Основні чинники та особливості розвитку культури в Україні

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть: показувати на карті основні місця і території, пов’язані з сучасним розвитком освіти, науки та мистецтва; визначати і характеризувати основні чинники, стан, проблеми та особливості розвитку культурних процесів даного періоду; порівнювати становище культурної сфери за радянських часів та в незалежній Україні.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форма проведення: урок-конференція.

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку

ІІ . Актуалізація опорних знань

Метод «Мозковий штурм»

• Визначте умови, за яких розвивалася українська культура в період незалежності. Згрупуйте їх за позитивними і негативними чинниками, що спостерігалися в ній у цей час.

За результатами відповідей учнів складається таблиця.

Умови розвитку української культури

Позитивні чинники

Негативні чинники

• Створення сприятливих умов для відродження

української культури у зв’язку з проголошенням

незалежності.

• Відновлення історичної пам’яті.

• «Закон про мови в Українській РСР» (1989 р.), де українська мова була проголошена державною і передбачався її всебічний розвиток і функціонування в усіх сферах суспільства.

• Демократизація культури, скасування цензури,

Позбавлення ідеологічного тиску.

• Вільний розвиток усіх художніх стилів і жанрів.

• Можливість збагачення української культури європейськими цінностями і здобутками.

• Р озвиток культури національних меншин.

• Утворення різних благодійнихкультурних фондів

• Залежність

культури від

примх ринку.

• Наслідки русифікації.

• Н едостатнє фінансування.

• Знецінення

духовних

цінностей.

• Поява творів масової низькопробної

культури.

• Комерціалізація

культури

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. У розвитку національної культури в період незалежності відбулися суттєві зрушення. Було ліквідовано всі перепони на шляху розвитку національної культури: скасовано будь-які цензурні заборони, звільнено від ідеологічних штампів, розкріпачено суспільну свідомість. Але незважаючи на складність нових умов існування, українська культура продовжує неухильно розвиватися і має низку вагомих здобутків та результатів.

Робота із схемою

Фактори впливу на українську культуру

 

Завдання

Довести, що, незважаючи на ряд негативних факторів впливу, українська культура періоду незалежності має вагомі здобутки та результати.

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Цей урок можна провести у формі конференції, на якій учні повинні представити свої проекти. На попередньому уроці серед учнів було сформовано п’ять груп по 3–5 осіб, які отримали завдання підготувати проекти за певними темами:

• 1-ша група — «Модернізація національної системи освіти»;

• 2-га група — «Основні тенденції розвитку науки»;

• 3-тя група — «Здобутки української літератури»;

• 4-та група — «Розвиток мистецтва»;

• 5-та група — «Фізична культура, спорт».

Обговорення учнівських проектів

Обговорення учнівських проектів слід провести за запитаннями:

1. Що таке модернізація? Чи притаманні модернізаційні процеси українській освіті періоду незалежності? Доведіть це на фактах.

2. Які проблеми в розвитку освіти виділяють на сьогодні? Які шляхи для їх розв’язання ви могли б запропонувати?

3. Визначте основні тенденції розвитку української науки на сучасному етапі. Які галузі науки є в нас провідними і чому?

4. Н азвіть прізвища сучасних видатних українських учених та їх здобутки.

5. Які проблеми в розвитку науки сьогодні залишаються нерозв’язаними і чому?

6. Схарактеризуйте основні здобутки сучасної літератури.

7. Кого із провідних українських поетів та письменників ви знаєте? Чи ознайомлені з їхньою творчістю?

8. Якою є тематика сучасних літературних творів?

9. Як модернізацій ні процеси в Україні вплинули на розвиток українського мистецтва?

10. Які напрями мистецтва переживають зараз складний період? Чому?

11. Кого із видатних українських композиторів, акторів, художників, співаків ви знаєте? Чи подобається вам їхня творчість? Чому?

12. Чому спорт вважають своєрідною візитною карткою України?

13. Яких українських спортсменів ви знаєте? В яких видах спорту вони уславилися?

14. Як ви ставитесь до проведення «Євро-2012» в Україні?

Матеріали до уроків

Модернізація національної системи освіти

Основою самовідтворення культури є освіта. Наприкінці XX ст. її зміст, форми суттєво відставали від основних тенденцій розвитку цивілізації, недостатньо були зорієнтовані на перспективи цього процесу. Гостра потреба кардинальних змін у сфері освіти зумовила проголошення в 1988 р. «Основних напрямів реформи загальноосвітньої і професійної школи». Нової моделі вітчизняної освіти потребувала поява на політичній карті світу незалежної України.

Ця модель, відповідаючи реаліям посттоталітарного суспільства, мала стати національно зорієнтованою, органічно вписавшись у загальносвітові процеси.

У листопаді 1993 р. Кабінет Міністрів затвердив программу «Освіта» («Україна XXI століття») щодо кардинальної реконструкції всієї системи освіти, яка передбачає:

• децентралізацію управління освітою;

• диференціацію, гуманізацію, індивідуалізацію навчально-виховного процесу;

• безперервність освіти та варіативність навчальних планів і програм;

• переорієнтацію сфери освіти на пріоритетний розвиток особистості й створення для цього відповідних умов у суспільстві;

• деідеологізацію й демократизацію навчального процесу;

• зв’язок освіти з національною історією, культурою і традиціями;

• забезпечення свободи творчості педагогам-новаторам;

• урізноманітнення системи навчальних закладів з метою врахування інтересів і нахилів підростаючого покоління, а також реальних потреб суспільства.

З’явилися заклади нового типу: гімназії, ліцеї, колегіуми, коледжі, навчально-виховних комплексів. З’явилися також і недержавні навчальні заклади. Починається комп’ютерізація освіти.

Поступово приведено у відповідність мови навчання в школах до етнічного складу населення. Якщо в 1991 р. українською мовою навчалося лише 49,3 % школярів, то через десять років — 67,4 %.

Для задоволення мовних потреб представників інших національностей в Україні працюють школи з російською, молдавською, румунською, угорською, кримсько-татарською, польською мовами навчання.

На початку 2000 р. розпочалася нова фаза реформування освіти в Україні. На початку вересня було обнародувано проект «Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи», зміст якої передбачав:

• перехід до 12-річної системи освіти в середній школі;

• зростання в навчальному процесі вміння здобувати інформацію з різних джерел, переробляти й застосовувати її для індивідуального розвитку й самовдосконалення людини;

• посилення практичного й виховного спрямування освіти;

• диференціацію та індивідуалізацію навчання і виховання учнів, створення умов для їх саморозвитку й самовизначення, осмисленого визначення своїх можливостей і життєвих цілей;

• забезпечення безперервності освіти молоді;

• зростання значення в житті загальноосвітньої школи органів громадського самоуправління та колегіального органу управління (педагогічна рада);

• посилення виховної та організаторської функцій вчителя, стимулювання діалогової форми спілкування з учнями, перехід від авторитарної педагогіки до педагогіки особистісно орієнтованої, комунікативної.

Проте у 2010 р., після приходу до влади нового президента В. Януковича, впровадження переходу до 12-річної освіти припинилось і було відновлене 11-річне навчання.

Сьогодні, на жаль, в розвитку освіти залишається нерозв’язаними ряд проблем:

• недостатнє фінансування з боку держави;

• невідповідність матеріальної бази освіти оптимальним нормативам і потребам суспільства;

• низький рівень заробітної плати педагогічних працівників;

• зниження соціального престижу педагогічної діяльності;

Основні тенденції розвитку науки

Складовою духовної культури, формою суспільної свідомості є наука, потенціал якої в Україні порівняно високий. Загальна чисельність наукових кадрів у 1994 р. була вдвічі більшою, ніж у Франції, й становила майже 300 тис. осіб, з яких понад 80 тис. були докторами і кандидатами наук.

Найбільш авторитетним науковим центром є Академія наук України, яка у 1994 р. здобула статус національної. Останнім часом більш ніж у 20 разів зросла кількість прямих угод про співробітництво між зарубіжними та українськими

науковими центрами.

Проте негативні тенденції, які загострилися в останні десятиліття XX ст., визначають становище і на початку XXI ст. До них належать:

• постійне зниження витрат з боку держави на науку. Так, якщо в 1991 р. планові витрати на науку з державного бюджету становили 3,1 % ВВП, то 1995 р. — 0,62 %, а в 1999 р. взагалі лише 0,4 %. У результаті за внутрішніми валовими витратами на одного науковця Україна поступається: Греції — у 8 разів, Туреччині — в 2,5 раза, США та Великобританії — в 50 разів;

• невпинне зниження рівня наукоємності валового внутрішнього продукту України, який є показником динаміки економічних перетворень. Протягом 1991–1999 pp. цей показник знизився у 2,2 раза;

• недостатня матеріальна база, обмежений доступ до новітньої наукової інформації. Відсутність належного фінансунння зумовила відставання українських науково-дослідних установ за оснащеністю засобами автоматизації, науковими приладами, матеріалами, літературою від однопрофільних установ розвинених країн щонайменше на 10–15 років. Вітчизняні науковці оснащені обладнанням та інформацією в 100 разів менше, ніж їхні західні колеги, доступ до найновішої інформації мають лише 1 % фахівців;

• зниження ефективності функціонування наукових установ. Якщо 1990 р. принципово нові технічні рішення на рівні винаходу містила кожна четверта розробка вітчизняних науковців, то в 1994 р. — лише кожна шоста. Питома вага розробок, які за своїми техніко-економічними характеристиками перевищували кращі світові аналоги, порівняно з 6 % 1990 р. знизилася до 4,1 %. Понад 90 % нових технологічних розробок не впроваджують у виробництво.

Фундаментальні дослідження поступаються місцем прикладним, що в перспективі може призвести до значного відставання від інших країн на магістральних наукових напрямах;

• внутрішній і зовнішній «відплив умів». Щороку внаслідок міграції Україна втрачає до 10 тис. дипломованих спеціалістів.

Цей процес призведе до катастрофічних втрат. Адже підготовка спеціаліста з вищою освітою, вченим ступенем та втрачена вигода від його використання становить, за розрахунками фахівців ООН, 300 тис. дол. Якщо ж країну залишать 10–15 % найбільш перспективних молодих спеціалістів, процес деградації науки може стати незворотним. Не менш загрозливим є і внутрішній

«відплив умів». За останні роки понад 20 % науковців перейшли працювати в комерційні структури.

Здобутки української літератури

Суперечливі процеси спостерігаються й у сфері літератури.

 

Українській літературі вже повернено донедавна забуті й заборонені імена. На книжкових полицях з’явилися твори літераторів української діаспори. Це сприяє формуванню в читача цілісного уявлення про українську літературу, повертає українському народові неоціненний для подальшого розвитку художньо-естетичний досвід.

Ознака сучасності — висока політизація суспільства. За цих обставин зростає роль пристрасного слова публіциста. Болючі проблеми сьогодення, зокрема перегляд, переосмислення та переоцінка панівних донедавна поглядів, пошук нових ідеалів та орієнтирів, мовна політика держави, екологічні негаразди тощо, визначають тематику публіцистичних творів найавторитетніших у суспільстві письменників.

Характерними ознаками літературного процесу сьогодення є утвердження світоглядно-естетичного плюралізму; творчий пошук, що виявляє себе в розширенні жанрового і стильового спектра літератури; збереження і творче осмислення традицій; синхроний розвиток та взаємодія традиції, авангарду, модерну та постмодерну; осмислення місця й ролі митця в літературі та суспільному житті.

Життєздатність та перспективу вітчизняної літератури засвідчує поява нової генерації літераторів.

Суттєво впливає на розвиток літературного процесу, на формування наукового потенціалу держави рівень книговидавництва.

У червні 1997 р. було прийнято Закон України «Про видавничу справу», що створив засади для юридичного унормування видавничої діяльності й передбачив державну підтримку видавничої справи, зокрема з питань пільгового оподаткування.

Але цей закон не був юридичним актом прямої дії, тому запровадження пільгового оподаткування у сфері видавництва так і не було прийнято.

Утім, незважаючи на проблеми, українська література має ряд вагомих здобутків. Процеси оновлення суспільства широко охопили й літературну сферу. Письменники звільняються від догматів комуністичної ідеології. Відбувається переоцінка суспільних ідеалів, історичних подій. Сьогодні перше місце посіла публіцистика, яка висвітлює політичні процеси і зміни, що відбуваються в суспільстві.

Доречно відзначити сповнену високого громадянського пафосу творчість І. Драча, Д. Павличка, П. Мовчана, В. Яворівського, І. Дзюби, Р. Лубківського, Р. Іваничука, О. Сизоненка, О. Мусієнка, Ю. Щербака, П. Осадчука та ін. Багато хто з них сьогодні поринув у політику, вони обіймають високі державні, партійні, дипломатичні посади, є народними депутатами, що істотно позначається на їхній активній творчій праці.

Вагомий внесок у відтворення історичної пам’яті та повернення забутих імен діячів культури і мистецтва зробили

Спілка письменників України та її друковані органи: газета «Літературна Україна», часопис «Вітчизна», «Дзвін», «Київ», «Березіль», «Дніпро», «Всесвіт», академічні журнали «Слово і час», «Український історичний журнал», «Народна творчість і етнографія», тижневик «Україна» та щоквартальник «Пам’ятки України».

1992 р. Кабінет Міністрів України затвердив новий склад Комітету з присудження державних премій ім. Т. Шевченка. На відміну від попереднього, куди входили переважно компартійні функціонери, до нього увійшли провідні діячі культури: О. Гончар (голова), Ю. Мушкетик, І. Драч, А. Мокренко та ін.

Першими лауреатами Шевченківської премії незалежної Україні стали в’язень сталінських концтаборів Б. Антоненко-Давидович (посмертно), видатний

письменник-емігрант, автор першого у світі широкомасштабного роману про злочини тоталітаризму «Сад Гетсиманський» І. Багряний (посмертно), дисиденти І. Калинець, Т. Мельничук, а також П. Мовчан, Р. Лубківський, публіцист С. Колесник, літературознавець М. Жулинський та ін.

Розвиток мистецтва

Попри економічні негаразди розвивається й національний театр.

Український театр намагається утвердитися в європейському культурному просторі. Це засвідчують гастролі Національного академічного драматичного театру імені І. Франка в Німеччині, Львівського академічного театру імені М. Заньковецької — у Великобританії, участь вітчизняних театрів у багатьох міжнародних фестивалях. Традиційними стали зарубіжні гастролі колективів Національної опери, театрів опери та балету Дніпропетровська, Донецька, Львова, Одеси, Харкова. Голоси вітчизняних оперних співаків А. Кочерги, В. Лук’янець, В. П’ятнички, А. Шкургана звучать на найпрестижніших сценах Європи. Донецьк став місцем проведення Міжнародного конкурсу артистів балету. На сцені Національної опери упродовж кількох років проводять Міжнародний конкурс артистів балету імені Сержа Лифаря.

1991 р. постановою Кабінету Міністрів України було створено Державний фонд української кінематографії, керівником якого призначено відомого кінорежисера Ю. Іллєнка. Цього ж року у Чернівцях відбувся перший Всеукраїнський кінофестиваль, присвячений пам’яті І. Миколайчука. На ньому демонстрували 20 документальних, науково-популярних та анімаційних фільмів, серед яких «Танго смерті» О. Муравйова, «Кому вгору — кому вниз»

С. Клименка, «Козаки йдуть» С. Омельченка, «Ізгой» В. Савельева.

Головний приз одержав фільм «Голод-33», який створив на студії ім. О. Довженка режисер О. Янчук. Високу оцінку і призи на фестивалі здобули фільми «Українці: Віра» режисера В. Шматолохи (Київнаукфільм), анімаційний «Страшна помста» режисера М. Титова, художника Н. Гузь. Лауреатами фестивалю стали актори Б. Ступка, Є. Германова з Р осії та Й. Поллак з Ізраїлю. Позитивним явищем в українському кінематографі стали багатосерійні фільми за творами класиків української літератури. Це, зокрема, «Сад Гетсиманський» за мотивами творів І. Багряного, «Пастка» — І. Франка, «Царівна» — О. Кобилянської. Схвально було сприйнято українським глядачем показ у 1997 р. багатосерійного телефільму «Роксолана».

1994 р. кіностудія ім. О. Довженка дістала статус Національної.

Належно поціноване українське кіно й на міжнародній арені.

На 36-му кінофестивалі у Сан-Р емо фільмові «Ізгой», створенному за мотивами повісті А. Дімарова, присуджено Гран-прі. Успішно представили своє мистецтво кінематографісти України в 1994 р. на кінофестивалі в угорському місті Дьордь. Це форум молодих митців, на якому було репрезентовано понад 100 фільмів з країн Східної Європи, США, Японії, Австрії. Із 10 призів 4 здобули українські кінострічки: «Кордон на замку» (режисер С. Лисенко), «Хроніка повстання у Варшавському гетто» (режисер Й. Дулевська), «Портрет, пейзаж, натюрморт» (режисер С. Бусовський), «Спілка одноногих» (режисер О. Столяров).

Але останнім часом у сфері кінематографу склалася складна ситуація. Виробництво фільмів скоротилося приблизно в 20 разів, а чисельність кіноустановок — більш ніж удвічі, щорічне відвідування кінотеатрів помітно зменшилося. Поступово зі свідомості громадян нашої республіки зникає поняття «рідне кіно». Український же ринок заповнюють низькопробні закордонні фільми.

Динамічні процеси відбуваються в царині популярної української музики.

Відбуваються пісенні фестивалі — «Червона рута», «Пісенний вернісаж», «Таврійські ігри», «Золоті трембіти» та ін. Нові пісні дарують слухачам і глядачам О. Білозір, С. Ротару, А. Кудлай, П. Зібров, Т. Повалій, І. Білик, О. Пономарьов, Руслана, О. Скрипка, Руслана Лижичко і багато інших. Набули популярності такі молоді виконавці української естрадної пісні, як Н. Могилевська, Ані Лорак, Тіна Кароль, В. Козловський та інші.

Фізична культура, спорт

Спорт став своєрідною візитною карткою України на міжнародній арені. Із моменту проголошення суверенітету Україна виявляла турботу про створення власної системи спортивних інституцій, які б мали представляти український спорт.

 У 1990 р. було утворено Національний Олімпійський комітет, який 1992 р. був визнаний міжнародним Олімпійським комітетом. Україна брала активну участь в усіх Олімпіадах. 1994 р. на XVII зимових Олімпійских іграх в Л іллехаммері українські спортсмени виступали вже як самостійна команда.

Першу золоту олімпійську медаль для незалежної України здобула фігуристка Оксана Баюл. Виступ українських спортсменів на літніх Олімпійських іграх в Атланті заслужено вивів Україну в десятку провідних спортивних держав світу. Багато разів представники українського спорту піднімалися на найвищу сходинку Олімпійського п’єдесталу. Імена наших спортсменів стали відомі в усьому світі. Це, зокрема, борець греко-римського стилю В’ячеслав Олійник,

спортивна гімнастка Лілія Подкопаєва, штангіст Тимур Таймазов, художня гімнастка Катерина Серебрянська, боксер Володимир Кличко, легкоатлетка Інесса Кравець, спортивний гімнаст Рустам Шаріпов, яхтсмени Євген Браславець та Ігор Матвієнко та ін.

Багаторазовий чемпіон світу у стрибках з жердиною, олімпійський чемпіон Сергій Бубка встановив 35 світових рекордів та неодноразово перемагав у світовій серії «Гран-прі»: його, шестиразового чемпіона світу, було удостоєно звання «кращого спортсмена світу».

Форварда Андрія Шевченка, кумира багатьох футбольних фанатів, називають «дияволом зі Сходу», а в Італії навіть видано книжку під такою ж назвою.

Андрій Шевченко (1976 р. н.) — п’ятиразовий чемпіон України, гравець збірної та кращий нападник Ліги чемпіонів кінця 90‑х, кращий гравець Ліги чемпіонів сезону 1998–1999 рр.; кращий бомбардир чемпіонату Італії (Серія А) сезону 1999–2000 рр. (24 голи), 2 місце серед бомбардирів сезону 2000–2001 рр., чемпіон Італії 2004 року.

«Золотою рибкою» називають Яну Клочкову — одинадцятиразову чемпіонку Європи, триразову чемпіонку світу, чотириразову олімпійську чемпіонку (Сідней -2000, Афіни-2004) у плаванні на 200, 400 та 800 метрів, володарку Кубків світу. Яні належить світовий та олімпійський рекорд на дистанції 400 метрів комплексом (4 хв 33,59 с).

Українсь кий шахіст Руслан Пономарьов у свої 14 років став наймолодшим у світі гросмейстером, чемпіоном світу серед юнаків до 18 років. Ще однією гордістю українських шахів є Катерина Лагно, яка у 12 років стала наймолодшим гросмейстером світу серед жінок. Нині її прізвище в чільній десятці жіночого рейтинг-листа ФІДЕ.

Всесвітньої слави зажили відомі українські боксери Володимир і Віталій Клички.За роки професійної кар’єри Віталій Кличко завоював титули інтерконтинентального чемпіона за версією WВО, чемпіона Європи, інтерконтинентального чемпіона за версією WBA, чемпіона світу за версією WBO. За роки професійної кар’єри Володимир Кличко здобув титули інтерконтинентального чемпіона за версією WBC, інтерконтинентального чемпіона за версією, чемпіона Європи, чемпіона світу за версією WBO.

Має багато перемог художня гімнастка Анна Безсонова, легкоатлет Іван Гешко, дуже перспективними є фехтувальники Наталія Конрад і Володимир Лукашенко, які вперше в історії спорту незалежної України здобули золоті медалі чемпіонату світу.

З олімпійськими медалями повертається зі змагань стрілець Микола Мільчев.

Одним з найкращих альпіністів світу є В’ячеслав Терзиул, який зійшов без кисню майже на всі 14 восьмитисячників планети, повторивши рекорд Рейнхольда Месснера. Постійно привозять медалі з міжнародних змагань представники рукопашного бою, скелелази та самбісти (Україна посідає друге місце серед 52 країн, які культивують цей вид спорту).

Розвиваються також в Україні такі національні види спорту, як козацький двобій, бойовий гопак, спас. Вони є втіленням українських бойових традицій і цікавлять здебільшого не байдужу до вітчизняної історії молодь.

Останніми роками українські спортсмени беруть участь і в професійному спорті (О. Баюл, брати Володимир і Віталій Клички та інші).

V. Узагальнення та систематизація знань

Робота з таблицею

Заповнення таблиці здійснюється протягом уроку і перевіряється наприкінці його.

Досягнення і здобу тки українсько ї ку льтури в період незалежності

 

Освіта

Наука

Література

Мистецтво

Спорт

 

 

 

 

 

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Група учнів має підготувати проект «Чорнобильська катастрофа».


Запитання до природи. Кому потрібні Сонце, вода та повітря?
Стервы. кто они?!
Заходить у гості щедра осінь
Как избавиться от обиженного мужчины
Мифы о женской мастурбации
Чи зобов'язаний я батькам?

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 9
    Гостей: 9
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта