Зовнішній валютний ринок: засади організації
Як зазначають А. В. Калина, В. В. Осокіна, "валютний ринок - це складова частина грошового ринку, де зустрічаються попит і пропозиція на валюту" [Калина, Осокіна. ЭТПХ, 22]. Зовнішній валютний ринок (ЗВР) - це найбільший у світі фінансовий ринок, на якому здійснюються міжнародна торгівля та обмін іноземних валют. ЗВР не є централізованим, він діє за допомогою багатьох установ.

Ділери та брокери, що беруть участь у ринковому процесі, встановлюють зв'язок один з однимзавдяки телексам, телефонам та телефаксам. "Угоди з обміну іноземної валюти на головних світових валютних ринках у Нью-Йорку, Токіо, Лондоні і Франкфурті становлять 200 млрд. дол. на день" [Фишер, 712]. Існують і менші центри ЗВР.

Основними учасниками торговельних угод на ЗВР є великі комерційні банки, які в багатьох випадках виконують функції ділерів у ринковому процесі. В цій якості вони підтримують позицію двох чи більше валют, тобто мають внески, виражені в цих валютах. Наприклад, "Чейз Манхеттен Банк" має відділення в Лондоні та Нью-Йорку. Відділення в Нью-Йорку володіє депозитами в фунтах стерлінгів у лондонському відділенні, а відділення в Лондоні - депозитами в доларах у Нью-Йорку.

Кожне з цих відділень може надати вкладникові іноземну валюту в обмін на місцевий внесок. На здійсненні цієї операції банк отримує прибуток як ділер, продаючи іноземну валюту за "ціною продавця", яка є дещо вищою за "ціну покупця", за якою банк придбаває валюту. Конкуренція між банками утримує розрив між "ціною покупця" та "ціною продавця" на рівні 1% для великих міжнародних ділових операцій.

Іноді комерційні банки виступають як брокери. В цих випадках вони не підтримують позицію по певних валютах, а тільки зводять продавців і покупців. Наприклад, якась англійська фірма може попросити лондонський банк виступити в ролі брокера при необхідному їй обміні доларів на фунти.

Крім комерційних банків на ЗВР існує невелика кількість небанківських ділерів і брокерів. Комерційні банки використовують незалежних брокерів як посередників при укладенні значних гуртових угод між ними.

Основним засобом проведення міжнародних обмінних операцій на ЗВР є телеграфні перекази. Припустимо, що деяка американська компанія продала мережі роздрібних крамниць у Великій Британії партію медикаментів на суму 1000 доларів. Банк, на який замикаються операції цієї компанії, - це комерційний банк у Нью-Йорку.

Цей банк надішле телеграфне повідомлення лондонському банкові мережі роздрібної торгівлі, повідомляючи про необхідність покласти на банківський рахунок нью-йоркського банку в його лондонському відділенні. Після цього нью-йоркський банк надає постачальникові кредит на еквівалентну суму в доларах. Переказ грошових коштів за допомогою телеграфа здійснюється на перший чи другий день після купівлі чи продажу.

Другим засобом обміну на ЗВР є переказні векселі. В разі продажу партії медикаментів операція може бути організована таким чином. Передовсім британська торговельна компанія отримає у своєму банку кредитного листа й перешле його американській фірмі - постачальнику. Одержання цього документу зобов'яже експортера виписати переказний вексель на британський банк.

Цей переказний вексель є розпорядженням, подібним до банківського чеку, яке передбачає, що банк зобов'язаний сплатити експортерові певну кількість грошей. Експортер може потім продати цей вексель комерційному банкові, отримавши натомість еквівалентну кількість доларів. Коли за цим векселем буде сплачено, комерційний банк одержить платіж у фунтах стерлінгів.

Платіжний вексель може бути оплачено негайно або в певний момент у майбутньому - наприклад, за 30, 60 чи 90 днів. Якщо експортер виписує вексель, що підлягає оплаті за 90 днів, а наявні кошти потрібні йому негайно, він зможе знову звернутися по допомогу до комерційного банку. В цьому разі комерційний банк придбає вексель з урахуванням дисконтної ставки, що відбиває переважну ставку відсотку.

Якщо комерційний банк, викупивши вексель, не хоче тримати його 90 днів, він може вдатися до наступного кроку. Цей банк може зв'язатися з британським банком, на який виписано вексель, і викликати підтвердження, що даний вексель буде оплачено своєчасно. По одержанні підтвердження вексель позначається як "акцептований вексель" і стає банківським акцептом, який може бути реалізовано на відкритому ринку цінних паперів, як це відбувається з іншими короткотерміновими цінними паперами - казначейськими векселями уряду, комерційними цінними паперами і т. і.

Крім телеграфних переказів і переказних векселів невелика частка фінансових операцій на міжнародних ринках забезпечується власно валютою і дорожними чеками. Уявимо, що американський турист збирається в подорож до Франції. Він може звернутися до ділера, який спеціалізується на торгівлі іноземною валютою, або до свого банку і обміняти валюту США на французьку. Банк або ділер від цієї операції отримує прибуток за рахунок різниці в "ціні продавця" й "ціні покупця", що за своїм характером схоже з вилученням прибутку при здійсненні значних угод, що вимагають обміну банківськими вкладами. Проте при здійсненні невеликих валютних операцій така різниця в ціні становить у середньому 4-5%, як це прийнято при здійсненні великих фінансових операцій на ЗВР.

Туристи й мандрівники вважають, що дорожні чеки безпечніше за валюту. Вирушаючи до Франції, американець може придбати дорожні чеки, деноміновані чи в доларах, чи то у франках, в американському комерційному банку або в компанії "Америкен експресс". Власник французького готелю, що бере дорожні чеки компанії "Америкен експресс" у вигляді плати за послуги, депонує їх у місцевому банку, отримуючи кредит у франках незалежно від того, в якій валюті обчислена вартість чеку. Французький банк згодом одержить долари або відповідну кількість франків в "Америкен експресс".

Ділери і брокери на ЗВР володіють поточною інформацією про зміни обмінних валютних курсів. Інші господарські агенти, чия потреба в цих знаннях менш оперативна, можуть отримати відповідну інформацію із газет та телебачення.

Курси більшості валют подаються як кількість гривень, необхідних для придбання 1 одиниці іноземної валюти.

Для більшості валют повідомляється тільки один курс - обмінний курс по касових операціях. Він застосовується для торговельних угод, які буде укладено впродовж не більше, як 48 годин. Крім того, багатьох іноземних валют подаються також обмінні курси по термінових операціях. Термінова угода - це контракт між банком і його клієнтом, за яким гривні обмінюватимуться на потрібну валюту в якийсь певний день за курсом, визначеним сьогодні. Різниця в обчисленні обмінних курсів по касових операціях і обмінних курсів по термінових операціях в будь-який обраний момент часу відбиває існуючу різницю між ринковими нормами відсотку в порівнюваних країнах.

Як відомо, процеси міжнародної торгівлі пов`язані насамперед з імпортом та експортом товарів, а також обміном послугами. Але, крім того між країнами відбувається рух капітальних коштів. Угоди, пов`язані з купівлею-продажем фінансових активів, а також з міжнародною практикою надання та одержання кредитів і позик, називаються операціями по рахунках руху капітальних коштів.

Придбання фінансових активів України іноземними покупцями, а також позики в іноземних банках і небанківських джерелах українськими фірмами та окремими громадянами являють собою приплив грошових коштів в Україну. Подібні операції відомі як приплив капіталу. Придбання іноземних активів підприємствами і громадянами України, а також позички, що можуть бути надані банками України та іншими небанківськими джерелами іноземним фірмам і громадянам, являють собою відплив грошових коштів з економіки України, тобто використання їх за межами України. Такі операції називаються відпливом капіталу.

Щоденні операції на ЗВР, які мають відношення до рахунків руху капітальних коштів, набагато перевищують за своїми масштабами операції по поточних рахунках зовнішньоторговельних операцій.

Важливим засобом економічної політики держави є валютна інтервенція на ЗВР. При цьому зміна курсу національної валюти дозволяє державі так чи інакше маніпулювати сукупним попитом. Якщо якийсь уряд свідомо і цілеспрямовано зменшує курс валюти своєї країни, дозволяючи їй знецінюватися відносно інших іноземних валют, це означає, що уряд проводить девальвацію своєї валюти.

Девальвація покликана стимулювати сукупний попит, так само, як це відбувається при знецінення валюти, викликаному ринковою стихією і ринковими силами. Якщо ж якийсь уряд вирішує підвищити валютний курс, дозволяючи збільшити вартість своєї валюти відносно інших, це свідчить, що уряд проводить ревальвацію своєї валюти. Ревальвація буде обмежувати сукупний попит так же само, як його стримує підвищення вартості валюти під впливом ринкових сил. Такі економічні параметри, як реальні норми відсотку і темпи економічного зростання, здатні негайно змінити поточний обмінний валютний курс.

Уряд може маніпулювати обмінним валютним курсом, купуючи або продаючи національні грошові одиниці на ЗВР. Інтервенція на ЗВР здійснюється Національним банком.

Розглянемо механізм девальвації гривні. Припустимо, що Національний банк України здійснює девальвацію гривні щодо долару США. Щоби здійснити продаж гривень, НБУ встановить зв`язок з ділером, який спеціалізується на торгівлі іноземною валютою, пропонуючи угоду з придбання доларів. На ці долари НБУ придбаває деноміновані в долари активи, що приносять прибуток у вигляді відсотків. Ці активи НБУ додає до тих декількох мільярдів доларів активів, деномінованих в іноземних валютах, які НБУ має на своєму платіжному балансі.

НБУ розплачується за придбані іноземні девізи, виражені в доларах, за допомогою телеграфного переказу в банк ділера. Таким чином, НБУ обмінює грошові зобов`язання, виражені в гривнях, на активи, деноміновані в доларах. У платіжному балансі України по зовнішньоторгових операціях такий захід буде подано як зростання резервних активів уряду України.

Тепер розглянемо ревальвацію гривні. В разі реальвації НБУ активно скуповує долари на ЗВР. Процес ревальвації асиметричний процесові девальвації з тою лише відмінністю, що при девальвації гривні НБУ може забезпечити його необмежену пропозицію, позаяк саме НБУ здійснює емісію гривень, а в разі ревальвації гривні відповідний продаж іноземної валюти має спиратися на якесь її джерело. Де ж його шукати?

Передовсім, можна знизити рівень активів, розміщених в іноземних девізах. Якщо НБУ компенсує іррегулярний продаж відповідним закуповуванням її в інших випадках, цілком можливо створити з цією метою достатній резервний запас іноземної валюти.

Якщо резерви іноземної валюти вичерпуються, НБУ може звернутися до інших джерел. Одне з них - так званий "своп" - угода з якимось іноземним центральним емісійним банком. За своєю суттю "своп" - угода - це взаємний міждержавний короткотерміновий кредит, що передбачає закупку іноземної валюти на ринку касових операцій з наступним (деякому визначеному майбутньому) її зворотнім викупом на ринку термінових угод.

Інший спосіб відшукання потрібних коштів полягає у продажу цінних паперів, розміщених в іноземні валюти. Альтернативою цьому може служити продаж спеціальних прав запозичення (СПЗ) - особливого виду синтетичної міжнародної валюти, яку випускає Міжнародний Валютний фонд з 1970 року. СПЗ застосовується лише в операціях між національними банками держав, що входять до МВФ.

Існує спосіб відділити одне від одного заходи в межах внутрішньої грошово-кредитної політики і механізми валютної інтервенції на ЗВР. Цей метод, що має назву "стерилізація", полягає в поєднання кожного продажу активів, деномінованих в іноземній валюті, на ЗВР з рівною за величиною закупкою на відкритому ринку цінних паперів всередині країни і, відповідно, поєднання кожної закупки на ЗВР з рівним за величиною продажем на ринку внутрішньому.

Хоча стерилізація дозволяє ізолювати й виключити вплив операцій на ЗВР від грошово-кредитних заходів внутрішнього характеру, її вплив на стан обмінних валютних курсів разом з валютною інтервенцією не дуже велике - принаймні, менше, ніж то забезпечує валютна інтервенція сама по собі.

Економісти розбігаються в поглядах щодо впливу стерилізованої інтервенції на економічну систему в довгострокових часових інтервалах - чи буде забезпечено хоча б невеликий вплив подібних заходів, чи від їх здійснення не слід очікувати жодних наслідків? В одному вони солідарні: стерилізація як економічний інструмент, що забезпечує виключення взаємовпливу операцій на ЗВР і кількості грошей, що перебувають в обігу на внутрішньому ринку, - це тонка і досить не проста справа.

Існують і інші засоби впливу на обмінний валютний курс. Уряд може запроваджувати спеціальні митні тарифи, різноманітні квоти на імпортні товари та інші протекціоністські заходи, спрямовані на обмеження імпорту, що зменшує пропозицію гривень по поточних рахунках зовнішньоторгових операцій і сприяє зростанню вартості гривні. Також уряд може субсидувати експорт зі своєї країни, розраховуючи в такий спосіб збільшити попит на національну грошову одиницю по поточних рахунках зовнішньоторгових операцій.

Ще одним способом впливу на обмінний валютний курс може бути запровадження валютних обмежень, тобто урядових заходів, що обмежують або жорстко регламентують права громадян обмінювати валюту своєї країни на іноземну. Метою системи валютних обмежень є скорочення зовнішнього обороту капіталу, що здатно позитивно вплинути на чистий попит руху капітальних коштів.

Валютні обмеження, які взагалі забороняють доступ громадян якоїсь країни на ЗВР без спеціального дозволу уряду, означають перехід в іншу якість - в цьому разі прийнято вважати, що валюта такої країни неконвертована. Такими заходами правлячі кола узурпують монополію участі в операціях на ЗВР. Почасти вони продають іноземну валюту за штучно заниженим курсом для фінансування бажаних для цих урядових органів проектів, тоді як для інших цілей такі операції проводяться, виходячи із штучно завищених обмінних курсів валют.

Всі ці засоби і методи - протекціоністські заходи, експортні субсидії, валютні обмеження і не конвертованість валюти накладають величезні додаткові витрати. Вони руйнують економіку, привносячи дисбаланс у відносні ціни на різноманітні товари і послуги, а також позбавляючи ці економічні системи переваг вільної міжнародної торгівлі.
Случайные рефераты:
Реферати - Марко Вовчок
Реферати - Життя та творчість Миколи Хвильового
Реферати - Борис Антоненко
Реферати - Життя і творчість Валерій Шевчук
Реферати - Життя і творчість Олександра Олеся
Реферати - Богдан Радиш – життя та творчість
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 20
    Гостей: 20
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта