М. Коцюбинський «Дорогою ціною». Проблема волі людини та можливості її здобуття
Мета: продовжити знайомити школярів з ідейно-художнім змістом «Дорогою ціною» (II, III частини); на прикладі героїв твору з’ясовувати розв’язання проблеми волі людини та можливості її здобуття; розвивати навички роботи з текстом епічного твору; усне мовлення, логічне мислення, пам’ять, спостережливість; вміння робити власні висновки, аналізуючи вчинки героїв; виховувати повагу до краси глибокого почуття кохання, мужності, сили волі як рис характеру, що необхідні для боротьби зі злом, любов до художнього слова.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет М. Коцюбинського, текст твору, кольорові ілюстрації до оповідання, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки)

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

Складання плану до II та III частин твору

Орієнтовний план:

II частина «Переправа»

1. Темна осіння ніч

2. Чекання переправи

3. З’явлення човна

4. Козацькі вартові

5. У млині Якима

6. Переїзд

7. Поранення Остапа

III частина «У плавнях»

1. Втеча від варти

2. Перев’язування рани

3. Соломія шукає шляху

4. Плавні

5. Пожежа у плавнях

6. Марення Остапа

7. Остап віч-на-віч із вовком

8. Думки і бажання героя



III. Актуалізація опорних знань

1. Міні-дискусія

- Яким чином історичні факти, події відобразилися у творі М. Коцюбинського «Дорогою ціною»? Чи було б оповідання цікавим без посилання на минувшину? Відповідь вмотивуйте.

- Чи можна вважати Остапа і Соломію реальними героями? Наведіть переконливі аргументи.

- Яка проблема, що порушується у творі, є головною, вирішальною? Чим це зумовлено?

2. Літературний диктант «Життя і творчість М. Коцюбинського»

- Місто народження Михайла Коцюбинського. (Вінниця)

- Що змалку полюбляв Михайлик, подорожуючи з сім’єю селами

і містами Поділля? (Красу природи)

- Де навчався майбутній письменник після закінчення двокласної школи? (У Шаргорордській духовній школі)

- Заняття Михайлика, яким він захоплювався у позашкільний час. (Малював тушшю портрети Добролюбова, Бєлінського, Чернишевського)

- Через що М. Коцюбинському не довелося навчатися у Кам’янець-Подільській семінарії? (Через важкі матеріальні умови сім’ї)

- За що Михайла Михайловича було заарештовано? (За зв’язок із народовольцями)

- Скільки мов знав письменник? (Дев’ять — українську, російську, польську, французьку, італійську, румунську, татарську, турецьку і циганську)

- Основне заняття М. Коцюбинського до 1892 року. (Учителювання)

- Місто, в якому митець написав твір «Дорогою ціною». (Чернігів)

- Російський письменник — друг М. Коцюбинського (М. Горький)

- Кому належить фраза: «Коцюбинський розширив обрій української повісті»? (І. Франку)

- Де працював Михайло Михайлович, перебуваючи у Бессарабії та в Криму? (У філоксерній комісії, яка боролася з виноградними шкідниками)

Примітка. Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.

IV. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

V. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя

Оповідання «Дорогою ціною» М. Коцюбинського захоплює напруженим і цікавим сюжетом, героїчним характером і духовною красою його героїв. А ще — вмілим показом однієї з форм боротьби кріпаків за волю та незалежність — втечі від панів.

Своїм твором письменник прославив бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бути робочою худобою для панів. Українське селянство, за словами автора, готове було дорогою ціною заплатити за волю. Воно не запліснявіло в неволі, не втратило живої душі, сподівалося на визволення. Мрія про волю передавалась із покоління в покоління, опоетизовувалась у народних піснях, закликала до втечі від панів у ті місця, «де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — полягти кістками на вічний спочинок».

Отже, поговоримо про волелюбний характер українців, героїв твори «Дорогою ціною».

2. Опрацювання проблеми волі людини та можливість її здобуття у творі «Дорогою ціною» М. Коцюбинського.

2.1. Бесіда за питаннями.

- Що ви розумієте під словом «воля»?

- За яких умов сучасні люди можуть бути позбавленими волі?

- Чи можна вважати слова «неволю» та «уярмлення» синонімами? Доведіть власну думку.

- Хто у творі символізує кріпаччину?

- Для чого у вступі до твору М. Коцюбинський намагався на прикладі тура зобразити важкі умови життя народу за часів кріпаччини?

- Чому не всі люди ставали на боротьбу проти існуючого ладу? Що про це зазначив Остап?

- Через що воля для героїв повісті має дорогу ціну?

- Як Остап і Соломія намагаються її здобути? Яких страждань, поневірянь вони з цього приводу зазнали?

- Хто такий Устим Кармелюк? Як він відстоював інтереси простого люду?

- Чи можна вважати, що саме часи антикріпосницької діяльності відтворені у повісті? Відповідь вмотивуйте.

- За допомогою яких рис свого характеру Остап і Соломія долають труднощі, тяжкі випробовування, що дала їм доля?

- А ви маєте волю? Як нею розпоряджаєтесь?

Прийом «Доміно»: Доберіть до слова «воля» синоніми.

2.2. Значення поняття «воля» для розуміння ідейного змісту повісті.

Повість «Дорогою ціною» — один із найкращих творів Коцюбинського. Художник слова розкрив правдиві картини підневільного життя кріпаків, їх нестримне прагнення до волі. Письменник у творі оспівує волелюбність українського трудового народу, закликає здобувати її, хоча б і дорогою ціною. Твір написаний у 1901 році, коли в країні пожвавився революційний рух і боротьба за волю розгорнулася з новою силою. Героїчні події минулого, до яких звернувся письменник, пробуджували в його душі сучасників приспані прагнення до волі.

Чарівним називає письменник слово «воля». Це слово, що передавало найпозитивнішу мрію народу, розпалювало кров і в Остапа. Він бунтував, нагадував й іншим кріпакам, що «пора вже висунути шию з панського ярма». Герой утікає на вільні землі. У 30-х роках минулого століття в Україні посилюються протести кріпаків та селян проти жахливих умов життя. Вони спалювали садиби панів, вбивали своїх господарів, їхніх управителів, навіть виступали зі зброєю проти царських військ. Це був час Устима Кармелюка. Це була Велика битва, що наближала скасування кріпосництва. Саме про цей складний період розповідає у своїй повісті М. Коцюбинський, життя якого було пов’язане з селянством.

Письменник порівнює кріпаків із волелюбним знесиленим туром, на шию якого було накладено ярмо. Однією з форм протесту проти кріпаччини була втеча від пана, і саме на початку XX століття це явище набуло масового характеру. Дорогою ціною здобувалася воля, право на щасливе життя, саме на цьому і наголошує письменник у своєму талановитому творі.

М. Коцюбинський своїм твором прославляє бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бути робочою худобою для панів. Українське селянство, за словами автора, готове було дорогою ціною заплатити за волю. Воно не заплісніло в неволі, не втратило живої душі, сподівалося на визволення. Мрія про волю передавалася із покоління в покоління, опоетизовувалася у народних піснях, кликала до втечі від панів у ті місця, «…де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок». Волелюбний характер українців М. Коцюбинський підкреслює метафорою: «Ярмо було накладено на шию дикому турові», а сила, з якою селянство України бажало волі, порівнювалося з талими водами під теплим подихом весни, з повноводною річкою. Незважаючи на труднощі і поневіряння Остап зберіг любов до волі. Щоб це підкреслити, Коцюбинський в епілозі змальовує вітер, наділяючи його рисами живої істоти. А, відомо, що вітер у народній творчості — символ волі. Прагнення до волі, самовіддана боротьба за неї, мужність, відвага — найголовніші риси героїв твору. У цих образах втілено волелюбність українського народу, який ніколи не міг змиритися ні з пануванням іноземних загарбників, ні з пануванням «свої» поміщиків.

2.3. Цитатний матеріал.

- «Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі. Свіжі традиції волі, такі свіжі, що часом трудно було відрізнити сьогодні од вчора, підтримували жевріючу під попелом іскру»;

- «Пісня волі, споетизованої, може в дні лихоліття, чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, сковалих на людей людьми»;

- «Хлоп протестував, тікав на вільні земля, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю»;

- «…по лівім боці Дунаю, аж ген до моря стояло на чатах військо і заслоняло волю…»

- «Ех, піду, де воля, де інші люди…»;

- «Воля, воля, воля! Се чарівне слово, споетизоване дідом, розпалювало кров у хлопця, а дедалі, з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало більш конкретну форму, глибше значення»;

- «Він (Остап) почувся на волі. Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилася по всіх жилах, запрохалась на волю…»

4. Висновок

Ліричний герой твору — волелюбне українське селянство, що «що тікало од пана і панщини», що не заплісніло в неволі, втратило ще живої душі». Головна мрія його життя — бажана воля мрія передавалася з покоління в покоління, поетизувалася в піснях («Гей, там за Дунаєм»), закликала до рішучих дій, зокрема до втечі в ті місця, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок…

Волелюбний характер українського народу підкреслюється метафорою: «Ярмо було накладено дикому турові», а саме його прагнення до волі — порівнянням: «мов талій води під теплим подихом весни, річкою текло вкраїнське селянство…». Дух українського селянства письменник визначає епітетами вільнолюбивий, неспокійний, а пісню, яку він співав про волю,— чаруючим акордом.

3. Опрацювання ідейно-художнього змісту повісті

II частина

- В яких умовах переховувалися втікачі? («В одній із таких яруг, глибоких та покручених по всіх напрямках весняними водами на самому дні ворушилися люди. То були втікачі. Два дні і дві ночі сиділи вони тут у вогкості і пітьмі, ховаючись від козачих пекетів, розкиданих по лівому березі Дунаю»)

- Чого вони очікували? («Якраз сьогодні, з півночі мусили вони прокрастися у прибережні комиші і там чекати перевожчиків із-за Дунаю…»)

- Хто були ті, хто вирішив тікати з України? («Було їх там чоловік із тридцять, із дітьми, з усяким хатнім збіжжям, зі слабими навіть, яких не можна було кинути у чужій стороні…»)

- Яку історію розповів один із втікачів? («І попавсь я до грека, і зазнав я неволі ще гіршої, як удома. Гнав мене на роботу і вдень, і вночі, а годував гірш за собаку… Сорочка на мені чорна, запорошена, нужда на мене напала, їсть… І ходив я, як звір той лісовий, та не смів і словом перечити хазяїнові, бо він нахвалявся наслати на мене почіпак…»)

- Що зазначив автор повісті про Івана, характеризуючи його? («Весела і добродушна вдача Іванова не раз ставала їм у пригоді при довгій і важкій блуканині по чужих краях. Іван охоче оповідав про своє життя домашнє, з оповідання того можна було зрозуміти, що втік він не так од панщини, як від лютої жінки, яка мала занадто великі кулаки для малого на зріст Івана. От того-то лютою жінкою і дратували раз у раз Івана, та він не сердився і добродушно викручувався жартома…»)

- Як Іван ставився до Соломії? («Він прив’язався до Соломії, що огрядною постаттю нагадувала йому жінку, і за кожним її словом ладен був скочити хоч у пекло…»)

- Якою була думка Івана про смерть? («Хіба я боюся смерті? Сохрани Боже!.. Пошли, Господи, й завтра. Раз вмирати — не двічі. Вмер — і край, більш не встанеш…»)

- Яких труднощів зазнавали втікачів, вибираючись з провалля? («Раз у раз доводилось спотикатися, намацувати дорогу, падати, чіплятися за клунки, вставати і знов спотикатися…»)

- Яким був небезпечним шлях із провалля до річки? («Треба було перейти рівне, незаросле й не закрите нічим місце, щоб опинитися в комишах…»)

- В яких умовах перебували втікачі в комишах, готуючись до переправи? («Вони сиділи нерухомо карячки, боячись поворухнутись та зачепити шамкий комиш… Ноги терпли, мряка покривала одежу холодною росою, вода затікала в обув…»)

- За що змучені люди дорікали діду Овсієві? («Люди нетерпеливились. Діти змерзли, пищали, і трудно було заспокоїти їх. Місце було небезпечне — тут раз-у-раз вешталась кордонна сторожа і кожної хвилини могла заскочити. Се дратувало. Нарікання сипались на діда Овсія, усіх брала хіть скоріш покинути небезпечний берег та знов забитися у яку нору. Там бодай можна розкласти вогонь й зігрітися…»)

- Чому переховуватися на другому боці річки було небезпечним для героїв повісті? («…Їх могли спіймати, одіслати до пана або запроторити у тюрму…»)

- Чим мірошник Яким намагався допомогти втікачам? («Мельників план був дуже простий: зв’язати невеличкий пліт, аби міг здержати двох людей,— і в темну ніч, ховаючись од козаків, переплисти у плавні. А там уже небезпечно…»)

- Через що місце для переправи, яке запропонував Яким героям, було дуже зручним? («…Бо доволі було кордонному козакові загнути за виступ — і коліно річки зникало з його очей…»)

- Яким чином Остапові та Соломії вдалося переправитися на інший берег річки? («Якийсь час плили вони в тумані, поміж берегами, одірвані від землі й безпомічні. На превелику силу вдалося вибитися зі стрижня та наблизитися до берега. Але й тут вода зносила пліт,

і нелегко було пристати до берега. Остапові пощастило, однак, зачепитися якось на прибережну вербу. Соломія вхопилась за гіллячки, Остап придержав пліт — і обоє вискочили на берег, втомлені і мокрі…»)

- Через що обурився Остап, коли він із Соломією здійснили переправу? («Дивне почуття охопило Остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепехнуло його істоту. В один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки. Бодай ти запалася, треклята країно, з твоїми порядками!»)

III частина

- Як поводилася Соломія, коли козацька куля влучила в Остапа? («Вона торсала Остапа за одежу, тягла його з собою і з жахом повторяла: Тікаймо… тікаймо… він іще стрілятиме, він уб’є тебе…»)

- Де здобула Соломія води для пораненого коханого? («Ба! Адже вони на воді! Про се свідчить трясовина, що вгинається під ногами. Соломія спробувала викопати рукою ямку і справді докопалась до води. Була се густа, гнила й тягуча рідина, з противним запахом увару…»)

- Із приводу чого сперечались морок із Соломією? («Соломії ставало моторошно. «Брешеш, брешеш …— хотіла вона кинути в лице злому морокові — він мій… він буде жити… його не дуже поранено… адже він скільки пробіг…» Але морок уперто шумів своє: «Він умре… шу… шу… він умре…»)

- Через що Остап і Соломія не могли порозумітися між собою? («Остапові здавалося, що вони мусять держатися правої руки; Соломія ж навпаки, доводила, що їм слід йти ліворуч, проти вітру, бо здається, направо гнеться комиш. Соломіїне перечення дратувало пораненого, і вона мусила згодитися з ним…»)

- Що вирішила зробити Соломія, коли відчула безвихідність становища, в якому вона перебувала з Остапом? («Чи не краще б лишити тут Остапа — вона ж йому однаково нічим не годна запомогти — та самій метнутися й пошукати виходу? Так було б певніше й скоріше…»)

- За чим спостерігала Соломія, рухаючись через комиші озерця?

- За що дорікала себе Соломія? Що вона відчула, заблукавши в комишах озерця? («Раптом Соломія зупинилась і мало не зомліла од страшної думки. Їй прийшло в голову, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не зазначила своєї дороги. Треба було ламати комиш абощо. Треба зараз вертатися поки вона недалеко одійшла й не забула дороги. Серце її неспокійно калатало, коли вона бігла назад, одшукуючи свої сліди. Вона не мала часу на обережність — комиш бив її по лиці і навіть скалічив ногу. Та то були дрібниці. Коли б швидше знайти Остапа, вона тоді знов подасться на розвідки, тільки не буле такою дурною, не забуде значити дорогу…»)

- Чому Соломія до комиша ставилася з такою ворожістю? («Він їжачився перед нею, тіснив боки в напасть іззаду, ловив корінням за ноги, колов і різав шорстким листом. Жовтий, гладкий, високий — він глузував із неї, помахуючи над її головою рудим чубом. Соломія чула до нього зненависть, як до живої істоти. Він дратував її. Коли б у неї був серп або ніж, вона різала б його доти, поки б він не поліг увесь або вона сама не впала трупом. Соломія накинулась на нього і почала трощити зі злості, з озвірінням, як свого ворога…»)

- Чому Соломія, не знайшовши Остап, заплакала? («Соломії не так жаль було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і виглядає її з очеретів. Їй жаль стало молодого змарнованого життя і вона заплакала…»)

- У чому ж виявилася цілеспрямованість Соломії? («Ні, вона не хоче гинути отут! Як тільки на світ займеться і можна буде йти, вона піде просто, просто і буде йти, аж поки дійде до краю. Вона знайде там людей, оддасть їм усі свої гроші, що висять зашиті в торбинці на шиї, і з ними обшукає плавні та знайде Остапа…»)

- Що відбувалося у плавнях через пожежу?

- Про що думав Остап, лежачи у комишах? («Згадувались йому давні заміри, він думав про те, чого йшов сюди, у Туреччину, через що покинув рідне село й дідуся. Як-то тепер живуть дідусь чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? От коли б вони прийшли й подивились на свого внука, підстреленого, знесиленого, покинутого в комишах на обід вовкам та воронам…»)

- Що сталося із Січчю? («Ні, нема дідусю, вже Січі… Була та загинула… Вивів Гладкий, може, чули товариство на азовські степи, покинув турка…»)

- Що мріяв зробити Остап, якщо залишиться живим? («Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном. Там іще лишились наші люди, дідусю, під турком…»)

- Як Остап сприйняв з’явлення біля себе вовка? («Звір стояв нерухомо, врешті переставив одну лапу, далі другу і трошки присунувся до Остапа.)

- Остап зачерпнув пригоршнею води і бризнув на вовка. Бризки долетіли до його морди, кілька з них впало на неї. Вовк вискалив зуби і осів на задні лапи, але не одходив…»)

- Яким чином герой намагався захиститися від живого звіра? Як при цьому поводився вовк? («Остап знов покропив його водою. Вовк клацнув зубами і блимнув очима. Він був невдоволений. Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він раптом витяг шию, подався вперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкіру. Вив він довго, на кілька нот, із великим смаком із заплющеними очима. Врешті замовк, посидів трохи і наблизився до Остапа. Єдиним оружжям Остаповим була вода, і він од часу до часу обливав нею вовка, не допускаючи до себе. Вовк врешті скучив. Він кілька раз сердито, запеклістю клацнув на Остап зубами, крутнувся і щез у комишах…»)

- Про які слова Котигорошка щодо смерті згадував Остап? («Хіба я боюсь смерті?.. Зроду-звіку. Пошли, Господи, хоч зараз. Раз умирати — не двічі… Умер — і край, більше не встанеш…»)

- Як герой ставиться до своєї смерті? («Остап теж не боявся смерті. Йому тільки хотілось перед смертю побачить Соломію. Дідуся він бачив, той приходив до нього, а Соломії як нема, так нема… І саме тепер, коли вони здобули собі волю і мали в щасті й радості почати нове життя, приходить погибель і, як щенят у річці, топить їх обох…» Він не хоче вмерти. Він хоче жити. Світ такий красний…Остап ще молодий, він не жив іще, не зазнав усього… йому ще хочеться глянути на сонце, побачити світ Божий, людей, обняти

Соломію… Він і ще живий, він не лежатиме тут колодою, не ждатиме, аж прийде смерть…»)

- Якою була радість Остапа, коли почув над собою голос коханої? («То я, то я, серце моє… — обзивається він до неї і чує, як вона зводить його, бере на руки, як малу дитину, і вони летять обоє у високості, ген-ген до зоряного неба… Йому там радісно, так добре…»)

VI. Закріплення опрацьованого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

II частина

1. Про що автор повісті зазначає: «У долині, на виднокрузі, сіріло щось широкою смугою і розливалось з пітьми»?

а) Ліс; б) Чорне море; в) левада; г) Дунай.

2. Переховуючись у яругах, втікачі очікували:

а) румунів; б) перевожчиків; в) козаків; г) коли буде дощ.

3. Чому втікачі, переховуючись, раптом погасили вогнище?

а) Вже добре зігрілись; б) напекли картоплі; в) почули кінський тупіт; г) хтось чужий кричав у темряві.

4. Тікаючи з неволі, Іван в дорозі пристав до Остапа через те, що вони:

а) були з одного повіту; б) разом колись збирали панський урожай;в) мали спільних родичів; г) знали один одного ще з дитинства.

5. Якою була причина того, що Іван вирішив залишити рідне село?

а) Не хотів працювати на пана; б) від голоду; в) через свою жінку;г) виявив бажання вирушити на пошуки кращого життя.

6. Що вразило втікачів, коли вони переховувалися в комишах?

а) Крик ворони; б) сяяння трьох вогників; в) вий вовка; г) хлюпіт води.

7. Тікаючи від охорони, Остап із Соломією нагадували:

а) сполоханих птахів; б) тварин, яких цькували собаками; в) листячко, що тріпотіло від сильного вітру; г) тремтіння людей перед бурею.

8. Річка, за якою знаходиться Туреччина:

а) Прут; б) Дунай; в) Ворскла; г) Знам’янка.

9) Що робили Остап із Соломією для того, щоб переправитися через річку?

а) Латали свій одяг; б) готували зброю; в) майстрували пліт; г) ремонтували човен.

III частина

1. Вирушаючи на пошуки людей, Соломія залишила Остапа:

а) в ярузі; б) біля вогнища; в) на плоті; г) у лісі.

2. Через що Соломія вимушена була вернутися до Остап, розпочавши пошуки людей? Бо: а) забула взяти гроші; б) необхідно було зробити перев’язку пораненому коханому; в) не позначила своєї дороги назад; г)почула чийсь стогін.

3. Яких диких тварин Соломія не бачила, рухаючись через комиші озерця?

а) гусей; б) качок; в) гадюк; г) вужів.

Примітка. Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Що, на ваш погляд, свідчить про умови в яких перебували втікачі, очікуючи переправи? Відповідь обґрунтуйте.

2. Як ви вважаєте, через що автор повісті ототожнює смерть втікачів у сирому багні чи вдома в неволі? Наведіть переконливі аргументи.

3. Через відсутність харчів Соломія споживала:

а) листя комиша; б) стебло або коріння подорослів; в) качині яйця; г) гриби.

Картка № 2

1. Прокоментуйте, що мав на увазі Остап, висловлюючись: «Бодай ти запалась, треклята країно, з твоїми порядками»? Чим викликано таке обурення?

2. Чим, на ваш погляд, пояснити прагнення Соломії прийняти на себе всі болі і страждання Остапа? Наведіть переконливі приклади з повісті.

3. Про кого згадував Остап, лежачи пораненим у комишах?

а) Діда; б) пана; в) осавулу; г) заробітки.

Картка № 3

1. Дослідіть, що свідчить про мужність, силу волі Соломії, коли вона розшукувала зворотний шлях у комишах до Остапа. Відповідь узагальніть.

2. Як ви вважаєте, чи змінювалося ставлення Остапа і Соломії одне до одного під час складних ситуацій, в яких вони перебували? Свої міркування вмотивуйте, наводячи переконливі факти повісті.

3. Чим Остап намагався захиститися від вовка?

а) Стовбуром комиша; б) водою; в) ножем; г) помахами рук і криком.

VII. Підсумок уроку

VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

IX. Домашнє завдання

Скласти план, зібрати цитати до характеристики образів Остапа і Соломії.

Складання розповіді за поданими малюнками, опорними словами "Зелену красуню люблять усі"
Закріплення вивчених способів додавання і віднімання в межах 100
Большая грудь – в ваших руках!
Успеть понравится за 12 секунд.
Дуб
«Мудра дівчина» (українська народна казка). Побутові казки

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 80
    Гостей: 80
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта