Гамлет — вічний образ світової літератури
Мета: охарактеризувати образ Гамлета; з’ясувати, чому він став вічним образом світової літератури; проаналізувати стосунки Гамлета й Офелії; встановити міжлітературні зв’язки; розвивати уміння висловлювати власну точку зору; виховувати повагу до мислячої людини.

Обладнання: тексти трагедії «Гамлет»; тексти поезій О. Блока, М. Цвєтаєвої, В. Висоцького.

Я шел спокойно, прямо — в короли.

Я вел себя наследным принцем крови.

Я знал — все будет так, как я хочу.

Я не бывал в накладе и уроне.

В. Висоцький



ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності

— Чотири століття тому Шекспір написав безсмертну трагедію «Гамлет». Її називають найзагадковішою з шекспірівських п’єс, поставити її на сцені вважається великою честю, а відповідати рівню геніальної п’єси — щастям. Хто ж він, загадковий Гамлет? Чому його доля й досі хвилює читачів і глядачів, а образ його вважається вічним образом світової літератури?

II. Узагальнення та систематизація вивченого

1. Робота над характеристикою Гамлета

Словесне малювання

Опишіть, яким ви уявляєте принца Гамлета.

Творче завдання

— Якби вам довелося створювати скульптуру Гамлета, якою б вона була? (Поза, погляд...)

Над загадкою трагедії «Гамлет» упродовж чотирьох століть билися не лише літературознавці. Поети та письменники теж не залишалися байдужими і прагнули дати свою інтерпретацію образів та подій шекспірівської трагедії. Сьогодні на уроці саме їхні твори допоможуть нам глибше осягнути неоднозначний образ Гамлета.

Читання поезії В. Висоцького «Мой Гамлет»

МОЙ ГАМЛЕТ

Я только малость объясню в стихе,

На все я не имею полномочий...

Я был зачат, как нужно, во грехе —

В поту и в нервах первой брачной ночи.

Я знал, что, отрываясь от земли,—

Чем выше мы, тем жестче и суровей;

Я шел спокойно, прямо — в короли.

Я вел себя наследным принцем крови.

Я знал — все будет так, как я хочу,

Я не бывал в накладе и в уроне,

Мои друзья по школе и мечу

Служили мне, как их отцы — короне.

Не думал я над тем, что говорю,

И с легкостью слова бросал на ветер.

Мне верили и так, как главарю,

Все высокопоставленные дети.

Пугались нас ночные сторожа,

Как оспою, болело время нами.

Я спал на кожах, мясо ел с ножа

И злую лошадь мучил стременами.

Я знал, мне будет сказано: «Царуй!» —

Клеймо мне рок на лбу с рожденья выжег.

И я пьянел среди чеканных сбруй,

Был терпелив к насилью слов и книжек.

Я улыбаться мог одним лишь ртом,

А тайный взгляд, когда он зол и горек,

Умел скрывать, воспитанный шутом.

Шут мертв теперь: «Аминь!» Бедняга Йорик...

Но отказался я от дележа

Наград, добычи, славы, привилегий:

Вдруг стало жаль мне мертвого пажа,

Я объезжал зеленые побеги...

Я позабыл охотничий азарт,

Возненавидел и борзых, и гончих.

Я от подранка гнал коня назад

И плетью бил загонщиков и ловчих.

Я видел — наши игры с каждым днем

Все больше походили на бесчинства.

В проточных водах, по ночам, тайком

Я отмывался от дневного свинства.

Я прозревал, глупея с каждым днем,

Я прозевал домашние интриги.

Не нравились. И я зарылся в книги.

Мой мозг, до знаний жадный, как паук,

Все постигал: недвижность и движенье,

Но толку нет от мыслей и наук,

Когда повсюду — им опроверженье.

С друзьями детства перетерлась нить.

Нить Ариадны оказалась схемой.

Я бился над словами — «быть не быть»,

Как над неразрешимою дилеммой.

Но вечно, вечно плещет море бед.

В него мы стрелы мечем — в сито просо,

Отсеивая призрачный ответ

От вычурного этого вопроса.

Зов предков слыша сквозь затихший гул,

Пошел на зов,— сомненья крались с тылу,

Груз тяжких дум наверх меня тянул,

А крылья плоти вниз влекли, в могилу.

В непрочный сплав меня спаяли дни —

Едва застыв, он начал расползаться.

Я пролил кровь, как все. И, как они,

Я не сумел от мести отказаться.

А мой подъем пред смертью — есть провал.

Офелия! Я тленья не приемлю.

Но я себя убийством уравнял

С тем, с кем я лег в одну и ту же землю.

Я Гамлет, я насилье презирал.

Я наплевал на Датскую корону,—

Но в их глазах — за трон я глотку рвал

И убивал соперника по трону.

Да, гениальный всплеск похож на бред.

В рожденьи смерть проглядывает косо.

А мы все ставим каверзный ответ

И не находим нужного вопроса



- Знайдіть у поезії «Мій Гамлет» рядки, що співзвучні розповіді про безтурботне життя героя до смерті батька.

(«Я шел спокойно, прямо — в короли.

Я вел себя наследным принцем крови.

Я знал — все будет так, как я хочу,

Я не бывал в накладе и в уроне»...)

-Як змінюється погляд на життя Гамлета після смерті короля? (Гамлет переживає велике розчарування в людях, у навколишньому світі. Від слів «Что за мастерское создание человек!» він доходить висновку «Что мне эта квинтэссенция праха…» Переживши зради близьких людей, смерть батька, Гамлет не відчуває бажання жити. Більше ніщо його не тримає у цьому світі. Тільки почуття обов’язку змушує героя думати не лише про особисту помсту, а й про відновлення справедливості, морального очищення суспільства.)

- Зачитайте рядки з поезії Висоцького, що коментують цей стан героя.

(«Не нравился мне век, и люди в нем не нравились»,

«Но толку нет от мыслей и наук,

Когда повсюду — им опроверженье»;

«Я бился над словами — «быть не быть»,

Как над неразрешимою дилеммой».)

- Послухайте уривок з поезії. Визначте, про який час пише поет.

И в философии царит сомненье,

Погас огонь, осталось только тленье,

Пропали солнце и земля, и где

Тот ум, что нам помочь бы мог в беде;

Распалось все, ни в чем порядка нет.

(Відповіді учнів.)

— Це вірші сучасника Шекспіра — Джона Донна, що написані 1611 року.

- У яких словах Гамлета втілено таку саму думку?

(«Век расшатался — и скверней всего,

Что я рожден восстановить его»;

«Дания — тюрьма… И прекрасная,

со множеством темниц и затворов»;

«Подгнило что-то в Датском королевстве».)

- Порівняйте монологи Клавдія (після вистави) та Гамлета «Бути чи не бути». Про що розмірковують герої? (Клавдій стривожений через скоєне ним убивство, але не може розкаятися і не хоче втрачати владу, здобуту страшною ціною. Це — думки правителя цілої держави, який повинен бути зразком для своїх підданих. Принц же розмірковує про недоліки суспільного життя, аморальність людей та думає про те, як це можна змінити.)

Висновок. Гамлет відчуває відповідальність не лише за свою сім’ю, а й за долю Датського королівства. Однак, щоб «діяти», йому потрібно скоїти вбивство, покарати злочинця. Гамлет, який навчався у Віттенберзькому університеті, осередку прогресивних поглядів, є гуманістом, людиною доби Відродження. Для нього помститися означає самому

стати убивцею, злочинцем.

Груз тяжких дум наверх меня тянул,

А крылья плоти вниз влекли, в могилу.

І він вирішив діяти:

Я пролил кровь, как все. И как они,

Я не сумел от мести отказаться.

Але чи простив він собі ці вчинки?

Офелия! Я тленья не приемлю.

Но я себя убийством уравнял

С тем, с кем я лег в одну и ту же землю.

Звідти й невипадкове прохання — вимога до Гораціо розповісти історію Гамлета людям. Можливо, принц намагався попередити інших, щоб не йшли його шляхом — шляхом помсти. А може, хотів, щоб зрозуміли:

Я Гамлет, я насилье презирал.

Я наплевал на Датскую корону,—

Но в их глазах — за трон я глотку рвал

И убивал соперника по трону.

Гамлету важливо, щоб нащадки знали: він боровся не за владу, а за справедливість у цьому світі.

Читання поезії О. Блока «Я — Гамлет» підготовленим учнем

Я — Гамлет. Холодеет кровь,

Когда плетет коварство сети,

И в сердце — первая любовь

Жива — к единственной на свете.

Тебя, Офелию мою,

Увел далеко жизни холод,

И гибну, принц, в родном краю,

Клинком отравленным заколот.



— Чи любив Гамлет Офелію? Як вважає О. Блок?

Читання поезії М. Цвєтаєвої «Диалог Гамлета с совестью» за особами підготовленими учнями

ДИАЛОГ ГАМЛЕТА С СОВЕСТЬЮ

— На дне она, где ил

И водоросли... Спать в них

Ушла,— но сна и там нет!

— Но я ее любил,

Как сорок тысяч братьев любить не могут!

— Гамлет!

На дне она, где ил:

Ил!.. И последний венчик

Всплыл на приречных бревнах...

— Но я ее любил,

Как сорок тысяч...

— Меньше

Все ж, чем один любовник.

На дне она, где ил.

— Но я ее —

любил?



— Порівняйте думки М. Цвєтаєвої та О. Блока. До якої з цих поезій схиляєтеся ви?

Метод ПРЕС

1. Я вважаю... (позиція).

2. Тому, що... (пояснення).

3. Наприклад,... (докази, аргументи).

4. І тому... (висновок).

Коментар учителя

— За п’єсою Шекспіра, Гамлет любив Офелію, про що неодноразово їй говорив, робив подарунки. Але, розчарувавшись у матері, яка булла для нього зразком Жінки, він втрачає довіру й до Офелії, відштовхує її, ображає, прикриваючись маскою божевільного. У такий спосіб він руйнує не лише своє почуття до Офелії, а й віру дівчини у любов. Однак

подальші дії Полонія та Офелії переконують Гамлета, що він не помилився: кохана здатна зрадити його, вона занадто інфантильна і слабка, щоб зробити крок назустріч своєму сміливому героєві, вона назавжди залишиться у ворожому для нього таборі. Провина безвольної Офелії в тому, що вона ніколи не стане рішучою Джульєттою. І все ж, образ Офелії викликає у читача співчуття: вона втрачає кохання, а потім, не витримавши смерті батька, стає божевільною і, зрештою, помирає. Гамлету не вистачило чуйності? («Из жалости я должен быть жесток»)

2. Проблемне запитання

Образ Гамлета викликає різні оцінки у літературознавстві, іноді навіть полярні.

Наприклад, І. С. Тургенєв вважав, що Гамлет «...весь живе для самого себе, він егоїст, він скептик, і постійно займається і носиться із самим собою».

Й. В. Ґете, навпаки, переконаний, що Гамлет — «прекрасна, чиста, благородна, високоморальна людина».

Прийом «Займи позицію»

Учні розташовуються у класі залежно від своєї думки щодо проблемного питання:

1 група — «правий Тургенєв»;

2 група — «правий Ґете»;

3 група — «не визначився».

Учні по черзі висловлюють свою думку, наводячи докази та аргументи.

ІІІ. Підсумки уроку

— У кожного з нас є свій Гамлет, такий, яким ми його бачимо, відчуваємо. Комусь він здається занадто повільним та нерішучим, комусь — відважним і сміливим. Гадаю, що найважливіше — мати власну точку зору і власне рішення. А ще — перед його прийняттям треба добре подумати і лише тоді втілювати у життя свої задуми.

Читання поезії Б. Пастернака «Гамлет»

Гул затих. Я вышел на подмостки.

Прислонясь к дверному косяку,

Я ловлю в далеком отголоске,

Что случится на моем веку.

На меня наставлен сумрак ночи

Тысячью биноклей на оси.

Если только можно, Авва Отче,

Чашу эту мимо пронеси!..

Но продуман распорядок действий

И неотвратим конец пути.

Я один, все тонет в фарисействе.

Жизнь прожить — не поле перейти.



IV. Домашнє завдання

Підготувати інсценування уривків 1-ї сцени з V дії.

Урок читання 3 клас «В світі казок»
Закріплення букви б. Мовні ігри, анаграми. П. Король «Снігова баба і зайчик»
Откуда взялась модельная походка?
Вимова і правопис слів ненаголошених голосних Е, И, що перевіряються наголосом
Чи зобов'язаний я батькам?
Чем заняться в зимние праздники

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 20
    Гостей: 20
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта