Новий Заповіт. Мудрість та повчальність євангельських притч
Мета: ознайомити з відмінністю Нового Заповіту від Старого Заповіту; провести словникову роботу; познайомити зі змістом євангельських притч про сіяча, про загублену вівцю, драхму, блудного сина; зробити висновок про сенс використання в Біблії жанру притчі, розвивати увагу, логічне мислення; виховувати повагу до християнського вчення, прагнення до високих моральних ідеалів.

Обладнання: Біблія, «червоне серце».

Любовь Бога к человеку так велика, что

он не может принуждать.

Вл. Лосський, рос. богослов

В Боге надо почувствовать просящего

подаяние любви нищего, ждущего у дверей

души и никогда не дерзающего их взломать.

Вл. Лосський

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань

1. Повторення вивченого

Опитування.

-Чому Біблія має таку назву?

- Коли і ким, якими мовами писалася Книга книг?

- З яких частин складається Біблія?

- Що таке притча?

- Що вам відомо про царя Соломона?

- Навіщо Соломон складав свої притчі?

2. Перевірка домашнього завдання:

твір-мініатюра «Найскладніша заповідь»

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

На дошці — червоне серце з кольорового паперу з надписами на ньому.

— Прочитайте надписи. Про що можуть свідчити усі ці вислови, підкріплені символом серця?



Дійсно, це любов. Вона довготерпить, не заздрить, милосердствує, не думає лихого, не радіє з неправди, не величається, не шукає тільки свого... Саме про неї і йдеться у Вічній книзі — Біблії.

ГІМН ПРО ЛЮБОВ: ЛЮБОВ НАД УСЕ!

Коли я говорю мовами людськими й ангельськими, та любови не маю,— то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

2 І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю,— то я ніщо!

3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю,— то пожитку не матиму жадного!

4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,

7 усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

8 Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують,— та припиняться, хоч мови існують,— замовкнуть, хоч існує знання,— та скасується.

(Перше послання ап. Павла до Коринфян)

Слово «любов» у Біблії асоціюється з іменем Ісуса Христа, бо сааме він був проповідником нової віри — християнства, яка вже не закликала: «Око за око, зуб за зуб»,— а вчила любити ближнього свого як самого себе і прощати тим, хто ображає вас.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя



— Герої відомої книги В. Тендрякова «Замах на міражі» вирішили провести експеримент: за допомогою комп’ютера відповісти на запитання: чи існував Ісус Христос насправді? Обробивши закладену інформацію з історії людства, розвитку його культури, комп’ютер видав однозначну відповідь: якби на Землі не з’явився свого часу Христос, все на

нашій планеті було б не так, як зараз.

«На думку» штучно створеного інтелекту, вплив особистості Христа, людини-Бога на світ був таким могутнім, всеохопним, що сумнівів в його існуванні не може бути.



Польський письменник Г. Сенкевич так писав у своєму романі «Камо грядеши» про особливості нового вчення — християнства: «Надлежит оскорбляющих нас не только прощать, но любить их и платить им добром за зло; и недостаточно любить добрых, но надо любить и злых, ибо только любовью можно истребить в них зло». «...Одновременно Виниций чувствовал, что в самом безумии этого учения есть что-то более могучее, чем во всех прежних философских учениях. Он подумал, что по безумию своему оно неисполнимо, но по неисполнимости — божественно. Виницию казалось, что в этом учении нет ничего жизненного, но также, что рядом с ним жизнь нечто столь жалкое, что думать о ней не стоит».

Саме про життя та смерть Ісуса Христа, його вчення, наслідувачів і розповідається у Новому Заповіті, до якого ми звертаємось сьогодні.

2. Словникова робота

Біблія — книги.

Заповіт — Союз.

Ісус — спаситель.

Христос — месія.

Євангеліє — блага звістка.

3. Читання та аналіз євангельських притч

У Священному писанні Євангелія (їх чотири) посідають особливе місце. Записали їх ті, хто особисто знав Ісуса або його учнів, покликаних ним для виконання священної місії: Матвія, Марка, Луку, Іоанна.

Кожне з Євангелій по-своєму розповідає про одні й ті самі події: народження Христа, його життя, проповідування та мученицьку смерть заради інших людей. Христос навчав людей притчами: «Відкрию у притчах уста свої, розповім таємниці від почину світу». Настав час і нам ознайомитись з ними.

1) Притча про сіяча

Читання притчі

ІСУС НАВЧАЄ НАРОД ПРИТЧАМИ

Того ж дня Ісус вийшов із дому та й сів біля моря.

2 І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.

3 І багато навчав Він їх притчами, кажучи:

ПРИТЧА ПРО СІЯЧА

«Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.

4 І як сіяв він зерна, упали одні край дороги,— і пташки налетіли, та їх повидзьобували.

5 Другі ж упали на ґрунт кам’янистий, де не мали багато землі,— і негайно посходили, бо земля неглибока була;

6 а як сонце зійшло,— то зів’яли і, коріння не мавши,— посохли.

7 А інші попадали в терен,— і вигнався терен, і їх поглушив.

8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.

9 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!»

ЧОМУ ІСУС НАВЧАВ НАРОД ПРИТЧАМИ

10 І учні Його приступили й сказали до Нього: «Чому притчами Ти промовляєш до них?»

11 А Він відповів і промовив: «Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного,— їм же не дано.

12 Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має,— забереться від нього й те, що він має.

13 Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє:

«Почуєте слухом,— і не зрозумієте, дивитися будете оком,— і не побачите.

15 Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої,

щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!»

16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.

17 Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви,— та не бачили, і почути, що чуєте ви,— і не чули.

ПРИТЧА ПРО СІЯЧА

18 Послухайте ж притчу про сіяча.

19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

20 А посіяне на кам’янистому ґрунті,— це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.

22 А між терен посіяне,— це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово,— і воно зостається без плоду.

23 А посіяне в добрій землі,— це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро».

(Євангеліє від Матвія; 13:1–23)



Бесіда

-Чому Христос говорив притчами? (Щоб на простих прикладах з життя усі люди могли б осягнути філософські ідеї його вчення)

- Назвіть приклади алегорій у притчі. (Сім’я — слово; душа людини — добрий ґрунт, кам’янистий чи земля під терном; сіяч — Бог)

- Доведіть, що ця історія — притча (за визначенням).

2) Притчі про загублену вівцю, драхму, про блудного сина

Словник

Митарі — збирачі податі.

Драхма — монета.

ПРИТЧА ПРО ЗАГУБЛЕНУ ВІВЦЮ Й ЗАГУБЛЕНУ ДРАХМУ

Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.

2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: «Приймає Він грішників та з ними їсть».

3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

4 «Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?

5 А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.

6 І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: «Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену».

7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!..

8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?

9 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: «Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!»

10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголів за одного грішника, який кається.

ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА

11 І він оповів: «У чоловіка одного було два сини.

12 І молодший із них сказав батькові: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку!» І той поділив поміж ними маєток.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї,— і він став бідувати.

15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

17 Тоді він спам’ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

18 Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе.

19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів».

20 І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, — і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

21 І озвався до нього той син: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм».

22 А батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

23 Приведіть теля відгодоване та заколіть,— будемо їсти й радіти.

24 Бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовшися». І почали веселитись вони.

25 А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

26 І покликав одного зо слуг та й спитав: «Що це таке?»

27 А той каже йому: «То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, — бо ж здоровим його він прийняв».

28 І розгнівався той,— ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29 А той відповів і до батька сказав: «Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив,— ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я.

30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями,— ти для нього звелів заколоти теля відгодоване».

31 І сказав він йому: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!

32 Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!»

(Євангеліє від Луки; 15 : 1–32)



Бесіда

- Чому Христос підкреслює, що і людина, і Бог однаково радіють тому, що було загублено і знайдено? (Пояснює вчинки Бога через психологію людини)

- Чи правильно вчинив батько, відпустивши сина?

- Чому батько простив молодшого сина? Чому про нього сказав: «Був мертвий і ожив»? (У духовному сенсі, моральному)

- Що могло б статися, якби батько не простив блудного сина?

Спроектуйте цю історію на сучасність.

Висновок. Чому притчі розташовані у такій послідовності? (Перша та друга притчі допомагають зрозуміти третю.) Висновок для них спільний: грішник, що розкаявся, важливіший для Бога, ніж праведник.

IV. Підсумки уроку

- Що таке притча?

-Кому належать найвідоміші біблійні притчі?

- Чого Христос повчав притчами?

- Чого навчають євангельські притчі?

Висновок. Нова мораль, носієм якої уперше виступив Іісус Христос, стала наступною сходинкою у розвитку людства. Можна дотримуватися заповідей Божих чи не робити цього, та ідеалом великої частини людства протягом двох тисяч років залишається християнська мораль. Досягти цього абсолютного ідеалу неможливо, але в прагненні до нього й полягає сенс життя людини.

V. Домашнє завдання



Прочитати притчі про бідного самарянина (Луки; 10), про гірчичне зерно (Матвія; 13) та підготувати їх переказ. Пояснити епіграфи до уроку.

Індивідуальне завдання. Учням-читцям вивчити поезії К. Бальмонта, А. Ахматової, Б. Пастернака.

Учням-мистецтвознавцям підготувати повідомлення про картину Рембрандта «Повернення блудного сина».

Утворення числа 200. Розкладання чисел на розрядні доданки
Массаж для ногтей
Українська народна казка «Колосок»
Экзотические фрукты для красоты
Клубника для здоровья и красоты
Правильный цвет карандаша

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія