Життєве кредо Олега Ольжича у вірші «Господь багатий нас благословив»
Олег Ольжич — син відомого українського поета Олександра Олеся (справжнє прізвище — Кандиба) — прославився як поет, публіцист, вчений-археолог, історик, громадський і політичний діяч. Після 1923 року він живе і працює в еміграції в Берліні, Празі, викладає в Гарвардському університеті Америки.

У творчому доробку письменника — кілька поетичних збірок («Рінь», «Вежі», «Підзамчя»), оповідання для дітей «Рудько», публіцистичні статті, наукові дослідження з археології. Творчий стиль Ольжича як поета близький до поетики неокласицизму. Його найбільше цікавили образи минулих епох, адже він був істориком. У його поезіях оживають античні боги і герої — Андромаха, Гектор, галли; борці за волю України під синьо-жовтими стягами і ті, хто йдуть з ними на прю, борючись із «своїм невблаганним сумлінням».

Творче кредо Олег Ольжич висловив у лаконічному за формою (усього 8 рядків) вірші «Господь багатий нас благословив». У жодну з названих збірок цей вірш не увійшов. Він, як і ряд інших його поезій («Пророк», «Ясне мерехтіння кіна»...), є зразком інтелектуально-філософського осмислення буття. Поезія перегукується також із творами, у яких звучить ідея жертовності за національне визволення України (цикл «Незнаному Воякові», «Городок 1932»). Недаремно Олег Ольжич мав славу українського націоналіста, власне, через це він і змушений був емігрувати.

Не здійснилась за коротке життя поета його мрія — бачити Україну самостійною, незалежною державою. У 1944 році Ольжич був закатований фашистами у концтаборі Заксенхаузен (неподалік Берліна). Німецьким загарбникам, як і поневолювачам з боку радянської Росії, не хотілося бачити Україну вільною. І ті, і ті готували для неї ярмо. Вона була джерелом робочої сили, багатим на природні копалини краєм, місцем, де можна поживитись плодючими землями, деревиною. Одна тоталітарна система повстала проти іншої, і в цій борні такими необхідними для самосвідомого українця стали господні «дари», яких не зможе відняти ніхто:

Любов і творчість, туга і порив,

Відвага і вогонь самопосвяти!

Маючи саме ці риси в своєму характері, українець, на думку Ольжича, зможе колись врешті стати переможцем, обрати свій «найхмельніший келех». Для Ольжича — це «келех» волі, національного визволення. Саме його вибрала Україна поміж «солодких і променистих вин», під якими поет розуміє «солодкі» обіцянки тих, хто хотів би бачити Україну на колінах.
Случайные рефераты:
Реферати - Марко Вовчок
Реферати - Маловідомі письменники Івано-Франківщини
Реферати - Життя і творчість Павла Филиповича
Реферати - Мотиви драматичної спадщени Миколи Куліша
Реферати - Життя і творчість Романа Іваничука
Реферати - Вічна загадка любові (за оповіданням Григора Тютюнника "Зав'язь")
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 23
    Гостей: 23
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта