Література рідного краю. Б. Грінченко «Сонячний промінь»
Мета: поглибити знання про життєвий і творчий шлях Б. Грінченка; опрацювати ідейно-художній зміст повісті «Сонячний промінь», з’ясувати її проблематику; охарактеризувати образи твору; розвивати культуру зв’язного мовлення, спостережливість, логічне мислення, уяву, вміння грамотно висловлювати власні думки, робити висновки; виховувати любов до рідного краю, поважне ставлення до його митців слова; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Б. Грінченка, бібліотечка-виставка його творів, учнівські малюнки до повісті, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Бесіда за питаннями

· Кого з митців художнього слова рідного краю ви знаєте? Чим вони запам’яталися читачам?

· Які проблеми вони порушували, створюючи свої шедеври?

· Чи пробували ви особисто писати літературні твори?

· Що необхідно знати, вміти, відчувати; чим слід пройнятися, аби створити шедевр мистецтва художнього слова?

· Яке значення для довкілля має сонце? Що воно символізує?

· Стисло охарактеризуйте повість як жанр художньої літератури.

2. «Мікрофон»

Я щиро вдячний вам, митці слова літератури рідного краю, за те, що...

3. Рефлексія

Установіть відповідність між письменниками рідного краю і назвами їх творів:

1. Б. Грінченко а) «Три правди»

2. І. Сенченко б) «Вовченя»

3 М. Возіянов в) «Безхвостий їжак»

4. Д. Нитченко-Чуб г) «Рубін на Солом’янці»

5. К. Перелісна д) «Сірко»

е) «Традиція»

Ключ: 1 — д, 2 — г, 3 — е, 4 — б, 5 — а.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

ІV. Основний зміст уроку

Праця єдина з неволі нас вирве,

Нумо до праці, брати!

Б. Грінченко

Сміливість, з якою ви виступали не раз у справах,

про які ніхто не важився заговорити, вказувала в вас чоловіка,

в якому крім літературного талану був також публічний діяч.

І. Франко

1. Життя і творчість Б. Грінченка (матеріал для вчителя і школярів)

БОРИС ДМИТРОВИЧ ГРІНЧЕНКО

(09.11.1863 — 06.05.1910)

Повідомлення № 1. Родина Б. Грінченка, дитинство митця.

Народився Б. Грінченко у дворянській родині на хуторі Вільховий Яр Харківського повіту.

Батько письменника був сухою, суворою людиною. Усе в домі він намагався поставити на «панську» ногу (хоч можливості для цього були обмежені), а сина спрямувати на «панську» стежку. Не раз докоряв батько хлопцеві за те, що той грався з «мужиками», карав за те, що знався зі «свинопасами», товаришував із «селюками».

На все життя запам’ятав Борис ніжні руки матері, її тихий голос. Вона — росіянка, дочка полковника — над усе любила свого первістка і, як могла, оберігала сина від холодних батьківських очей. Тепло і ласку знаходив у діда Андрія, старого пасічника, та його сліпої дружини — баби Гальки. Від них перейняв рідну мову, народну пісню (хоча в сім’ї вимога була категорична: розмовляти виключно «по-благородному») і проніс любов до рідного слова через усе життя.

Ріс хлопчик лагідним, з вразливою душею, любив усе живе. Одного разу хотів навіть погладити вовка, що якось забрів на хутор.

Повідомлення № 2. Роки навчання.

Перші спроби у письменницькій діяльності У п’ять років навчився читати і майже одночасно почав писати. Шестирічним хлопчиком складав вірші, тоді «видав» на своєму хуторі кілька журналів. З одинадцятирічного віку Бориса віддали, незважаючи на його літературний хист, до середньої реальної школи в Харкові. Тут він продовжує літературну діяльність»: «видає» крім російського і український журнал, глибше знайомиться з літературою і народною творчістю.

Одного разу на канікулах, перебираючи старі книжки у батьковій скрині (батько майбутнього письменника мав непогану бібліотеку), Борис натрапив на Шевченкового «Кобзаря». Він одним духом прочитав книжку і на все життя полюбив Шевченкове слово.

Однак доля розпорядилася так, що цей єдиний навчальний заклад Б. Грінченкові не випало закінчити: за читання і розповсюдження забороненої літератури його було виключено зі школи й ув’язнено. П’ятнадцятирічному юнакові довелося пережити допити, знущання, холод і голод. Коли поліція зрозуміла, що нічого не доб’ється від хлопця, вона звернулася за допомогою до Борисового батька. Страшно було, коли батько власноруч бив сина по обличчю. Коли грубо знущався з нього рідний дядько, Борис мовчав. Після ув’язнення майбутнього письменника було звільнено на поруки батька і відправлено на хутір. Умов для продовження навчання більше не було: підірване здоров’я, матеріальні нестатки.

Повідомлення № 3. На педагогічній ниві

Б. Грінченкові вдалося підготуватися і скласти екзамен на звання народного вчителя при Харківському університеті. Вінздобуває посаду вчителя й одночасно починає активно займатися літературною діяльністю. У 1881 р. в журналі «Світ» було надруковано його перші поезії.

Усім серцем полюбив він сільських дітлахів. Навколо «убогії ниви, убогії села, убогий, обшарпаний люд». Їм присвятив усе своє життя Б. Грінченко. Майже половину свого життя Борис Дмитрович віддав школі. Навчаючи дітей рідної мови, він власноруч писав друкованими літерами тексти, відповідно оформлював їх і використовував як підручники, а також сприяв виданню книжок. Б. Грінченко написав «Граматику» української мови.

Тяжкі умови, постійні переслідування жандармів, доноси за навчання дітей рідною мовою змушують Б. Грінченка часто змінювати місце роботи. Потягнулися роки блукань від села до села. На цих тернистих шляхах зустрічає Марію Загірну, що стає йому вірною дружиною, другом, порадником, соратником-помічником.

Повідомлення № 4. Громадська діяльність

У 1894 р. Грінченко переїхав до Чернігова. Тут, працюючи в губернському земстві, він організував видання бібліотечки народно-просвітніх книжок, став єдиним із керівників нелегальної «Чернігівської громади», разом із дружиною-письменницею М. Загірною упорядкував музей української старовини В. Тарнавського. З 1902 р. письменник жив у Києві. У 1905 р. він редагував першу українську щоденну газету «Громадська думка» (згодом «Рада»), наступного року — журнал «Просвіта», був одним з організаторів Української радикальної партії (УРП).

Повідомлення № 5.

Б. Грінченко — письменник, фольклорист

Усе своє свідоме життя письменник збирав приказки, прислів’я, народні дотепи та вірші, влучні вислови. Чимало зібраного матеріалу він умістив у читанці та букварі, які склав для Настусі — єдиної своєї доньки. Працюючи вчителем, Борис Дмитрович випустив кілька номерів журналу «Квітка». Під його керівництвом школярі підготували рукописний альманах «Думка», де крім фольклорних творів було вміщено перші літературні спроби дітей, а також оповідання Б. Грінченка «Кавуни».

Учительська праця дала письменнику можливість глибоко вивчити психологічні особливості дітей, що позначилося на достовірному відображенні їх характерів (оповідання «Екзамен», «Дзвоник», «Украла», «Непокірний» та ін.).

Заслуговує на увагу і пейзажна лірика митця. Його вірші, в яких змальовано красу природи, пройняті любов’ю до Батьківщини, до рідної землі. Деякі з них покладені на музику («Квітчані сльози», «Могила», «Над Дніпром» та ін.) і ввійшли до скарбниці музичної культури.

Перші друковані твори письменника з’явилися у 1881 р. Б. Грінченко наполегливо працює, пише вірші, оповідання, драми, рецензії та статті — історичні, мовознавчі, етнографічні, педагогічні, публіцистичні. З 1902 року він живе в Києві, очолює товариство «Просвіта». За дорученням журналу «Киевская старина» Б. Грінченко розпочав укладання українського словника, який було надруковано в чотирьох томах протягом 1907–1909 рр. і відзначено премією ім. М. Костомарова Російської академії. Творча спадщина письменника досить велика: вірші, поеми, байки, віршовані казки, оповідання, повісті, драми.

Повідомлення № 6. Перекладацька діяльність.

Останні роки життя

Важливою заслугою Б. Грінченка стало видання українською мовою творів світової літератури. У колі його перекладацьких зацікавлень були Шиллер і Гейне, Пушкін і Кольцов, Гете й Байрон, Гюго і Чавчавадзе... Наприкінці 90-х рр. виходять друком у перекладі письменника також твори Г. Гауптмана, О. Мірбо, В. Сарду, А. Шніулера, С. Амічіса та інших авторів.

Після поразки революції 1905–1907 рр., з настанням реакції, посилюються переслідування Б. Грінченка властями. Письменник зазнає арешту. Жандарми доводять до смерті його дочку — мужню революціонерку Настю. Під урядову заборону потрапило і товариство «Просвіта», діяльності якого літератор віддав безмір енергії. Всі ці удари були настільки болісними, що вони фактично паралізували життєву енергію письменника та призвели до загострення набутої ще в юності хвороби.

Змучений туберкульозом, на позичені в батька гроші Б. Грінченко 1909 р. виїздить на лікування до Італії і там, тяжко переживаючи розлуку з Україною, 6 травня 1910 р. в місті Оспедалетті помирає.

Похорон письменника на Байковому кладовищі в Києві вилився в могутню демонстрацію демократичних сил проти царизму, у якій взяли участь представники багатьох національностей. На смерть Б. Грінченка широко відгукнулася вітчизняна преса; статті, присвячені йому, з’явилися в багатьох зарубіжних країнах — від Франції до Бразилії. Сповнена прямого смислу та деталь, що в труну письменника покладено було терновий вінок.

2. Робота в малих групах «Хто він, Б. Грінченко?»

Відповідь оформіть за допомогою прийому «Доміно».

Б. Грінченко (В. Чайченко, І. Перекотиполе, Б. Вільхівський, П. Вартовий, М. Грилич, Л. Яворенко) → поет → письменник → публіцист → фольклорист → етнограф → мовознавець → критик → історик → педагог → перекладач → просвітницький і громадський діяч.

3. Опрацювання твору Б. Грінченка «Сонячний промінь»

3.1. Асоціативний малюнок до повісті.

3.2. Історія написання твору.

Перший великий твір — повість «Сонячний промінь» (1890) — Б. Грінченко присвятив діяльності народолюбної інтелігенції. Написано повість 1890 р. в с. Олексіївка Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії, де прозаїк учителював. Уперше надруковано в журналі «Зоря» — 1891 р.

Повість — документ, красномовне свідчення про обставини, в яких розвивалася тогочасна українська література, зокрема й творчість Б. Грінченка.

3.3. Тема: правдиве зображення праці інтелігента-культурника, небайдужого до долі власного народу; відтворення взаємин української інтелігенції із селянством, показ перших кроків до зближення представників українського національно-культурного руху кінця 80-х рр. З народом.

3.4. Ідея: возвеличення праці, спрямованої на просвітництво народу, розвиток культури рідної мови, щирого почуття кохання; засудження підступності, жорстокості, прагнення принизити простий люд, тримати його в рабській покорі, залежності.

3.5. Основна думка: «Не біймося, що нас мало. Все велике починається з малого! Ставаймо до великого діла, і воно саме заставить нас вирости, зробитися дужими і того діла достойними...»; «...щоб учити по-вкраїнському і вважати вкраїнську мову за мову, а не за покидьок».

3.6. Жанр: повість.

3.7. Сюжет.

Марко Кравченко, студент останнього курсу історико-філологічного факультету, віддається культурницькій роботі серед народу. Він щиро вважає, що єдиний спосіб допомогти народові — це просвіта, а найдоцільніший політичний лад — парламентаризм. Прибувши в село на запрошення поміщика Городянського як репетитор його сина, Марко Кравченко веде бесіди із селянами, вчить їх грамоти, читає їм українські твори.

Але надії Кравченка прислужитися рідному народові зазнали краху: до його культурницьких дій насторожено поставилися самі селяни; довідавшись про неблагонадійні заходи молодого вчителя, поміщик звільняє його з посади; від важкої вчительської праці гине і реальний, земний «сонячний промінь» у житті Кравченка — донька поміщика Городянського Катерина, яка зреклася свого середовища й вирішила зблизитися з народом.

3.8. Композиція.

Твір містить 10 розділів та епілог. Розповідь у повісті ведеться від третьої особи.

Експозиція: знайомство з Марком Петровичем Кравченком, його соціальним походженням.

Зав’язка: приїзд героя до села вчителювати; його намагання дослідити умови життя простого люду та віднайти з ними контакт.

Кульмінація: смерть Катерини Дмитрівни.

Розв’язка: епілог — клятва Марка на могилі Катерини щодо виконання її заповіту.

3.9. Проблематика:

· кохання і ненависть;

· соціальні та економічні умови життя;

· мова, поважне ставлення до неї; чи є вона жаргоном щоденної праці, яка б не була тягарем, а приносила насолоду, радість;

· батьки і діти;

· роль освіти у формуванні національної свідомості.

3.10. Особливості назви.

Сонячний промінь, у щирому розумінні,— символ знань, яким інтелігенти-культурники прагнуть просвітити селян для зарадження їх долі.

Від важкої вчительської праці гине невдовзі і «сонячний промінь» у житті Кравченка — його кохана і дружина Катерина, котра таки зреклася панського середовища в ім’я єднання з народом (її загибель — символ того, наскільки слабким є «сонячні промінчики» супроти царства темноти).

«Потім він (Марко) побачив, як сонячний промінь визирнув з-за краю балки і стрельнув у туман, а за ним другий, третій... І Марко подумав: — Мій промінь уже не засвітить». «...Сяє сонце краси, правди та добра... Ти була мені сонячним променем, що осяяв мені все життя моє і зробив мене щасливим... мета людського життя — бути людям сонячним променем і робити їх щасливими?»

3.11. Обговорення ідейно-художнього змісту повісті Б. Грінченка.

Фронтальне опитування.

Розділ І
Яке значення має опис природи на початку художнього твору?
Хто такі Городянські? («...Багаті пани, що мали тисячів із п’ять десятин землі, жили здебільшого на селі і тільки взимку, місяців на три, приїздили до губерніального міста»)
Чим зумовлений приїзд М. Кравченка до панів? («...Пан покликав його до себе на літо вчити хлопця, що не здав екзамену і восени мусив здавати його вдруге»)
Чому справа навчати дітей була не з легких?
Що свідчить про скрутні умови життя Марка? («...Часом доводилось не обідати, а живитися самим чаєм»)
В яких умовах виховувався герой?
Чому він з повагою ставився до науки? («...Бо вона веде до кращого життя»)
Що спонукало хлопця призвичаїтися до читання? («...Читав багато, добуваючи книжки, де тільки міг. Читання... давало хоч невеличку загальну освіту, розвиток, якого не мали його товариші-гімназисти. І дедалі він читав, то все більше розсувалася перед ним завіса, що ховала від його деякі цікаві йому питання...»)
Над чим розмірковував Марко, сидячи біля тіла батька? («У тяжкій роботі звікували свій вік мати й батько — робота їх і в труну положила. З чого ж вони могли розважатися? Нічого — тільки праця, бідність, горе. І лишалася горілка!.. Хоч би письменний батько був, а то навіть книжки не міг прочитати»)
Якого життя боявся хлопець?
Як читання Кобзаря вплинуло на героя? Якою він уявляв українську мову? («...Уважав він досі за простацьку гомінку, думав, що нею можуть говорити тільки неосвічені люди»)
Чому молодий учитель з любов’ю ставився до знедолених? («Щира любов Марка до матері та до батька ще побільшилась любов’ю до їх як до нещасних, затоптаних життям людей. Цю любов він переносив потім на всіх убогих та знесилених, спрацьованих та отягчених»)
Що змусило Марка погодитися на репетиторство з панським сином? («Важко було жити Маркові після батькової смерті. У його зосталася поганенька батькова хатина,— та й тільки ж. Тодіто почав він жити приватними лекціями, та живе й досі»)
Як Городницький зустрів молодого вчителя?
Чому Іван Дмитрович не полюбляв степ, скелі? («Цей степ нескінченний, ці скелі страшенні, що чогось залізли серед цього степу,— примушують вас щогодини, щохвилини розуміти, що ви маленькі, мізерні»)
Чим зумовлено те, що І. Городинський намагався відокремити людину від природи?
Які аргументи надав Марко Івану Дмитровичу на його незадоволення природою? («От ви нарікаєте на природу, а тим часом вона зовсім не винна, що вам так погано їздити: проведіть добрі дороги шосіровані, обсадіть їх деревами, поробіть добрі екіпажі і т. ін., і т. ін., то вам і буде добре їздити. Одно слово: піднесіть угору культуру людності. А се робиться широкою просвітою, самосвідомістю й самодіяльністю громадською...»)
Як пані Городянська намагалася виховати своїх дітей, зважаючи на своє аристократичне походження? («...Вона вдовольняла себе хоч тим, що свої панські погляди, свій аристократичний світогляд прищеплювала дітям»)
Чому між Марком та молодим паничем Іваном виявилася «обопільна неприхильність»
Чим вражала молодого вчителя Катерина? («Яка пишна врода! І жалко, що се — тільки панська цяцька!»)

Розділ ІІ
Про що хотів дізнатися Марко, коли їхав на село вчителювати? («...Ближче придивитися до селянського життя, до народу»)
Чому село для героя вважалося сумним і не дуже привітним?
Як селяни сприйняли панського вчителя? («Вони мов бояться мене чи гордують мною — не розбереш. Треба частіше ходити на слободу, добре зазнайомитися хоч з кількома селянами, тоді, може, й розговоримось»)
Що змушувало народ пиячити?
Про які перші враження сільського життя написав у листі Марко другу Лісовському?
Чому трапилась сутичка між паном Городянським і селянами? («Подумайте, п’ять десятин найкращої пшениці витолочили падлюки!»)
Як реагував Марко на приниження людської гідності простого люду з боку панів? («Кров спалахнула в Марка, як він почув цю образу, кинену на його народ»)
Що пропанував Іван Дмитрович задля утримання простолюдина в покорі і залежності від пана? («Повинна бути така адміністраційна система, що не дозволяла б мужицтву хитатися туди й сюди і в дрібницях регламентувала б масову роботу: щоб за погане хазяйнування, за пияцтво, за лайку, за мошенництво, за неходіння до церкви, за неповагу до старших і за всякі такі інші мужичі провини була зараз кара і щоб та кара завсігди висіла над мужиком, не дозволяючи йому відхилятися набік»)
Яким чином Марко намагався довести панам здатність простих людей бути освіченими і культурними? («...Як може людина казати про другу людину, що її можна виховувати як коня або вола!»)
Кого Голубов називав українофілами? («...Се люди, які хочуть усіх удягти в свити, обути в дьогтем вимазані чоботи і примусити всіх розмовляти по-хохлацькому»)
Чому Марко пишався мужицьким походженням? («Мій батько... ніде ніколи не служив: він був чоботар і, поки живий був, держав мене в гімназії тим, що шив чоботи»)

Розділ ІІІ
Через що в непорозуміннях пана і мужика вчитель звинувачує історію? («...Народ у цих панах бачить тих, що недавно били його різками»)
У чому Кравченко вбачає своє призначення на селі?
Яким чином простий люд перебував у залежності від Семена Олексійовича?
Чим Марка вразила селянська школа? («Нефарбовані погано пороблені парти, всі порізані та пописані школярськими руками; кілька заялозених малюнків з сюжетами з Св[ятого] Письма по стінах, шафа — от і вся школа; хата була невеличка, низенька»)
У чому вбачав Кравченко роль учителя
Якою була наука для селянських дітей? («Хоч як добре школяр на екзамені знає, а на начальниках збився,— все ляснуло, а на вчителя лихо: не привчає поважать старших, вільнодумність!»)
Завдяки чому зблизилися Марко і Катерина?
Унаслідок чого в героя прокинулося почуття кохання до панської дочки?

Розділ ІV
Через що полум’яна дружба між Докією і Катериною раптово припинилася?
Яким чином відбувалося формування панської дочки як особистості?
Що цікавого для себе дізналася Катерина від Марка? («В Маркових розмовах вона вперше дочулась про ідеал, про принципи моральності. Не можна сказати, щоб про се вона не чула зовсім досі, але ж ідеал завсігда їй уявлявся, як щось таке, про що тільки в книжках пишуть»)
Які художні твори, запропоновані Марком для читання, поширювали кругозір Катерини?
Чому Марко вирішив навчати грамоті мужицького сина? Як це характеризує вчителя?
Чим лист Лісовського про видання книжки вразив Кравченка? («Думка за думкою напливала слово за словом; поспішаючись, лягала на папір, і в кожній думці, в кожному слові горіло бажання зворухнути темний народ, засвітити йому в душі світло розуміння, світло свідомості й любові до високих ідеалів,— любові, що робить дива, що може зробити все!..»)
Через що, на ваш погляд, батьки Корнія вирішили запросити до себе в гості вчителя?

Розділ V
Чим Марко, на перший погляд, викликав довіру в батька Корнія?
Якої думки про школу був господар-мужик?
Що відчув молодий учитель після відвідування помешкання сільського учня? («Ся вбога, але видимо працьовита, чепурна, ввічлива та розумна сім’я приворожила до себе Марка»)
Якою вбачав народну школу Іван Дмитрович? Чим це пояснити? («...Народна школа не повинна йти далі Часословця та Псалтиря»)
Чому виникла суперечка довкола існування і вивчення української мови, а потім між Кравченком і Голубєвим?
Як вечорниці, на думку селян, негативно впливають на вихо- вання молоді? («Отам вони горілку навчаються пити, отам дівчата п’яні лежать такі, що хоч за ноги повиволікай»)
Що нового дізнався панський учитель про селян, зустрівшись із ними під час читання книги?
Яких книжок читав Марко селянам? («Він прочитав Квітчину «Марусю», Гоголевого «Тараса Бульбу» в українському перекладі, дещо з Шевченка, з Левицького, кілька науково-популярних речей...»)

Розділ VІ

· У чому звинуватив Голубов панського вчителя? («Свої хохломанські думки тут ширить. Збира селян і чита їм хохлацькі книжки про Україну, про гетьманів. Мета, звісно, та, щоб підбурювати народ проти уряду, ваблючи його вільним гетьманством»)

· З якою метою Іван Дмитрович завітав до кімнати вчителя? Чим закінчилася їх розмова?

· Через що Марко здогадався про любовні почуття Катерини до нього?

· Що змусило молодого вчителя залишити панський маєток?

· Чому, від’їжджаючи додому, Маркові «сльози підступили...до горла і покотились по обличчю — тяжкі й пекучі»?

Розділ VІІ
Якої думки дотримувався герой щодо виявлення своєї національної, власної гідності? («Годі вже нам ховатися. То страха ради іудейська, а то й просто соромлячись своєї національності, не насмілюємося ми часто казати, що ми таке є,— все ховаємося і тим примушуємо думати, що нас зовсім нема»)
Де запропонував Семен другові заробляти на харчування?
Які твори друкував Лісовський?
Як висловився Школяренко щодо сутності інтелігенції? Чим вмотивований такий погляд героя? («А чи є хоч крихта солідарності серед нашої інтелігенції? Ся наша повсякчасна гризня, повсякчасна колотнеча! Тільки особисте на першому плані, тільки моє я, а начхать мені на громадське добро! Наші письменники померли б з голоду, якби не сиділи по канцеляріях, наші композитори, наші маляри,— вони марнують свій талант, свій час на біганину по приватних лекціях»)
Кого Марко вважає борцями за соціальну справедливість?
Про що свідчить професійна спрямованість осіб, які були присутні на зборах в Овсієнка?
Чому герой вважає, що основною метою інтелігенції повинна бути просвітницька діяльність серед простого люду? («Ми забуваємо, що народ живе в темряві, що він денаціоналізується і деморалізується, що наші вороги вживають усякого способу, аби національній нашій справі пошкодити, аби нас знищити, і самі даємо ворогам у руки перевагу, гаючи дорогий час на безрезультатні, безплідні спірки про такі речі, що вони не варті того. Ми балакаємо багато, а робимо мало»)
Через що Марко не міг забути Катерини? Чому він повсякчас згадував про неї?

Розділ VІІІ
Що відчувала Катерина, повернувшись додому після побачення з Марком?
За що панська дочка дорікала вчителю?
Яких страждань зазнала Катерина Городянська, повсякчас згадуючи Марка?
Що відчувала героїня під час читання «Кобзаря» Т. Шевченка? («Прочитала картину, дві і побачила, що дуже мало розуміє ту мову, якою написано книгу. Московська наука зробила її нетямущою рідної мови. Вона й сама не помічала, як починала плакати там, де поет хоче викликати сльози, або несамохіть корилася впливові урочистого пророчого тону, яким розмовляв кобзар»)
Як поезія Т. Шевченка «Мені однаково, чи буду...» вплинула на свідомість Катерини? («Вона зрозуміла тоді, як міг поет зрікатися свого щастя задля України»)
У чому героїня вбачала своє призначення? («...Був образ борця за рідний край, людини, що зрікається власного щастя. І той образ був перед нею тепер у надзвичайному сяєві»)
Яким чином під впливом «Кобзаря» Т. Шевченка Катерина по-іншому зрозуміла цінність не стільки краси зовнішньої, як душевної? («Зрозуміла, що ця врода зовсім не має непереможної сили, як то вона думала спершу. Мусила побачити, що є дещо вище за вроду — се краса душі, і зрозуміла, що вона мала тільки красу тіла, але не мала краси душі»)
Як героїня прагнула спокутувати свій гріх перед вказаною людиною? («Ця покута повинна була виявитися якоюсь діяльністю... Розуміла вже, що мусить віддати свою діяльність тому рідному краєві, що його згубила була і тепер знайшла»)
Якій діяльності Катерина вирішила присвятити своє життя? Як зреагували на це батьки?
Чому пан Городянський не розумів прагнення дочки? Які аргументи він навів щодо складності вчительської роботи? («...Се праця з ранку до вечора, що після неї й ніч не підволочеш, се — мізерна плата — якихось 15–20 рублів на місяць, що їх до того ти по два, по три місяці не одержуватимеш з управи, се — тісна, брудна твоя хатина, що на неї старшина з писарем по місяцю не даватиме дров...»)
Що вирішили Городянські зробити задля задоволення бажання дочки присвятити себе активній діяльності на освітній ниві?

Розділ ІХ

· Як Марко сприйняв звістку про діяльність Катерини в школі?

· Чому Кравченка не задовольняло викладення своїх предметів у гімназії? («Робота його не зацікавлювала. Надати ж їй трохи живіший характер зовсім було неможливо: начальство гостро пильнувало, щоб ніхто з учителів не одхилявсь од програми»)

· Як учитель сприймав той факт, що в його класі серед учнів був шпигун?

· Яке питання розглядалося на педагогічній раді? Що було вирішено стосовно подальшого перебування учня в гімназії, який приніс до навчального закладу «хохлацьких книжок»?

· Через що гурт книговидавців поступово втрачав своїх членів?

· З якою виховною промовою звернувся Марко до учнів класу? Що змусило вчителя це зробити?

· Якого листа приніс Овсієнко вчителеві? Як Марко зреагував на його зміст?

· Через що захворіла Катерина Дмитрівна?

· Як героїня зустріла свого коханого?

Розділ Х
Які зміни відбулися з дочкою Городянського після переїзду Марка?
Чому Дмитро Іванович категорично наполягав на від’їзді коханого Катерини?
Що вирішило щасливу долю Марка і дочки Городянського?
Яким для себе уявляла Катерина щастя, перебуваючи поруч з коханим?
Чим героїню вразив Крим?
За що Катерина була вдячна Маркові? («Коли в мені є що добре, то хто ж мене зробив такою, як не ти, моє кохання, мій обновителю?»)
Про що свідчать останні дні життя героїні? Чому вона раніше не попередила коханого про ймовірну власну смерть?

Епілог

· Яких страждань зазнав Марко після смерті Катерини?

· Як зрозуміти фразу з твору: «Хоч ти і вмерла, але вмерло твоє тіло»?

· Що обіцяв виконати Кравченко, перебуваючи біля могили коханої?

· Чим закінчується твір? Чи зможе герой виконати заповіт Катерини?

3.12. «Мікрофон»: яким для себе уявляв життя Марко Кравченко?

3.13. Складання схеми «Життєвий вир М. Кравченка». Робота в малих групах.

3.14. Міні-дискусія. Обговорення питань.
Чому сонячний промінь у творі вгасає? Що він символізує?
За яких обставин він зможе поновити своє світло?
Вмотивуйте, чи можемо ми спостерігати в наш час тепло і щасливе випромінювання, якого бракувало героям твору.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

Розділ І

1. З якою метою М. Кравченко їхав до Городянських?

а) Підготувати їх сина до вступу в гімназію;

б) на гучний бал; в) купити в панів дві десятини землі;

г) відвідати добрих знайомих.

2. Марок Петрович Кравченко — син:

а) коваля; б) бідного вчителя; в) дяка; г) міського чоботаря.

3. Перша книга українською мовою, якою захопився герой:

а) казки П. Чубинського; б) легенди і міфи слов’ян;

в) «Кобзар» Т. Шевченка; г) поетичні твори І. Франка.

4. Пані Городянській не дуже подобалося, як її чоловік:

а) познайомив її з Марком;

б) у власній мові використовував українські слова і приказки;

в) поводив себе, коли пив горілку;

г) витрачав багато грошей на дрібниці.

5. Про кого з героїв зазначено, що він «омужичився»?

а) Д. Городянського; б) І. Городянського; в) М. Кравченка; г) С. Лісовського.

6. Маркові панич Іван Городянський нагадував маленького бога:

а) Зевса; б) Перуна; в) Юпітера; г) Леля.

Розділ ІІ

7. Перебуваючи на селі, Марко мав намір:

а) ознайомитися з умовами його мешканців;

б) фізично оздоровитися;

в) насолодитися свіжим повітрям і соковитими фруктами;

г) порибалити.

8. Хто з героїв повісті намагається підтримати думку Марка про те, що не можна виховувати людину «як коня або вола»?

а) Іван Дмитрович; б) Катерина Дмитрівна;

в) пані Городянська; г) Голубов.

Розділ ІІІ

9. Через що простий люд перебував у залежності від Семена Олексійовича? Оскільки він:

а) навчав їх дітей; б) надавав гроші під відсотки;

в) лікував селянську худобу; г) захищав селян у суді.

Розділ ІV

10. На згадку про свою першу зустріч і знайомство Катерина по- дарувала Докії:

а) обручку; б) нову ляльку; в) намисто; г) шовкову хустину.

11. Письменник, твори якого найбільше сподобалися Катерині:

а) В. Гюго; б) Т. Шевченко; в) Г. Тургенєв; г) Ч. Діккенс.

Розділ V

12. З якою метою батько Корнія запросив Марка в гості під час народного свята? Щоб:

а) ближче з ним познайомитися;

б) порадитися стосовно вивчення рідної мови;

в) навчити його писати; г) почитати книжок.

13. Книжку якого автора читав М. Кравченко селянам під час свят?

а) Панаса Мирного «Хіба ревуть, як ясла повні?»;

б) І. Нечуя-Левицького «Дві московки»;

в) М. Вороного «Євшан-зілля»; г) Лесі Українки «Бояриня».

14. Святинею для себе Марко вважав:

а) здійснювати освіту серед простого люду;

б) писати твори українською; в) любов до рідного краю;

г) шанобливе ставлення до своїх батьків.

Розділ VІІ

15. Навчальний предмет, який М. Кравченко викладав у гімназії:

а) математика; б) українська мова; в) філософія; г) грецька мова.

Розділ VІІІ

16. Під час читання «Кобзаря» Т. Шевченка Катерина:

а) не розуміла мову книги;

б) відчула насолоду і задоволення;

в) з’ясувала мету свого подальшого життя на благо народу;

г) захопилася іншими творами, написаними українською.

17. Поезія Т. Шевченка, яка суттєво вразила панську дочку:

а) «Минають дні, минають ночі»; б) «Чигрине, Чигрине»;

в) «Заповіт»; г) «Мені однаково, чи буду...».

18. Який образ з поетичного твору Кобзаря найбільше вразив Катерину?

а) М. Залізняк; б) Лілея; в) І. Гонта; г) наймичка.

Розділ ІХ

19. Якій справі вирішила присвятити себе панська дочка?

а) Живопису; б) музичному мистецтву;

в) літературній діяльності; г) вчителюванню.

20. Бійчевський найбільше полюбляв:

а) слухати музику; б) грати в шахи;

в) читати історичні романи; г) доглядати за квітами.

Розділ Х

21. Де бажала відпочити Катерина, виїжджаючи до міста?

а) У Криму; б) на узбережжі Дніпра; в) в карпатських горах; г) у родині Овсієнків.

22. Образ, з яким асоціюється твір Б. Грінченка «Сонячний промінь»:

а) залізниця; б) прірва; в) скеля; г) узлісся.

23. Життєва мета, яку визначав для себе Марко:

а) одружитися з Катрею;

б) помститися Івану Дмитровичу;

в) збагатити життя інших радістю;

г) написати якомога більше українських книг.

24. У чому полягав заповіт Катерини, адресований своєму коханому?

а) Бути людям сонячним променем;

б) захищати джерело щастя;

в) віддати своє життя рідному краєві;

г) помиритися з її батьками і родичами.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках

1. Доведіть або спростуйте думку Івана Дмитровича Городянського: «Цивілізована людина не може почувати ніякої прихильності до природи, а тільки до цивілізованих форм життя». Наведіть переконливі аргументи.

2. Як на ваш погляд, для чого Б. Грінченко так докладно оповідає про минуле панів Городянських? Свої міркування вмотивуйте.

3. Кого письменник у творі називає петербурзьким урядовцем?

а) М. Кравченка; б) І. Городянського; в) Я. Голубова; г) П. Карпенка.

Картка № 2

1. Чому, на ваш погляд, Марко Кравченко важливу роль приділяв художній літературі у вихованні народу? Відповідь обґрунтуйте.

2. Що мала на увазі Катерина, зазначаючи: «Мужицькою мовою не може бути літератури». Які власні роз’яснення ви надали б героїні повісті щодо цього?

3. Сонячний промінь у широкому розумінні — символ:

а) здоров’я; б) знань; в) благополуччя; г) цілеспрямованості.

Картка № 3

1. Поміркуйте, чому М. Кравченко вважає, що тільки освіта може змінити соціальне становище селян? Свої міркування доведіть, посилаючись на зміст твору.

2. Прокоментуйте фразу з твору: «Марко мав віддавати усього себе роботі для рідного краю, і віддав справі». У чому вбачав герой власне життєве кредо.

3. Приїхавши із села до міста, Марко Кравченко працює:

а) вчителем у гімназії; б) шахтарем; в) журналістом; г) канцеляристом.

VІ. Підсумок уроку

Б. Грінченко працював у складну епоху. Вся його письмен- ницька і громадська діяльність була цілеспрямованою, потребувала значної витримки і мужності. Були в митця і власні злети, були й помилки, проте він завжди дбав про людське добро і діяв на користь рідного народу, знедоленої України.

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання

Написати міні-твір на одну з тем: «Мій улюблений учитель», «Школа — осередок освіти, добра і гармонії».

Как правильно оценить свой вес
Водный маникюр
Віднімання виду 53-8. Творча робота над задачею
Чи зобов'язаний я батькам?
Правильный цвет карандаша
Вычисляем изменщика. Пособие для женщин

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 23
    Гостей: 23
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта