Українське мистецтво першої половини XVII ст.
Мета: охарактеризувати розвиток українського мистецтва, а саме: музики, театру, архітектури та живопису в першій половині XVII ст.; розвивати в учнів уміння на основі джерел інформації аналізувати й узагальнювати історичні явища та події, на конкретних прикладах матеріальної та духовної культури розкривати характерні ознаки української культури.

Основні поняття: «думи», «кобзарі», «шкільна драма», «інтермедії», «вертеп».

Обладнання: зображення пам’яток культури, портрети діячів культури.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• характеризувати розвиток музики, театру, архітектури та живопису на українських землях у першій половині ХVІІ ст.

• показувати на карті місця створення найвизначніших пам’яток культури;

• називати найвизначніші твори українського мистецтва;

• розпізнавати та описувати видатні культурні пам’ятки;

• називати імена визначних діячів культурного життя;

• аналізувати пам’ятки культури та їх основі розкривати характерні риси розвитку української культури.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

Евристична бесіда

1. Під впливом яких факторів розвивалося українське мистецтво другої половини XVI ст.?

2. Пригадайте основні досягнення українського мистецтва даного періоду.

3. Назвіть імена видатних українських митців другої половини XVI ст.

4. Подумайте, які фактори впливали на розвиток українського мистецтва першої половини XVII ст.

ІІ . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. Українське мистецтво першої половини XVII ст. напрочуд розмаїте. Воно, з одного боку, зберегло традиції минулих епох, а з іншого — збагачувалося новими ідеями, творило не відомі раніше форми, набувало яскравої національної самобутності. Витвори українських майстрів цього періоду характеризуються вишуканістю й довершеністю форм, глибиною почуттів, відображенням національно-культурних традицій українського народу.

Проблемне завдання уроку

• Визначте основні ознаки та особливості розвитку українського мистецтва першої половини XVII ст., порівняно з другою половиною XVI ст.

ІІІ . Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Робота в групах за методом «Ажурна пилка»

На попередньому уроці клас об’єднався в чотири групи, які отримали завдання: підготувати вдома за підручником та додатковою літературою питання щодо розвитку української культури першої половини ХVІІ ст.: 1 група — розвиток музики; 2 група — театру; 3 група — архітектури; 4 група — живопису. Це так звані «домашні групи». Кожен учень із «домашньої» групи отримує фігурку певного кольору (наприклад, червоного, жовтого, зеленого, синього ). Можна взяти й інші кольори, але їх обов’язково повинно бути чотири). Спочатку учні працюють кілька хвилин у «домашніх групах», обговорюють своє домашнє завдання й підготовлені матеріали, діляться своїми знаннями. Згодом формуються нові групи за кольором: 1 група — учні з фігурками червоного кольору, 2 група — жовтого, 3 група — зеленого, 4 група — синього. Таким чином, у кожній групі будуть присутні «спеціалісти» і з музики, і з театру, і з архітектури, і з живопису. Їхнє завдання — розкрити іншим учням своєї групи те питання, яке вони готували вдома. Для цього виду роботи учням надається 10 хв., після чого вони повертаються в «домашні групи» і демонструють результати своєї діяльності, систематизують отриману інформацію. Групи мають обов’язково використати візуальні джерела інформації — зображення пам’яток українського мистецтва (як роздавальний матеріал на картках або з використанням мультимедійного проектора).

Обговорення виконаного завдання слід провести за запитаннями.

1-а група

1. Які основні тенденції розвитку музичного мистецтва ви можете назвати?

2. Назвіть основні музичні жанри, які розвивалися у першій половині XVII ст.

3. Які нові жанри з’явилися саме в даний період?

4. Назвіть характерні ознаки музичних творів даного періоду?

5. Які фактори сприяли піднесенню музичної культури?

6. Які твори посідали провідне місце в пісенній творчості?

7. Якого розвитку набула інструментальна музика?

8. Як ви думаєте, чому скрипалі, бандуристи, лірники, кобзарі користувалися в Україні надзвичайною повагою?

9. Чи згодні ви з твердженням, що в музиці втілювалася душа українського народу? Свою відповідь обґрунтуйте.

2-а група

1. Поясніть терміни: «шкільна драма», «інтермедія», «театр». Що між ними спільного?

2. Що послужило основою для розвитку українського театру?

3. Якою була тематика театральних творів?

4. Підготуйте розповідь про ляльковий театр — вертеп за таким планом:

а) зародження театру;

б) вертепна скринька;

в) тематика вистав;

г) автори й виконавці вертепних драм;

д) місця проведення вертепних вистав;

е) значення вертепного театру.

5. Як ви думаєте, чому вертеп користувався популярністю серед населення?

3-я група

1. Який архітектурний стиль набуває поширення на українських землях у першій половині XVII ст.?

2. Вкажіть його основні ознаки.

3. Назвіть найбільш відомі архітектурні пам’ятки даного періоду. Опишіть їх.

4. Вкажіть ті ознаки, які відрізняли українське барокове мистецтво від західноєвропейського.

5. Чому українське бароко називають козацьким?

6. Які національні мотиви просліджуються в архітектурних спорудах першої половини

XVII ст.?

7. Порівняйте архітектуру другої половини XVI та першої половини XVII ст. Укажіть спільні та відмінні ознаки.

4-а група

1. Які жанри живопису розвивалися в першій половині XVII ст.?

2. Укажіть, яка тематика переважала в українському живописі.

3. Назвіть найбільш відомі твори українського живопису першої половини XVII ст. та його найвидатніших представників.

4. Які ознаки барокового стилю простежувалися у творах живопису?

5. Чим вразила майстерність українських живописців Павла Алеппського?

6. Які національні мотиви здобули своє відображення у творах українських митців? У чому полягає їх історичне значення?

Матеріали до уроку

Музика

Одним із проявів музичного мистецтва є пісенна творчість. Вона була представлена різними жанрами.

До найдавніших належали обрядові пісні. Це були, зокрема,колядки і щедрівки, якими зустрічали новий рік, веснянки і гаївки — їх співали з приходом весни. Виконання обрядових пісень зберігало елементи магічних дій, пов’язаних із землеробством та селянським побутом.

Згодом набуває поширення новий жанр — історичні пісні. У них прославлялися мужність і незламність духу козаків — захисників рідної землі, як, наприклад, у «Пісні про Байду». Тема козацьких повстань проти польсько-шляхетського гніту порушувалася в пісні «Про Сулиму, Павлюка ще й про Яцька Остряницю». У багатьох історичних піснях змальовувалися горе і страждання українського народу, який потерпав від татарських нападів.

Героїчна боротьба українського козацтва проти турецько-татарської агресії зумовила появу дум. Так називалися особливі пісні-оповіді, в центрі уваги яких були подвиги козаків-лицарів, а також гірка доля невільників.

Думи виконували кобзарі та лірники

під гру музичних інструментів,що називалися кобзою та лірою.

Спів кобзарів та лірників можна було почути на базарах та інших велелюдних місцях. Популярними були такі думи, як «Втеча трьох братів із города Азова із турецької неволі», «Плач невільників», «Маруся Богуславка», «Самійло Кішка».

Отже, поява нових пісенних жанрів — історичних пісень і дум, в яких оспівувалися козацька лицарська звитяга, мужність, любов до Вітчизни, сприяла зміцненню визвольного духу українського народу та його прагненню до свободи.

Розвивалася також церковна музика. У католицьких костьолах під час богослужінь спів супроводжувався грою на органі.

У православній церкві використовувалася хорова музика.

Старий стиль православних церковних піснеспівів базувався на восьми групах голосових поспівок. Причому замість нот застосовували спеціальні знаки — «знамена», або «крюки».

Згодом знаменний спів поступово витісняється високохудожнім партесним (багатоголосим) співом. На зміну знаменній (крюковій) нотації прийшло нотне письмо. Співів по нотах навчали регенти церковних хорів.

Хоровий спів був представлений у двох видах: для невеликої кількості виконавців (від трьох до шести голосів) та для хору з восьми—дванадцяти самостійних партій. Лінійний одноголосий спів змінюється багатоголосим об’ємним звучанням. Це по суті було стрибком у виконавській майстерності. Перед слухачами відкривається новий світ музичних образів, радість і скорбота, смуток і покаяння, плач й емоційна перенапруженість, що наближувало церковне виконання до типових елементів дум, до народного мистецтва.

Відомий мандрівник Павло Алеппський був вражений тим, що навіть малі діти в Україні знали церковну службу й володіли мистецтвом партесного співу.

Розвивалася також світська музика. Новим її жанром був кант — духовна або світська пісня для триголосого ансамблю або хору. Виконувалися повчальні, величальні, жартівливі та інші канти. Духовні канти, а також партесний спів звучали й у шкільних драмах.

Набула розвитку інструментальна музика. У містах мешкали музики, які грали на дуді, скрипці, трубі, органі та інших музичних інструментах. У Кам’янці-Подільському, Львові та інших містах вони об’єднувалися в ремісничі цехи. У репертуарі музик були народні танці, інструментальні мелодії тощо. Великою любов’ю у народі користувалися кобзарі та лірники.

У Війську Запорозькому були військові музики, які грали на сурмах, трубах, бубнах, шоломийках. До речі, грали не лише військову музику й подавали бойові сигнали, а й уміли виконувати танцювальну музику — гопак і козачок.

Театр

Основою українського театру стали народні ігри й обряди, в яких драматична дія поєднувалась з діалогами, співами, танцями, перерядженням тощо. Театралізовані видовища влаштовувалися на міських майданах і ярмарках, де збирали багато глядачів серед селян, міщан, козаків, шляхти.

В Острозькій школі, Київському колегіумі, братських школах влаштовувалися свої театралізовані вистави — так звані шкільні драми.

Ставилися драматичні твори на релігійні або міфологічні теми. Акторами виступали здебільшого учні й студенти. Серед таких вистав були відомі на той час драми невідомих авторів — «Слово про збурення пекла», «Трагедія руська», а також «Роздуми про муки Христа, спасителя нашого» Іоаникія Волковича. В антрактах драм ставилися комедійні ін-

термедії (п’єси-вставки) на побутові теми.

У той час виник і вертеп — ляльковий театр. Це старовинний український народний ляльковий театр. В Україні відомий із XVII ст., поширився у XVII—XVIII ст.

Вистави відбувалися у скриньці (шопці), що мала вигляд двоповерхового будиночка або церкви. Вертепник, пересовуючи на дротиках дерев’яні ляльки й змінюючи відповідно голос, говорив за кожну дійову особу. Виконавцями зазвичай були мандрівні дяки або вихованці шкіл, в т.ч. Києво-Могилянської колегії, які під час канікул розходилися по Україні в пошуках засобів до існування.

Українська вертепна драма складалася з двох частин: релігійної та інтермедійної з національно-побутовими елементами. Починалася вистава релігійною частиною, яка відбувалася на горішній сцені. Тут чергувалися епізоди народження Ісуса Христа, поклоніння пастухів, винищення немовлят царем Іродом і його смерті. Потім дійство переходило на нижнюю сцену, де розігрувалися комічні народно-побутові сценки з реального життя. Серед персонажів найпопулярнішими були Запорожець, Циган, Москаль, Шинкарка, Баба та інші. Персонажі розмовляли народною українською мовою, були вдягнені в українські національні костюми. Вертепна драма збагачувалася народними піснями, обрядами, іграми.

Архітектура

На початку XVII ст. в Україну приходить новий архітектурний стиль — бароко.

Термін «бароко» (італ.) має кілька значень: чудернацький, химерний, примхливий, дивний, вибагливий, довільний. Він також означає несправжній (фальшивий), незграбний, а ще «перлина неправильної форми».

Мистецтво бароко, сповнене урочистої величі, тріумфу світла і добра, їхньої перемоги над темрявою і злом, відповідало ідеалам українців,які взяли відповідальність за долю у власні руки. Українські майстри прагнуть зробити будову частиною просторово-архітектурно-ландшафтного ансамблю. Їхня планово-просторова композиція підпорядкована ідеї урочистості, тріумфу, свята. Наприклад, забудова монастиря велася за таким планом: усі оточуючі споруди розташовувалися навколо центрального собору (основної осі); келії, трапезні — ніби підголоски в хорі загального архітектурно- ландшафтного комплексу. Панують вертикальні акценти — високі дзвіниці, надворотні башти так розміщуються відносно входу, що головний храм сприймається в найвигіднішому ракурсі. Колони,

пілястри декоративно накладені одна на одну, інколи потроєні. Фронтони або ускладнюються, або спрощуються.

Українське архітектурне (козацьке) бароко має свої школи:

• Придніпровська (Київ, Переяслав, Васильків);

• Чернігівська (Новгород-Сіверський, Чернігів, Ніжин, Седнів);

• Полтавська (Мгар, Ромни, Полтава, Сорочинці);

• Слобожанська (Харків, Суми, Охтирка);

• Волинська (Володимир-Волинський, Луцьк, Олиця);

• Подільська (Бучач, Почаїв, Крем’янець);

• Галицька (Львів, Броди, Нестеров, Дрогобич);

• Буковинська (дерев’яні храми);

• Бойківська (дерев’яні храми в Кривці, Маткові, Турці);

• Лемківська (дерев’яні храми в Медведівцях, Канорі, Шелестянці);

• Закарпатська (храми у Сваневі, Вишці, Даниловому).

Що єднає всі ці школи? Засади пропорційності побудови як у плані, об’ємах, так і в деталях. Загальні принципи архітектурної композиції — храм розрахований на зорове сприйняття з усіх сторін. Його досконалість можна оцінити лише після огляду з усіх боків, як статуї, тобто тут працює зорове моторне сприйняття.

Однією з перших барокових споруд був костьол Петра і Павла у Львові, збудований у 1610—1630 рр. італійським зодчим Джакомо Бріано. За планом це базиліка з високо піднятою центральною навою та зовнішніми кам’яними напіварками, що є рисами готики.

Прикладом раннього бароко є Бернардинський костьол (1600—1630), архітектори П. Римлянин та А. Прихильний. У його забудові відчутний римський вплив. Бароковими будують і споруди світські (будинок королівського арсеналу у Львові, будинок друкарні в Києво-Печерській лаврі, чимало трапезних у православних монастирях).

Українське козацьке бароко надало архітектурним спорудам життєвості, динаміки, експресивності, єдності, ясної логіки, виявленої в чіткій структурі будівель. Колони, пілястри, карнизи мають виразні декоративні ознаки, часто подвоєні, потроєні, багатопрофільні, накладені одне на одного. Архітектурні форми набувають руху, пластичності, вирізняються пишністю і багатством, підсилюється гра світла і тіні.

В оформленні інтер’єру характерним є також контраст освітлених і затінених частин, перехід статичних просторів до їх розкриття в глибину або у висоту, що виявляється з великою енергією і пластичною виразністю. Однак українське бароко є творчістю народною, а не аристократичною, як це було в Західній Європі.

Українське (козацьке) бароко реалізувало естетичні ідеали архітектурної естетики — і західноєвропейської, й української.

Українське бароко — це пісня нашої національної архітектури і здобуток світової культури.

Живопис

У живопису продовжують розвиватися різні жанри, зокрема мистецтво гравюри.

Характерно, що багато творів було присвячено світським сюжетам. Коли в 1622 р. помер від ран П. Сагайдачний, його з гетьманськими і рицарськими почестями поховали в Києво-Братському монастирі. Ректор Братської школи Касіян Сакович написав жалібний вірш на похорон П. К. Сагайдачного, а також була створена корогва з похоронною гравюрою.

Український живопис першої половини XVII ст. досяг високого розвитку. Так, Павло Алеппський, який залишив чудовий щоденник про тогочасну Україну, був вражений майстерністю козацьких живописців. Ось як він пише про

ікону Богородиці з церкви м. Василькова: «Велика, чудова, вражає здивованістю розум, подібної ми ніколи не бачили раніше і після. Богоматір так прекрасно написана, що ніби промовляє; риза її начебто червоно-темний оксамит, — ми ніколи не бачили подібних робіт... Козацькі живописці перейняли майстерність краси живопису обличчя і кольору одягу у франкських і ляських живописців-художників і тепер пишуть православні образи, будучи навченими і майстерними.Вони володіють великою вправністю в зображенні людських облич з досконалою подібністю» [Українська та зарубіжна культура. Навчально-

методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К., 2003. —

С. 175].

Художні ознаки, які підкреслює у своїх спогадах Павло Алеппський, є бароковими, тобто стиль бароко утвердився в українському живопису вже в першій половині XVII ст. Спочатку він проявився у мистецтві Поділля, Київщини, Полтавщини, Чернігівщини, потім —на Заході України. Це підтверджують ранні гравюри, книжкові мініатюри, декоративні види мистецтва. Влив Ренесансу в Західній Україні утримувався довше. Однак якщо ренесансні ознаки стверджували усвідомлення необхідності гармонії між духом і матерією, то барокові — виражали експресію, динаміку, невпевненість і неспокій. Це відповідало світобаченню нової епохи. Надзвичайно поширюється написання ікон Богородиці, Покрови, архістратига Михаїла та Юрія Змієборця

У цей час Україні доводилось протистояти і Туреччині, і Польсько-литовському королівству, і Московському царству, що позначилось на захисній тематиці мистецтва, зокрема живопису. На іконах змальовували історичних осіб, гетьманів, ієрархів церкви, козацьких полковників. Ікона ж Покрови стала захисницею козацтва і всієї України. Богородицю зображували ніби вона стоїть на хмарці або серед людей у церкві і вкриває присутніх офірою.

Ікони Богородиці, написані у бароковому стилі, вражають своєю хроматичною гамою, соковитою насиченістю кольорів, символікою. Серед символів цього періоду були поширені такі: виноград — це дерево життя, пелікан — образ жертовності батьківства і материнства заради дітей, чаша — символ дару, ягоди — родючості.

У декорі храмів виробляється єдина стильова система, що поєднувала архітектуру, дерев’яне різьблення іконостасів та іконописне малярство. У різьбленні широко використовуються символічні елементи рослинності, зокрема вічнозеленого листя лавра. Барокові іконостаси вражали своєю пишністю, вибагливістю, грою світла і тіні, позолотою. Це викликало глибокі емоції, радість, відчуття прилучення до Бога. Такими є іконостаси цього періоду київських церков, Троїцького храму в Густині, Преображенської церкви в Путивлі, Святого Миколи в Охтирці, Преображенської в Сорочинцях та ін.

Взагалі для українського барокко характерна більша стриманість виражальних засобів порівняно із західноєвропейським. Барокова творчість визначається такими ознаками, як символічний рослинний орнамент, вишуканість, поєднання світських та іконописних елементів в одязі, портретна реалістичність, незвичайність, дивовижність, містичність.

Усе це відображало дух загальнонародное піднесення в період боротьби за утвердження незалежності та її героїчний пафос. Стиль бароко давав українським митцям свободу у виборі форми, кольору, композиції, використанні фольклорних мотивів.

ІV. Узагальнення та систематизація знань

Учні готують відповіді на завдання, яке прозвучало на початку уроку.

• Визначте основні ознаки та особливості розвитку українськог мистецтва першої половини XVII ст. порівняно з другою половиною XVI ст.

Учні повинні відмітити, що у першій половині XVII ст. в українському мистецтві утверджується стиль бароко, який набуває тут своєрідних національних рис, які були пов’язані з добою українського козацтва.

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал за підручником.

2. Повторити тему «Українські землі в першій половині XVII ст.», підготуватися до уроку узагальнення та систематизації знань.

Как сделать свой первый раз незабываемым?!
Стоит ли верить гороскопам?
Как удержать своего любимого мужчину
Меняйте свой образ!
Правильный цвет карандаша
Задачі на знаходження невідомого доданка. Вправи на засвоєння таблиць додавання та віднімання

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 9
    Гостей: 9
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта