Польща, Чехословаччина, Угорщина у 20-х рр. ХХ ст.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• характеризувати особливості соціально-економічного та політичного розвитку нових незалежних європейських держав: Польща, Чехословаччина, Угорщина;

• хронологічно співвідносити події та явища теми.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття і терміни: «Регентська рада», «режим санації», «пацифікації», «судетська проблема», «група "Град”», «Революційна урядова рада», «хортизм».

Хід уроку

І. Організаційна частина уроку

ІІ . Актуалізація опорних знань

Робота з картою

Використовуючи карту історичного атласа, виконайте завдання.

1. Назвіть держави, що утворилися після розпаду Австро-Угорської імперії. Які міжнародні угоди передбачали розподіл її територій?

2. Які польські землі залишилися у складі Німеччини?

3. Які території відійшли до Польщі за Версальським мирним договором?

4. Які території отримала Румунія після Першої світової війни?

5. Які території втратила Болгарія за Нейїським договором? До складу яких держав одійшли ці території?

6. На підставі якої міжнародної угоди та які саме українські землі було передано Чехословаччині?

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. Польща, Чехословаччина та Угорщина здобули незалежність після Першої світової війни внаслідок розпаду Австро-Угорської та Російської імперій.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Робота в групах

Учні об’єднуються в 3 групи, кожна з яких працює над документом, аналізуючи його за наведеними запитаннями. На роботу відводиться 5 хв., після чого групи презентують свої відповіді. Після закінчення доповіді усіх трьох груп клас за допомогою вчителя підбиває підсумки.

Відновлення незалежності Польщі

1-а група

…Революції в Росії, Австро-Угорщині, Німеччині створили сприятливі умови для відновлення незалежності країни. За умов краху австро-німецької окупації в ніч проти 7 листопада 1918 р. представники лівих партій — Польської соціалістичної партії (ППС), галицької соціал-демократії та Партії людової (селянської) — створили в Любліні незалежний від окупантів уряд, що його очолив депутат австрійського рейхсрату, лідер галицької соціал-демократії Ігнаций Дашинський. Цей уряд проголосив Польщу народною республікою, обіцяв передати на розгляд Установчих зборів низку демократичних реформ, але проіснував недовго.

10 листопада до Варшави повернувся, звільнившись із в’язниці в Магдебурзі (Німеччина), Юзеф Пілсудський, в якому представники польського капіталу і правих партій вбачали людину, здатну відродити польську державність…

Створена окупантами у Варшаві Регентська рада 11 листопада 1918 р. передала Пілсудському владу з «метою збереження порядку в країні». На вимогу Пілсудського уряд Дашинського пішов у відставку, натомість було створено новий на чолі з правим соціалістом Є. Морачевським, що був повністю підлеглий Пілсудському, проголошеному «начальником» держави…

Запитання до документа

1. Які події сприяли відновленню незалежності Польщі?

2. Які політичні сили створили незалежний від окупантів уряд на території Польщі?

3. Хто очолив цей уряд?

4. Яка доля спіткала новостворений уряд?

5. Які сили підтримували Юзефа Пілсудського?

6. Яке звання отримав Юзеф Пілсудський у новоствореній державі?

Режим «санації» («оздоровлення»)

У ч и т е л ь. У березні 1921 р. після тривалих дискусій сейм прийняв Конституцію Польської Республіки, що мала демократичний характер.

Пілсудський, невдоволений тим, що конституція обмежувала повноваження керівника держави, відмовився балотуватися на посаду президента. Більшістю голосів президентом було обрано підтриманого лівими партіями й партіями національних меншин професора Г. Нарутовича. Але через тиждень після виборів його вбили.

Новим президентом обрали С. Войцехівського, замолоду пов’язаного з ППС.

Економічне становище Польщі характеризувалося значним зростанням цін і знеціненням польської валюти. Інфляція призвела до падіння реальної заробітної платні, розгулу спекуляції. Пілсудський демонстративно пішов з посади начальника Генерального штабу, але він виношував плани повернення до влади.

12 травня 1926 р. війська, якими командували віддані Пілсудському генерали та офіцери (багато хто з них у роки світової війни служив під його керівництвом у легіонах), розпочали похід на Варшаву. У вуличних боях вони відрізали столицю від західних воєводств, де уряд мав великі сили. Проти уряду виступив робітничий клас. 14 травня страйк залізничників перетворився на загальний.

Комуністи, які вважали тодішній уряд фашистським, підтримали Пілсудського.

Як Пілсудський, так і уряд не мали бажання перетворювати конфлікт на громадянську війну, побоюючись, що це може призвести до виступу народних мас із революційними гаслами. 14 травня президент Войцехівський та уряд Вітоса склали повноваження.

Польська партія соціалістів закликала припинити загальний страйк. Керівником нового уряду за вказівкою Пілсудського було призначено професора К. Бартеля. Сам же Пілсудський абсолютною більшістю голосів депутатів сейму і сенату був обраний президентом, але демонстративно відмовився прийняти цей вибір, обійнявши посади військового міністра й головного інспектора армії.

На вимогу Пілсудського президентом став професор Львівського політехнічного інституту Ігнаций Мосцицький.

Успіх перевороту був зумовлений масовою підтримкою офіцерства, робітників, лівих сил. Вельми невизначене гасло «санації» («оздоровлення»), проголошене Пілсудським, його минуле соціаліста давали підстави сподіватися на те, що прихід до влади останнього призведе до повного оздоровлення політичного й економічного життя. ППС висунула гасло: «Демократія з Пілсудським. Пілсудський з демократією». Проте Пілсудський, здобувши перемогу за підтримки лівих сил, не мав наміру боротися за їх підтримку й надалі.

Прийшовши до влади, він наголосив, що не належить до жодної партії, яка стоїть над класами і партіями. Він не приховував своєї зневаги до парламентської демократії та, зберігши парламент, суттєво обмежив його можливості контролювати діяльність уряду. Фактично він здійснював контроль за внутрішньою й зовнішньою політикою держави. Недарма його називали «начальником держави».

Прихід Пілсудського до влади збігся з частковою стабілізацією польської економіки. Цього вдалось досягти не в останню чергу за допомогою іноземного капіталу. Польща 1927 р. отримала великі позики від англійських та американських банкірів. У польських підприємствах і банках значно зросла частка іноземного капіталу: в 1928 р. вона становила 33 % від загального капіталу акціонерних компаній у Польщі. У 1926–1929 рр. було створено 105 нових картелів. Підвищення рівня промислового виробництва призвело до відчутного скорочення безробіття, сприяло послабленню соціальних конфліктів. Проте репресії санаційного режиму проти лівих сил, вбивство декількох супротивників Пілсудського спричинили невдоволення в країні. Напередодні виборів до сейму й сенату, призначених на березень 1928 р., Пілсудський створив Безпартійний блок співробітництва з урядовців. Його підтримали і магнати польського капіталу, і католицька церква. Це було спроба об’єднати прибічників навколо свого «вождя», «начальника» на основі соціальної солідарності всього народу. Проте Безпартійний блок отримав 25 % голосів виборців до сейму і 31,7 % до сенату. Ліві партії здобули таку саму кількість голосів. Новий парламент виявився неспроможним у боротьбі проти уряду і змушений був надати йому можливість здійснювати політику, визначену Пілсудським. Проте вже 1926 р. у Польщі почали з’являтися перші ознаки кризи, яка тяжко вразила економіку 1928 р.

Утворення Чехословаччини

2-а група

До 1918 р. Чеські землі та Словаччина входили до складу багатонаціональної Австро-Угорської монархії, в якій панувала династія Габсбургів. Упродовж декількох століть чехи і словаки не мали національної самостійності й перебували під чужоземним гнітом…

Перша світова війна спричинила в Чеських землях і Словаччині активний антивоєнний рух і посилення боротьби проти імперії…

Всередині країни посилився саботаж, почастішали страйки, зріс опір австрійським чиновникам. У перебігу війни серед чеської та словацької буржуазії сформувалося два крила. Певна її частина… орієнтувалася на перемогу німецько-австрійського блоку.

Інша частина, на чолі якої стояли

Т. Масарик і Е. Бенеш, прагнучи суверенітету й незалежності, орієнтувалася на перемогу країн Антанти. Саме ці патріотичні сили очолили національно-визвольний рух у Чехії та Словаччині. Першим його великим проявом став загальний страйк у січні 1918 р. У Чехії він проходив під гаслами «Право націй на самовизначення!», «Національна та державна самостійність Чехословаччини!»

У липні 1918 р. усі чеські політичні партії створили Національний комітет, пов’язаний з Чехословацькою національною радою в Парижі, що його очолив знаний політичний діяч Томаш Масарик.

28 жовтня 1918 р., коли стало відомо, що австро-угорський уряд погодився прийняти запропоновані президентом Вільсоном умови миру, Національний комітет проголосив створення Чехословацької держави.

30 жовтня Словацька національна рада заявила про відокремлення Словаччини від Угорщини та приєднання її до Чеських земель… 14 листопада 1918 р. Національні збори, що сформувалися через розширення складу Національного комітету, проголосили Чехословаччину республікою та обрали президентом Томаша Масарика.

Запитання

1. Що стало поштовхом для чеського і словацького народів у досягненні незалежності?

2. Яке питання спричинило розкол у середовищі чеської та словацької буржуазії у перебігу війни?

3. Хто очолив національно-визвольний рух у Чехії та Словаччині?

4. Назвіть основні події національно-визвольної боротьби, що призвели до створення Чехословацької республіки.

5. Хто очолив новостворену державу?

У ч и т е л ь. Остаточно кордони Чехословаччини було визначено в 1919–1920 рр. Версальським, Сен-Жерменським і Тріанонським мирними договорами. До складу Чехословацької держави увійшли Чехія, Моравія, частина Сілезії, Словаччина і Закарпатська Україна. Територія Чехо-Словаччини становила 140 тис. км2. населення — близько 13,6 млн осіб. Серед них: чехів — майже 7 млн, німців — 3 млн, словаків — 2 млн, угорців — 750 тис., українців — 450 тис., поляків — 100 тис. До складу Чехословаччини в січні 1919 р., всупереч рішенню Народного з’їзду Закарпаття про возз’єднання з радянською Україною, ввійшла Закарпатська Україна. Чехословацький уряд не виконав своїх зобов’язань щодо забезпечення автономії Підкарпатської Русі, тобто Закарпаття, хоча корінне населення тут не відчувало такої сильної національної

дискримінації, як у Румунії та Польщі. З усіх новостворених держав Східної Європи Чехословаччина була найбільш демократичною, але це не означало, що відносини між центральним урядом і населенням Закарпаття були безконфліктними. Питання про автономію завжди призводило до зростання напруженості між Прагою та її східними провінціями.

Завдання учням

1. Знайдіть на карті ті частини країни, про які йшлося.

2. Виписати національний склад Чехо-Словаччини у порядку зменшення.

3. Яким було становище українського населення Підкарпатської Русі?

Робота зі схемою

Учитель розповідає про державний лад Чехословаччини за Конституцією 1920 р. Під час розповіді вчителя учні складають схему.

 

Конституція 1920 р.

20 лютого 1920 р. Національні збори прийняли Конституцію Чехословацької Республіки, що декларувала основні демократичні свободи. Президент, якого обирали Національні збори терміном на 7 років, наділявся великими повноваженнями, здійснюючи разом з урядом виконавчу владу. Законодавча влада належала законодавчим Національним зборам. Прийняттям конституції завершилося створення Чехословацької Республіки.

Формально всі нації користувались однаковими правами, але включення до конституції положення про «єдину чехословацьку націю» означало, що національна самобутність словаків не бралася до уваги. Суперечності в різноманітних сферах життя між чехами і словаками, то явні, то приховані, мали місце протягом усього існування Чехословацької Республіки та були розв’язані на початку 90-х рр. XX ст. шляхом створення двох самостійних держав — Чехії та Словаччини.

На міжнародній арені Чехословаччина орієнтувалася на Францію, а в 1920–1921 рр. разом із Румунією та Югославією створила Малу Антанту, що виявилася важливою ланкою системи військовополітичних союзів під егідою Франції.

Запитання

1. Охарактеризуйте державний лад, який був встановлений у Чехословаччині за Конституцією 1920 р.?

2. За Конституцією Чехословаччина була проголошена унітарною державою. До яких проблем у майбутньому могло призвести це положення?

У ч и т е л ь. Чехословаччина, успадкувавши 4/5 промислового потенціалу імперії Габсбургів, стала однією з найбільш розвинених в економічному плані країн Центральної та Південно-Східної Європи. Важливе значення для неї мало завоювання зовнішніх ринків, боротьба проти конкуренції промислово розвинених держав. Наприкінці 1923 р. економіка країни вийшла з повоєнної економічної кризи. Чеські підприємці зуміли завоювати чимало ринків, особливо в Центральній Європі, де раніше провідні позиції належали німецьким та австрійським фірмам.

Чеські корпорації підпорядкували собі економіку Словаччини та Закарпатської України, перетворивши їх на аграрно-сировинні придатки економічно розвинених чеських земель. У багатьох чехословацьких концернах сильні позиції мали англійські, французькі та бельгійські капіталісти.

Промислове виробництво Чехословаччини неухильно зростало і в 1927–1929 рр. перевищило довоєнний рівень на 20 %. Чехо-Словаччина за вивозом взуття, бавовняних тканин посіла друге місце серед європейських країн, а за експортом цукру — перше.

У розв’язанні політичних питань велику роль відігравала «группа Града», що дістала свою назву від резиденції президента у Празі. Президент Чехословаччини Т. Масарик був досвідченим політиком, мав великий авторитет у країні, підтримував тісні зв’язки з банками, корпораціями як у себе в країні, так і за кордоном. З Масариком тісно співпрацював один з ідеологів національно-соціалістичної партії, який в усіх урядах обіймав посаду міністра закордонних справ, — Е. Бенеш. «Град» впливав на розв’язання найважливіших питань внутрішньої та зовнішньої політики через «п’ятірку» — лідерів чеських партій, включно з соціал-демократією, хоча між ними виникали розбіжності й конфлікти через прагнення «п’ятірки» бути незалежною від «Града».

Угорщина

3-я група

 Угорщина як важлива частина Австро-Угорщини брала активну участь у Першій світовій війні. Але глибока криза, що охопила країну в останній рік війни, призвела… до піднесення антивоєнного руху. Вагому роль у цьому русі відігравав угорський граф М. Карої, який у роки війни створив Партію незалежності. Угорці вимагали негайного укладення сепаратного миру, розриву з Німеччиною, проголошення незалежної Угорщини в її історичних кордонах.

За ініціативою Карої було утворено Національну раду, до якої ввійшли партія незалежності та Соціал-демократична партія Угорщини (СДПУ). 26 жовтня Національна рада виступила з маніфестом до народу, в якому було викладено програму соціально-політичних змін і реформи, проголошувалася рівноправність усіх націй у рамках єдиної та неподільної Угорщини.

Однак уряд відмовився розпочати реформи.

У ніч проти 31 жовтня 1918 р. в Австро-Угорщині почалася революція. У ній взяли участь широкі народні маси. На хвилі революційного піднесення Карої за участі соціал-демократів сформував коаліційний уряд, який заявив про проведення реформ. 13 листопада М. Карої виступив із програмою уряду з цього питання, а 16 листопада Національна рада проголосила Угорщину республікою.

Поряд із владними структурами після революції створювалися громадсько-політичні органи, які контролювали роботу фабрик, заводів, конфісковували поміщицькі землі або навіть брали владу до своїх рук. Ці органи називалися радами.

Основним досягненням національної революції 1918 р. було повалення монархії Габсбургів та відокремлення Угорщини від Австрії, що започаткувало створення незалежної держави.

Запитання

1. Що стало поштовхом для угорців у досягненні незалежності?

2. Які сили очолили угорський народ в антивоєнному русі?

3. Назвіть основні події національної революції, що призвели до створення Угорської республіки.

4. Що стало основним досягненням національної революції 1918 р.?

У ч и т е л ь. Ситуація в країні погіршилася, коли країни Антанти в березні 1919 р. висунули Угорщині ультиматум, зажадавши передачі майже 2/3 її території сусіднім державам: Румунії, Чехо-Словаччині та майбутній Югославії. Уряд Карої виявився неспроможним дати відсіч цим територіальним зазіханням і пішов у відставку. Новий уряд було запропоновано сформувати соціал- демократам. Проте їх лідери вирішили домовитись про спільні дії з комуністами. Вони уклали угоду та об’єдналися в єдину Соціалістичну партію Угорщини.

На основі цієї угоди в ніч проти 21 березня 1919 р. було сформовано Революційну урядову раду, до якої перейшла вся влада в країні, проголошеній Угорською радянською республікою (УРР). Головою уряду було обрано соціал-демократа Шандора Гарбая. Бела Кун став його заступником і комісаром іноземних справ. Угорські революціонери намагалися створити «збройний союз» із радянською Росією.

Першими кроками уряду стали створення Червоної армії, націоналізація промислових підприємств, банків, транспорт, земельних володінь, що перевищували 57 га введення монопольного права держави на зовнішню торгівлю. Влітку 1919 р. на з’їзді рад було прийнято нову конституцію, за якою вся влада переходила до рад.

Політика революційного уряду наразилася на опір заможних верств населення, а спроба створити колективні сільськогосподарські товариства викликала гостре невдоволення селянства. Міське населення аж ніяк не влаштовувала націоналізація дрібних підприємств. Отже, соціальна база нової влади звузилася, її підтримувала незначна меншість населення.

Основну силу опору революційному урядові становила Національна армія, сформована за допомогою країн Антанти адміралом флоту М. Горті з офіцерів та унтер-офіцерів колишньої угорської армії.

У перші тижні існування УРР ситуація в країні різко погіршилася. Південь Угорщини окупувала Франція, румунські війська захопили Трансільванію, північні райони зайняли чехо-словаки.

У травні новостворена Червона армія розбила чехо-словацьку армію і вступила на територію Словаччини та Закарпатської України. Внаслідок таких дій виникла Словацька радянська республіка.

Проте на вимогу голови Паризької мирної конференції Клемансо угорські війська в червні було виведено зі Словаччини. За це Угорщині пообіцяли евакуювати румунські війська з Трансільванії, але Паризька конференція вирішила передати Трансільванію Румунії, тому війська останньої залишилися там.

Тоді угорська Червона армія 20 липня 1919 р. перейшла в наступ з метою відкинути румунські війська, але успіху не досягла. Румунські війська перейшли в контрнаступ. Безперервні бойові дії як проти внутрішніх, так і проти зовнішніх ворогів призвели до повного виснаження комуністичного режиму Угорщини. Уряд вступив у переговори з країнами Антанти про припинення війни і 1 серпня 1919 р. пішов у відставку. Проіснувавши 133 дні, комуністична диктатура в Угорщині впала.

Запитання

1. Що було спільного в політиці радянських урядів Угорщини та Росії?

2. Чому Угорська радянська республіка зазнала поразки?

У ч и т е л ь. Новий уряд було сформовано з профспілкових і соціал демократичних лідерів. Він ліквідував революційні трибунали, відновив поліцію й суди. 4 серпня частини румунської армії увійшли до Будапешта й роззброїли Червону армію. Почалися арешти більшовицьких активістів. 16 листопада, після виведення румунських військ, у місто вступила угорська національна армія М. Хорті, єдина на той час реальна, загальнонаціональна сила, здатна підтримувати порядок. Попереду військ на білому коні їхав адмірал М. Хорті, який фактично встановив у країні свою диктатуру.

Міклош Хорті фон Надьбаня (1868–1957) — військовий правитель Угорщини в 1920–1944 рр. Контр-адмірал. Народився у м. Кендереш. Закінчив військово-морську академію. У 1886–1918 рр. служив у військово-морському флоті Австро-Угорщини. У 1918 р. — головнокомандувач австро-угорського флоту. У період комуністичного режиму в Угорщині був військовим міністром еміграційного уряду, що облаштувався в Середі, а потім головнокомандувачем національної армії. Після падіння УРР обраний до парламенту, 11 березня 1920 р. проголошений регентом (правителем) Угорщини.

Після 1933 р. встановив тісні зв’язки з нацистською Німеччиною.

У жовтні 1944 р. виїхав до Німеччини, а потім до кінця життя перебував в еміграції в Портуґалії.

У січні 1920 р. в країні було проведено вибори до Національних зборів, які розпочали свою роботу 16 лютого 1920 р. Національні збори анулювали австро-угорську угоду 1867 р. та акти двох респу- блік 1918–1919 рр. і винесли рішення про відновлення в країні монархії. Проти такого рішення категорично виступили країни Антанти і сусіди Угорщини (Чехо-Словаччина, Румунія, Королівство сербів, хорватів і словенців). М. Хорті скористався з такого становища і 1 березня 1920 р. домігся проголошення себе регентом із широкими повноваженнями. Він отримав право в екстремальних випадках розпускати Національні збори, зберіг за собою посаду голови командувача армії, проте головними його функціями були представництво країни на міжнародній арені, призначення та прийом послів.

У червні 1920 р. Угорщина підписала Тріанонський мирний договір, згідно з яким вона втрачала 2/3 території і половину населення. На неї було покладено обов’язок зі сплати репарацій. Чисельність збройних сил обмежувалася 35 тис. вояків.

У 1921 р. прихильники монархії двічі намагалися вчинити заколот з метою повернути престол Карлу IV Габсбургу, доки Національні збори 3 листопада 1921 р. не прийняли закон, що позбавляв його цього права. Отож у 1921 р. в Угорщині було встановлено авторитарний режим Хорті. Майже нічим не обмежена влада глави держави поєднувалась зі збереженням парламенту і деяких елементів парламентської демократії — загального виборчого права, опозиційних, у тому числі соціал-демократичної, партій. Хортисти не спромоглися створити власної масової фашистської партії. Не маючи масової соціальної опори, гортизм спирався на систему легальних і таємних союзів і товариств, таких як «Союз угорців, що пробуджуються» та ін. Їхнім керівним центром був «Союз Етелкез», або «Екса», яким керувала «Рада семи вождів». Хорті вважався «невидимим главою союзу» і контролював діяльність усіх цих організацій.

Економічне становище Угорщини стабілізувалося лише в 1924–1926 рр. за допомогою позик, що надійшли від США, Великої Британії та Франції. Виникали нові галузі виробництва, але економіка країни залишалась переважно аграрно-індустріальною. Було проведено часткову аграрну реформу.

На міжнародній арені Угорщина прагнула до перегляду Тріанонського договору і зменшення репарацій. З 1927 р. Угорщина зблизилася з Італією.

Запитання

1. Назвіть спільні ознаки між авторитарним режимом М. Хорті в Угорщині та фашистським режимом Б. Муссоліні в Італії?

2. Поміркуйте, чому Угорщина почала прагнути зближення з Італією.

У ч и т е л ь. Незважаючи на прагнення Польщі та Чехословаччини відновити своє право на самостійний розвиток, самі вони не визнавали цього права за іншими народами.

Робота з таблицею

Слухаючи розповідь учителя, учні складають таблицю «Особливості політичного та економічного розвитку Польщі, Чехословаччини та Угорщини».

 

Польща

Чехословаччина

Угорщина

Політичне життя

Визначення західних кордонів на Паризькій мирній конференції (Познань, частина Примор’я, Данцизький коридор, частина Сілезії). 1920 р. — у м. Спа було визначено східні кордони Польщі — «лінію Керзона». 1923 р. — Рада послів Антанти визнала суверенітет Польщі над Схід ною Галичиною. За результатами Ризького миру 1921 р. між радянською Росією і Польщею Західна Україна і Західна Білорусь увійшли до складу Польщі (внаслідок польсько- більшовицької війни 1920 р.). 1921 р. сейм прийняв Конституцію, що мала демократичний характер і обмежувала по- вноваження глави держави; прези- дентом обрано С. Войцехівського. Через економічні проблеми в країні 14 травня 1926 р. президент склав повноваження. Пілсудський зрікся президентства, обійнявши посади військового міні- стра й головного інспектора армії. Президентом став професор Львівського політехнічного інституту Ігнацій Мосцицький

20 лютого 1920 р. — прийнято Конституцію, яка декла- рувала основні демократичні сво- боди. Президент (Томаш Масарик) обирався на 7 років і наділявся великими повноваженнями. Президент разом з урядом здійснював виконавчу вла- ду, законодавча влада належала Національним зборам. Формально усі нації користувались рівними правами, але положення в Конституції про «єдину чехосло- вацьку націю» означало, що не бралась до уваги національна само- бутність словаків. Підтримка багато- партійності. Створення сприят- ливих умов для утворення урядових коаліцій різних партій

1918 р. — запрова- джено загальне виборче право; проголошено свободу зібрань і со- юзів, політичних організацій, утворення та рівноправність націй. Листопад 1918 р. — створення Комуністичної партії, яку очолив Бела Кун. Комуністи дестабі- лізували ситуацію в країні, закликали народ до рево- люції. 19 березня 1919 р. — ультиматум країн Антанти про передачу майже 2/3 території сусіднім з Угорщиною державам. Уряд Карої подав у відставку. 21 березня 1919 р. соціал-демократи уклали угоду з комуністами, утво ривши об’єднану Соціалістичну пар- тію Угорщини (СПУ), яка перебрала на себе владу в країні. Створено новий уряд — Революційну урядову раду. Скасовано чини та звання. Створено Червону армію та Червону охорону. Відокремлено церкву від держави. Ліквідовані суди, створювалися ре- волюційні трибу- нали. 1 серпня 1919 р. — комуністична диктатура впала, було встановлено авторитарний режим М. Горті (Хорті)

Економіч- не життя

У 1920-х рр. економічне становище характеризувалося зростанням цін, падінням вартості польської валюти, зниженням реальної заробітної платні, розгулом спекуляції. 1927 р. — Польща отримала великі позики від англій- ських та амери- канських банкірів. Зросла частка іно- земного капіталу (у 1928 р. вона ста- новила 33 % за- гального капіталу акціонерних ком- паній у Польщі). У 1926–1929 рр. було створено 105 нових картелів. Підвищився рівень промислового виробництва. Скорочення безробіття та послаблення соціальних конфліктів

Успадкувала 4/5 промислового потенціалу імперії Габсбургів. Стала однією з найбільш розвинених в еко- номічному плані країн Центральної та Південно- Східної Європи. Запроваджено 8-годинний робочий день. Передбачалася допомога з безробіття і було розширено медичне страхування. Розпочалася аграрна реформа (вста- новлено межі земельного володіння до 250 га або 150 га ріллі). Установлено моно- полію на деякі предмети виробництва, яка контролювалася систе- мою ліцензій. Стабілізація грошової одиниці — крони. Військова промисловість і залізничний транспорт взято під контроль держави. Створено сприят- ливі умови для розвитку середньо- го класу та зайняття провідних позицій в економіці чеськими підприємцями. Залучення іноземних інвестицій(1/3 акцій промислових і торгівельних підприємств належала іноземцям). 1923 р. — економіка країни вийшла з повоєнної економічної кризи

У 1918 р. було запроваджено 8-годинний робочий день та планувалося провести аграрну реформу Дуже швидко ситуація погіршилась — закрилося багато промислових підприємств, зросло безробіття, ціни, тривала інфляція, не проводилися соціальні ре- форми. Із приходом СПУ до влади було по- новлено 8-годинний робочий день, підвищено заробітну плату, скасовано поміщицьке земле- володіння, запро- ваджено загальне страхування від нещасних випадків, проводилася примусова рекві- зиція майна у заможних громадян. 1924–1926 рр. — надходження позик від США, Ве- ликої Британії, Франції дало можливість стабілізувати економічну ситуацію в країні 

V. Узагальнення та систематизація знань

Робота з таблицею

Використовуючи карту, заповніть таблицю «Територіальні зміни в Польщі, Чехословаччині та Угорщині у повоєнні роки».

Країна

За яким договором

Отримані території

Втрачені території

 

 

 

 

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника.


Лікарські рослини в житті людини та їх застосування
Правильный цвет карандаша
Делаем глазки красивее!
«Я і мій телевізор» (за В. Кавою). В. Сухомлинський «Як Микола став хоробрим»
Освіта як складова життєвого успіху
Закріплення ділення багатоцифрових чисел на одноцифрове

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 2
    Гостей: 2
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта