Національно-визвольні повстання українського народу у 20 - 30-х роках XVII століття
 

Мета: відтворити об'ємне історичне полотно подій 20-30-х років XVII ст., пов'язане з визвольними повстаннями запорозьких козаків, яких підтримували інші вер¬стви народу України; простежити закономірності в ході народних виступів і долі їхніх ватажків; розкрити соціальні суперечності всередині українського суспільства як головний чинник невдач у боротьбі із засиллям польських па¬нів; з'ясувати ставлення учнів до теми героїки, козацької звитяги, українсько-польських стосунків. 
Тип уроку: урок-панорама. 

І. Вивчення нового матеріалу 
Урок складається із двох важливих об'ємних частин. 
Методична довідка. Перша частина — спільна робота вчителя і учнів класу, заповнення розгортки «Історична панорама 20-30-х рр. XVII ст.» із використанням підручника. Учитель ро¬бить записи на дошці, учні — у зошитах. Пункти для порівняння п'яти козацьких повстань пропонує вчитель. Коли матеріал підручника вже вичерпаний, а на розгортці залишилися «білі плями», вчитель розпочи¬нає другу частину уроку. Він пояснює учням, що для відтворення повної картини будь-якого історичного періоду мало одного джерела інформа¬ції (у даному випадку — підручника). Варто опрацювати різні літератур¬ні джерела, пов'язані з цим періодом, наприклад, довідники, монографії (наукові авторські праці), оповідання, спогади сучасників, збірки істори¬чних пісень тощо. Тому вчитель пропонує використати додаткові мате¬ріали, щоб заповнити «білі плями» історичного полотна. Це тексти навчального, довідкового, художнього, пізнавального змісту, зокрема: а) фрагменти опису битв; 
б) історія фортеці Кодак; 
в) цікаві й відповідальні моменти з життя козацьких гетьманів, ві¬дображені вирізних виданнях; а також дискусійні питання для підведення підсумків уроку. 
Історична панорама 20 - 30-х років XVII століття 
 

Питання для порівняння

Роки повстань

 

 

1625

 

1630

 

7635

 

1637

 

1638

 

Гетьмани

запорозького

козацтва —

ватажки висту-

пів. Кількість

повстанців

Марко Жмайло,

20 тис. кезаків.

селян, міщан

 

Тарас

Федорович

(Трясило)

 

Іван Сулима,

приблизно

1 тис. козаків

 

Павло Буг (Пав-

люк), 23 тис.

(у т. ч. 6 тис.

козаків і 17 тис.

неозброєних

селян, міщан)

 

Яків Острянин

(Остряниця),

20 тис. пов-

станців, дон-

ські і реєстрові

козаки

Керівники

польського

війська,

їх сили

 

 

 

 

 

 

 

 

Місця виріша-

льних битв

 

 

 

 

 

Результати

повстань

 

 

 

 

 

Доля ватажків

 

 

 

 

 



а) Фрагменти битв 
«Тарасова ніч» 15 травня 1630 р. 
1630 року Тарас Трясило скупчив усе Запорізьке військо під Переясла¬вом, а Конецпольський пішов у наступ на табір запорозького гетьмана. Упро¬довж двох тижнів запорожці відбивали поляків. 
Тарас Трясило надумав виманити Конецпольського з його табору й послав кількасот козаків у сусіднє село. Шпиги відразу ж повідомили коронного гетьма¬на про підступи запорожців, і той, взявши із собою Лаща1 з полком та кілька ти¬сяч жовнірів, вискочив із табору, щоб захопити розрізнених козаків. А Тарасові тільки того й треба було: дочекавшись вечора, він вдарив на польський табір, який стояв на маленькій річечці Альті, і влаштував там кривавий бенкет. Багато полягло поляків, довелося коронному гетьманові просити запорожців про угоду. 
(А. Кащенко. Оповідання про славне Військо Запорізьке Низове — с. 121) 
Битва біля села Кумейки, грудень 1637 р. 
У Павлюка зібралося двадцять три тисячі війська, та тільки певних ко¬заків було не більше як шість тисяч, бо чотири тисячі запорожців усе ще за¬лишалися на Дону; решта ж сімнадцять тисяч складалися з місцевих повста¬нців і не мали в руках ніякої зброї, а йшли із косами, вилами та кийками. 
Потоцький зумисне поставив свій табір так, щоб запорожцям довелося обминати велике багнище. А щоб ще погіршити становище козаків, поляки підпалили Кумейки, і дим од пожежі застеляв шлях, і запорожці не бачили, куди вони йдуть. Тим часом вдарила польська кіннота, за нею й піхота... Сти¬снуті поляками повстанці бодай не тікали, та, не маючи зброї, гинули сотня¬ми й тисячами. Кілька годин тривала ця страшна різанина. За підрахунками істориків, під Кумейками полягло шість тисяч козаків. 
(А. Кащенко. Оповідання про славне Військо Запорізьке Низове 
— с. 131-132) 
б) Історія фортеці Кодак 
Кодак — фортеця на правому березі Дніпра навпроти Козацького поро¬гу. Збудована польським урядом у липні 1635 р. з метою ізолювати Запоріж¬жя від України і перешкодити втечі селян на Січ. Кодак охороняли двісті ні¬мецьких найманців-драгунів на чолі з французьким офіцером Маріоном. 
Після зруйнування фортеці 1635 року запорожцями Івана Сул йми Кодак знову був відбудований (1639 р.), залога збільшена до шістисот найманців. 
Самійло Лащ — підручний коронного гетьмана Конецпольського, «харциз і розбишака», який з кількома сотнями війська, наскочивши на Лисянку й заставши людей у церкві, вирізав їх усіх, разом із жінками й дітьми із попом і причтом, що правили службу. Переходячи від міста до міста, він залишав за собою криваві річки. 
Восени 1648 р. за наказом Б. Хмельницького Кодак було захоплено ко¬зацьким загоном полковника М. Нестеренка і перетворено на опорний пункт української армії. 
За гетьмана Івана Мазепи Кодак був сторожовим постом. У 1711 р. за умова¬ми Прутського договору разом з іншими фортецями на півдні України зруйнований. 
У кінці XVIII ст. Кодак перейменовано на с. Старі Кодаки (тепер у ме¬жах м. Дніпропетровська). Руїни фортеці збереглися до наших днів. 
(Довідник з історії України. К.: Генеза, 1995. — Том II, с. 53) 
в) Керівники повстань — гетьмани запорозького козацтва. 
Іван Сулима 
Історія життя й пригод Сулими дивна й цікава. Під час морського наскоку він дістався туркам у бранці. Його, як і Самійла Кішку, яничари прикували на військо¬вій галері до гребки. Років через п'ятнадцять своєї неволі, коли виникла війна ту¬рецького султана з римським папою Павлом, галеру Сулими було послано в Се¬редземне море до італійських берегів. Довго тяглася та війна, і довго плавав галер¬ником Судима, навіть волоссям заріс до самісінького пояса, та якось йому пощас¬тило хитрощами обдурити турків, одімкнути замки на кайданах своїх товаришів-невільників і з ними разом, пов'язавши вночі яничарів, захопити галеру. Поблука¬вши якийсь час у морі. Судима щасливо прибився до італійського берега й, досту¬пившись до римського папи, подарував йому три сотні турків-бранців. У свою чер¬гу військо владики, побачивши, що Судима і його товариші-невільники заїдені нужею (нуждою), дало усім запорожцям грошей, щоб їм причепуритися й зодягну¬тися; папа виділив кошти на подорож, а Судимі подарував свого портрета. 
(А. Кащенко. Оповідання про славне Військо Запорізьке Низове. — С. 124) 
Конецпольський улестив старшину реєстрових козаків, сипнув їм гро¬шей; нони погодилися зрадою взяти Судиму, маючи гетьманське запевнення, що І його голови не впаде жодна волосина. Реєстровці, вдавши із себе спіль¬ників запорожці», пішли в їхній табір; уночі ж^ після того, коли Судима їх почастував вечерею як своїх приятелів, старші реєстрових козаків Ілляш Караїмович. Барабані та інші захопили Івана Судиму, його побратима Павлюка й потайки відвезли їх до Коисциольського. 
Поляки довго тримали Су Іншу у варшавській в'язниці. Зрештою Сулимі було відтято голову, а тіло розрубали начетверо й порозвішували на вулицях і майданах Варшави па поталу пінці. 
(А. Кащенко. Оповідання низове військо Запорізьке Низове. — С. 129) 
Павло Буг 
Павло Буг (Павлюк, Михнович) — гетьман і провідник козацького повстан¬ня 1637 р. Разом з Судимою брав фортецю Кодак (1635). Очоливши антипольське повстання, звернувся з універсалом до українського народу. Після поразки під Кумейками від польського гетьмана Миколи Потоцького і після оточення під Боровицею був виданий полякам і страчений у квітні 1638 р. у Варшаві. 
(І. Крип 'якевич. Історія України. — С. 345) 
Грудня 20-го поляки наблизилися до Боровиці й стали обстрілювати та¬бір із гармат. Козаки скликали раду. Павлюк вклонився військовій раді, про¬сив йому вибачити за те, що своїм невдалим керуванням призвів стількох козаків до загибелі, й дозволити йому віддатися Потоцькому на кару, щоб урятувати товариство й неозброєний люд. Відомий український шляхтич Ки¬сіль присягнув, що ручиться за голову Павлюка. 
Діставши гетьмана, Потоцький відразу ж вирядив його до Варшави. Пі¬сля тяжких тортур гетьмана, як і Сулиму, було четвертовано. 
(А. Кащенко. Оповідання про славне Військо Запорізьке Низове. — С. 176) 
Добре Павлюк та Судима ляхів частували — Військо вибили дощенту, Кодак зруйнували. А старшини боровицькі лиш про себе дбали, Потоцькому Павлюка самі упіймали. Везуть пани Павлюка селом Боровицею, Ще й скрутили йому рученьки назад сирицею. Ой повезли ж Павлюка ляхи у Варшаву, Шляхті вражій на потіху, на тяжкую кару. 
(Історичні пісні. — К., 1961. — С. 121) 
Дмитро Гуня 
Дмитро Гуня — козацький гетьман, один з керівників визвольних повс¬тань в Україні 30-х років XVII ст. У травні 1638 року, після бою під Жовнином (тепер село Чорнобаївського району Черкаської області) частина повста¬лих на чолі з Я. Острянином відступила на Слобідську Україну. Гуня, якого обрали гетьманом, продовжив боротьбу. З рештою повстанців у червні 1638 р. він підійшов до гирла р. Сули, де в неї впадає р. Старець. Тут козаки збудували добре укріплений табір. 
(Довідник з історії України. — К.: Генеза, 1993. — Том І. — С. 167) 
Сучасник так писав про неприступний табір Дмитра Гуні: «Не один ін¬женер дивувався праці й добрій винахідливості простого селянина, дивлячись 
на розташування валів, ранців, батарей, заслонів. Якби коронне військо пройшло їхні перекопи та ями, зломило грудьми дубові палі й частоколи, перейшло вали й привалки, то ще більшої сили й відваги треба було б на те, щоб здобути їх, подолавши «сі перешкоди всередині табору». Не дивно, що добре озброєне польське військо під командуванням Миколи Потоцького, невпинно обстрілюючи табір протягом двох місяців з гармат і рушниць, так і не змогло взяти його штурмом. 
(В. Власов, О. Данипевська. Вступ до історії України. 5 клас. 
—К: Абрис, 1999. — С. 146) 
II. Закріплення вивченого матеріалу. 
Теми для дискусії 
1. Академік І. Крип'якевич називає повстання 20-30-х років XVII ст. коза¬цькими війнами з Польщею. Які, на ваш погляд, для цього є підстави? 
2. Як ви розумієте вислів коронного гетьмана Конецпольського про події 1638 р.: «Нехай краще кропива на тому місці росте, як зрада мала б множитися»? 
3. Кому можуть належати такі слова: «Поляки й козаки — діти й слуги одного короля і запорожцям негоже й гріх здіймати зброю на свого держав¬ця»? Ваші аргументи. (С. Конецпольський, Т. Трясило) 
III. Домашнє завдання 
Завершити складання таблиці. Вивчити її зміст.


Вступ до теми «Цікаві пригоди братів наших менших»
Галина Демченко «Калина» (казка). Загадки
Змінювання іменників за числами: однина і множина
Меняйте свой образ!
Пригоди останнього осіннього листочка
Птахи (1 клас)

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія