Від реалізму — до імпресіонізму. Еволюція художньої свідомості М. Коцюбинського
Мета: допомогти учням усвідомити еволюцію творчості письменника від стилю розповідного реалістичного до метафоричного, імпресіоністичного; дати поняття про імпресіонізм у літературі й образотворчому мистецтві, про психологічну новелу; визначити проблематику новели, особливості її композиції, розкрити символічні образи й образотворчі засоби; розвивати образне мислення, уміння сприймати художній текст у його єдності з життям.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: таблиці «Intermezzo», «Новела», картини художників-імпресіоністів, запис Четвертої симфонії Бетховена (друга частина, адажіо); Концерт № 6 Вівальді для скрипки з оркестром, уривок з поезії І. Франка «Лісова ідилія».

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотиваційний етап

1. З’ясування емоційної готовності до уроку

2. Актуалізація опорних знань і власного досвіду

Усні роздуми «Я не агаву змалював, а своє життя».

3. Читання напам’ять заздалегідь підготовленим учнем початку казки «Хо» (на тлі запису лісових звуків)

4. Слово вчителя

Щойно завдяки неповторному майстрові слова Михайлові Коцюбинському ми побували у вранішньому лісі, «побачили» переливи природних світлотіней, почули «голосне щебетання» птаства. Це засвідчує надзвичайну поетичність художнього письма М. Коцюбинського. У його творах, зовнішнє життя, тобто події, часто поступаються внутрішньому — життю душі й серця. Саме це буде предметом нашої розмови на сьогоднішньому уроці.

· Чи можна самотність уважати ліками душі?

· Які методи використовуєте ви, коли хочете зняти напругу, скинути втому?

· Сьогодні ми пересвідчимося ще й у тому, як може впливати природа на стан людини.

ІІІ. Оголошення теми уроку, цілевизначення

IV. Опрацювання навчального матеріалу

1. Виступ учня

Звучить доповідь про результати дослідження художнього стилю письменника (випереджальне завдання на основі досвіду попереднього уроку).

Стиль М. Коцюбинського досліджувало багато знавців літератури. Він відрізняється від художніх почерків багатьох письменників. Митець керується власною інтуїцією, сутність буття осягає за допомогою уяви й тих відчуттів, що перебувають поза сферами раціонального, зосереджується на індивідуальності, її внутрішньому світові. Об’єктом зображення стає не світ, а суб’єктивні враження від нього.

Цікавим є літературознавчі міркування сучасного відомого письменника Валерія Шевчука, який простежує рух творчості Михайла Коцюбинського від «етнографічно-реалістичного письма» до «письма метафоричного, імпресіоністичного і психологічного».

У реалістичній манері написані оповідання «Харитя», «Ялинка», «П’ятизлотник», «Для загального добра», «Дорогою ціною». Але вже в змісті цих творів є тонке проникнення в психологію героя, рельєфні малюнки природи, її одухотворення, хоч стиль нагадує

оповідну манеру І. Нечуя-Левицького і плавну течію мови Панаса Мирного.

Валерій Шевчук пише, що докорінно змінилася манера письма М. Коцюбинського в 1900–1902 рр., коли, за визначенням академіка Єфремова, письменник знаходить сам себе і стає тим незрівнянним Коцюбинським, яким ми його знаємо, тобто утверджує свій «сонячний імпресіонізм».

2. Слово вчителя

Терміни «реалізм», «етнографія», «романтизм» вам відомі. «Intermezzo» — слово пейзажне. Походить воно від французького impression — враження. Імпресіонізм як митецький напрям виник у французькому живописі в ХІХ — на початку ХХ ст. і був характерний тим, що відтворював не саму дійсність, а те, як вона впливає на людину, її емоції, душевний стан.

Тобто імпресіоністам було важливо простежити, як людська душа відгукається на добро і зло, красу і потворність, на будь-які події.

Риси (ознаки) імпресіонізму (пояснення за таблицею, запис у зошиті).

Риси імпресіонізму

· Психологізм у змалюванні персонажів;

· прагнення відтворити найтонші зміни в настроях, схопити миттєві враження;

· особливий лаконізм прози;

· ритмічність;

· багатство відтінків у змалюванні дійсності;

· збільшена увага до кольорів і звуків, до яскравих деталей;

· одночасна відмова від великих соціальних проблем.

Основне завдання — витончене відтворення суб’єктивних вражень, мінливих відчуттів і переживань без заглиблення в їх суть.

Представники в малярстві — К. Моне (назва «імпресіонізм» утвердилася після появи картини К. Моне «Імпресія. Схід сонця» в 1873 р.), К. Піссарро, О. Бенуар; український художник М. Бурачек, картина «Овини».

Представники в літературі — брати Конкури, К. Гамсун, А. Чехов, І. Бунін.

В українській літературі імпресіоністичне письмо властиве творам В. Стефаника, М. Коцюбинського, О. Кобилянської, Г. Косинки.

(Учитель демонструє кілька картин вищеназваних художників.)

3. Літературне дослідження

Зачитати початок новели «Лялечка». Знайти виразні ознаки імпресіоністичного письма.

4. Підсумок відповідей учителем

Така зав’язка в новелі «Лялечка» дала привід І. Франкові сказати про М. Коцюбинського, що це «наскрізь новочасний письменник»,— у глибокому проникненні в природу і через неї передачі людських почуттів. І. Франко писав про «нову генерацію»

письменників, до яких належав М. Коцюбинський: «Вони, так сказати, відразу засідають у душі своїх героїв і нею, мов магічною лампою, освічують усе окруження». Отже, йшлося про новий стиль — імпресіонізм і новий жанр — психологічну новелу.

Однак не слід уявляти собі, що письменник вирішує писати в тому чи іншому стилі, як писати — йому підказує серце.

Митець поєднує елементи різних стилів і при цьому залишається самим собою. Ми помічаємо риси стилю тільки при художньому аналізі. Читаючи твір, ми насолоджуємося його красою.

5. Робота над новелою «Intermezzo»

· Яке враження справила на вас новела?

· Який твір називаємо новелою? Які її ознаки?

Новела — невеликий розповідний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним закінченням.

Ознаки:

· глибокий психологізм;

· лаконізм;

· несподівана кінцівка.

Проблемне запитання. На початку твору дано перелік незвичайних дійових осіб. Можливо, за жанром це драматичний твір?

Доведіть свою думку.

· Яке ж значення має перелік дійових осіб? (Алегоричні дійові особи несуть важливе смислове навантаження, дають змогу глибше зрозуміти автора, ідейний пафос твору.)

Повідомлення учнів про життєву основу новели «Intermezzo»

1-ше повідомлення. Новела «Intermezzo» написана М. Коцюбинським у 1908 році. Це був час реакції — жорстоких розправ російського самодержавства з революціонерами та бунтівниками. Тюремне переповнення вчорашніми правдошукачами, поліція й жандарми чинили розправи — вішали, стріляли, били. М. Коцюбинський у листі до М. Чернявського пише: «Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи все те на власні очі, і який це

вплив мало на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було: не можу ані спати, ані їсти. Ледве пишу до Вас» (18 листопада 1905 р.).

На утриманні М. Коцюбинського була сім’я. Позичку, яку він узяв у банку для придбання садиби в Чернігові, так і не зміг сплатити до кінця свого життя. Матеріальна скрута примушує його багато писати. Але цього не вистачає. Так, наприклад, за перший том оповідань у 1903 році йому заплатили 200 крб. А в той же час А. Чехов, який у російській літературі відігравав таку саму роль, продав свої твори видавцеві за 7500 крб. Навіть російські перекладачі творів М. Коцюбинського одержували набагато більше, ніж він. Письменник не раз з іронією згадує про це, зокрема в листі до В. Гнатюка: «Треба рятуватися, спочити. Полежать у шпиталі або санаторії, а нема за що. Доведеться про-

падати. Служба ледве-ледве дає шматок хліба, а література!.. Соромно навіть признатися представникові культурної нації. Єдиний спосіб — писати по-російськи, але коли я досі цього не робив, то вже тепер не зроблю… Доведеться пропасти».

Украй виснажений службою, політичними обставинами, знесилений хворобами, Михайло Михайлович мріє про відпочинок.

2-ге повідомлення. У цей складний час він переживає ще й особисту драму: несподівано до нього, людини сімейної, прийшло кохання. Свою дружину Віру Устимівну Дейшу він дуже любив. Про це свідчать листи до неї з Криму, коли працював у філоксерній комісії: «Сонечко ти моє! Ти мені світиш і грієш,— пише М. Коцюбинський до дружини.— Твої листи для мене — половина життя. От і нині дістав листа од тебе — і так мені добре, так легко і весело».

Від щасливого шлюбу народилося четверо дітей. Михайло Михайлович дуже любив свою сім’ю, але й багато мав від неї: «Усе було пристосоване для того, щоб «таткові»… було гарно жити, щоб не заважати йому, не турбувати дрібницями,— пише М. Чернявський, письменник і приятель родини.

Та за словами Аркадія Утєвського, лікаря М. Коцюбинського, «не варто нічому дивуватися, адже він був живою людиною і ніщо людське не було йому чуже».

Почуття до Олександри Аклаксіної, молодої співробітниці статистичного бюро, було ні мимовільним захопленням, ні грою в почуття. Воно заволоділо ним, його серцем і думками. Але в найкритичніший момент їхніх стосунків, коли треба було вибирати між

сім’єю й коханою жінкою, М. Коцюбинський сказав: «Я не залишу сім’ю, якщо навіть доведеться переступити через себе». Відмовлятися від кохання було нелегко. Михайло Михайлович замкнув у грудях своє нестримне серце. Та від цього воно боліло ще сильніше. Нескінченні «треба» і безконечні «мусиш» додавали муки.

Виснаження нервової системи привело до того, що письменник не міг працювати. Йому здавалося, що люди, яких бачив, вимагають, щоб він показав світові свої страждання: «Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті

створення, кричать, метушаться і смітять». Лікар порадив письменникові відпочити на лоні природи.

Справжнім порятунком стали кононівські поля відомого мецената і друга М. Коцюбинського Євгена Чикаленка, в будинку якого письменник провів кілька благодатних тижнів улітку 1908 р., що й лягло в основу новели.

Запитання

· Що означає слово «Іntermezzo»?

· Як пов’язана назва новели з її змістом?

Слово «Іntermezzo» означає «перепочинок», «пауза». У музиці це інструментальна п’єса довільної будови або окремий епізод в опері. Таким чином назва твору дуже влучна. Під нею ми розуміємо перерву в творчості, насолоду музикою природи.

Отже, новела «Intermezzo» сприймається як автобіографічний твір.

Слово вчителя про жанрову специфіку твору

«Intermezzo» — твір особливий, не схожий на будь-який інший у творчості самого М. Коцюбинського та й у всій нашій літературі. У ньому немає розгорнутого сюжету, зовнішнього конфлікту, діалогів, полілогів. Сюжет новели визначається не звичним для

читача подіями, а ритмами свідомості ліричного героя. На першому плані твору — пейзаж у багатоманітних його виявах: є царство природи, розкіш барв і велич рідної землі. І все це об’єднує в одно ціле зболене авторське «я», яке в обіймах природи шукає свого зцілення. Дослідники, вивчаючи жанрову специфіку твору, відносили його до поезії в прозі — одного з найважливіших жанрових форм епосу, початки якого вбачають у Біблійних Псалмах. На слов’янському ґрунті вона існувала в давній українській літературі, зокрема «Слово о Полку Ігоревім» уважають неперевершеним зразком поеми в прозі. А далі поезія в прозі знайшла свій розвиток у творчості М. Шашкевича, В. Стефаника, О. Кобилянської, Лесі Українки, М. Коцюбинського.

Дослідники стверджують, що поезія в прозі була своєрідним протестом проти канонів віршування, виявом поетичної свободи.

Прозовий твір «Intermezzo» має виразно ліричний характер.

Чому, як ви вважаєте?

Відповіді учнів підсумовує вчитель: у новелі відтворено почуття й настрої ліричного героя, викликані певними життєвими обставинами.

У творі незвичайні «дійові особи», зазначені автором у підзаголовку. Для новели характерні неповторна образність художнього слова, ритмічність і мелодійність мови. Це споріднює новелу з музикою.

Аналіз системи образів твору та образотворчих засобів

Хоч новела нагадує мозаїку, але сюжет все ж таки окреслюється. Це втеча від людини й повернення до неї. З одного світу ліричний герой потрапляє в інший, протилежний, тобто М. Коцюбинський використовує прийом контрасту. Порівняймо ці два світи.

· Що «живе» у першому світі, а що в другому? (У першому — місто, суєта, скрегіт і бруд, людське горе, жорстокість. У другому — царство природи, розмаїття барв і звуків, тиша, спокій.)

· Проілюструйте це уривками з новели.

Робота з текстом

· Назвіть образи новели. (Образів-персонажів два — інтелігент (митець, громадсько-політичний діяч), який приїхав у село на перепочинок, на своє рідне іntermezzo, і селянин, «звичайний мужик», якого інтелігент зустрів у полі. Ці два персонажі розповідають про степове українське село, про його складні, нерозв’язані соціальні проблеми у час революції 1905–1907 років.)

Ідейно-естетичний зміст образів-персонажів доповнюють:

· образи тварин і птахів (три білих вівчарки, зозуля, жайворонки);

· образи-предмети (залізна рука города — поїзд, нужденна купа солом’яних стріх, вітряки, що чорніють над полем);

· образи природи — пейзажі: мальовничий краєвид села, палке сонце, багатобарвна, розкішна земля, симфонія поля (ниви в червні).

На складну архітектоніку новели вказує ремарка — присвята кононівським полям і список дійових осіб.

Словникова робота

Архітектоніка — принцип побудови літературного твору; композиція.

· Що ви можете сказати про героя твору — оповідача?

Це людина високої духовної культури, інтелігент-демократ. Він має розвинене естетичне почуття, добре розуміє красу і велич природи — сонця, землі, неба й симфонії поля. Це митець і філософ, бо вся розповідь пройнята філософськими роздумами.

Прислухаймося до них.

Робота з текстом: читання, коментар, аналіз

Слово вчителя

Сюжет новели починається стислим повідомленням про те, що ліричний герой збирається в дорогу: «Лишилось тільки ще спакуватись». Але далі немає ніяких побутових подробиць, як пакувався. Замість того йдуть філософсько-психологічні міркування, самоаналіз.

Висловлювання «я утомився», «мене втомили люди», «я не можу бути самотнім». У цих висловлюваннях можна відзначити думку про залежність окремої особи від суспільства.

· Як ви уважаєте, чи є правомірною думка багатьох дослідників про те, що у вищезгаданих фразах роздуми М. Коцюбинського про місце й роль письменника в суспільстві? Даючи відповідь, зважте на життєву основу новели.

Слово вчителя

Опинившись на самоті в окремій кімнаті, ліричний герой не може заснути, йому пригадуються й виразно уявляються трагічні події, що настали після революційних виступів у час реакції. В обставинах тиші й безлюддя до нього прийшли тепер жертви

терору: «Як вас багато… Це ви, що з вас витекла кров у маленьку дірку від солдатської кульки… вас завивали у білі мішки, гойдали на мотузках у повітрі, а потім складали у погано прикриті ями, звідки вас вигрібали собаки».

Мабуть, оповідач був не тільки свідком, а й діяльним учасником революційних подій. Смерть своїх однодумців він сприймає як особисте лихо: «…лице моє біле, як і у вас, бо жах висмоктав з мене всю кров», «…вони складали у моє серце, як до власного

сховку, свої надії, гнів і страждання». На ранок оповідач з бадьорим почуттям оглядає сільське довкілля.

Зачитування уривка: «Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені» і коментар.

Образи зозулі, собак ніби психологізовані, олюднені. Зозуля — «найближча приятелька», а три білих вівчарки мають індивідуальні людські характери. Це також і образи-символи.

Зозуля — суто народний образ — символ. Вона пророкує стомленому митцеві ще багато літ щастя, вселяє надію.

Самозакохана Пава символізує дворянство.

Трепов — жандармерію («Трепов солідний, розважний. Він зовсім солідно, обдумано наче, перекусить вам горло, і в його сильних ногах, що стануть на ваші груди, буде багато самоповаги»)

До речі, кличкою цього пса стало прізвище міністра внутрішніх справ Трепова, який підписав смертні вироки селянам.

«Дурний Оверко» символізує принижене і втомлене селянство, якому досить дати волю — і воно ні на кого не кинеться.

Центральну частину сюжетної оповіді становлять чотири пейзажі. Але це не тільки майстерні описи села й поля. Вони розкривають любов ліричного героя до рідної землі, його художницьку спостережливість, уміння словом, як найтоншим різцем, передавати життя природи, її звуки, мінливість. А ще кожен пейзажний фрагмент несе в собі філософський зміст.

Читання (бажано напам’ять) учителем або заздалегідь підготовленим учнем уривка «Мої дні течуть тепер серед степу», закінчуючи словами «клекотить в соках надія й те велике жадання, що його звати — плодючість». Читання на фоні Четвертої симфонії Бетховена — друга частина (адажіо).

Запитання:

· Які образи переважають в уривку — зорові чи слухові? Обгрунтуйте.

· Які мікрообрази, метафори й вислови запам’яталися?

· Продовжіть читати цей пейзаж до слів «так буде вічно» й подумайте, який філософський зміст він має.

Загальний краєвид села завершується коротким мудрим судженням з галузі діалектики часу й руху. Спостерігаючи за тим, як безперервно йдуть по колу крила вітряків, оповідач згадує влучний афоризм — йому здалося, що крила повторюють слова

«…так буде вічно… так буде вічно».

Читання другого пейзажного опису від слів «…я повний приязні до сонця» до «Я теж пустив свою душу під пар».

· Який центральний образ цього уривка? Яку роль він відіграє?

· Що означає вислів: «Я теж пустив свою душу під пар»?

Поетичний одухотворений образ сонця — справжній гімн йому. Ліричний герой з пошаною звертається до нього, говорить з ним як із розумною, доброю істотою. Урочисто й з любов’ю звучать слова: «Сонце, я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів — хто знає, що вийде з того насіння? Може вогні?». Філософ-сонцепоклонник зізнається: «Ти дороге для мене», «Я тебе люблю». Філософською основою образу сонця послужило, мабуть, первісне народне уявлення про небесне світило.

· Чому М. Коцюбинському присвоїли мистецький титул «сонцепоклонник»?

Історики літератури, дослідники, очевидно, не розмежували художній образ оповідача — персонажа твору й реальну особу автора новели — письменника.

Слово вчителя

Герой новели не тільки сонцепоклонник, а й шанувальник землі. У наступному фрагменті оповіді він вшановує й возвеличує землю. Ліричний герой глибоко відчуває свій зв’язок із нею: «Вона моя. Всю її, велику, розкішну, створену вже,— всю я вміщаю в собі».

Низку одухотворених колоритних пейзажів музична картина літнього поля — це ниви в червні, симфонія поля.

Звучить Концерт № 6 Вівальді для скрипки з оркестром, де звуки зливаються зі співом жайворонка, або Концерт для скрипки з оркестром Дворжака (адажіо).

Заздалегідь підготовлений учень читає уривок. «Коли лежиш у полі лицем до неба» до «було прекрасно».

· Що ви «побачили» й «почули», слухаючи уривок?

· Які почуття вас охоплювали?

· Проаналізуйте уривок.

Відповіді учнів підсумовує вчитель

Тут гармонійно з’єдналися, злилися зорові й слухові образи. Оповідач фіксує те, що бачить, і слухає пісню, той посів, який «засівають» жайворонки.

Перед нами душа ліричного героя, і саме в ній, а не в природі жайворонок грає на арфі полів. М. Коцюбинський виступає як майстер вишуканих засобів поетичної мови, знавцем музики природи. Надзвичайно майстерно поєднуються відчуття зору, слуху, дотику: «Блискають тільки гострі, колючі звуки», «…гнеться й блищить, мов шабля, довговусий ячмінь, пливе текуча вода пшениці».

Слово вчителя з елементами бесіди

Кульмінацією новели є зустріч митця із селянином. Здається, від цього обірваного, розчарованого, нещасного чоловіка ліричний герой повинен би тікати. Адже йому знову несуть страждання, розповідають про людське горе. Сповідь селянина передано болючими імпульсами, які сприймає митець до глибини душі: «П’ятеро діток голодних чомусь не забрала гарячка», «Раз на тиждень б’ють людину в лице», «Найближча людина готова продати», «Між людьми, як між вовками».

· Як зреагував головний персонаж-інтелігент на палку, гнівну промову селянина-протестанта? (Він вибухнув піднесеним поетичним закликом «Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню. Покрий її хмарами твойого горя, щоб були блискавка і грім. Освіжи небо і землю. Погаси сонце й засвіти друге на небі. Говори, говори».)

· Який висновок для себе зробив оповідач?

· Які зміни відбулися в його свідомості?

Розмова з селянином переконала, що він не повинен шукати самостійності, тиші й спокою. Свідомий громадянин і патріот не може відгоритися від людей і стати вільним від суспільства. Митець одужав, «душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає».

Кінцевий ліричний монолог «Прощайте, ниви» виразно перегукується із загальним естетичним колоритом ліро-епічного твору й відбиває його ідейне спрямування. Високу художню й суспільно-політичну ідейність засвідчує заява митця йти поміж люди. Це

означає, що будуть написані нові твори, в основу яких ляжуть розповіді реальних людей про власні страждання.

ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап

1. Оговорення читацьких вражень

Сергій Єфремов назвав ліричну новелу «Intermezzo» «поемою душі», а Ніна Горик, письменниця, вчитель, писала, що зміст новели — це «своєрідна поетична кардіограма внутрішнього стану митця». Висловіть щодо цього власну думку.

· Чи змінилися у вас враження від новели, якщо порівняти з враженнями після першопрочитання? Як саме?

2. Самооцінювання й оцінювання

V. Підсумок

Ліричний герой має автобіографічні риси, але він не тотожний М. Коцюбинському. Він утілює ідейно-естетичні якості всіх кращих митців своєї епохи, яким І. Франко дає характеристику в цій поезії.

· Які риси імпресіоністичного письма і яких рис воно вимагає від митця й від читача?

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника, зіставити із записами в зошиті й почутим на уроці.

2. Аналізувати імпресіоністичну поетику, пояснювати символічні образи.

3. Довести тезу: «Новела «Intermezzo» — яскравий приклад синкретизму творчої палітри М. Коцюбинського».

4. Прочитати повість «Тіні забутих предків».

5. Міні-проект «Естетичні смаки та особливості характеру карпатських українців» (за повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»).

Тваринний світ Червоної книги
10 способов полюбить свое тело
«Вавилонська вежа» (біблійна легенда)
У дитинстві вивчене, що на камені висічене
Задачі на знаходження невідомого доданка. Вправи на засвоєння таблиць додавання та віднімання
Математичний віночок

Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 14
    Гостей: 14
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта