Основні тенденції розвитку економіки України в другій половині 90-х — на початку 2000-х рр.

Очікувані результати 

Після цього уроку учні зможуть: визначати хронологічну послідовність головних подій періоду розбудови незалежної держави; характеризувати соціально-економічне становище України у 90-ті роки — на початку XXI ст.; порівнювати різні точки зору щодо оцінки процесу розбудови незалежної, демократичної, соціальної, правової держави і давати їм власну оцінку; характеризувати і пояснювати основні чинники, особливості й тенденції розвитку; висловлювати й аргументувати власну точку зору щодо перспектив економічного, політичного і соціального розвитку України. 

Тип уроку: урок засвоєння нових знань. 

Хід ур оку 

І. Організаційний момент уроку 

ІІ . Актуалізація опорних знань 

Бесіда 

1. Які заходи щодо реформування української економіки впроваджувалися в 1991–1994 рр.? Чому ці заходи не мали успіху? 

2. Якими були основні підсумки економічного розвитку України в 1991–1993 рр.? 

3. Яким був стан економіки України на 1994 р.? 

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності 

У ч и т е л ь. 1994-го року втіленню в життя послідовного економічного курсу заважали як суперечності між виконавчою і законодавчою гілками влади, так і загальнополітична, соціальна ситуація в країні. Економічна криза на початку 90-х років негативно вплинула на рівень життя та на соціальну структуру суспільства. 

Після лібералізації цін 1992 р. основна маса населення опинилася за межею бідності. Відбулося повне знецінення такої важливої державної гарантії оплати праці, як мінімальна заробітна плата. 

В Україні в жовтні 1992 р. мінімальна плата була в 10 разів нижча від середньої в народному господарстві, а в листопаді 1993 р. взагалі становила лише 7 % середньої заробітної плати. Різко зменшилася купівельна спроможність населення. Протягом 1991–1994 рр. вона фактично знизилася в 5 разів. 

Економічні негаразди негативно позначилися на соціальній структурі України. Форсоване розшарування суспільства призвело до соціальної поляризації. 1992 р. за межею бідності опинилося майже 64 % населення, «середній клас» танув майже на очах, а кількість багатих становила 10 %. Внаслідок цього різко зросло суспільне напруження між полюсами «багаті» — «бідні». Ситуація в державі погіршувалася. 

Президентські вибори, що відбулися влітку 1994 р., принесли перемогу Л. Кучмі, який виступив з програмою виведення економіки з кризи. 

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу 

Економічний розвиток України в кінці 90-х років 

Проблемне завдання 

Чому реформи, які проводив Л. Кучма, перебуваючи на посаді прем’єр-міністра у 1993 р., виявилися неефективними? 

У ч и т е л ь. Новообраний президент Л. Кучма в жовтні 1994 р. проголосив нову соціально-економічну стратегію, суть якої зводилася до формули «прискорене реформування як єдина умова і основний засіб виходу з кризи та економічної стабілізації». 

У соціально-економічній політиці було визначено такі основні напрями 

та пріоритетні завдання: 

1) фінансова стабілізація — послаблення податкового пресу, подолання платіжної кризи, поглиблення банківської реформи; 

2) регульована та контрольована державою лібералізація цін; 

3) докорінна структурна перебудова виробництва з метою створення ринкової економіки на основі розширення приватного сектору; 

4) децентралізація управління економікою; 

5) лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків, чітке визначення пріоритетів у регіональному спрямуванні зовнішньоекономічної політики; 

6) соціальний захист, який передбачав докорінні реформи заробітної плати, соціальної допомоги та соціального страхування, передання через акції в приватне користування населення державного майна. 

Завдання 

1. Дайте оцінку положенням Програми з виходу із кризи Президента 

Л. Д. Кучми. 

2. Зробіть припущення, наскільки вона могла бути ефективною. 

У ч и т е л ь. Із цієї програми, по суті, починається другий етап економічних перетворень в Україні, який можна розглядати як спробу змін в економіці (прискорення приватизації, фінансова стабілізація, створення ринкової інфраструктури тощо). Перші кроки на шляху здійснення нового реформаційного курсу були швидкими і рішучими. Одна за одною вийшли 

урядові постанови про підвищення зарплат, пенсій і стипендій; про лібералізацію цін та експорту. 

Національний банк України видав постанову про уніфікацію курсу валют та стримування інфляції. Таким чином, Президентом була запропонована ліберально-монетаристська модель виходу із кризи. 

Робота з термінами 

Л і б е р а л і з м — філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного ладу. Лібералізм проголошує, що ініціативна, вільна діяльність осіб, переважно економічна й політична, є справжнім джерелом поступу в суспільному житті. 

М о н е т а р и з м — це сучасна економічна теорія, згідно з якою кількість грошей справляє вирішальний вплив на економічну активність і рівень цін, а цілі грошової політики найкращим чином досягаються шляхом регулювання темпів зростання пропозиції грошей. Це також механізм відповідної поведінки держави в економічних відносинах. 

У ч и т е л ь. Але вже скоро стає зрозумілим, що реалізація нового соціально-економічного курсу виявила суттєві недоліки запропонованої моделі реформування: 

• по-перше, ринок не може регулювати ціни природних монополістів; 

• по-друге, глибокі структурні зміни неможливі лише на основі ринкових стимулів, вони відбуваються за допомогою державного програмування; 

• по-третє, ринок неналежною мірою розв’язує соціальні проблеми, а також проблеми невиробничої сфери. 

Тому недосконалий механізм соціальних компенсацій, пов’язаний з лібералізацією цін, не тільки не розширив соціальну базу ринкових реформ, а й суттєво підірвав її, зробив проблематичною масову підтримку нового реформаторського курсу. Ситуація в економіці країни продовжувала погіршуватися. Президент взяв курс на радикальні економічні перетворення. 

Робота з таблицею 

Спроби вивести країну з економічної кризи 
Період 
Зміст реформ 

Жовтень 

1994 р. 
• Скасовуються дотації на виробництво збиткової продукції, 

відпускаються ціни, запроваджується фіксований курс 

карбованця до твердих валют. 

• Проголошується необхідність тотальної приватизації, суттєвого скорочення бюджетного дефіциту. 

• В економічній політиці відбувається перехід до комбінування монетаристських та адміністративних заходів 

 1995 р.
• Звернення Президента до Верховної Ради України, де 

звучить потреба у коригуванні реформ: 

посилення керованості економікою, подолання кризи державної влади, активізацію соціальної політики. 

• У політичних колах пожвавлюються дискусії щодо пошуку власної української моделі ринкового трансформування економіки, прагматичного врахування особливостей сучасного розвитку республіки. 

• Певна стабілізація грошово-кредитної сфери. У першому 

півріччі зафіксовано зниження рівня інфляції. Рівень інфляції в Україні став майже вдвічі нижчий, ніж у Росії, і становив 181,7 % за рік. Це дозволило зміцнити грошову одиницю країни, забезпечити довіру до неї, і, таким чином, створити передумови для подальшого проведення грошової реформи. 

• Суттєво зростають темпи приватизації. 1995 р. в Україні 

було роздержавлено 16 265 об’єктів, з яких 4 051 перебували у державній власності. Це вдвічі більше, ніж за попередній рік. У підсумку за 3,5 року частка державної власності в Україні скоротилася з 96 до 62 %. Приватизація активно продовжувалася і 1996 року. 

• Але ефективність роботи приватизованих підприємств залишалася низькою. Під час приватизації допущено чимало 

грубих порушень чинного законодавства, зловживань 

службовим становищем 

1996 рік 


• У вересні 1996 р. в обіг запроваджено сучасну грошову 

одиницю — гривню. Обмінний курс становив 100 тис. 

купоно-карбованців за одну гривню. Нові гроші було видруковано в Англії та Канаді. 

• Українська грошова система ґрунтується на обігу кредитних і паперових грошей. Величина будь-якої національної грошової одиниці визначається її золотим вмістом, який встановлює держава через валютний курс1996–1997 рр. валютний курс гривні до долара складав 1,75–1,9. 1998 р. для гривні було встановлено «валютний коридор», тобто крайні величини співвідношення з американським доларом — 1,95–2,25. 

• Для нормального розвитку економіки потрібні стабільні 

гроші, тому Національний банк України запровадив жорстке планування і регулювання грошового обігу. Кількість грошей в обігу визначається відношенням суми цін товарів до числа оборотів однойменних грошових одиниць. 

Отже, існує пряма залежність рівня виробництва в державі і кількості грошей в обігу. 

• Певна стабілізація грошової одиниці є одним із досягнень 

економіки незалежної України. Проте грошова система України функціонує не ізольовано, а залежить як від стану національної економіки і ходу ринкових реформ, так і від фінансових коливань на світовому ринку 

1997 р. 
• Програма антикризових дій, яку президент обнародував у своїй доповіді з нагоди першої річниці Конституції. 

• Основними положеннями програми були: прискорення 

приватизації; легалізація за рахунок лібералізації податкової 

політики тіньової економіки; активізація інвестиційного 

процесу; здобуття максимального економічного ефекту 

від зовнішньої торгівлі; енергійний перехід аграрного сектору на рейки інтенсифікації виробництва; піднесення рівня ефективності використання енергоресурсів; економічне забезпечення пріоритетного розвитку соціальної сфери. 

• Проведення аграрної реформи — роздержавлення землі та 

перехід її у власність юридичних осіб 

1997– 

1998 рр. 


• Світова фінансова криза. 

• Починається стрімке падіння курсу гривні. Фінансова криза в Україні мала внутрішню природу. Країна виявилася нездатною сплачувати свої як внутрішні, так і зовнішні борги. Але завдяки умілому керівництву НБУ обвального падіння курсу не відбулося. Зниження курсу гривні відбулося повільно. Зрештою курс вдалося стабілізувати на співвідношенні 1$ = 5 грн. 

• Економічна ситуація залишалася складною. 

• Вкрай важким було становище населення: виплата пенсій, 

заробітних плат, стипендій відбувалися несвоєчасно. 

Практично були згорнуті всі соціальні програми. 

• Після спаду світової фінансової кризи в Україні окреслилося поступове зростання базових економічних показників 

Завдання 

Поміркуйте, чому заходи, що були здійснені Президентом Л. Д. Кучмою у 1994–1997 рр., виявилися недостатньо ефективними? 

Метод «Два–чотири–разом» 

Визначте причини глибокої затяжної кризи, у якій опинилася Україна. 

Учні обговорюють це завдання в парах, потім — у малих групах, потім всі разом висловлюють міркування з даної проблеми. Наприкінці виконання роботи роблять узагальнення обговореного. 

Висновки 

• Справжньою причиною глибокої кризи, у якій опинилася Україна, є не власне реформа, а помилковий монетаристський шлях перетворень, нав’язаний міжнародними фінансовими організаціями. 

• Справжньою причиною ситуації, що виникла, є те, що Україна, копіюючи Росію, пішла шляхом класичного капіталізму, який вичерпав себе ще на початку ХХ ст., а західні країни прийняли концепцію змішаної економіки, мета якої — побудова соціального ринкового господарства. 

• Важливою причиною кризи в Україні є спроба одномоментного вирішення всіх проблем. Історичний досвід засвідчує, що всі подібні спроби закінчувалися поразкою. Перехід до ринкової економіки передбачає не одномоментний стрибок, а поступовий, еволюційний процес глибоких перетворень існуючої економічної системи за регулюючої діяльності держави. Перетворення обов’язково повинні здійснюватися поетапно. Саме про це свідчить світовий досвід, і саме це не було враховано під час здійснення реформ. 

Пошуки шляхів стабілізації на початку XXI ст. 

Робота в групах 

1-ша група 

Програма «Україна: поступ у ХХІ ст. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000–2004 рр.» 

• Базова основа економічного зростання — європейський вибір, відданість загальнолюдським цінностям, ідеалам свободи та гарантованої демократії; 

• соціальна спрямованість реформ; 

• піднесення рівня життя населення; 

• легалізація української економіки, виведення її за межі «тіньових» відносин; 

• зростання інтелектуального потенціалу нації та науково-технологічні інновації; 

• структурна перебудова промисловості та розвиток інноваційної моделі економічного зростання, утвердження України як високотехнологічної держави; 

• здійснення активної аграрної політики, спрямованої на швидше подолання кризових процесів і адаптації підприємств АПК до умов ринкової кон’юнктури, зміцнення їх фінансового стану; 

• глибока перебудова соціальної сфери: реформування системи оплати праці, подолання штучного заниження вартості робочої сили і низького рівня соціальних витрат. 

2-га група 

Опрацювати документ і викласти його у вигляді таблиці. 

Програма уряду Ю. Тимошенко «Назустріч людям» (2005) окреслила базові принципи діяльності уряду (віра, справедливість, гармонія, безпека), перші реформаційні кроки влади, довготривалі стратегічні плани. 

У сфері економіки уряд визначив пріоритетними такі завдання: 

• забезпечення вільного і рівноправного доступу суб’єктів підприємницької діяльності до всіх сфер ринку; 

• створення системи протидії «тіньовій» приватизації; 

• реалізація регіональної політики за принципом перерозподілу ресурсів на користь територій, що потребують підтримки; 

• формування конкурентного на внутрішньому і зовнішньому ринках виробничого потенціалу; 

• зміцнення продовольчої безпеки держави шляхом пріоритетного розвитку аграрного сектору; 

• технічне оновлення та модернізація енергетичних підприємств; послаблення податкового тиску. 

У соціальній сфері — подолання бідності шляхом створення економіко-правових умов для збільшення доходів, зростання економічної активності населення та зменшення його розшарування за рівнем доходів; удосконалення соціально-трудових відносин, зростання рівня зайнятості; перетворення бюджету на інструмент обслуговування інтересів суспільства. 

Проведення судової, пенсійної, адміністративної реформ. 

3-тя група 

Опрацювати документ і викласти його у вигляді таблиці. 

Програма Президента В. Януковича «Україна — для людей» 

• Економічне зростання, державна підтримка базових галузей промисловості; 

• забезпечення енергетичної незалежності; 

• розвиток інфраструктури; 

• реформація законодавчої бази: прийняття нового податкового, трудового кодексів, удосконалення фінансового та пенсійного законодавства; 

• відродження українського села; 

• зростання життєвого рівня населення; 

• зростання соціальних гарантій, покращення медичного обслуговування, рівня освіти, розв’язання житлової проблеми; 

• шляхом реалізації соціальних програм сприяти зростанню народжуваності, досягти збільшення кількості населення до 50 млн осіб. 

Завдання 

1. Визначте основні напрямки реформування економіки України на початку ХХІ ст. 

2. Охарактеризуйте сучасний стан розвитку економіки України. 

Кроки інтеграції української економіки в європейський та світовий економічний простір 

Робота з терміном 

Є в р о п е й с ь к а і н т е г р а ц і я — курс України на вступ до Європейського Союзу (ЄС). 

Історична довідка 

Європейський Союз (ЄС, Європейська Співдружність) — союз держав-членів Європейських Спільнот, створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 р., який набув чинності в листопаді 1993 року. 

Перший крок у бік створення сучасного Євросоюзу було зроблено 1951 року: ФРН , Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія підписали договір про заснування Європейського об’єднання вугілля і сталі, метою якого стало об’єднання європейських ресурсів з виробництва сталі й вугілля. Цей договір набув чинності з липня 1952 року. 

Із метою поглиблення економічної інтеграції ті самі держави 1957 р. заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, Спільний ринок) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом). Найважливішим і найширшим за сферою компетенції з цих трьох європейських співтовариств було ЄЕС, так що 1993 р. воно було офіційно перейменоване на Європейські спільноти (ЄС — 

European Communities). 

Процес розвитку і перетворення цих європейських співтовариств в сучасний Європейський союз відбувався шляхом, по-перше, передання дедалі більшої кількості функцій управління на наднаціональний рівень (поглиблення) і, по-друге, збільшення числа учасників інтеграції (розширення). 

Робота з таблицею 

Інтеграція України до ЄС 
Дата 
Подія 

1994 р. 
Угода про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною (набула чинності з 1998 р.) започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. До того ж, було укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС 

Грудень 

1999 р. 


Ґельсінський саміт Євросоюзу, на якому вперше в офіційних 

Документах було визнано «європейські прагнення України», 

Позитивно оцінено її «проєвропейський вибір». Ухвалено 

Спільну стратегію щодо України, розраховану на чотири роки, 

де зазначено, що успішна та стабільна Україна якнайповніше 

відповідає інтересам ЄС. Відзначалася необхідність політичного діалогу щодо запобігання конфліктам; конструктивного розв’язання проблем роззброєння; співпраці в галузі юстиції та внутрішніх справ, боротьби з незаконною іміграцією, відмиванням грошей, наркобізнесом. Але не було визначено перспективи повноправного членства України в ЄС 

2005 рік 
Ухвалення плану дій «Україна–ЄС». Прискорення процесів 

інтеграції, розробка «дорожньої карти» — плану просування 

України до вступу в ЄС, який включає подання заяви на вступ, 

здобуття Україною статусу країни з ринковою економікою, 

вступ до Світової організації Торгівлі (СОТ), набуття асоційованого членства в ЄС. Але найголовніша проблема — досягнення Україною високих стандартів європейського життя 

в усіх галузях 

2007 рік 
Прийняття домовленостей про укладання далекосяжної Угоди 

про асоціацію (УА) між Україною та ЄС 

2008 рік 
Набувають чинності угоди про спрощене оформлення віз. Розпочато візовий діалог з метою досягнення у майбутньому безвізового режиму 

2008 рік 
Україна приєднується до СОТ, відкривши цим шлях до перемовин про глибоку та всебічну зону вільної торгівлі з ЄС 

2007– 

2010 рр. 


Пакет допомоги Україні в рамках Європейського інструменту 

сусідства і партнерства становить 494 млн євро; додаткові 

28,6 млн євро надаються в рамках підтримки уряду 

2008– 

2010 рр. 


У рамках Інвестиційного інструменту сусідства ЄС виділив 

понад 20 млн євро на виконання п’ятьох проектів в Україні, 

переважно у сфері енергетики 

7 травня 

2009 р. 


Установчий саміт ініціативи ЄС «Східне партнерство», членом якої є Україна. Східний вимір Європейської політики сусідства націлений на істотне підвищення рівня відносин із шістьма східними сусідами. Східне партнерство має два виміри: 

• двосторонній вимір, націлений на укладання Угод про асоціацію, створення глибоких та всебічних зон вільної торгівлі та досягнення поступу в питаннях візової політики та 

мобільності; 

• багатосторонній вимір (тобто міждержавні платформи і так звані Провідні ініціативи). Цей підхід відкриває можливості для поступової політичної асоціації та глибшої економічної інтеграції країн ЄПС із Європейським Союзом 

Завдання 

Які етапи на шляху України до ЄС ви можете виділити? Охарактеризуйте їх. 

У ч и т е л ь. На сучасному етапі основними формами співробітництва України та ЄС є технічна допомога, торгівля та інвестиційна діяльність. За обсягами технічної допомоги з боку ЄС Україна посідає друге місце після Росії серед пострадянських держав. Пріоритетними напрямами цієї допомоги, що здійснюється в межах програми «Тасіс», є ядерна безпека та захист довкілля, реструктуризація державних підприємств, розвиток приватного сектору. 

Важливою особливістю співробітництва України з ЄС останніми роками є прискорення темпів зростання взаємної торгівлі (щорічний приріст товарообороту становив 16–18 %). Це пов’язано і з лібералізацією торговельного режиму в Україні на основі принципів СОТ та європейських стандартів. Протягом 2003 р. зовнішньоторговельний товарооборот з країнами ЄС становив 10,4 млрд дол. США, що на 36,9 % (на 2,8 млрд дол. США) більше, ніж 2002 року.

Проте частка України у торгівлі ЄС залишається незначною і не перевищує 

0,5 % від загального обсягу його зовнішньоторговельних операцій. Це зумовлено передусім неефективною структурою українського експорту, недостатніми темпами реструктуризації національного виробництва. 

Активізації інтеграційних процесів перешкоджають такі чинники: 

1. Суттєві відмінності нормативно-правової бази України та ЄС. 

Вони не дають змоги органічно вписатися в європейські структури. Вступ до РЄ вимагає навіть на початковій стадії приєднання до 150 міжнародних конвенцій з прав людини. Зокрема, в лютому 2000 р. було скасовано положення про смертну кару, ратифіковано протокол № 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1983 р. щодо цього питання. 

2. Зношеність основних виробничих фондів української економіки. Цей фактор заважає провідним вітчизняним галузям (сільське господарство, чорна металургія, легка промисловість) посісти належне місце на європейському ринку. 

3. Низький рівень конкурентоспроможності більшості українських 

підприємств. Застосування щодо їх продукції правил і стандартів ЄС може призвести до значних негативних економічних та соціальних наслідків. 

4. Недостатня розвиненість української економіки. На цьому етапі це ускладнює повноправну фінансову участь у діяльності ЄС. 

5. Н амагання провідних західних держав зберегти стабільність ЄС. Швидка інтеграція України в європейські структури могла б знизити стабільність ЄС. Керівництво Євросоюзу, розглядаючи кандидатури претендентів на членство в ЄС, піклується про те, щоб його розширення не порушило наявного балансу сил, не послабило досягнутого рівня інтеграції. 

6. Суттєво ускладнюють процес інтеграції України до європейських структур корпоративна закритість системи державного управління, високий рівень корупції, слабкість демократичних інституцій і нерозвиненість громадянського суспільства, утиски свободи преси, політичні проблеми. Процес євроінтеграції України зумовлює необхідність підвищення конкурентоспроможності національної економіки, досягнення європейських соціально-економічних параметрів розвитку, здійснення системних трансформацій на основі таких стратегій: 

• стратегія випереджального розвитку, що має на меті забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні не нижче 6–7 % (у 1,5–2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС), істотне подолання розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-учасницями ЄС; 

• інноваційна модель структурної перебудови і зростання, реалізація якої повинна забезпечити суттєве підвищення конкурентоспроможності української економіки, утвердження України як високотехнологічної держави; 

• політика скорочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, утвердження середнього класу — основи політичної стабільності та демократії суспільства; значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності. 

Завдання 

1. Які проблеми зараз існують в України на шляху європейської інтеграції? 

2. Які шляхи їх розв’язання ви можете запропонувати? 

Демографічні зміни. Соціальна диференціація суспільства. Міжнаціональні відносини 

У ч и т е л ь. Перехід до ринкової економічної системи, докорінна зміна принципів соціальної політики призвели до значних змін у соціальній структурі українського суспільства. 

По-перше, спостерігається значне майнове розшарування. Якщо 1990 р. середній дохід найзаможніших громадян України (10 %) в 4 рази перевищував відповідний показник найбідніших (10 %), то в 1999 р. цей показник зріс у три рази. За оцінками експертів, 10 % населення України концентрують 40 % доходів, причому 3/4 цих доходів мають кримінальне походження. Прошарок заможних людей є незначним і становить 2–4 % населення. 

По-друге, непомірно зростали масштаби бідності, охопивши всі верстви населення незалежно від професій, освітніх та демографічних ознак. Якщо раніше бідні були переважно люди з низьким рівнем освіти, поганим здоров’ям або такі, що з різних причин не працювали, багатодітні родини тощо, то протягом останніх років у розряд бідних потрапили і ті верстви, які за своїми соціально-демографічними ознаками були найбільш захищеними від такого ризику: молодь з високою професійно-освітньою підготовкою, люди 30–50 років, що мали високу кваліфікацію і роботу, пенсіонери, які отримували максимальну пенсію, діти. 

По-третє, повсякденним стало таке явище, як безробіття. Хоча офіційно зареєстрований показник безробіття незначний (усього декілька відсотків працездатного населення), але реально він значно вищий. Досить поширеним стало приховане безробіття: люди офіційно значаться на якомусь підприємстві, але реальної заробітної плати не отримують через простої на виробництві. 

По-четверте, відбувається «розмивання» середнього класу. За часів СРСР середній клас складався переважно з науково-технічних працівників та службовців. Статус його представників визначався переважно рівнем освіти та способом життя, а не привілейованим економічним становищем. На сучасному етапі основою середнього класу є підприємці, високооплачувані спеціалісти, частина науково-технічних працівників і службовців. Покращання економічного становища сприяє зростанню середнього класу. Проте він на сьогодні ще не перетворився на основу стабільного розвитку. 

По-п’яте, поширюється незареєстрована зайнятість серед усіх верств населення. Одні групи вдаються до такої діяльності тому, що це єдине джерело реальних доходів (не кримінального походження), яке дає можливість хоч якось прожити, а інші саме за рахунок порушення законодавства отримують високі та надвисокі доходи. 

По-шосте, формується досить помітний прошарок людей (бомжів), які через різні обставини опинилися на узбіччі суспільства, втратили або втрачають зв’язок з його основними інституціями, відчувають глибокі деструктивні зміни свого соціального та психологічного стану. 

Робота з підручником над складанням таблиці 

Розвиток соціальної сфери на сучасному етап і 
Здобутки 
Проблеми 

• Зростання життєвого рівня населення 

у зв’язку з позитивними зрушеннями в економіці. 

• Зростання купівельної спроможності 

населення. 

• Забезпечення ринку споживчими 

товарами, зникнення черг, дефіциту товарів 

• Надання кредитів, субсидій, допомога малозабезпеченим сім’ям. 

• Виплата боргів із заробітної 

плати та пенсій. 

• Збільшення з 2000 р. зарплатні, 

пенсій, стипендій, соціальних 

виплат тощо 
• Складна демографічна ситуація 

(низька народжуваність, висока 

смертність, скорочення населення). 

• Невідповідність зростання заробітної плати потребам населення та зростанню цін. 

• Безробіття, заробітчанство 

• Поглиблення соціального розшарування. 

• Повільне формування середнього класу — гаранту стабільності в суспільстві. 

• Нерозв’язана житлова проблема. 

• Низький рівень комунальних послуг 

Робота з діаграмою 

Чисельність населення України у 1990–2010 рр. 

 

Завдання 

Визначте чинники, які вплинули на скорочення чисельності населення в Україні за роки незалежності. 

У ч и т е л ь. Особливістю національного складу населення України є його багатонаціональність. Загальна кількість наявного населення України, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 48 млн 457 тис. осіб. На території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей. 

Робота з таблицею 

Кількість 

(тис. осіб) 
У % до підсумку 

1989 рік 
2001 рік 

Українці 
37 541,7 
77,8 
72,7 

Росіяни 
8 334,1 
17,3 
22,1 

Білоруси 
275,8 
0,6 
0,9 

Молдовани 
258,6 
0,5 
0,6 

Кримські татари 
248,2 
0,5 
0,0 

Болгари 
204,6 
0,4 
0,5 

Угорці 
156,6 
0,3 
0,4 

Румуни 
151,0 
0,3 
0,3 

Поляки 
144,1 
0,3 
0,4 

Євреї 
103,6 
0,2 
0,9 

Вірмени 
99,9 
0,2 
0,1 

Греки 
91,5 
0,2 
0,2 

Татари 
73,3 
0,2 
0,2 

Цигани 
47,6 
0,1 
0,1 

Азербайджанці 
45,2 
0,1 
0,0 

Грузини 
34,2 
0,1 
0,0 

Німці 
33,3 
0,1 
0,1 

Гагаузи 
31,9 
0,1 
0,1 

Інші національності 
177,1 
0,4 
0,4 



Завдання 

1. Охарактеризуйте національний склад населення України. 

2. Як він змінився порівняно з 1989 роком? 

У ч и т е л ь. Із перших днів незалежності Україна проголосила рівноправ’я всіх громадян держави незалежно від їх національної приналежності. Рішуче були засуджені будь-які спроби нагнітання міжнаціональної ворожнечі, переважання однієї нації над іншою. 

При цьому головну увагу звертали на розвиток національних культур, мов. Беззаперечною заслугою молодої держави стала розробка законодавчої бази, що врегульовувала міжнаціональні відносини і виключала можливості в Україні міжнаціональних конфліктів. 

Після проголошення незалежності України було створено Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів, згодом реорганізований у міністерство (нині — Державний комітет у справах національностей та міграції). На нього було покладено функції відродження та розвитку мов, культур, вільної реалізації духовних потреб людей усіх національностей, що проживають на території України. 

Турбота про розвиток національних меншин стала однією з вузлових проблем національної політики Української держави. 

1 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла Декларацію прав Національностей України. У ній підкреслювалось, що в Україні всім народам, національним групам, громадянам гарантуються рівні економічні, політичні, соціальні й культурні права. 

Іншим важливим документом став Закон «Про національні меншини в Україні». Він зафіксував право кожного народу на культурно-національну автономію, творення своєї національної культури, відродження історико-культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних та навчальних закладів. На сьогодні в Україні діють сотні організацій національних меншин. 

Складною залишається проблема повернення кримських татар на історичну батьківщину, облаштування їх та надання українського громадянства. Фінансування цієї справи повністю лягло на плечі України. 

На сьогодні законодавча база міжнаціональних відносин, що функціонує в Україні, світовим співтовариством визнана взірцевою. 

У Верховній Раді України плідно працює Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. 

V. Узагальнення та систематизація знань 

Бесіда 

1. Визначте здобутки та проблеми розвитку української економіки на сучасному етапі. 

2. Спрогнозуйте перспективи розвитку української економіки. 

VІ. Домашнє завдання 

1. Опрацювати відповідний матеріал за підручником. 

2. Підготувати проекти про розвиток культури в Україні у післявоєнний період: 

• 1-ша група — «Модернізація національної системи освіти»; 

• 2-га група — «Основні тенденції розвитку науки»; 

• 3-тя група — «Здобутки української літератури»; 

• 4-та група — «Розвиток мистецтва»; 

• 5-та група — «Фізична культура, спорт».


Урок природознавства
Звернення до читача. М. Сингаївський «До школи». Які книги ти читаєш?
Чем опасно стремительное похудение?!
Складання діалогів з дотриманням правил мовленнєвого етикету
Избавляемся от волос на теле навсегда
15 шагов к триумфу. Твой стиль

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 18
    Гостей: 18
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта