Література ХХ ст. — мистецтво оновлених традицій і сміливого новаторства
 

Мета: охарактеризувати літературу ХХ ст. як мистецтво оновлених традицій і сміливого новаторства, визначити її жанрове, тематичне, стильове розмаїття, дослідити непростий шлях розвитку; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, пам’ять, увагу, спостережливість; вміння формулювати і висловлювати власну думку, надавати відповідний коментар; формувати кругозір; виховувати почуття любові до рідного краю, митців вітчизняного слова, гордість за тих, хто створював україське літературне мистецтво.

Тип уроку: засвоєння навчального матеріалу.

Обладнання: портрет письменників ХХ ст., творчість яких вивчалася в попередніх класах; виставка їх художніх творів.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент.

З’ясування емоційної готовності учнів до уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Конкурс «Найкмітливіший»

Завдання: упродовж 10 хв визначити зашифроване слово за допомогою перших літер відповідей:

1. Жанр художньої літератури, у якому описуються історичні події в часовій послідовності; характерний для давньої й середньовічної української літератури. (Літопис) 2. Коротка вставка: сценка веселого, жартівливого змісту, які розігруються в перерві між діями серйозних п’єс. (Інтермедія) 3. Автор твору «Климко». (Г. Тютюнник) 4. Художній твір І. Котляревського. («Енеїда») 5. Напрямок у мистецтві. (Ренесанс) 6. Творець художнього твору. (Автор) 7. Подія чи коло життєвих подій, що стали предметом відображення в художньому творі; основа твору; те, про що пише автор. (Тема) 8. Один із видів метаформи: перенесенняознак і властивостей людей чи якихось живих істот на неживий предмет або явище природи, внаслідок чого вони діють, мислять, відчувають, як люди. (Уособлення) 9. Основний спосіб викладу в художньому творі, де зображення подій і вчинків персонажів здійснюються від імені самого автора. (Розповідь) 10. Одна з перших друкованих книг. (Апостол)

2. Експрес-опитування

- Яким чином література відтворює життя людини? Наведіть приклад.

- Як погляди письменника, його світогляд відображаються у власних художніх творах?

- Що свідчить про вплив історичної епохи на зміст художньої літератури?

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

Усе минеться, одна правда залишиться

Українське прислів’я

Якщо не знати минулого, неможливо зрозуміти

істинний сенс сучасного й мету майбутнього.

М. Горький

1. Вступне слово вчителя

Доля української літератури — доля України. Маючи самобутню історію, що сягає в глибину століть, маючи багатющий фольклор, оригінальну художню літературу, покоління українців не мали справжнього, неспотвореного уявлення про свою духовну генеалогію; історія, що поставала перед нами — це історія вилучення і викреслення провідних діячів, арештованих видань і розсипаних наборів, історія заборонених численних тем, творів, імен. «Білі плями», за усунення яких українські дослідники активно взялися наприкінці 80-х років — явище, що склалося лише за обставин тоталітарного режиму. Це можливо було в нашому суспільстві, це чинилося з реальними відомими біографами й бібліографіями, з постатями, чиї сліди не загубилися в сивій давнині. «Білі плями» — це аж ніяк не загублені, забуті імена, це чорні сліди пожеж, свідомого винищення української культури.

2. Опрацювання теми уроку

2.1. Складання схеми «Періодизація літератури ХХ століття», її коментар.

2.1.1. Література першого періоду ХХ ст.

Створюючи різні гуртки, студії, письменники вели пошуки свого місця в літературному процесі. Зростали громадянська зрілість, художні здобутки багатьох талановитих митців.

В Україні сформувалася яскрава революційно-романтична течія, представниками якої є: П. Тичина, В. Сосюра, М. Бажан.

Жанр: памфлети М. Хвильового, сонети М. Зерова, О. Вишні, драматургія і проза М. Куліша, А. Головка, І. Микитенка. З’явилося чимало високохудожніх творів письменників, які були

безпосередніми учасниками революційних перетворень: І. Ле, І. Сенченка, Ю. Яновського. Продовжували працювати й ті письменники, хто емігрував за кордон. Серед них був і В. Винниченко, літературна слава якого знайшла визнання в усьому світі. Характерною особливістю літературного процесу в Україні у цей період було виникнення й розпад багатьох літературних організацій («Гарт», «Плуг», «Молодняк», «Авангард», «Нова генерація», «Урбіно», «Ланка» (згодом МАРС), ВУСПП та ін.), перехід письменників з однієї творчої групи до іншої. Це засвідчувало справжнє відродження української літератури, як і культури взагалі. У 1925 року виникла Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛITE), яка об’єднала 22 письменників і поетів.

На літературний процес негативно впливала бездумна, вульгарна підміна загальнолюдських цінностей класовими, що спричинялося до підміни естетичних понять політикою, до надмірної ідеологізації всього мистецтва, а в кінцевому підсумку вело

до безпідставних звинувачень багатьох майстрів слова (насамперед з боку їхніх колег) у «націоналізації».

 2.1.2. Характерні особливості літератури другого періоду.

Головною темою, творча розробка якої офіційно заохочувалася в літературі й мистецтві, була боротьба класова, збройна, за виконання виробничих планів, за врожай, за піднесення продуктивності праці тощо. А головними героями виступали насамперед переможці й переможені — чи то у війнах, чи то у мирному житті.

У творах письменників, як того вимагала система, звучали революційні мотиви, розповідалося про подвиги народу у Великій Вітчизняній війні, відображалося життя села, а також процеси, що відбувалися в робітничому середовищі. Було написано чимало талановитих творів, які одержали широке визнання. Поміж них романи О. Гончара «Собор», «Циклон», «Бригантина» та ін. М. Стельмаха — «Дума про тебе», «Чотири броди», новаторська поезія І. Драча, публіцистично спрямовані вірші Б. Олійника, пристрасна поезія Д. Павличка, Є. Гуцала та ін. На жаль, до читача практично не доходили сміливі поезії В. Стуса, літературно-критичні та публіцистичні твори І. Дзюби, І. Світличного, Є. Сверстюка та ін. Офіційна влада вважала творчість цих людей шкідливою для народу і забороняла її.

Основні жанри — нариси, статті, репортажі, портретні замальовки, фейлетони, памфлети (як сатирично-викривальні у вихованні й агітації). З часом, приходить суто художнє осмислення

подій: з’являються великі поетичні та прозові твори цикли, поеми, повісті, романи. Література, нарешті, стає різноманітною за змістом і формою, позбувається штучної романтизації, поверхового схематизму. Спалах інтимної лірики, яка стала популярною, та сприймалася з хвилюванням.

Збагачення художньої творчості тематикою, жанрами, стилями; ширшає масштаб узагальнень: стає різноманітною жанрова та стильова палітра, на якій з’являються народнопісенні, романтичні, символічні барви. Незважаючи на постійний тиск системи, на всілякого роду заборони, письменники України дедалі чіткіше й відкритіше висловлювали своє розуміння життя країни, бачили нагальну потребу оновлення суспільства. Багато хто з них не тільки констатував задуху в суспільно-політичному житті і закликав до соціальних

змін, а й вказував на причини такого становища. Так, у своїх художніх творах О. Гончар розкрив небезпечні явища, які зароджувалися у суспільстві й незабаром перетворилися на серйозні життєві проблеми, на «мертвущі води застою» (вислів,__ який він ужив іще 1966 р.). Та до голосу письменника не прислухалися. Більше того, коли 1968 року було опубліковано роман «Собор», відразу ж почалося його організоване шельмування. Одним із перших змальовував модель застійного суспільства В. Дрозд у романі «Катастрофа» (1969), що був підданий нещадній критиці як ідейно хибний. Така ж доля спіткала й твір І. Білика «Меч Арея». Багато років не міг друкуватися І. Чендей після виходу в світ його збірки повістей та оповідань «Березневий сніг» (1968), у якій, насамперед у повісті «Іван», йшлося про суперечності життя, за що її кваліфікували як наклеп на радянську дійсність. До поетів, яких так і не змогли примусити замовкнути належить В. Голобородько — «надія української літератури», як його назвав О. Гончар.

Через неприйняття догматичного мислення на багато років змушена була замовкнути талановита поетеса Л. Костенко, 1980 року вдався до самогубства Г. Тютюнник, 1981 року — В. Близнець.

2.1.3. Характерні ознаки літератури третього періоду. Літературний процес в Україні набував нових творчих рис, нової якості. Розпочалася переоцінка суспільних ідеалів, історичних явищ, самої літератури. Письменство рішуче відмовлялося обслуговувати ідеологічні догми, руйнувало стереотипи суспільної свідомості.

Публіцистика. Багато письменників звернулися до такого наймобільнішого жанру, як публіцистика. Перебудовчі процеси породили нову тематику для художнього осмислення, спричинилися до повернення в літературу заборонених за часів сталінщини й брежнєвщини письменницьких імен і творів, ширше відкрили двері для молодого поповнення. Одночасно і майстри слова, і читачі прилучалися до різноманітних творів української міграції. З трибун різних конференцій і громадських зібрань, зі сторінок газет і журналів, по радіо і телебаченню з непримиренністю до деформацій у суспільстві залунали пристрасні голоси О. Гончара, І. Драча, Д. Павличка, І. Дзюби, П. Мовчан, Р. Лубківського, Р. Іваничука, О. Сизоненка та ін. Викривали опір процесам перебудови, свавілля бюрократії В. Яворівський і В. Дрозд, започаткували екологічну тематику С. Плачинда, Ю. Щербак. Широко розгорнув публікації з призабутої спадщини М. Жулинський. Об’єктивно правдиво аналізує письменницьку творчість М. Слабошпицький.

- Тематика художньої літератури цього періоду. Мовна ситуація, криваві дати нашої історії, зокрема голодомор 1933 р. і трагедія 1937 р., наркоманія і алкоголізм, виправніколонії, стан медицини, забруднення навколишнього середовища, хижацьке використання родючих земель, побутові проблеми міста і села, Афганістан — ось далеко не повний перелік тем, які досить широко піднімають українська публіцистика та інші жанри. Міцно увійшла в літературу тема Чорнобиля, їй присвячено поеми С. Йовенко «Вибух», Б. Олійника «Сім», І. Драча «Чорнобильська мадонна», повість Ю. Щербака «Чорнобиль», роман В. Яворівського «Марія з полином у кінці століття».

- Жанри. Із забуття прийшли романи В. Винниченка, драми М. Куліша, проза М. Хвильового, поетичне слово М. Зерова, новели Г. Косинки, поезія Є. Плужника та ін. Повернуто читачеві твори В. Стуса, І. Світличного, Є. Сверстюка, подружжя Ігоря та Ірини Калинець, В. Голобородька, В. Рубана та ін., чия діяльність в обстоюванні української культури та мови за брежнєвських часів була розцінена як націоналістична та антигромадська, повернувся на рідну землю письменник і правозахисник М. Руденко. Зберегла свою цільність поетеса різностороннього таланту Л. Костенко. Плідно продовжують традиції української літератури талановиті митці — І. Римарук, О. Забужко, І. Малкович, І. Маленький, Г. Пагутяк та ін. Їх візитна картка — критична спрямованість проти негативних суспільних явищ: людської байдужості, пристосуванства, душевного зчерствіння, психології механічного виконання.

3. Міні-круглий стіл. Обговорення питань

- Чим суттєво відрізнялася тематична спрямованість творів упродовж розвитку літератури ХХ ст.

- Чому художня література ХХ ст. є мистецтвом сміливого новаторства?

- Яких страждань і поневірянь зазнали письменники цього літературного періоду?

-У чому виявився непростий шлях розвитку української літератури в ХХ ст. З чим пов’язано її жанрове і стильове розмаїття?

- Назвіть відомі вам твори українських письменників ХХ ст. відповідно до періодизації літератури.

-З яких джерел вам стало відомо про «розстріляне відродження» та трагічні сторінки української літератури?

- Чи відвідували ви літературний музей у вашому місті? Які враження ви отримали в результаті цього?

Мікрофон. «У чому розуміють своє призначення українські письменники ХХ ст.? Чи були вони щасливими?»

 4. Творча робота

Скласти уявний діалог із будь-яким письменником ХХ ст., у ході якого, можливо, ви хотіли б у нього не тільки запитати, а й побажати, порадити йому тощо.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1. Письменник, якого О. Гончар назвав «надією української літератури»:

а) В. Дрозд; б) В. Голобородько; в) Г. Тютюнник; г) І. Чендей.

2. На думку дослідників і критиків, доля української літератури — це доля:

а) кожного, хто у часи дозвілля захоплюється нею;

б) тих митців слова, які емігрували за кордон; в) України;

г) сильної духом особистості.

3. «Білі плями» у вітчизняній літературі — це насамперед:

а) забуті імена письменників;

б) винищення української культури;

в) багатостраждальні пошуки нових форм і методів її відтворення;

г) те, чому слід приділяти належну увагу кожному українцю.

4. На початку ХХ ст. в літературі сформувалася яскрава революційна течія, до якої не належав:

а) І. Багряний; б) П. Тичина; в) В. Сосюра; г) М. Бажан.

5. Остап Вишня — майстер слова, який працював у жанрі:

а)драматургії і прози; б) новел й оповідань; в) памфлетів; г) сатири і гумору.

6. Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), яка об’єднала 22 письменників і поетів, виникла у:

а) 1910 р.; б) 1917 р.; в) 1922 р.; г) 1925 р.

7. На літературу 1900 — 1930 рр. негативно впливала:

а) діяльність організації «Авангард»;

б) вульгарна підміна загальнолюдських цінностей класовими;

в) громадянська війна та її наслідки;

г) еміграція багатьох письменників до Канади.

8. Головними героями художніх літературних творів середини ХХ ст. були:

а) представники із села;

б) переможці — чи то у війнах, чи то у минулому житті;

в) митці, які творили прекрасне;

г) інтелігенція і працівники міських заводів.

9. Багатьох українських письменників влада звинувачувала у:

а) відхиленні від зображення суспільного життя трудящих;

б) надмірному перебільшенні ролі мистецтва у вихованні молоді;

в) націоналізмі;

г) намаганні приховати факти голодомору.

10. Творчість яких письменників офіційна влада вважала шкідливою для народу і забороняла її:

а) І. Світличного і Є. Сверстюка; б) П. Тичини і В. Сосюри;

в) О. Гончара і М. Стельмаха; г) І. Драча і М. Бажана.

11. Володимир Дрозд один із перших:

а) ужив вислів «мертвущі води застою»;

б) написав багато інтимної поезії;

в) звернувся у своїх творах до гумору і сатири;

г) викривав свавілля бюрократії.

12. Жанр літератури к ХХ ст., який виконував сатирично-викривальну функцію у вихованні й агітації:

а) памфлет; б) нарис; в) стаття; г) роман.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Про що, на ваш погляд, свідчить розмаїтість літературних течій і угрупувань на початку ХХ ст.? Свої міркування стисло прокоментуйте.

2. Дослідіть, яким чином митці художнього слова ХХ ст. прагнули відродити національну культуру.

3. Незважаючи на постійний тиск адміністративно-командної системи влади, письменники України бачили нагальну потребу в:

а) збереженні національних традицій;

б) оновленні суспільства;

в) популяризації вітчизняної культури;

г) дотриманні ідеології у своїх творах.

Картка № 2

1. Визначте і стисло обґрунтуйте вузлові проблеми розвитку вітчизняної літератури за умов незалежності.

2. У чому виникали протиріччя між художнім словом письменників і намаганнями командно-адміністративної системи спотворити його, зробити «слухняним» механізмом.

3. Якій темі в українській літературі ХХ ст. одночасно присвятили свої твори Б. Олійник, Ю. Щербак, І. Драч, В. Яворівський:

 а) голодомору 1933 р. і трагедії 1937 р.;

б) забрудненню навколишнього середовища;

в) Чорнобилю; г) наркоманії й алкоголізму.

Картка № 3

1. Висловіть власні припущення щодо актуальності тем, які порушувалися в українській літературі ХХ ст. Відповідь узагальніть.

2. З чим, на вашу думку, пов’язано те, що відомі вам письменницькі імена і твори, свого часу заборонені, тепер повернуті народу.

3. Літературна організація, яка після свою розпаду іменувалася «МАРСом»:

а) «Гарт»; б) «Плуг»; в) «Урбіно»; г) «Ланка».

VI. Підсумок уроку. Рефлексія

Скласти «Доміно», добираючи влучні слова (міні-фрази) щодо характеристики художньої літератури ХХ ст. (Художня література ХХ ст.— суперечлива — войовнича — бурхлива — актуальна — дійова — мужня — правдива — відверта…)

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності

VIII. Домашнє завдання

Підготувати матеріал до екскурсії «Шляхами життя і творчості І. Багряного», опрацювати зміст І–ІV розділів твору І. Багряного «Тигролови».


Знаємо права, виконуємо обов’язки
Водный маникюр
В. Сухомлинський «Як Павлик списав у Зіни задачу»; «Найкраща лінійка»
Основные элементы минета
Різницеве порівняння чисел. Вправи на засвоєння таблиць додавання й віднімання числа 5
Чтобы быть красивой!

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 70
    Гостей: 70
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта