Література українського романтизму. В. Забіла «Соловей», М. Петренко «небо», М. Шашкевич «Веснівка»
Мета: продовжити ознайомлювати школярів з письменниками українського романтизму; дізнатися про М. Шашкевича — зачинателя нової української літератури на західних землях; проаналізувати програмові поетичні твори; розвивати пам’ять, культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, вміння визначати головні мотиви поезії, коментувати їх у зв’язку з художніми особливостями і народнопісенною лірикою, раціонально використовувати навчальний час; виховувати почуття пошани до засад народної моралі й етики: працелюбності, щирості, любові й поваги до батьків; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання: портрети В. Забіли, М. Шашкевича, міні-виставка книжок цих письменників, підручник, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), аудіозапис поетичних творів митців.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Міні-конкурс ораторського мистецтва. Учні декламують напам’ять улюблену поезію будь-якого програмового письменника літератури українського романтизму. Визначення переможців.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Розподільно-цифровий диктант

«Пізнай митця-романтика»

Завдання: заповнити таблицю «Митці-романтики», вносячи у графу номер того формулювання, яке відповідає одному з трьох письменників.

1. Відбувши рік у Петропавлівській фортеці, він був засланий у Саратів.

2. Виховувався нянею-кріпачкою.

3. Син поміщика.

4. Псевдонім — Ієремія Галка.

5. Перший в українській літературі познайомив читачів з романтичним жанром балади.

6. Хвороба очей, яка перешкоджала діяльності цього поета-романтика.

7. Службова кар’єра перешкоджала подальшому розвитку творчості поета.

8. Один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства.

9. В останні роки життя розпочав готувати до видання зібрання своїх творів.

10. Кого мав на увазі П. Федченко, зазнаючи: «Чудове знання українського фольклору забезпечує успіх принципового художнього експерименту»?

11. Предок запорожців.

12. За блискучі здібності під час навчання отримав прізвисько «чудесна дитина». 13. Мріяв створити словник української мови.

14. Брав безпосередню участь у викупі Т. Шевченка з кріпацької неволі.

15. Дослідник творчості письменників ХІХ ст. (І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка).

16. Перекладач поеми О. Пушкіна «Полтава».

17. Сюжет твору — популярний у фольклорі багатьох народів.

18. Співробітник журналу «Украинский вестник».

19. Написав Євангеліє української національної правди.

20. За його сприяння видано «Кобзар» Т. Шевченка.

21. Автор збірки «Украинские баллады».

22. Чиновник комісії духовних училищ і водночас учитель.

23. Письменник, який увів у літературу жанр романсу, пісні, медитації.

24. Викладав французьку мову в Інституті шляхетних дівчат, польську — в університеті.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.

Ключ до відповіді



2. Рубрика «Наукова крамниця»

Завдання: доведіть або спростуйте думку:

· «Для романтизму характерне перенесення в літературу фольклорних жанрів (пісня, дума, балада, легенда, казка)».

· «Творчість поетів-романтиків, як і творчість І. Котляревського, не є продовженням традицій давньої літератури, зокрема демократичного письменства, вертепу, інтермедій, віршів «мандрівних дяків».

· Поняття «романтизм» і «романтика» тотожні.

ІV. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

V. Основний зміст уроку

...Від людини залишаються тільки лиш діла її.

М. Горький

Істинне призначення людини — жити, а не існувати.

Дж. Лондон

1. Вступне слово вчителя

Сьогодні ми продовжуємо знайомитися з митцями-романтиками, їх творчими шедеврами. Саме поезії цих письменників чарують нас своєю образністю, милозвучністю і водночас дозволяють осмислити філософізм сутності людського життя. Тож сідаймо в романтичний човен і вирушаймо шляхами чарівного, незвіданого світу поезії, любові...

2. Опрацювання життєвого і творчого шляху письменників-романтиків

2.1. Віктор Миколайович Забіла (1808–1869). Життя і творчість.

У розвитку української поезії В. Забіла — найталановитіший сучасник Т. Шевченка.

І. Франко

2.1.1. Біографія письменника.

Повідомлення № 1. Хто він, В. Забіла?

В. Забіла — видатний український поет романтизму, талановитий митець, тонкий майстер змалювання внутрішнього світу людини, її любовних переживань і почуттів. Передусім, він творив у жанрі літературної пісні, романсу, вірша-роздуму, вірша-скарги, елегії. Поет представив витончений світ закоханого юнака, мінливі настрої розчарованої людини, яка живе спогадами про свою кохану. Це дало можливість митцю повногранно розкрити душевне життя ліричного героя-романтика, відбити шляхетні настрої і переживання людини навіть у горі.

Повідомлення № 2. Дитинство, юність, роки навчання

В. М. Забіла народився у 1808 р. (день народження невідомий) на хуторі Кукуріківщина, нині — село Забілівщина Бортнянського району Чернігівської області) в сім’ї дрібного поміщика, нащадка старовинного козацько-старшинського роду. Освіту здобув (1822–1825 рр.) у Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька, у якій навчалося чимало культурних діячів України — О. Афанасьєв-Чужбинський, М. Гоголь, Є. Гре- бінка, Л. Глібов та ін.

Це був середнього зросту, стрункої постави парубок зі смуглявим обличчям. (Учитель звертає увагу на портрет поета.) Проникливі й задумливі карі очі мрійника підкреслювали його душевну шляхетність і вразливість. Чорні вуса й чорний кучерявий чуб відтінювали вроду. Мав щиру, палку і дещо сентиментально-романтичну вдачу, але любив і жарти, і гумор, і соковите дотепне слово.

Бог обдарував його приємним голосом. Як згадував композитор Михайло Глинка, Віктор гарно співав і грав на бандурі, словом, він був втіленням національного характеру українця, у якому поєдналися внутрішня і зовнішня краса.

Повідомлення № 3. Митець і Т. Шевченко

Поет-однолюб так і не одружився, писав свої вірші й музику до них. Він жив мистецькими проблемами, не звертаючи уваги на господарство, яке поступово занепадало. Зі своїми селянами жив мирно. Їх взаємини охарактеризував Т. Шевченко: «Тут не було раба і володаря, а були рівноправні люди». Так, міцна дружба єднала В. Забілу з Т. Шевченком. Автор «Кобзаря» з повагою ставився до поета-романтика, мав у себе його рукописні поезії. У 1842 р. надіслав йому поему «Гайдамаки». Особисто вони познайомилися у 1843 р. в Качанівці в маєтку поміщика Тарновського. Дружелюбний характер стосунків поетів передається в гумористичному посланні В. Забіли «За що ти лаєшся, Тарасе...» (1844). Взимку 1847 р. Т. Шевченко відвідав його на хуторі Кукуріківщині і навіть намалював його портрет, а також склав мелодію до вірша «Човен». (Прослуховування в аудіозаписі.) Побратими часто обговорювали літературні новини, обмінювалися думками, співали народні пісні. Відомо, що В.Забіла став прототипом Віктора Олександровича в повісті «Капитанша» Шевченка.

Після смерті Т. Шевченка Віктор Михайлович супроводжував прах друга, який везли з Петербурга, від Борзи до Канева, брав участь у похороні, а згодом разом із селянами доглядав Шевченкову могилу на Чернечій горі.

Повідомлення № 4. Творча діяльність. Останні роки життя

В.Забіла почав писати вірші в середині 30-х р. Дебютував 1841 р. в альманасі «Ластівка» за сприяння Є. Гребінки, оприлюднивши три поезії: «Голуб», «Пісня» («Повз двір, де живее мил...»), «Повіяли вітри буйні». На початку 40-х р. невелич- ким накладом вийшла його збірка «Співи крізь сльози». Її було знайдено в одному примірнику (без титульної сторінки і вихідних даних, у 1936 р., літературознавцем Є. Кирилюком) у Центральній науковій бібліотеці імені В. Вернадського. За життя автора побачили світ ще два вірші — «До батька» («Нащо, тату, ти покинув») і «Не щебечи, соловейку». Однак твори письменника користувалися великою популярністю, добре відомі в народі, поширювались у рукописних збірниках, виконувались як народні пісні, наприклад, «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку» покладені на музику М. Глінкою. До своїх віршів «Не плач, дівчино», «Голуб», «Човник» та ін. В. Забіла сам створив мелодії. Джерелом глибокого ліризму його поезії є народна пісня з її образним і мовним багатством. У багатьох віршах («Зовсім світ перевернувся», «Маруся», «Сирота» та ін.) поет порушував тему соціальної нерівності. Йому належать такі гумористичні вірші, що є обробкою народних оповідань у бурлескному стилі («Остап і чорт», «Весілля»), твори на побутову та історичну тематику, послання знайомим.

Знеможений душевними муками, В. Забіла останні роки свого життя прожив у містечку Борзна біля своєї сестри Надії. Помер поет у листопаді 1869 р. Після смерті Віктора Миколайовича рукописи і копії його творів було зібрано і видано І. Франком.

2.1.2. В. Забіла «Соловей».

2.1.2. Виразне читання твору або прослуховування в аудіозаписі.

2.1.3. Історія написання поезії.

Життя В. Забіли нагадує життя романтичних героїв Д. Байрона і О. Пушкіна. По сусідству від його маєтку розташувався хутір Матронівка, у якому мешкала заможна поміщицька родина Бєлозерських. Віктор палко закохався у Любов Бєлозерську (яка, до речі, приходилася сестрою українській письменниці Ганні Барвінок, дружині відомого письменника П. Куліша). Дівчина відповідала йому взаємністю. І характерами вони були подібні. Роман тривав два роки. Нарешті батьки дали згоду на одруження, відбулися заручини.

Проте їм не судилося бути разом. Недалеко від Бєлозерських купив маєток овдовілий поміщик Боголюбцев. Побачивши вродливу дівчину, сорокарічний пан закохався в неї. Та ще й батько втрутився і присилував дочку вийти заміж за багатого…

Це драматичне кохання поселило у серці Віктора довічну журбу. Воно й обумовило написання ліричної поезії «Соловей» («Не щебечи, дсоловейку»), а згодом — низки віршів інтимного плану.

2.1.4. Тема: відтворення страждань ліричного героя, яке поглиблюється співом солов’я.

2.1.5. Ідея: возвеличення чаруючої пісні птаха, що здатний впливати на внутрішній стан людини, її почуття.

2.1.6. Основна думка: Ти лети, співай тим людям, / Котрі веселяться, / Вони піснею твоєю / Будуть забавляться.

2.1.7. Жанр: інтимна лірика.

2.1.8. Художні особливості твору.

Звертання: «не щебечи, соловейку», «ти, щасливий, спарувався». Повтори: «не щебечи...», «сонце зійде», «не щебечи, соловейку», «малюсенький».

Зменшувально-пестливі форми: «близенько», «малюсеньких», «раненько», «соловейку».

Порівняння: «затьохкаєш, свиснеш, наче заграєш».

Метафора: «серце б’ється», «щебет... душу роздирає», «серденько замре», «лунь піде», «зійде сонце», «пісня душу роздирає», «б’ється серце», «дух завмирає», «пугач стогне».

Епітет: «темна ніч», «пісня чорна», «лиха година».

2.1.9. Ідейно-художній аналіз. Бесіда за питаннями
Чому спів солов’я нагадує гру?
Яким чином пісня цього птаха вражає душу ліричного героя поезії?
Як у вірші зазначено про пташиного співця? («Твоя пісня дуже гарна, / Ти гарно й співаєш»)
У чому герой твору заздрить солов’ю? («Ти, щасливий, спарувався / І гніздечко маєш»)
Чим викликано страждання «люблячого серця»? («А я бідний, безталанний, / Без пари, без хати: / Не досталось мені в світі / Весело співати»)
Що, на ваш погляд, є основною причиною хвилювань героя, його поневірянь? («Ти лети, співай тим людям, / Котрі веселяться; / Вони піснею твоєю / Будуть забавляться»)
Чим викликане бажання страждаючого краще померти, ніж бути позбавленим щастя?
Як спів солов’я перемежовується з поняттям «щастя»?
Чому стогін пугача для ліричного героя ближче, ніж солов’їне тьохкання?
Чи відома вам подібна ситуація, яка викладена в поезії? Відповідь вмотивуйте, наводячи приклади з життя, творів художньої літератури.
Як ви вважаєте, герой поезії — сильна чи слабка особистість? Про що це свідчить?

2.1.10. Виконання творчих завдань. Робота в малих групах.

1) З’ясуйте, у чому вбачає для себе щастя герой поезії В. Забіли «Соловей»:

· у коханій людині;

· душевній гармонії;

· достатку;

· власному помешканні;

· веселому співові солов’я.

2) Прокоментуйте вищезазначені позиції щодо значимості щастя в житті людини, по можливості додаючи особисті. Зробіть висновок.

3) Відтворіть інформаційне ґроно «Чим викликані страждання героя поезії?»



2.1.11. Характеристика образу ліричного героя поезії.

Спів солов’я відтінює світ переживань ліричного героя. Він зачарований його піснею, але вона розбуджує у його серці невимовний біль, гаму почуттів. Митець застосовує таку стилістичну фігуру, як апостроф, тобто звертання до персоніфікованих явищ природи, зокрема до соловейка: «Не щебечи, соловейку, / Під вікнами близенько, / Не щебечи, малюсенький, / На зорі раненько. / Як затьохкаєш, як свиснеш, / Неначе заграєш, / Так і б’ється в грудях серце, / Душу роздираєш». Розгортаючи ліричний сюжет, В. Забіла зображує пісню солов’я як гімн красі, коханню, гармонійному буттю природи: «Ти, щасливий, спарувався / І гніздечко маєш!». Тому вона відлунює у серці ліричного героя, викликає співпереживання, навертає нещасливого закоханого до розмірковувань над своєю гіркою долею. Його ліричний монолог — скарження недолі: «А я, бідний, безталанний, / Без пари, без хати; / Недосталось мені в світі / Весело співати. / Сонце зійде — я нуджуся, / І заходить — плачу: / Котру люблю дівчиноньку, / Тієї не бачу».

Така поведінка нещасливця зумовлена тим, що лихі люди розлучили його з милою дівчиною. Романтичного героя В. Забіли охоплюють меланхолійні, тобто сумні, тужливі настрої, розчарування від нездійсненного бажання жити в парі з коханою: «Довго й чутки вже не маю / Про милу дівчину, / Цілий вік свій усе плачусь. / На лиху годину». Він просить соловейка «співати тим людям, котрі веселяться», але буде прислухатися до пісні — стогону пугача — символу смерті.

2.1.12. Значення творчості поета-романтика.

В. Забіла як поет посідає своєрідне місце в українському романтизмі. Він намалював яскраві картини почуттів і переживань

2.2.2. М. Петренко «Дивлюсь я на небо...» («Небо»)

2.2.2.1. Виразне читання твору або прослуховування його в аудіозаписі.

2.2.2.2. Історична основа поезії.

Зі Слов’янськом пов’язані не лише радощі М. Петренка, але і його особисте горе. Тут він пережив гіркоту нещасливого кохання до Галі — доньки купця Марченка. Батьки одружили її з багатим і знатним нареченим, з яким вона нібито виїхала за кордон. Під впливом цього митець пише вірші про нерозділене кохання. Можливо, це і спонукало М. Петренка створити поезію «Небо». Щодо пісні «Дивлюсь я на небо...», то, покладена на музику донькою українського поета В. Александрова Людмилою, вона швидко стала популярною на всій Україні. Пізніше була аранжована композитором В. Зарембою. Т. Шевченко цей вірш власноруч записав собі в альбом.

2.2.2.3. Тема: зображення прагнення ліричного героя віднайти своє місце в життєвому вирі через власну невизначеність, бідність, сирітство.

2.2.2.4. Ідея: висловлення співчуття хлопцем, який позбавлений батьківської ласки, піклування і приречений на довічне страждання.

2.2.2.5. Основна думка: Коли б мені крилля, орлячі ті крилля: / Я землю б покинув і на новосілля / Орлом бистрокрилим у небо полинув, / І в хмарах навіки од світа втонув!

2.2.2.6. Жанр: ліричне страждання.

2.2.2.7. Віршовий розмір: анапест.

2.2.2.8. Римування: паралельне.

2.2.2.9. Рима: чоловіча.

2.2.2.10. Художні особливості поезії.

Риторичні запитання: «Чому я не сокіл, чому не літаю, / Чому мені, Боже, ти крилець не дав?», «Хіба ж хто кохає нерідних дітей».

Риторичні оклики: «Я б змелю покинув і в небо злітав!», «І думка далеко, високо літа!..», «І в хмарах навіки од світа втонув!».

Епітети: «ясний світ», «далекеє небо».

Метафори: «втопити горе», «втонути в хмарах од освіта».

Повтори: «чужий...», «чому...».

2.2.2.11. Опрацювання ідейно-художнього змісту твору. Бесіда за питаннями.
Яке значення має епіграф до поезії для сприйняття її ідейного змісту?
За яких обставин людина звертається до неба?
Як герой характеризує власну долю? («Бо долі ще змалку здаюся нелюбий... / Чужий я у долі, чужий у людей...»)
Через що страждав хлопець? («Кохаюся лихом, привіту не знаю, / І гірко, і марно свій вік коротаю, / І в горі спізнав я...»)
Чому, на ваш погляд, світ для героя є нестерпним? Про що це свідчить?
Чим викликано те, що хлопець нудиться світом?
Яким ви уявляєте сирітське життя героя?
Дослідіть, як сам М. Петренко ставиться до «хлопцюги приблудного».
Що у творі символізує птах — чи то сокіл, чи орел?
Чому життя на небі герой вважає кращим, ніж на землі?
Чим пояснити популярність твору М. Петренка?

2.2.2.12. Творчі завдання. Робота в малих групах.

1) Скласти інформаційне ґроно до образів твору



2) «Мікрофон»: щоб ви порадили б герою поезії, який уважає власне життя нестерпним і прагне потрапити на небо у пошуках щастя, радості?

3) Відтворіть за змістом поезії «Небо» асоціативний образ її автора. Відповідь оформіть за допомогою прийому «Доміно».

3. Нова українська література на західних землях

3.1. Вступне слово вчителя.

Національний і соціальний гніт був тяжким і в Галичині та Буковині, які входили до складу Австрії. Німецькі, польські, угорські магнати, як і українське панство, дедалі дужче визискували трудовий люд. Щоб укріпити своє панування в багатонаціональній державі, уряд прагнув посіяти розбрат між націями. Насильницькими методами онімечувалося, ополячувалося, мадяризувалося корінне українське населення. У Східній Галичині з 1817 року за спеціальною ухвалою уряду викладання в усіх навчальних закладах проводилося тільки польською мовою. В інших регіонах Галичини українські школи були лише початкові. Русинську мову оголошено «хлопською», «здичавілою», заперечувалися її самобутність, саме право на існування. Тому виникнення української літератури на західних землях затрималося. Українські поети писали оди та панегірики штучною книжною мовою — так званим язичієм, що являло собою мішанину слів церковнослов’янської, російської, польської мов та місцевого діалекту.

Такі твори, звичайно, були незрозумілі народові. Призначалися вони для читачів з багатих верств суспільства, відірваних від трудового люду, байдужих до його страждань і потреб.

3.2. Роль «Руської трійці» у національному духовному відродженні.

На початку 1832 року у Львові познайомилися і заприятелювали троє молодих людей: семінаристи М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич. Зблизили їх любов до рідного краю глибокий інтерес до життя простого люду й захоплення ідеєю національного відродження. Всі троє писали вірші, збирали фольклорні твори. Друзі всюди ходили разом, працювали в бібліотеках, відвідували університетські лекції, бували в церкві, вели між собою нескінченні бесіди рідною мовою. За це на глум прозвали їх «руською трійцею».

У тому ж 1823 році молоді люди заснували гурток «Руська трійця», який ставив собі за мету шляхом поширення в народі освіти, видання художніх творів і доступних малоосвіченому люду науково-популярних праць досягти національного відродження Галичини, вибороти громадянські права, відновити єднання з Наддніпрянською Україною.

Гуртківці «Руської трійці» збирали усну народну творчість, укладали рукописні збірки, дещо друкували в польських збірках, вивчали історію України, готувалися працювати серед народу, нести йому знання засобами рідної мови.

3.3. Альманах «Русалка Дністрова».

«Русалка Дністрова» — книжка, що вийшла у світ наприкінці 1836 року, але видання її позначено 1837 роком, який і став всіма визнаною датою народження нової української літератури в Галичині. Авторами альманаху була «руська трійця». На звороті титульної сторінки збірки наведено слова видатного чеського вченого Я. Коллара: «Не тоді, коли очі сумні, а коли руки діяльні, розквітає надія».

Тираж збірки становив усього одну тисячу примірників, але тільки двісті в той час дійшло до читачів. Решту уряд конфіскував, і книга пролежала в підвалах поліції понад десять років. Лише після революції 1848 року продаж її дозволено. Зміст альманаху.

Відкривався «Передслів’ям» (передмовою) М. Шашкевича, де автор доводив, що руська (українська) мова є не діалектом польської, а самобутньою мовою великого народу, закликав до єднання всіх частин розірваної нації, до праці на благо народу.

Багато місця відведено фольклорним творам, зібраним самими укладачами або взятими з різних збірок. Оригінальні вірші (М. Шашкевича — 6; Я. Головацького — 1; І. Вагилевича — 2). Оповідання М. Шашкевича «Олена», у якому відображено боротьбу народу проти поневолювачів.

Переклади зі слов’янських літератур. «Русалку Дністрову» І. Франко назвав «явищем наскрізь революційним». «Пиши, як чуєш, а читай, як видиш» — фонетичний правопис, яким надруковано «Русалку Дністровую».

3.4. М. Шашкевич — зачинатель нової української літератури на західних землях. М. Шашкевич — батько нового народного галицько-руського письменства (І. Франко).

3.4.1. Маркіян Семенович Шашкевич (06.11.1811–07.06.1843). Біографія митця.

Повідомлення № 1. Дитинство, юність, роки навчання

М. Шашкевич народився в селі Підліссі на Львівщині в сім’ї священика, побут якої був близьким до селянського. Маючи добру пам’ять, Маркіян ще в дитинстві засвоїв багато пісень, казок та інших фольклорних творів.

Початкову освіту хлопчик здобув у дяка, потім навчався в Золочівській німецькій школі, у Львівській та Бережанській гімназіях.

1829 року Маркіян вступив до Львівської духовної семінарії і водночас записався вільним слухачем на філософський відділ університету. Він одержав місце в семінарській бурсі, харчування й одяг, що було дуже важливо для нього, бо його батько мав ще шестеро менших дітей, а підліська парафія відзначалася великою вбогістю.

У семінарії були дуже суворі порядки, зокрема слухачі могли виходити з її стін лише з дозволу начальства і тільки на визначений час. Якось Маркіян загаявся і повернувся трохи пізнішевід визначеної години. Ця незначна провина спричинила сувору кару: юнака звинувачено у вільнодумстві й у лютому 1830 року виключено із семінарії. Хлопець залишився без будь-яких засобів до існування, бо його батько, розгнівавшись на «неслухняного» сина, відмовився йому допомагати, а незабаром... помер. Маркіяна прихистив рідний брат його матері, теж людина небагата.

Унаслідок тривалого клопотання перед консисторією Шашкевича в 1834 році було поновлено в семінарії. Серед семінаристів Маркіян виділявся своїм гострим розумом, талантами, освіченістю. Коли він був на останньому курсі, Перемишльський єпископ запропонував йому після закінчення семінарії залишитися при консисторії, що давало можливість досягти високих духовних чинів. Проте Маркіян Семенович волів стати простим священиком на селі, щоб вести просвітницьку роботу серед простого люду, шляхом освіти поліпшити його долю.

Закінчивши семінарію, 1838 року, Шашкевич одружився з дочкою священника Крушинського Юлією і дістав парафію в селі Гумниськи, а згодом — Новосілки.

Повідомлення № 2. Самоосвіта Маркіяна Семеновича

Крім відвідування лекцій на філософському факультеті, багато працює в університетській бібліотеці та приватній книгозбірні магната Оссолінського. Тут юнак читав праці з історії України, зокрема про Запорозьку Січ та боротьбу проти іноземних загарбників. Дуже захопившись державним подвигом Б. Хмельницького, готував до друку його біографію, хоч ім’я видатного українського гетьмана й полководця в Польщі було заборонене. Вивчав також історію і культуру інших слов’янських народів, багато приділяв уваги опануванню іноземних мов. Ці знання давали йому можливість перекладати твори польських, сербських, чеських авторів, а також із церковнослов’янських книг.

Саме в бібліотеці Оссолінського натрапив на перше видання «Енеїди» І. Котляревського, незабаром ознайомився і з граматикою О. Павловського, «Ластівкою» Є. Гребінки, двома томами творів Г. Квітки-Основ’яненка, збірками українських народних пісень, виданих на Наддніпрянщині. Переконавшись, що в Східній Україні вже започатковано літературу народною мовою, Шашкевич замислив продовжити цю справу й у Галичині, але йому не вистачало знань про побут власного народу. Він почав записувати фольклорні твори, вивчав народний побут, розшукував старі рукописи, збирав усілякі пам’ятки української старожитності.

Повідомлення № 3. Творча діяльність

Ще гімназистом почав складати вірші, присвячуючи їх родинним та релігійним святам. Писані вони були «язичиєм», яке в ті часи вважалося мовою руської (української) літератури. Художній доробок М. Шашкевича складається з ліричних віршів, історичних поем, балад, байок, оповідання «Олена». Усі ці твори мають яскраво виражений романтичний характер. Провідні мотиви громадянської лірики — любов до Батьківщини, захист прав трудового люду, утвердження рівноправності рідної мови та культури з іншими, заклик до єднання всіх сил нації на відродження України.

Значна частина віршів поета пройнята громадянською тугою, що було цілком природним в умовах багатовікового національного й соціального гніту («Веснівка»).

Важливим чинником для пробудження в народі національної свідомості Шашкевич справедливо вважав пізнання своєї власної історії, а тому саме цій темі присвятив більшість своїх віршів і балад («Ярослав», «Хмельницького обступлення Львова», «О. Наливайку», «Згадка», «Погоня», «Споминайте, брате милі» та ін.).

Не цурався письменник і особистої (інтимної) лірики, ці вірші мають тужливий характер («Думка», «Сумрак вечірній», «Туга за милою», «Лиха доля», «Розлука» тощо). Писав Шашкевич вірші й для дітей, вони вміщені в одному з розділів його «Читанки».

Значну частину художнього доробку письменника становлять байки, писані і прозою, і віршами. Це — реалістичні твори. Історичний твір «Олена», названий самим автором «казкою», є першим у новій українській літературі прозовим твором романтичного характеру.

Одним із джерел збагачення та розвитку українського письменства, зокрема на стадії його становлення, були переклади з інших літератур. До нас дійшло чимало перекладів М. Шашкевича сербських народних пісень, творів сербських, чеських, польських поетів, ритмічною прозою він переклав «Слово о полку Ігоревім».

Повідомлення № 4. Творча спадщина.

Наукові праці. Останні роки життя

За життя М. Шашкевича з його художніх творів було надруковано близько десяти. Пізніше, вже після смерті письменника, коли хвиля боротьби за вільний розвиток української культури піднеслася значно вище, його літературна спадщина стала дуже популярною, а тому окремі твори часто з’являлися в альманахах, збірках, в журналах та газетах.

Велике значення для національного відродження мали й наукові праці Маркіяна Семеновича. Одну з них — «Передслів’я» — вміщено в «Русалці Дністровій». Ще в стінах семінарії написано полемічну працю «Азбука і abecadlo», яка 1836 року вийшла в Перемишлі польською мовою. Вона була спрямована проти настирливого прагнення польської шляхти й католицьких клеркалів упровадити латинський правопис у видання українських книг. Митець твердив: «Письменство у кожного народу — це образ його життя, його способу думати, відображення його душі, воно повинно сформуватися і вирости з глибин рідного народу й розквітнути на його ж таки ниві...».

Постійні нестатки, напружена праця, гострі сутички з начальством згубно позначилися на слабенькому здоров’ї М. Шашкевича. В останні місяці життя він осліп й оглух, дуже страждав від надсадного кашлю, болю в грудях та задухи. 7 червня 1843 р., на 32-му році його життя обірвалось. Похований він був у селі Новосілках, а в 1893 році — в 50-ті роковини з дня смерті — останки вірного сина України перенесено на Личаківське кладовище у Львові, на якому здавна ховають видатних людей.

3.4.2. М. Шашкевич «Веснівка» (1835–1836).

3.4.2.1. Виразне читання поезії в ролях.

3.4.2.2. Тема: звернення квітки до весни з проханням «згорнути весь світ до себе».

3.4.2.3. Ідея: висловлення співчуття весни до квітки з приводу можливої загибелі через імовірний мороз, вихор, бурю.

3.4.2.4. Основна думка: возвеличення краси, яка прагне протистояти лиху.

3.4.2.5. Жанр: літературна веснянка (М. Шашкевич започаткував цю традицію в українській літературі).

3.4.2.6. Композиція: діалог між квіткою і весною.

3.4.2.7. Алегорична спрямованість твору.

Квітка просить весну дати їй таку долю, щоб вона «зацвіла, весь луг скрасила», щоб була, «як сонце, ясна, як зоря, красна...» Звичайно ж, веснівка алегорична. В ясній долі М. Шашкевич уявляв майбутнє України. У долі нашої країни поет передбачає і вихор, і мороз, і бурю. Пророцтво Шашкевича повністю збулося: мороз притиснув — «і краса змарніла». Україна втратила свій національний колорит, стала безликою під пресом тоталітарного режиму.

Веснівка письменника завершується сумно: «Жаль серцю буде». Цей сум і досі проймає наші серця.

3.4.2.8. Художні особливості твору.

Звертання: «Нене рідная!», «Доню, голубко!».

Риторичні оклики: «Нене рідная!», «Доню, голубко!», «Весь світ до себе!».

Порівняння: «була, як сонце, ясна, як зоря, красна».

Зменшувально-пестливі слова: «ненька», «раненько», «любко», «личко», «голівонька», «листоньки».

Метафори: «вихор свисне», «мороз потисне», «буря загуде», «краса змарніє», «личко зчорніє».

3.4.2.9. Ідейно-художній аналіз поезії. Бесіда за питаннями:

· З чим у вас асоціюється весняна пора року?

· Чому весна — це відродження всього нового, доброго?

· Які погодні умови притаманні ранній весні? Що про це зазначено у творі?

· Чому М. Шашкевич називає весну матінкою?

· З яким проханням квітка звернулася до нені?

· Від чого застерігала весна красуню?

· Про що свідчить закінчення поезії?

· Яким настроєм пройнята «Веснівка»? Музикою якого характеру можна передати зміст твору?

· Визначте особливості романтизму в поезії, наводячи переконливі обґрунтування.

· З якою метою М. Шашкевич написав «Веснівку»?

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

В. Забіла «Соловей»

1. Ліричний герой поезії звертається до солов’я з проханням, щоб птах:

а) підбадьорив його; б) не додав жалю; в) оспівав красу земну;

г) ощасливлював тих, кому не поталанило в житті.

2. Поезія В. Забіли нагадує:

а) трагедію; б) музичний твір; в) пейзажну картину; г) роман у віршах.

3. Солов’їний спів у творі порівнюється із:

а) грою; б) щебетанням чарівного птаха;

в) хлюпанням води у річці; г) шелестінням дібров.

4. Коли птах співає голосно, то:

а) починає сходити сонце;

б) «любляче серце» прагне палкого кохання; в) він додає страждань герою поезії;

г) це свідчить про зміни погодних умов.

5. Ліричний герой заздрить солов’єві, бо птах:

а) здатний весело співати;

б) не переймається будь-яким стражданням;

в) може полетіти високо у небо; г) має собі пару.

6. «Страждаюче серце» через те є бідним, оскільки не має:

а) грошей; б) любові до себе; в) друзів; г) можливості збагатитися духовно.

7. Щастя для ліричного героя — це:

а) мати поруч із собою кохану людину;

б) коли все довколо квітне і співає;

в) сяяння сонця і гармонія в душі;

г) здатність протистояти лиху.

8. Вірш «Соловей» став народною піснею, музику до якої написав:

а) М. Лисенко; б) М. Вербицький; в) М. Васильєв; г) М. Глінка.

9. Пугач у поезії символізує для ліричного героя:

а) розчарування від нездійсненності бажання бути поруч з коханою;

б) його душевну муку; в) смерть;

г) тимчасовість страждання.

10. Спів солов’я — це:

а) ода любові; б) панегірик вірності;

в) невимовний біль у серці; г) гімн красі.

11. Кого звинувачує ліричний герой у своєму нещасті?

а) Солов’я; б) пугача; в) лихих людей;

г) тих, хто ніколи не насолоджувався почуттям кохання.

М. Петренко «Небо»

1. Епіграф до твору містить поетичні рядки:

а) О. Пушкіна; б) О. Блока; в) В. Маяковського; г) М. Лермонтова.

2. Дивлячись на небо, ліричний герой:

а) розмірковував; б) сумував; в) мріяв; г) насолоджувався його красою.

3. Злетівши до хмар, герой прагне:

а) вирушити в пошуках долі;

б) зустрітися з Богом і висповідатися перед ним;

в) дістати зірку — власне щастя;

г) здобути собі волю.

4. Хвилювання хлопця пов’язане з:

а) неможливістю самоствердитися;

б) пошуками власної долі;

в) погіршенням власного стану здоров’я;

г) роздратованістю, що викликана неувагою до себе коханої.

5. «Хлопцюга приблудний» — наймит у:

а) неба; б) сонця і зірок; в) долі; г) хмар.

6. Птах, на якого прагнув перетворитися герой, щоб злетіти до неба:

а) голуб; б) ворон; в) жайворонок; г) сокіл.

7. Далекеє небо для хлопця є:

а) відрадою і своєю стороною;

б) можливістю поспілкуватися з Богом;

в) простором для думок;

г) гарантією вічного спокою.

8. Герой у світі відчуває самотність через:

а) непорозуміння з родиною; б) власне сирітство;

в) розлучення з коханою; г) переслідування владою.

М. Шашкевич «Веснівка»

1. Поезія написана у формі:

а) монологу; б) діалогу; в) полілогу; г) медитації.

2. У творі М. Шашкевич намагався відобразити:

а) красу весняної природи; б) алегоричні образи;

в) погодні умови, які характерні для ранньої весни;

г) взаємостосунки між батьками і дітьми.

3. Характеризуючи квітку, митець зазначив про неї, що вона:

а) розкішна; б) красива;

в) здатна протистояти будь-якому лиху; г) дрібна.

4. Своїм квітом героїня «Веснівки» бажає:

а) подолати весняні заморозки; б) розвеселити подруг;

в) скрасити луг; г) збагатити природне довкілля.

5. За яких умов героїня «згорне весь світ до себе»? Якщо:

а) буде схожою на сонце;

б) стане улюбленою квіткою всіх жінок;

в) зачарує будь-кого своїми пахощами;

г) знатиме чарівне слово.

6. Сила природи, яка не загрожує життю квітки:

а) рясний дощ; б) вихор; в) мороз; г) буря.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Дослідіть, що свідчить у поезії М. Шашкевича «Веснівка» про вираження громадянської туги, породженої багатовіковим національним і соціальним гнобленням. Наведіть переконливі аргументи.

2. Що свідчить про нестерпне життя героя поезії «Небо» М. Петренка? Яким чином хлопець прагне його полегшити?

3. Спів солов’я протистоїть (В. Забіла «Соловей»):

а) шуму вітру; б) дощовій погоді; в) хмарному небу; г) пугачеві.

Картка № 2

1. Яким чином, на ваш погляд солов’їний спів поглиблює жаль ліричного героя (В. Забіла «Соловей»)? Відповідаючи, посилайтеся на приклади з твору.

2. Як ви вважаєте, чому небо — єдине місце, де хлопець-сирота відчуватиме себе щасливим (М. Петренко «Небо»)? Свої міркування обґрунтуйте.

3. «Веснівка» належить до значної частини поезій М. Шашкевича, які:

а) пробуджували в народі національну свідомість;

б) пройняті громадянською тугою в умовах національного і соціального гніту;

в) відображали негативні явища сучасної йому дійсності;

г) відтворювали факти історичного минулого рідного краю.

Картка № 3

1. Що, на ваш погляд, символізують образи поезій М. Шашкевича «Веснівка»? Свої припущення вмотивуйте.

2. Доведіть, що щастя для ліричного героя поезії В. Забіли «Соловей» — коли поруч з ним є його кохана. Як ця думка простежується у творі? Відповідь обґрунтуйте.

3. Хлопець прагне, злетівши до неба (М. Петренко «Небо»):

а) насолодитися теплом сонячних променів;

б) потонути в хмарах; в) стати зіркою;

г) здобути щастя всім, хто страждає.

VІІ. Підсумок уроку

У чому полягало значення діяльності всіх романтиків?

· В умовах жорстокого національного й соціального гноблення сміливо піднесли голос за право українського народу на свою мову, культуру, на саме існування нашої нації серед інших націй світу.

· Зробили значний внесок у лексичний фонд літературної мови, розширили систему зображувально-виражальних засобів.

· Відобразили національний побут у багатьох його виявах, безправність трудового люду, деякі сторінки громадського життя, історичне минуле України.

· Увели в літературу нові жанри.

· Багато сил і уваги приділяли збиранню та публікації фольклорних творів, що дало змогу уберегти від забуття перлини народної поезії.

VІІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

ІХ. Домашнє завдання

Підготуватися до тематичної контрольної роботи № 2.

Площа трикутника
Вікторина «Природознавство»
Что такое любовь?
Откуда взялись топ-модели?
Раз добром налите серце - ввік не прохолоне
В. Сухомлинський «Як Павлик списав у Зіни задачу»; «Найкраща лінійка»

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 23
    Гостей: 23
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта