Письмовий стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі
Мета: удосконалити мовленнєво-мислительні вміння восьмикласників визначати тему й основну думку тексту, тип і стиль мовлення почутого або прочитаного висловлювання; розвивати мовленнєво-комунікативні вміння здійснювати типологічний, композиційний і змістовий аналіз художнього тексту розповідного характеру з елементами опису місцевості, сприймати текст, розуміти його зміст, стисло відтворювати на письмі, використовуючи мовні засоби, властиві висловлюванням художнього стилю.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення восьмикласників з темою, метою і завданнями уроку

ІІІ. Колективна робота з текстом

Перше прослуховування тексту

Ø Школярі знайомляться з цілісним висловлюванням. Визначають тему й основну думку, а також авторський задум.

Заходила ніч.

Німіє степ і тьмариться.

Поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки довгої літньої днини. Не погасло ще на заході, як кров, червоне зарево, а вже над ним у темряві далекого неба зажевріла, немов жарина в попелі, вечірня зоря. А місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною плямою, під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим чарівним огнем.

Ринуло з неба ціле море тихого світла, усе на землі потопляючи. Над степом промайнув легенькою тінню незрячий сон.

Ніч зайшла.

Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець.

Синіють у промінні хатки. У яр потяглися довгі тіні.

Тихо в хуторі, мов у скам’янілому царстві із давньої казки.

Серпи, коси, вози, збруя — усе мертво лежить коло хат, немов ті цяцьки, що перед сном порозкидали малі діти. По дворах манячать стіжки свіжої пашні, мало не поруч з хатами тягнуться ниви з блискучою стернею.

На нивах, як те військо побите, темніють не зношені снопи, стелються довгими рядами не загребені покоси і, збившись стеблинами в густу лаву, подекуди стоять самотою клапті недокошеної пшениці.

А над усім густо стелеться дух свіжого степового сіна.

Розкошами, красою віє над степом...

У яру тихо й сумно. Світить над ним місяць. Уздовж його розтягнулися довгою стрічкою кучеряві верби. З-під верб одірвались і попливли проти місяця понад зрошеною травою марища — тіні. Запирскало щось... Воли. За волами виринула й стала в яру волохата постать.

На голові в неї наверчене жмутом якесь ганчір’я, довга свита підперезана білою ганчіркою, на ногах великі мужичі чоботи, а в руках — батіг. З купи ганчірок визирає мармурове дівоче личко з дуже великими пречудними очима. Дівчина притулилася плечем до стовбура й закинула голову проти місяця. Очі в неї склепилися, руки опустились, як у сонної. Стоїть і осміхається.

Затремтіло зразу сонне повітря, і зграї срібних звуків, плутаючись і виграваючи, полетіли яром і далеко кругом заснували степ.

Потім із моря звуків вирізалися дзвінкі, мов із срібла викувані, слова пісні:

Яром, яром, пшениченька ланом,

Горою овес.

Не по правді, молодий козаче,

Зо мною живеш...

Слова всі до одного оддалися голосною луною: ні одне не сховалося. Дівчина замовкла і схилила голову. Стало знов тихо. Тільки десь далеко, тремтячи в повітрі, завмирали останні одголоси пісні.

Верби стоять непорушно. Крізь їх віти де-не-де визирають далекі зорі.

Дівчина звела великі очі й довго вдивлялася ними в сріблясту далечінь. Здіймала руки, щось шепотіла сама собі, кивала гірко головою.

Знову зворухнулося повітря, і срібні звуки розбудили степ.

Дівчина заплющила очі, марить і співає.

І ввижається бідній дівчині в старих лахміттях, що не наймичка вона, не сирота... Вона дочка багатого батька. У неї шовком шиті сорочки, дорогії килими, дукачі срібні... Та не милі їй вони, бо не хоче її любити козак молодий. А той козак — такий хлопець, яких уже немає тепер: він у пишному вбранні, що сяє, як сонце. Під ним грає кінь вороний, а в того коня горять на ногах золоті підкови, срібні виблискують стремена. Сидить козак на коні перед нею, хороший і вільний, як вітер степовий, а вона стоїть перед ним засмучена та стиха докоряє йому, що не по правді він з нею живе…

Тужить, розливається голос дівчини, і лунає-розлягається по сонному степу живе оповідання про дівчину та зрадливого козака (С. Васильченко, 518 сл.).

Робота за змістом і структурою тексту

· Довести належність висловлювання до художнього стилю, наводячи приклади з тексту.

· Якою ви уявили дівчину, про яку йдеться у тексті? Описати її.

· Якою ви уявили місцевість, описану письменником? За допомогою яких художніх засобів йому вдалося це зробити? Навести приклади з тексту.

· Які типи мовлення поєднано у висловлюванні?

· На які частини можна поділити текст?

· Зробити тематичні виписки і самостійно скласти складний план.

Мовностилістичний аналіз тексту

· Дібрати означення, що використовуються в описі місцевості.

· Записати порівняння і з’ясувати їх роль в описі місцевості.

· Пояснити лексичне значення слів жевріти, яр, хутір, стерня, марища, дукачі (за тлумачним словником або контекстом).

· Виписати слова з подвоєнням і подовженням літер і прокоментувати їх правопис.

Повторне прослуховування тексту

ІV. Підготовка чорнового варіанта переказу, його редагування з використанням пам’ятки

Як написати стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі

1. Прочитати або прослухати текст, який необхідно переказати стисло.

2. Визначити тему й основну думку висловлювання.

3. Вдуматися в тему, пропоновану для стислого переказу.

4. Виділити з тексту основну інформацію.

5. Продумати композицію переказу, тип мовлення.

6. Зробити тематичні виписки.

7. Самостійно скласти план переказу.

8. Виписати художні засоби, що допомагають авторові описати місцевість.

9. Дібрати слова та речення для зв’язку частин тексту.



V. Написання стислого переказу розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі

VІ. Домашнє завдання

Завершити розпочату на уроці роботу щодо письмового оформлення переказу

Лікарські рослини в житті людини та їх застосування
Кожна людина має право на надійне житло Мета: допомогти учням усвідомити важливість однієї з основних потреб людини — у зручному житлі; озна
А. Малишко «Дощик». Ю. Ярмиш «Дрібний дощ». Акровірші В. Довжика і М. Романченка. В. Сухомлинський «Камінь»
Що належить до природи. Жива і нежива природа
Усне додавання чисел з переходом через десяток виду 38+4
Красивая грудь. Техники массажа груди

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 29
    Гостей: 29
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта