сидячи там у комишах да в болотах, обнюхуються з нечистим. Викрадали вони з неволі невільників, да й самих туркень, іноді так мудро, що справді мов не своєю силою. Утікає од татар, розстеле на воді бурку да й попливе, сидя, на другий берег…») - Над чим розмірковував Петро, почувши вночі розмову К. Тура з побратимом про викрадення Лесі? Як сталося, що Турові вдалося вчинити свій злий намір? Чим він погрожував Лесі, коли вона гукала по допомогу? («Ти думаєш, як нас наздоженуть, дак я тебе живу випущу з рук? Чорта з два кому після мене дістанешся!») - Яких правил під час бою дотримувався Тур? («Лучче мені проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного!») -Чому козак перш за все надавав перевагу? («…честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала») - Що було перешкодою для Петра під час погоні за К. Туром? - Чому козак Кирило не дав загинути Петру в проваллі? - Опишіть битву між козаками. Як письменник характеризує своїх героїв-захисників власної честі? ІХ розділ - Чому Я. Сомко намагався зберегти життя важкопораненому Туру? - За що гетьман пошанував козака Кирила, незважаючи на його розбишацьку натуру? («Молода знайшлась би й друга, а Кирила Тура другого не буде») - Чим полковник Шрам був невдоволений Я. Сомком? - Хто подбав про пораненого козака Тура? («Ще зроду братчик братчика у чужих руках не кидав. Оддайте нам його! Є в нас свої ліки — зараз поставимо його на ноги») - За яких обставин Петро почав швидко видужувати? - Чим пояснити сум Лесі, коли вона згадувала про гетьмана Я. Сомка? («…тяжко сумує, як згадає, що мусить одна-одинока тратити молодії літа у гетьманській світлиці, слухаючи тілько військовії розправи да погримання кубків за трапезою. Розпізнала голубонька да пізно, що Сомко козак не до любощів») - Через що відбувалася ворожнеча між Тетерею і Сомком? («Щоб не було двох гетьманів на Вкраїні») - Про яку зраду поінформував сотник гетьмана Я. Сомка? («Заньковський, миргородський і полтавський поклонились Іванцеві!») - У чому вбачає Я. Сомко розшматованість України? - Якої поради надав гетьману І. Шрам стосовно небезпечної ситуації, що склалась у зв’язку із зрадництвом полковників? («Їдь лиш ти у Переяслав да пиши листи до усіх полковників, щоб убоялись бога да подумали про козацьку славу, що ось Іванець простягає руку, щоб її скаляти, внівець обернути. А я тим часом поїду з Череванем у Ніжень. Я одкрию божевільному Васюті очі, що й сам пропаде, і другим наробить лиха, як не буде за тебе держатись. Нехай лиш він приложить свої потуги до твоїх, тоді в усякого руки опустяться, а твої полковники знов до тебе вернуться») - З приводу чого косарі намагалися підняти ґвалт на подорожуючих? («Косили над дорогою косарі, а один упивсь да й простягсь серед шляху; а Василь Невільник, мабуть, задрімав й наїхав; от і зчинилась завірюха. Завзятий під ту чорну раду сільський люд і зробився») - Через що сільська громада висловлювала незадоволення чсами Хмельниччини? («…да й зачне ту Хмельниччину до свого часу прикладувати, зачне перебирати, як хто з козацької старшини розбагатів і з чого то так на Вкраїні стало, що в одного ні грунту, ні хатини немає, треба в підсусідках проживати, а другий на свої лани людей не назветься, за всю осінь не обореться») - Чому простий люд так хвилювало питання чорної ради? -Яка ситуація склалася на Україні за часів її поневолення ляхами? («Ляхи да недоляшки думали, що як притопчуть козака або посполитого, то й лежатиме, мов хворостина на греблі; мали вони нас за скот неосмислений. А наш брат, сірома, у своїй драній свитині щодень, щоніч з плачем зове на поміч бога. Ляхи да недоляшки тонуть було у перинах, п’ють, гуляють, а наш брат, як той невільник до отця-матері, озивається до бога, перед богом душу свою, як горющу, невгасиму свічку ставить: тим-то й не слабло наше серце, тим-то ми сміливо рушали супроти нечестивої сили, і Господь повсякчас помагав нам!») Х розділ - Як за допомогою стовпа, що стояв посередині двору Гвинтівки, можна було виявити соціальний і матеріальний стан гостей господаря? («…в стовпу усе кільця, то залізні, то мідні, то срібні. Ото знак, що простий козак або посполитий в’яже коня до залізного, а хто значний козак, то до мідного; як же хто рівня господареві, так той уже до срібного») - Через що дружина Гвинтівки втратила свідомість, побачивши ридван Череванихи? - Від чого Черевань застерігав Гвинтовку щодо одруження? - У зв’язку з чим виникла суперечка між Гвинтовкою і його гостями? Як дружина брата Череванихи полячка ставилася до християнської віри? - З приводу чого, на думку Гвинтівки, необхідно з поважати козаків? -Чому Пугач виявив незадоволення, прийшовши у помешкання Гвинтівки? ХІ розділ - За яких обставин П. Шрам знову зустрівся з К. Туром? -Що розповів Тур Петрові про чорну раду, яка мала відбутися біля Ніжина? - Чим зумовлені дружні стосунки молодого Шраменка і козака Тура, зважаючи на їх нещодавню ворожість? -Які аргументи навела мати козака Кирила стосовно нещастя, що вона отримала від славного Запорожця? («Узяло воно в мене, наче сира земля, чоловіка — не знала я щастя замолоду; а тепер візьме ще й сина — не дознаю й щастя й при старості літ!») - У чому Пугач звинуватив Кирила? - Що свідчить про зневажливе ставлення Пугача до батька П. Шраменка? («Син того невісноголового попа, що мішається не в своє діло. Ось ми вам хутко втремо носа: Іван Мартинович уже під Ніженем; навчить він вас пановати та гетьманувати!») -З яким проханням звернулася мати Тура до Петра? ХІІ розділ -Як П. Куліш описав учасників ярмарку в урочищі Романовського Куту? («назбиралась люду незчисленна сила, і все то була сільська чернь мужики, що позіходились грабовати Ніжень, як приобіщав їм Брюховецький. Обідрані кругом, у чорних сорочках: мабуть, самі бурлаки да гольтіпаки, що, не маючи жодного притулку, служили тілько по броварнях, по винницях да ще по лазнях грубниками. У іншого сокира за поясом, у того коса на плечі, а другий притяг із колякою») - Чому «чорний» люд так поважав І. Брюховецького? - Чим пояснити те, що чернь називала Івана Мартиновича другим Хмельницьким? - Які враження були у П. Шраменка від того, коли він упершее побачив І. Брюховецького? Чому герой майбутнього гетьмана зневажливо називає гадюкою? -Як Іван Мартинович трактував прислів’я «Хліб та вода — то козацька їда»? Чи відвертим є прагнення І. Брюховецького щодо вболівання за щасливу долю України? Відповідь умотивуйте. - Яким вбачає майбутній гетьман суспільство на Січі? («У нас у Січі гетьман, чи отаман, чи так собі чоловік — усе рівний товариш, усе християнська душа. То тільки ваша городова старшина завела так, що коли не пан, то й не чоловік. Не про гетьманство наш брат запорожець думає: думає він про те, як би та як допомогти вам у вашій тяжкій долі! Серце моє болить, дивлячись на ваше убозтво») - Що розповів І. Брюховецький запорожцям про своє минуле? З якою метою, на ваш погляд, він це зробив? - Чому П. Куліш майбутнього гетьмана називає Іванцем? Про що це свідчить? -Якої думки про Іванця був Петро, прочувши як майбутній гетьман на словах уболіває за щасливу долю народу? («Окаянний пройдисвіт так усіх омамив, так по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж») -Через що вчинився гамір у Романівському Куті? («Судитимуть К. Тура») Хто були суддями над козаками? -Про яких мужніх січовиків згадав Пугач, висловлюючись на суді? («…ніхто з козацтва не покаляв тої золотої слави — ні козак Байда, що висів у Цареграді на залізному гаку, ні Самійло Кішка, що мучивсь п’ятдесят чотири годи в турецькій каторзі») - У чому звинувачувався К. Тур? («Знюхавсь поганий з бабами і наробив сорому товариству на всі роки») - Як І. Брюховецький поставився на суді до вирішення подальшої долі козака Тура? - Яким чином відбувався суд над тим козаком, що скоїв злочин, був винним? («Прив’язали бідаху так, щоб можна було повертатись на всі боки, ще й праву руку оставили на волі, щоб можна було бідоласі достати ківш да випити меду або горілки; бо так водилось у тих химерних низовців, що коло стовпа тут же й горілка стоятиме у діжечці і калачів решето — раз для того, щоб завдавши голові хмелю, не так тяжко було горопасі кінчати жизнь, а, вдруге, для того, щоб охотнійш козаки брались за киї. Тут-бо й київ лежав оберемок. Отсе ж усякий братчик, ідучи мимо, зупиниться коло стовпа, вип’є коряк меду чи горілки, калачем закусить, візьме кий, ударить раз виноватого по спині — да й пішов своєю дорогою») Як Богдан Чорногор намагався полегшити участь Кирила під час його покарання на суді? («Сей, ходячи круг стовпа, одного зупинить покірним проханням, другому попрікне про яку-небудь Кирилову послугу, а на іншого блазня то й посвариться; то такий, знаючи чорногорське завзяття, і одійде, мов кіт од сала, хоть би й рад горілки покуштувати. Благаючи іншого отамана, аж слізьми обливавсь вірний Турів побратим: а в Січі великого стояло таке щире побратимство») - З яким питанням звернувся до засудженого Петро? Як це характеризує молодого Шраменка? - Якої думки був один із старих козаків про джерело лиха в людині? Чим пояснити таке міркування? («…ніхто з нас не зазнає, щоб коли-небудь бито винуватого по голові. Голова — образ і подобіє боже: гріх підіймати на неї кия. Голова нічим не винна; із серця ісходять помишленія злая, убійства, прелюбодіянія, татьби,— голова нічим не винна») - У чому полягала витримка підсудного? -Що заповідав Тур у разі, якщо він загине? («А прикмету над моїм скрабом знає побратим. Одну часть оддасть він старій неньці та сестрі; другу одвезе у Київ на братство; там мене спокусив гріх, нехай же там моляться й за мою душу; а третю одвезе у Чорну Гору: нехай добрі юнаки куплять собі олив’яного бобу та чорного пшона, щоб було чим пом’янути на лицарських грецях Турову душу») -Як поставився Пугач до підсудного після закінчення процесу? («Сам приложив йому до спини широке якесь листя, помазавши чимсь липким») - Яким чином Пугач висловився про Петра і його батька? («Ти добрий козак. І батько твій добрий козак, тільки здурів на старість. Коли б ще й йому тут не склалось лиха, бо на раді без біди не обійдеться») - У чому полягали умови харчування козаків? («На обід у запорожців мало подавали м’ясива, а все тілько рибу. Добрі молодці, як ченці, м’яса не любили. Посуда була вся дерев’яна: і чарки, й коряки — усе з дерева. Трапезуючи, добре тягнули братчики горілку, мед, пиво, однак ніхто не впивсь, так-то вже повтягувались») - Якої думки дотримувався К. Тур щодо політичної ситуації на Україні? Чому він був упевнений у силі побратимів під час боротьби з городовим козацтвом? («Хоч греблі гати, хоч мости мости, вода прорветься: ні порадою, ні силою не переможеш нашого товариства. Лучче пливи, куди вода несе…») 4. Рубрика «У народі говорять…» Учні класу розподіляються на 2 групи: - літературознавці (з’ясовують доречність застосування приказок, прислів’їв у творі) - фольклористи (характеризують смисл народних висловлювань). База даних: - «Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком зійдеться». - «Ще поспіють з козаками на торг». - «Удар ти лихом об землю!». - «Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься». -«Лучче мені проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного!» - «Здоров’я почало брати гору, наповняло козацьке тіло, як вода колодязь». -«Де два козаки, там вони третього самі судять». - «Тоді скажеш гоп, як перескочиш». - «Усе й розкотиться, як горох із жмені». - «Сіль тобі на язик, печина в зуби». - «Аж мороз пішов поза шкурою». - «Хоч греблі гати, хоч мости мости, вода прорветься». - «Ти йому образи, а він тобі луб’я». -«Січовикові без ложки, що без люльки, ходити не годилось». - «Чоловік не скотина, більш ведра не вип’є». -«Вдаримо, може, ще раз лихом об землю». - «Своя сорочка до тіла ближче». - «Усякому єсть своя кара і награда од бога». V. Закріплення вивченого матеріалу 1. Проведення тестового опитування VІІ розділ 1. За яких умов М. Черевань присвятив би решту свого життя козаччині? Якби: а) мав міцне здоров’я; б) не родина; в) отримав на це дозвіл від Я. Сомка; г) не велике господарство. 2. Біблійна легенда, про яку згадав у своїй розповіді Кирило Тур: а) Адама і Єву; б) Вавілонську вежу; в) Мойсея; г) Створення землі. VІІІ розділ 3. Продовжте фразу: «Як же часом покотиться по небу і погасне ясна зоря, козак…»: а) загадає бажання; б) перехреститься і прочитає молитву; в) вирушає у похід; г) тільки тоді лягає відпочивати. 4. Сузір’я, що є щасливим для козака: а) Пса; б) Возу; в) Чумацького Шляху; г) Діви. 5. «Дівка як…де не посади, там і прийметься». Яке дерево мав на увазі Кирило Тур: а) березу; б) осику; в) вербу; г) горобину. 6. У чому полягало життєве кредо козака Кирила Тура: а) «За рідний край і життя віддай»; б) «Краще на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти»; в) «Знищу ворога сьогодні, бо завтра нашкодить» г) «Честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала». 7. Кому з героїв належить дана характеристика: «…хисткий і проворний, як сугак на степу»: а) Кирилу Туру; б) Петру Шраменку; в) Богдану Чорногору; г) гетьману Я. Сомку. ІХ розділ 8. Чого не робила Леся, доглядаючи за пораненим Петром? а) копала коріння лікарських рослин; б) варила зілля; в) сиділа біля недужого; г) повсякчас схлипувала біля нього. 9. Що сприяло швидкому позбавленню хвороби Петра? а) любов до нього Лесі; б) цілющі ліки; в) радість і піднесеність з приводу перемоги над Туром; г) смачний харч і свіже повітря. 10. Визначіть художні засоби в уривку з твору: «…здоров’я почало брати гору, наповняло козацьке тіло, як вода колодязь»: а) метафора, гіпербола; б) епітет, порівняння; в) метафора, порівняння; г) метонімія, гіпербола. 11. За яких обставин Леся і Петро не могли одружитися? а) Бо стара Череваниха чинила цьому опір; б) дівчина була заручена із Я. Сомком; в) через бідність козака; г) у зв’язку з військовими подіями на Січі. Х розділ 12. Посеред двору, де мешкав Гвинтовка, стояв стовп, до срібного кільця якого міг прив’язати тільки: а) простий козак; б) посполитий; в) хто рівня господареві; г) будь-хто. Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал. 2. Робота на картках Картка № 1 1. Вмотивуйте, чи можна вважати Кирила Тура справжнім козаком-січовиком? Що у цьому образі ви пошановуєте і засуджуєте? 2. Дослідіть, якою була боротьба між Петром і Кирилом? Чому дотримання честі і справедливості для кожного із них — це першооснова. 3. «Княгиня моя, золото моє!» — так звертався Гвинтовка до своєї (Х розділ роману): а) сестри Череванихи; б) дружини; в) дочки; г) наймички. Картка № 2 1. Через що, на ваш погляд, П. Куліш учасників ради називає чорним людом і порівнює їх із сараною? Наведіть переконливі аргументи. 2. Чому мати Тура Запорозьку Січ називає проклятою? Чи погоджуєтесь ви з цією думкою? Висловіть власне припущення. 3. Як хижий орел на ягницю поглядував Пугач на (ХІ розділ роману): а) Лесю Череваниху; б) свого чуру; в) Кирила Тура; г) Петра Шраменка. Картка № 3 1. Що мав на увазі І. Брюховецький, проголошуючи рівність між козаками? Чи дотримав він свого слова? 2. Чи можна за допомогою портретної характеристики І. Брюховецького з’ясувати ставлення П. Куліша до свого героя? Чим це зумовлено? 3. За яких умов К. Тур обіцяв матері й сестрі повернутися додому (ХІ розділ роману)? Коли: а) відбудеться чорна рада; б) після перемоги у битві з татарвою; в) як виросте трава на помості; г) побіліє поле від снігу. VI. Підсумок уроку VII. Визначення рівня успішності школярів на уроці VIII. Домашнє завдання Опрацювати зміст ХІІІ–ХVІІІ розділів роману, підготувати матеріал для характеристики образів твору (Л. Череваниха, П. Шраменко, К. Тур та ін.).

«Мудра дівчина» (українська народна казка). Побутові казки
Що належить до природи. Жива і нежива природа
Складання таблиць додавання та віднімання числа 1
Л. Полтава «Лісова книга». В. Скомаровський «Три лижні». А. Костецький «Лист до птахів»
Ваш имидж
Складання розповіді за поданими малюнками, опорними словами "Зелену красуню люблять усі"

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 2
    Гостей: 2
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта