Застосування автоматизованої системи: технологія відображення облікової інформації
Носії облікової інформації. Під носіями первинної облікової інформації розуміють те, на чому вони фіксуються, відображаються (папір, магнітний диск тощо).

Традиційним носієм облікової інформації є аркуш паперу відповідного зразка. При цьому дані вносяться від руки або за допомогою друкарської машинки чи комп’ютерного друкарського пристрою в спеціальні відповідні бланки.

Ця сама операція може бути здійснена шляхом роздрукування на друкарському пристрої ЕОМ уже внесених необхідних даних на попередньо введеному бланку. Тоді первинні облікові дані мають вноситись безпосередньо в ЕОМ.

Можливі різні варіанти введення даних. За допомогою периферійної обчислювальної техніки (виробничі реєстратори, магнітні зчитувальні пристрої з магнітних карток, термінальні пристрої тощо) дані автоматично передаються по лініях електронного (модемного) зв’язку до АРМ відповідного відділу з одночасним фіксуванням на головному комп’ютері.

Або по іншому, коли дані заносяться до ЕОМ і відображаються на дисплеї за допомогою клавіатури або світлового олівця та екрана дисплея. У подальшому дані роздруковуються або на відповідні бланки, або відразу з бланком за встановленою його формою.

Вимоги до змісту, структури і оформлення документів

Облікові дані про господарські операції, що відображаються в документах, являють собою складну структуру.

Мінімальною неподільною структурною одиницею є реквізит (від латинського requisitum — необхідний). Реквізит — це показник документа, що характеризує той чи інший бік господарської операції (її назву, місце здійснення, термін тощо).

Кожний документ має такі реквізити, без яких (або хоча б одного з них) він уважається недійсним, тобто не має юридичної сили. Спільними для будь-яких облікових документів є такі обов’язкові реквізити:

назва документа;
дата складання;
місце складання (назва підприємства, в окремих випадках — його адреса);
сторони, що беруть участь у господарській операції;
зміст господарської операції;
кількісна характеристика господарської операції;
підписи осіб, відповідальних за проведення господарської операції.
Крім загальних обов’язкових реквізитів з відображення окремих господарських операцій у відповідних документах передбачаються спеціальні реквізити, які також є обов’язковими.

Реквізит поділяють на дві частини: реквізит-ознака та реквізит-підстава. Реквізит-ознака характеризує якісний бік господарської операції.

Кожний реквізит-ознака та реквізит-підстава (або кілька їх) утворюють інформаційну сукупність, яка називається економічним показником. Один або декілька показників, що характеризують господарську операцію, і визначають обліковий документ.

З метою відображення реквізитів на матеріальних носіях документа передбачаються (проектуються) зони — одна для найменування, інша — для запису даних.

Залежно від розміщення реквізитів на матеріальних носіях розрізняють такі їх форми:

анкетна — в одній зоні (ліворуч) носія документа реквізит-ознака, а в іншій — реквізит-підстава; причому реквізити розміщені у вертикальній послідовності: один за одним;
зональна — носій поділяється на вертикальні та горизонтальні зони;
таблична — реквізити розміщуються у вигляді таблиці;
комбінована — поєднує елементи перерахованих вище форм.
До облікових документів, які відображені на матеріальних носіях, ставляться такі вимоги:

записи мають робитися чітко;
не допускаються помарки та підчистки;
не допускається виправлення в касових та банківських документах;
виправлення в документах завіряються тими особами, які їх підписують.
На процес збирання облікових даних, складання документів та їх обробку припадає понад 60 відсотків робочого часу зайнятих обліком працівників, у зв’язку з чим постає проблема вдосконалення первинного обліку та документації.

Основними шляхами такого вдосконалення є:

уніфікація документів та їх матеріальних носіїв, тобто створення єдиних структур документів і форм їх носіїв;
стандартизація документів, тобто створення однакових стандартних розмірів матеріальних носіїв однотипних документів;
можливість автоматизованого знімання даних з первинних документів;
широке використання замість паперових носіїв багаторазових магнітних носіїв;
скорочення кількості документів, що не містять корисних даних для управління;
виключення виробничих показників з документів;
уведення показників для здійснення контролю, аналізу, внутрішнього аудиту.
Облікові регістри. Фіксування первинних даних, тобто їх документування, здійснюється, як уже зазначалось, за допомогою документів та на їх матеріальних носіях. Це первинний облік, перша, початкова стадія облікового процесу. Наступною стадією облікового процесу є поточний облік, який здійснюється щоденно, постійно за даними бухгалтерської документації. Традиційно цей процес називають обліковою реєстрацією, оскільки дані первинного обліку підлягають подальшому обліку та реєстрації. Крім того, поточний облік здійснюється в облікових регістрах, тобто в регістрах, що застосовуються і в бухгалтерському обліку.

В економічній літературі поняття "обліковий регістр" ототожнюється з його матеріальним носієм, а спосіб реєстрації з формами облікових паперів (таблиць), на яких здійснюється реєстрація.

Застосування ЕОМ останнім часом потребує чіткого розмежування облікових регістрів як засобів облікової реєстрації первинних даних та їх матеріальних носіїв. Це пов’язано з тим, що більшість облікових регістрів складаються на ЕОМ і немає необхідності в їх видачі, роздрукуванні, особливо допоміжних, проміжних тощо.

При цьому необхідна для управління інформація видається у вигляді відеограм або роздруковується лише окрема частина звіту для передачі каналами електронного зв’язку.

Таким чином, слід чітко розмежовувати методику та техніку облікової реєстрації й організацію облікової реєстрації на матеріальних носіях облікової інформації.

У зв’язку з цим визначення облікового регістру як таблиці спеціальної форми та особливого графлення, що поєднує сам регістр як засіб реєстрації та матеріальний носій, не зовсім точне.

Обліковий регістр — це спосіб поточного обліку первинних даних на матеріальних носіях, що забезпечує юридичну, і як результат, узагальнену облікову інформацію. Використовується з застосуванням постійної інформації для складання звітності та управління господарством.

У цьому визначенні облікового регістру відбивається послідовність обробки облікової інформації (використання первинних даних, узагальнення їх і використання в управлінні) та юридична сила даного поточного документа. Крім того, це передбачає облікову реєстрацію не лише змінної інформації, а й постійної, а також використання нормативно-довідкової інформації (в умовах використання ЕОМ — бази даних).

Класифікація облікових регістрів. Залежно від облікової інформації всі облікові регістри класифікуються за змістом, за характером записів, за видами вимірників, за формою побудови, за цільовим напрямом тощо.

За змістом облікові регістри поділяються на регістри синтетичного та аналітичного обліку, а також комбіновані.

У регістрах синтетичного обліку ведеться облік в узагальненому вигляді за синтетичними рахунками, аналітичного — за аналітичними. Регістром синтетичного обліку є Головна книга, до регістрів аналітичного обліку належать картки, книги тощо.

У комбінованих регістрах синтетичний та аналітичний облік поєднуються.

За характером записів розрізняють хронологічні, систематичні та комбіновані регістри.

У хронологічних регістрах записи здійснюються в хронологічній послідовності.

У систематичних регістрах відображаються однорідні за економічним змістом господарські операції.

У комбінованих регістрах одночасно ведуться систематичні та хронологічні записи.

За видами використовуваних вимірників розрізняють облікові регістри контокорентні, кількісно-сумарного та кількісного обліку.

Контокорентні регістри призначені для обліку господарських операцій у грошовому виразі. До них належать облікові регістри, на яких ведеться аналітичний облік операцій за грошовими, розрахунковими та іншими рахунками.

У регістрах кількісно-сумарного обліку наявність та рух господарських засобів показується і в кількісному, і в грошовому виразі.

В облікових регістрах кількісного обліку господарські операції відображаються лише у кількісних вимірниках.

Форма побудови облікових регістрів залежить від розміщення в них записів та характеру цих записів — однією загальною сумою або розгорнуто (деталізовано). У зв’язку з цим розрізняють односторонні, двосторонні, багатографні та шахову форми облікових регістрів.

В односторонніх регістрах графи для записів розміщені з одного боку (як правило праворуч).

Двосторонні регістри складаються з двох однакових частин для записів.

У багатографних регістрах за допомогою деякої кількості граф здійснюється деталізація записів.

Облікові регістри шахової форми побудовані у вигляді шахової дошки (звідси і назва).

За цільовим напрямом облікові регістри бувають моно-цільові (одно-цільові), що використовуються з метою вирішення конкретного облікового завдання і багатоцільові, призначені для вирішення низки облікових завдань та використовуються в інших підрозділах апарату управління для контролю і аналізу.

За видом подання облікова інформація може бути цифровою, текстовою, табличною, голосовою і комбінованою.

Залежно від організації видачі облікової інформації її поділяють на регламентовану та нерегламентовану.

Поточна облікова інформація (тобто інформація облікових регістрів) відображається та опрацьовується (матеріалізується) на матеріальних її носіях.

Матеріальні носії облікової інформації. Використання сучасної обчислювальної техніки сприяло появі нових видів матеріальних носіїв облікових регістрів багатоцільового призначення, таких як перфокарти, перфострічки, дискети, оптичні та лазерні диски тощо. Одночасно розширився характер їх застосування.

У зв’язку з цим для створення інформаційної моделі обліку, формування та використання облікових регістрів матеріальні носії класифікують за різними ознаками — зовнішнім виглядом, сприйняттям, характером використання в системі управління, за методами обміну інформацією, формою видачі.

За зовнішнім виглядом матеріальні носії облікових регістрів бувають друкарські, тобто зроблені друкарським способом, надруковані на папері, і електронні, що застосовуються та формуються за допомогою електронної техніки.

Друкарські облікові регістри використовуються не лише в умовах ручної обробки інформації, а й частково при застосуванні обчислювальної техніки.

До друкарських регістрів належать книги, картки та листки довільного графлення.

Книги (бухгалтерські, бухгалтерського обліку, оперативного обліку) являють собою зброшуровані віддруковані листки облікової реєстрації. На обкладинці бухгалтерської книги вказується її назва; найменування підприємства, де вона ведеться; рік, у якому вона заведена (розпочаті записи). Усі сторінки книги нумеруються, а деякі прошнуровуються шпагатом і скріплюються сургучною (або іншою) печаткою.

Книга порівняно з картками та листками забезпечує краще збереження облікових регістрів, але незручна в процесі розподілу облікової роботи та застосування обчислювальної техніки.

Картки являють собою виготовлені з цупкого паперу або картону бланки облікової реєстрації суворо певного розміру (формату), що зберігаються в картотеці. Щоб забезпечити надійне збереження карток, на початок року здійснюється їх реєстрація у спеціальному регістрі. Найчастіше картки використовуються для аналітичного обліку (наприклад, картка складського обліку матеріалів).

Довільні листки — це один з видів карток. Вони друкуються на тонкому папері, мають великий формат та зберігаються як правило, у файлах (папках).

В умовах використання обчислювальної техніки застосовуються електронні носії облікової інформації: перфокарти, перфострічки, магнітні диски, машинограми тощо.

Одні з них належать лише до машинних, оскільки вони є складовою частиною ЕОМ — магнітні та оптичні диски, відеограми, периферійні пристрої. Інші видаються машиною (роздруковуються) і тому називаються позамашинні (табуляграми, машинограми). Перфокарти, перфострічки, магнітні стрічки використовуються дедалі менше. На сьогодні найбільш розвинутими і перспективними матеріальними носіями облікових регістрів є дискети, оптичні та лазерні диски, відеограми та пристрої.

За сприйняттям матеріальних носіїв (у розумінні облікових даних) їх поділяють на такі, що зчитуються людиною (машинограми), машиною (диски, дискети тощо) і на комбіновані (відеограми).

До комбінованих належать ті матеріальні носії, що є в машині і дані з яких можуть бути виведені, наприклад, на екран монітора.

За характером використання матеріальні носії поділяють на загальносистемні, призначені для виконання різних функцій управління; підсистемні — циркулюючі в підсистемі обліку; внутрішньосистемні — за розділами обліку.

Залежно від методів обміну інформацією розрізняють безмашинні (в основному в умовах ручної обробки інформації), міжмашинні, міжпроцесорні, голосові матеріальні носії.

За формою видачі інформації матеріальні носії (відеограми, машинограми, аркуші паперу друкарські) можуть бути регламентовані (наприклад, звітні форми) та нерегламентовані.

За розміщенням матеріальні носії облікових регістрів на ЕОМ поділяють на централізовані (на універсальних ЕОМ), децентралізовані (на персональних ЕОМ) та комбіновані (на універсальних ЕОМ і керованих з персональних ЕОМ) форми.

Режим використання матеріальних носіїв передбачає лише їх читання (сприйняття людиною) бухгалтером або оператором, а також читання та складання (доопрацювання).

Методика та техніка облікової реєстрації

Облікова реєстрація являє собою певні стадії облікового процесу, що передбачають первинний та поточний облік господарських операцій.

Облікова реєстрація містить такі стадії:

отримання (приймання) первинних документів;
групування документів за ознакою однорідності за умови великої їх кількості;
складання зведених документів;
фіксація занесення даних на документі;
відображення даних з документів в облікових регістрах (як правило накопичувального характеру);
групування та перегрупування даних документів з метою їх подальшого розподілу і відображення в групувальних та розподільчих регістрах;
арифметичні дії (підрахунок, розрахунок, підведення підсумків);
контроль за обліковою інформацією;
складання підсумкового облікового регістру (звітність);
порівняння даних з інших облікових регістрів;
видача інформації облікових регістрів для складання звітності, забезпечення потреб управління;
передача облікових регістрів на зберігання.
При складанні низки облікових регістрів використовуються не лише поточні облікові дані, а й інша нормативно-довідкова інформація (НДІ), яка являє собою нормативно-довідкову базу.

В умовах ручної обробки нормативно-довідкова інформація фіксується в документах та облікових регістрах одним і тим самим бухгалтером. При застосуванні ЕОМ цей вид інформації обособлюється, зберігається окремо і являє собою самостійні масиви пам’яті ЕОМ (база даних) та заноситься в документ (обліковий регістр) автоматично програмним шляхом.

Нормативно-довідкова інформація буває постійною та умовно-постійною.

До постійної НДІ належать такі довідкові дані, як назва підприємства, інших підрозділів тощо.

Інформація умовно-постійного характеру — це норми, нормативи, ліміти витрат матеріальних та трудових ресурсів, класифікатори матеріалів тощо.

НДІ утворюється на базі діючих на підприємстві норм витрат, нормативів, використовуваних довідників, класифікаторів та інших нормативно-довідкових документів.

Залежно від широти використання НДІ поділяється на індивідуальну та колективну.

До індивідуальної належить та нормативно-довідкова інформація, яка утворюється, ведеться на певному АРМ і лише на ньому використовується.

Колективна НДІ, як правило, формується на центральному сервері АРМів і використовується як центральним АРМ, так і локальними.

НДІ дає змогу забезпечувати найефективнішу організацію облікового процесу та його автоматизацію, а також умови для ефективнішого контролю облікової інформації, створювати інформаційну та технічну базу для інтеграції різних видів економічної інформації. Нарешті, це дасть можливість створити надійну основу для управління господарством (контролю, аудиту, аналізу господарської діяльності, прийняття управлінських рішень тощо).

В умовах використання ЕОМ, особливо мікроЕОМ, методика та техніка облікової реєстрації дещо відрізняється від вищевикладеної. Це пов’язано з тим, що весь обліковий процес (від машинної фіксації господарських операцій до видачі вихідної інформації та її зберігання) здійснюється в основному на ЕОМ. При цьому стадії облікової реєстрації в основному ті самі, але виконуються в іншій послідовності та, як правило, автоматично.

Як облікові виступають внутрімашинні (електронні) та позамашинні (звичайні паперові) регістри.

Основними з погляду мікрокомп’ютерної техніки облікового процесу є внутрімашинні облікові регістри, які являють собою хронологічні систематичні масиви (файли, бази) даних на машинних носіях. У цих масивах накопичуються, групуються за потрібними напрямами дані про господарські операції і формуються похідні показники.

Склад та зміст масивів — облікових регістрів, а також сформованих на основі позамашинних регістрів — машинограм узагальнюючого зведеного аналітичного та синтетичного обліку, що реалізують подвійне відображення на рахунках і балансове узагальнення поточної інформації, формування показників для звітності, контролю, внутрішнього аудиту та економічного аналізу регламентується.

Склад та зміст хронологічних масивів — облікових регістрів, призначених для обліку та контролю введених в обробку машинних записів, а також систематичних внутрімашинних масивів облікових регістрів натурально-вартісного первинного обліку, що залежать від особливостей об’єкта управління, не регламентується.

Позамашинні облікові регістри — машинограми, що формуються за цими масивами, регламентуються в частині їх складу та змісту, які мають відображати введену в обробку початкову інформацію (машинні записи). Ці регістри оформлюються відповідними підписами та підлягають архівному зберіганню.

З метою забезпечення юридичної сили облікових регістрів необхідно:

визначити регістри, які роздруковуються і видаються на екран монітора з підтвердженням їх укладачів, та осіб, що несуть відповідальність за перекручення даних на різних стадіях облікового процесу;
установити порядок доступу до інформації;
виключити можливість несанкціонованого доступу до облікової інформації;
увести обов’язковий контроль (протоколювання) за часом та характером виконуваних робіт на ЕОМ;
суворо регламентувати порядок виправлення помилок;
запровадити архівне зберігання початкових облікових даних.
Інформаційний взаємозв’язок між машинними регістрами реалізується прийнятим та застосовуваним програмним забезпеченням на основі розподіленої за АРМ бази облікових даних.

Загальносистемні бази облікових даних (інформаційні файли) створюються на центральному (керівному, управляючому) АРМ.

На інших функціональних АРМ, що керуються ведучою АРМ, формуються бази облікових даних відповідно до виконуваних робіт на даному АРМ.

Файли в розподіленій базі даних за своїми функціями є статичними, бо в них зафіксовані умовно-постійні і постійні дані: довідкові, нормативні, кошторисні тощо.

Використання нормативно-довідкової бази та задокументованих даних дає змогу створити ефективну систему облікової реєстрації, що, у свою чергу, сприяє вирішенню багатосторонніх завдань обліку та управління загалом.

В умовах автоматизації обліку виникає потреба контролювати роботу ЕОМ зі здійснення облікового процесу. Причому, як свідчить досвід (особливо закордонний), такий контроль технології облікового процесу стає домінуючою функцією оператора на ЕОМ.

При використанні ЕОМ методика традиційних видів контролю має свою специфіку і, крім того, застосовуються особливі види контролю. Відрізняються за своєрідністю порядок і техніка оформлення, виправлення помилок та їх відображення в обліку.

Як і при ручній обробці, в умовах автоматизації обліку застосовуються арифметичний та логічний види контролю.

Але об’єкти і техніка їх проведення дещо інші. Так, арифметичний контроль, головним чином, зводиться до контролю суми номерів документів, реквізитів тощо, підрахованих програмним шляхом та записаних на машинний носій інформації.

Логічний контроль в основному проводиться за перевіркою кількості знаків у символьних реквізитах, допустимих значень року, місяця, кількості реквізитів, взаємозв’язку показників тощо.

Арифметичний та логічний види контролю можуть проводитись безпосередньо під час автоматизованого облікового процесу і як окрема процедура (окремий крок) за самостійною програмою. Такий контроль здійснюється автоматично.

Таким чином, в умовах використання ЕОМ виникає новий перспективний вид контролю — машинний (автоматизований).

Візуальний контроль при автоматизації обліку зводиться переважно до контролю за наявністю реквізитів у таблиці (формі документа), наприклад, на екрані монітора, кількості знаків показника.

Специфічними методами контролю автоматизованого облікового процесу є роздрукування введених даних, повторне їх уведення тощо.

Контролю підлягає як змінна, так і постійна інформація. З метою контролю за останньою застосовується специфічна методика. Так, арифметичний контроль здійснюється шляхом перевірки контрольних сум у колонках.

Контроль за інформацією здійснюється на всіх стадіях руху даних — від їх надходження до здавання опрацьованої інформації на тих чи інших носіях в архів. Крім власних даних та інформації контролю підлягає технологія облікового процесу: порядок надходження облікових даних на ЕОМ, програмні та технічні засоби їх обробки, порядок доступу до них тощо.

На різних стадіях надходження даних, їх обробки та видачі результативної інформації використовуються різні види та методи контролю, змінюється порядок фіксації, оформлення та виправлення помилок.

На цій стадії введення первинних даних здійснюється реєстрація та контроль надійшовших на обчислювальний центр (далі ОЦ) або складених на персональних ЕОМ документів з точки зору їх юридичної повноцінності. Потім контролюється достовірність даних складених машиночитаних документів.

Тут можуть бути помилки в порядку оформлення документів та в кількісному вимірі господарських операцій. Помилки в порядку оформлення документів виправляються відразу.

Дані, що вводяться в ЕОМ, можуть підлягати повному або частковому (за окремими документами, їх позиціями) контролю. Обсяг контролю визначають окремо за кожним видом даних залежно від частоти знаходження за ними помилок.

Результати контролю програмних та технічних засобів оформлюються спеціальним протоколом, у якому окрім традиційних реквізитів (дата контролю, зміст тощо) указуються відхилення від нормального перебігу технологічного процесу автоматизованого обліку, їх характер, а також причини та винуватці.

Обов’язковій реєстрації (у спеціальних журналах або на технічних носіях — машиночитаних) і контролю підлягає вихідна інформація при її видачі користувачу (передачі для подальшого опрацювання, видачі персоналу управління, здачі до архіву).

На стадії обробки даних та видачі результативної інформації здійснюється синтаксичний та семантичний автоматизований контроль.

Синтаксичний контроль — передбачає перевірку синтаксичної правильності слова (низки символів), а семантичний — контроль діапазону відхилень від нього, з використанням довідників тощо.

За допомогою візуального контролю перевіряють правильність опрацювання вхідної інформації. Серед недоліків можуть бути: надлишкова інформація, неправильна текстова розшифровка вихідних даних, помилки у встановленій значності, низька якість друку тощо.

Правильно надрукованою за допомогою ЕОМ машинограмою вважається та, що має такі реквізити:

заголовок;
відповідні підписи її укладача, підтвердження, погодження;
підтвердження, що вона є копією машиночитаного технічного носія;
характеристику відображених господарських операцій (дата, код оператора тощо);
дані про складання машинограми (дата, код оператора тощо).
Аналогічні реквізити має містити і відеограма, зображена на екрані монітора.

Виявлені помилки після введення даних (звичайно за допомогою контролю як окремої процедури) друкуються в протоколі помилок, у якому наводяться дані про сам документ, де знайдена помилка (номер, дата, місце складання), помилковий реквізит, указується місце знаходження документа в масиві даних.

Така інформація дає змогу швидко знайти помилково введені дані та правильно зробити їх коректування, визначити причину помилки з метою недопущення подібного в майбутньому.

Протоколи виявлених помилок та додані до них роздруковані документи аналізуються бухгалтером, після чого у них вносяться виправлення (іншим кольором зверху над неправильним записом робиться правильний). Відкоректовані дані вводяться в ЕОМ.

Знайдені помилки в результативній інформації (машинограмах, відеограмах) виправляються такими методами:

"сторно" (вводиться помилковий запис з ознакою "сторно 1" та правильний з ознакою "сторно 0");
виправлення помилкової інформації, що відповідає методу коригування в умовах ручної обробки інформації (виправлення відразу заносяться на магнітний носій).
На виправлені помилки складається довідка, у якій фіксується це виправлення; підписується вона особою, що допустила помилку та особою, що її виправила.

Якщо машинограма непридатна для використання, то вона анулюється і роздруковується нова.

Для проведення ревізій і організації аналізу господарської діяльності часто використовується облікова інформація, яка зберігається в архівах, що також потребує її контролю та ідентифікації.

Технологія облікового процесу. Усі способи, методичні та технічні прийоми організації обліку розглядаються, як правило, кожний окремо, самостійно, ізольовано. Водночас лише їх комплексне взаємопов’язане застосування може відтворити загальну картину господарської діяльності. Таким чином, виникає завдання їх комплексного вивчення з метою відображення предмета обліку. Для цього необхідно розглянути весь обліковий процес як технологію.

Термін "технологія" (в економічній літературі ще використовуються терміни "облікова технологія", "технологія облікового процесу", "технологічний процес обліку", "технологія обробки облікової інформації" тощо) цілком підходить до обліку, оскільки його механізація, автоматизація, комп’ютеризація зумовлені технізацією, індустріалізацією облікового процесу.

Формування інформації, у тому числі й облікової, на базі ЕОМ — це теж технологічний процес, як і створення будь-якої продукції. У даному випадку таким продуктом є інформація.

Але це не означає, що до механізації та автоматизації обліку не було технології формування облікової інформації. В умовах ручної обробки інформації вона зводилась до складання окремих відомостей, тобто до технології обліку, яка за суттю задавалась самими формами відомостей, журналів і інших регістрів, де реєструвались господарські операції за даними документів, так званих облікових регістрів. І тому звичайно ця технологія облікового процесу називалась технікою обліку, або обліковою реєстрацією.

В умовах використання ЕОМ облікова реєстрація зберігається, але у зв’язку з реєстрацією господарських операцій безпосередньо на ЕОМ, створенням та використанням баз даних, діалогового режиму роботи тощо, тобто, по суті, з проведенням облікових робіт на обчислювальній техніці, технологія обліку виходить за рамки облікової реєстрації, охоплює весь обліковий процес, включаючи документацію, використання баз даних, аж до видачі вихідної облікової інформації та її зберігання.

Технологію облікового процесу можливо і необхідно розглядати як загальну, адже здійснюється облік господарської діяльності в цілому, і як окрему — технологію вирішення окремих облікових завдань. Взаємопов’язане розуміння та розгляд загальної і окремої технологій облікового процесу дає змогу найраціональніше сконструювати форму обліку стосовно особливостей організації технології обліку і застосування обчислювальної техніки.

Загальна технологія обліку — це порядок фіксування господарських операцій, їх облікова реєстрація, узагальнення та складання звітності.

Технологія обліку залежить від способів опрацювання документів та облікової інформації:

вручну;
з використанням універсальних ЕОМ;
з використанням мікро ЕОМ.
У першому варіанті всі документи складаються вручну.

У другому варіанті — з використанням універсальних ЕОМ (облікова реєстрація та звітність здійснюються на ЕОМ та в ОЦ).

Третій варіант передбачає майже повну відмову від ручної обробки документів, складання їх на персональних ЕОМ. При цьому весь обліковий процес (облікова реєстрація, складання звітності) здійснюється на персональних ЕОМ.

Загальна технологія обліку за суттю являє собою відбиток усього облікового процесу. Він дуже складний, оскільки за його допомогою відображаються різноманітні господарські засоби, джерела їх утворення та господарські процеси. Останні різноманітні за обсягом та кількістю господарських операцій, способами розрахунків. У зв’язку з цим весь облік з точки зору технології поділяється на комплекс взаємопов’язаних облікових задач.

Для вирішення будь-якого облікового завдання, визначення облікових показників насамперед використовується нормативно-довідкова інформація. Завдання робітників полягає в тому, щоб визначити склад цієї нормативно-довідкової інформації, порядок її формування, використання, зберігання, поновлення.

У вирішенні облікового завдання велике значення має вхідна облікова інформація, отримана з первинних документів. Це найбільш громіздкий та трудомісткий етап технології розв’язання облікової задачі, що містить у собі такі стадії:

визначення складу даних (первинні фактичні облікові дані про господарські операції, засоби, джерела);
місце їх виникнення;
періодичність та терміни подання;
спосіб формування даних;
матеріальні носії;
використовувані засоби передачі даних;
режим обробки даних;
контроль за формуванням та переробкою даних.
Шляхом обробки вхідної та нормативно-довідкової інформації і використання спеціальних розрахунків отримують вихідну інформацію. Центральним питанням цієї стадії технології вирішення облікової задачі є методика та техніка розрахунку вихідних показників.

І, нарешті, як і на попередній стадії технології розв’язання облікової задачі (формування вихідної інформації), встановлюється форма, терміни та періодичність подання вихідної інформації.

Наступною важливою заключною стадією технології рішення облікової задачі є логічний контроль її вирішення, зберігання вихідної інформації та використання результатів розв’язання задачі в управлінні.

Передусім в умовах застосування ЕОМ облік стає більш управлінським. При цьому метою його є не лише отримання облікової інформації, а й значною мірою розроблення управлінських рішень та їх проектів.

Крім того, розширюється коло користувачів в умовах роботи з базами даних. Наявність баз даних впливає на технологію документації, облікову реєстрацію, зберігання інформації. За наявності нормативно-довідкової інформації в окремій базі даних відпадає необхідність наводити її в первинних даних про здійснення господарської діяльності (в документах); змінюється структура облікових регістрів — як машинних, так і тих, що видаються за допомогою друкарських пристроїв.

В умовах використання обчислювальної техніки змінюється і техніка зберігання вихідної облікової інформації.

Широке застосування технічних носіїв первинних даних машинних облікових регістрів дало змогу значно скоротити період облікового процесу. Більш того, при використанні ЕОМ первинний облік даних, отриманих з периферійної техніки, та їх облікова реєстрація неначе технологічно поєднуються.

Таким чином, система обробки інформації визначає вид матеріальних носіїв, технологію, техніку та режим видачі вихідної облікової інформації.

Література

Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України // Все про бухгалтерський облік — 1999. —№ 24.
Абалкин Л. И. Конечные народнохозяйственные результаты (сущность, показатели, пути повышения). — М.: Экономика, 1982. — 183 с.
Абрамова Г. П. Маркетинг: вопросы и ответы. — М.: Агропромиздат, 1991. — 159 с.
Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учебник. — М.: Юристъ, 1999. — 368 с.
Автоматизированные системы обработки экономической информации / Под ред. В. С. Рожнова. — М.: Финансы и статистика, 1986. — 272 с.
Автоматизированные системы обработки экономической информации / Под ред. В. С. Рожнова. — М.: Финансы и статистика, 1986. — 272 с.
Айламазян А. К. Информация и информационные системы. — М.: Радио и связь, 1982. — 160 с.
Аксененко А. Ф. Информационное обеспечение экономического анализа. — М.: Финансы, 1978. — 80 с.
Случайные рефераты:
Реферати - Козацькі пісні
Реферати - Літературний портрет Степана Пушика
Реферати - Життя та творчість Тодося Осьмачки
Реферати - Вічна загадка любові (за оповіданням Григора Тютюнника "Зав'язь")
Реферати - Володимир Дрозд
Реферати - Андрій Головко
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 75
    Гостей: 75
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта