Залучення коштів на депозит як традиційний аспект діяльності банків
Депозитна політика – це комплекс заходів комерційного банку із формування портфеля депозитних послуг, різноманітних форм і методів здійснення цих заходів, визначення його конкурентних позицій по даному сегменті ринку та забезпечення стійкості й надійності ресурсної бази.

З метою ефективного здійснення депозитної політики комерційним банкам доцільно розробляти відповідній меморандум. У західних банках розробці меморандуму депозитної політики, якою відають служби стратегічного планування, казначейства та маркетингу, приділяють особливу увагу. Єдиної схем меморандуму депозитної політики не існує, тому цей документ конфіденційний і щорічно затверджується радою банку.

Призначення меморандуму депозитної політики полягає у встановленні граничних розмірів депозитної бази, її місця в ресурсному потенціалі банку та засобах його реалізації. По суті, це визначення стратегії банку щодо цільових ринків та клієнтів, обсягів, структури депозитів юридичних і фізичних осіб, методів та пріоритетів депозитної діяльності.

Меморандум закріплює напрямки депозитної політики, виходячи з цілей, завдань комерційного банку, визначених у його статуті: отримання максимального прибутку при збереженні банківської ліквідності.

При розробці меморандуму депозитної політики необхідно врахувати такі принципи:

максимізація прибутку;
забезпечення стійкості ресурсної бази та рівня ліквідності;
гнучкість асортиментної і цінової політики та пристосування окремих параметрів збуту до вимог клієнтів.
Депозитна політика є важливою складовою стратегії банку в управлінні активами та пасивами, оскільки сприяє формуванню коштів для проведення активних операцій з метою отримання прибутку. Тому можна стверджувати, що банківський прибуток починає формуватися на етапі реалізації депозитної політики комерційного банку. Досягнення мети отримання максимального прибутку залежить від обсягу та ціни залучення різноманітних видів депозитів від усіх категорій клієнтів.

Обов’язковою умовою проведення будь-яких банківських операцій, у тому числі депозитних, є принцип ліквідності. Гнучка депозитна політика, яка враховує терміни й умови залучення коштів, має ґрунтуватися на підтримці ліквідності. Зумовлено це тим, що розміри і структура пасивів банку визначають його можливості щодо проведення активних операцій як за ступенем ризику, так і терміном укладення коштів. У свою чергу, характер активних операцій, попит на них із боку клієнтів банку потребують формування адекватної ресурсної підтримки. При такому підході первинну роль відіграють структура й розміри ресурсів банку, в тому числі депозитних.

Принцип стійкості ресурсної бази потребує від банку більше уваги приділяти надійним ресурсним джерелам, до яких насамперед належать строкові депозити. Завдяки цим депозитам банки можуть вільно маневрувати залученими ресурсами у межах визначеного терміну за умови адекватного резервування. Світовий досвід переконує, що найстійкішим ресурсом для банку є депозити фізичних осіб, по яких спостерігається значно менший рух коштів, на відміну від депозитів юридичних осіб.

Якісно розроблена депозитна політика, що має максимально задовольняти різноманітні цільові потреби клієнтів шляхом розробки і впровадження модифікацій окремих депозитів, п6ередбачає встановлення детально обміркованих параметрів депозитних продуктів. Це дасть змогу залучати більшу кількість клієнтів, завойовувати нові сегменти ринку й проводити успішну конкурентну боротьбу. У разі досягнення цієї мети можна зробити висновок про дотримання банком принципу гнучкої асортиментної політики.

Важливим чинником успішності депозитної політики банку вважають процентну політику. Об’єктами цінової політики у сфері депозитної діяльності є:

розміри процентних ставок;
умови нарахування і сплати процентів;
мінімальна сума відкриття депозитного рахунка;
можливості встановлення індивідуальних процентних ставок для окремих категорій клієнтів.
Від цінових параметрів депозитів конкурентне середовище потребує такої самої гнучкості, як і від асортименту послуг, тобто ціни на депозитні продукти мають постійно реагувати на ринкові зміни.

Розроблений із максимальним урахуванням ринкових вимог, депозитний продукт не може бути реалізований сам по собі. Для цього необхідно розробити зважену збутову політику, яка б передбачила можливості комплексного обслуговування клієнтури, пакетування банківських продуктів, спільний збут тощо.

Попереджувальними кроками до розробки меморандуму депозитної політики банку має бути:

проведення маркетингових досліджень ринку депозитних послуг та оцінка впливу політики Національного банку України на його стан і тенденції розвитку;
аналіз продуктової, цінової, збутової та комунікаційної політики банків – конкурентів на депозитному ринку;
здійснення SWOT – аналізу депозитної діяльності банку.
При цьому необхідно також урахувати вплив таких зовнішніх факторів, як економічна ситуація в країні, стан ринку кредитних ресурсів, інвестиційна привабливість інших секторів економіки, структура доходів та витрат населення тощо.

Загальну процедуру розробки меморандуму депозитної політики комерційного банку подано на схемі 1.

Схема 1. Процедура розробки меморандуму депозитної політики комерційного банку.

У процесі підготовки меморандуму можна виділити чотири основних етапи:

визначення позицій банку на депозитному ринку;
формування мети і завдань депозитної політики;
розробка моделі поведінки банку на депозитному ринку;
підготовка програми розвитку банку.
Визначити поточний стан банку у залученні депозитів модна за допомогою структурного, операційного та фактичного аналізу. Ця процедура має бути обов’язковою при розробці меморандуму депозитної політики банку. Для успішної реалізації цього етапу необхідно розробити положення про маркетинговий звіт, яке б чітко встановлювало формати подання до служби маркетингу інформації про депозитний рахунок.

Моніторинг ринку депозитних послуг є ключовим у процесі розробки меморандуму депозитної політики.

Другий етап підготовки меморандуму депозитної політики – формулювання її мети і завдань. Мета депозитної політики єдина для всіх банків – це досягнення максимального прибутку при всебічному задоволенні потреб клієнтів у депозитних послугах. Для досягнення цієї мети банками можуть бути сформульовані різні завдання. Наприклад, диверсифікація депозитів за призначенням, сумою, терміном тощо.

Третій етап: розробка прийнятої моделі поведінки та позицій банку на депозитному ринку. Одним із елементів цієї моделі є визначення питомої ваги і структури цього джерела в ресурсному потенціалі банку. Збільшення довгострокових операцій інвестиційного характеру можливе тільки за умови залучення стабільних ресурсів на тривалий час.

Окрім того, при визначенні депозитної політики необхідно враховувати, що вклади населення – найстійкіша частина залучених банком ресурсів. Як свідчить банківська практика, депозити населення у своїй масі невеликі за розмірами, але досить чисельні й менш рухливі, ніж відповідні вклади юридичних осіб.

Четвертий етап – заключний етап у розробці депозитного меморандуму – розробка програми розвитку. За своїм змістом це комплекс дій із досягнення бажаної позицій банку на депозитному ринку та встановленої частки депозитів у залучених ресурсах. Умовно всі заходи можна класифікувати як заходи організаційного і технологічного характеру. При детальному розгляді програми можна виходити з того, що банк намагається поліпшити свою ресурсну позицію за рахунок збільшення частки депозитів:

Заходи організаційного характеру передбачають наявність відповідної матеріально-технологічної бази для забезпечення приймання депозитів, а саме:

спеціальних приміщень;
зручного місцезнаходження;
гнучкого графіка роботи банку;
спеціально підготовленого персоналу;
рекламно-інформаційних проспектів, буклетів для клієнтів;
сформованої інформаційно-аналітичної бази для оцінки конкурентної позиції банку на ринку депозитних послуг;
ефективних засобів прогнозування ресурсів комерційного банку.
Але значною мірою ці організаційні заходи – досить дорогі й стосуються переважно депозитного обслуговування фізичних осіб.

Заходи технологічного характеру передбачають упровадження політики асортиментної гнучкості, системи управління якістю депозитних послуг, зваженої цінової політики та ефективних методів стимулювання збуту.

У теорії та практиці банківської діяльності України як меморандум депозитної політики не існує, тому, на погляд кандидатів економічної науки Порєчкіна Л. С. і Шульги Н. А., комерційним банком України слід розробити меморандуми депозитної політики банку за схемою 2.

Схема 2. Взаємодія складових депозитної політики комерційного банку.

Меморандум депозитної політики складається з семи самостійних розділів, тісно пов’язаних між собою.

Перший розділ "Мета і завдання депозитної політики" передбачає визначення мети і завдань банку. Метою депозитної політики банку є досягнення максимального прибутку банком при всебічному й комплексному задоволенні потреб клієнтів. Для реалізації цієї мети необхідно вирішити такі стратегічні завдання:

встановлення оптимальних пропозицій між обсягом депозитів та іншим видами залучених банком ресурсів;
визначення політики банку щодо завоювання конкурентних позицій на певних сегментах депозитного ринку.
Стратегічні завдання розробляються на 2-3 роки. У розрізі цих завдань банки можуть вирішувати ряд поточних завдань, до яких належить:

розширення спектра депозитних послуг та їх диверсифікація за різними ознаками (сумою, термінами тощо);
збільшення (зменшення) обсягу депозитних послуг;
вибір цільових клієнтів і розробка пакета різних послуг, що реалізується клієнтами із премією (знижкою);
проведення активної рекламної кампанії з метою залучення нових клієнтів.
Другий розділ "Асортимент депозитних послуг" передбачає наведення переліку депозитних продуктів для корпоративних та фізичних осіб.

У третьому розділі "Цільове призначення депозитного продукту та його переваги для банку і клієнтів" констатується, на яких цільових клієнтів орієнтований той чи інший депозитний продукт, у чому полягають його позитивні сторони для банку та його клієнтів.

У четвертому розділі "Цінова політика" розкриваються принципи цінової політики й методологічні підходи щодо встановлення ціни на депозитний продукт, а також тип стратегії, яку підтримує банк на депозитному ринку (агресивна, помірно агресивна, зважена, пасивна).

П’ятий розділ "Канали, методи збуту продукту і засоби його стимулювання" передбачає визначення збутової політики щодо депозитних продуктів, можливості спільного їх збуту з іншими ринковими інститутами ті методів мотивації потенціальних клієнтів.

У шостому розділі "Організаційно-управлінські заходи" мають бути висвітлені заходи з додаткового залучення персоналу, підвищення його кваліфікації, можливого створення спеціального підрозділу в банку або структурної реорганізації наявних підрозділів, які б займалися відповідним видом діяльності, встановлення сучасного обладнання.

У сьомому розділі "Прибутковість" мають бути відображені доходи й витрати на депозитне обслуговування в розрізі окремих депозитних продуктів, цільових клієнтів та за підрозділами банку, що надають депозитні послуги.

Відповідно до меморандуму депозитної політики банкам рекомендується розробляти каталог депозитних операцій, які містять детальний опис депозитних вкладів і зразки відповідно оформлених юридичних документів.

Аналіз структури і динаміки зростання протягом 1992- 1998 років залучених коштів комерційних банків дає підстави виділити такі головні тенденції розвитку цього сектора ринку кредитних ресурсів:

значні темпи зростання обсягів залучених коштів у національної валюті протягом майже всього розглянутого періоду;
зростання до початку 1995 р. питомої ваги, залучених коштів у іноземній валюті порівняно з національною, зниження цього показника у 1995-1997 рр. і відновлення зростання у 1998 р., що відповідає динаміці валютного курсу гривні;
стабільне зростання питомої ваги строкових депозитів у нац. валюті, починаючи з 1993 р.
незначна амплітуда коливань строкових депозитів і вкладів до запитання в іноземній валюті протягом усього розглянутого періоду;
зростання питомої ваги вкладів фізичних осіб і підприємств приватної форми власності на фоні відповідного зниження залишків на рахунках державних і колективних підприємств;
зростання питомої ваги депозитів домашніх господарств і підприємств, що їх обслуговують, у структурі залучених коштів за секторами економіки.
Загальна сума залучених комерційними банками коштів підприємств, організацій та фізичних осіб у національній та іноземній валютах стабільно зростала протягом усього розглянутого періоду (таб. №1), досягнувши наприкінці жовтня 1998 р. значення 7763 млн. гривень.

Таблиця № 1. Кошти на рахунках підприємств, організацій та населення у комерційних банках України.

Вид валюти
Сума в млн. грн.
Структура у%
1992
1993
1994
1995
1996
1997
Січень-жовтень 1998
1992
1993
1994
1995
1996
1997
Січень-жовтень 1998
У нац. валюті
18
175
1401
2794
3768
4778
4598
90
64
58
64
69
74
59
У вільноконвертованої валюті
2
99
1021
1577
1718
1672
3165
10
36
42
36
31
26
41
Разом
20
274
2422
4371
5486
6450
7763
100
100
100
100
100
100
100


Проте зростання обсягу залучених коштів у національній та іноземній валютах відбувалося залежно від різних чинників із різною швидкістю. Якщо залишки на рахунках у нац. валюті коливалися переважно під впливом коливань обсягу грошової маси, то на залишки на рахунках в іноземній валюті впливало принаймні кілька чинників: поточний баланс міжекспортером та імпортером, коливання валютного курсу гривні, наявність та відсутність обов’язкового продажу валютної виручки.

Питома вага залучених коштів у іноземній валюті в загальній сумі залучених коштів коливалася передусім під впливом поточного валютного курсу гривні. Нестабільність національної грошової одиниці, яка спостерігалася до 1995 року, обумовила швидке зростання (до 42 wacko у цей період питомої ваги депозитів у вільно конвертованій валюті.

Починаючи з 1995 року валютних курс гривні коливався значно повільніше, а темпи інфляції знизилися, що спричинило наприкінці 1997 року відповідне зниження питомої ваги валютних вкладів у загальній сумі залучених коштів (до 26 wacko .

У серпні 1998 р. міжнародна валютно-фінансова криза поширилася на Україну, що призвело до зниження валютного курсу національної грошової одиниці. Саме цим пояснюється відповідне значення у даний час (до 41 wacko питомої ваги валютних депозитів. Адже сума валютних вкладів у комерційних банках України обліковується зо поточним валютним курсом НБУ.

Загальна сума залучених коштів у нац. валюті зросла протягом 1992-1997 років, досягнувши наприкінці 1997 р. зростання 4778 млн. грн. (таб. №2). Однак до кінця жовтня 1998 р. відбулося незначне (3,8 wacko зниження цього показника.

Таблиця № 2. Структура залучених коштів КБ у нац. валюті.

Залучені кошти
Сума в млн. грн.
Питома вага ( wacko
1992
1993
1994
1995
1996
1997
01-10 1998
1992
1993
1994
1995
1996
1997
01-10 1998
Строкові
3
24
334
671
1331
1819
1760
17
14
24
24
35
38
38
До запитання
15
151
1067
2123
2437
2959
2838
83
86
76
76
65
62
62
Разом
18
175
1401
2794
3768
4778
4598
100
100
100
100
100
100
100


Питома вага строкових депозитів у загальній сумі залучених коштів у нац. валюті протягом 1992-1997 років коливалася в межах 14-24%. Це відповідає значним темпам інфляції в цій період і наявності інфляційних очікувань з боку юридичних та фізичних осіб, що не сприяє зростанню строкових депозитів. Проте у 1996-1998 рр. Політика НБУ, спрямована на підтримку валютного курсу національної грошової одиниці, сформована ще у 1995 році, почала діяти. Одним із позитивних результатів цієї політики стало зростання питомої ваги страхових депозитів у національній валюти до рівня 38%.

Ціна залучених строкових депозитів у іноземній валюті традиційно в 2-3 рази менша, ніж ціна строкових депозитів у нац. валюті, що пояснюється як недостатнім рівнем розвитку валютного кредитування, так і впливом фактора ризику будь-яких кредитних і депозитних операцій у іноземній валюті. Саме тому комерційні банки і їх клієнти-юридичні особи надають перевагу не строковим депозитам, а вкладам до запитання в іноземній валюті.

Динаміка залучення строкових депозитів і вкладів до запитання в іноземній валюті (що обліковується у гривневому еквіваленті) характеризується відносно незначною амплітудою коливань у валютному еквіваленті протягом 1995-1998 років (таб. №3),

Таблиця №3- Структура залучених коштів комерційних банків у іноземній валюті за строками повернення

Залучені кошти
Сума в млн. грн.
Питома вага (у wacko
1995
1996
1997
Січень-жовтень 1998
1995
1996
1997
Січень-жовтень 1998
Строкові
605
804
833
1361
38
47
50
43
До запитання
973
914
839
1804
62
53
50
57
Разом
1578
1718
1672
3165
100
100
100
100


так і питомої ваги строкових депозитів у загальній сумі залучених коштів у іноземній валюті, яка коливається протягом цього періоду в межах від 38 до 50%.

Аналіз структури залучених коштів комерційних банків у розрізі форм власності вкладників (таб. 4) дає змогу зауважити зростання питомої ваги вкладів підприємств із приватною формою власності і фізичних осіб – із 15% наприкінці 1995 року до 44% наприкінці жовтня 1998 року. Ця тенденція пов’язана з розвитком ринкових відносин узагалі і процесом приватизації зокрема. Ринок депозитів фізичних осіб у цей період також розвивався досить швидкими темпами.

Із цих же причин із кінця 1995 року питома вага вкладів державних підприємств знизилася з 31 до 17%.

Стосовно зменшення протягом 1997-1998 років залишків на рахунках підприємств колективної форми власності з 56 до 38%, то на цей процес вплинули, принаймні 2 основних негативних чинники:

криза платежів, яка призвела до нестачі обігових коштів, переважно у великих колективних підприємств;
бартеризація торгівельних зв'язків, яка саме протягом 1997-1998 років досягла свого максимуму.
Ці негативні фактори значною мірою вплинули на поглиблення бюджетної кризи у зазначений період.

Розгляд структури залучених коштів комерційних банків у розрізі секторів економіки до яких належать вкладники (таб. №5), виявляє:

швидкі темпи зростання у 1995-1998 роках не лише абсолютних сум, а й питомої ваги вкладів домашніх господарств і підприємств, які їх обслуговують, на фоні відповідного зниження питомої ваги залишків на рахунках підприємств нефінансового сектору;
стрімке збільшення залишків на рахунках підприємств фінансового (небанківського) сектора економіки у 1998 році.
Таблиця № 4. Структура залучених коштів КБ за формами власності.

Форма власності
Сума в млн. грн.
Питома вага (у wacko
1995
1996
1997
Січень-жовтень 1998
1995
1996
1997
Січень-жовтень 1998
Приватна
642
1289
2400
3404
15
23
37
44
Колективна
2361
3085
3167
2953
54
56
49
38
Державна
1367
1112
883
1293
31
20
14
17
Разом
4370
5486
6450
7763
100
100
100
100


Таблиця №5 Структура залучених коштів КБ за секторами економіки.

Сектор
Сума в млн. грн.
Питома вага (у wacko
1995
1996
1997
Січень-жовтень 1998
1995
1996
1997
Січень-жовтень 1998
Фінансовий (небанківський)
17
7
6
199
0
0
0
3
Нефінансовий
3557
3949
3858
4304
81
72
60
55
Домашні господарства
797
1530
2586
3259
19
28
40
45
Разом
4371
5486
6450
7762
100
100
100
100


Отже, структура і динаміка зростання залучених коштів комерційних банків України протягом 1992-1998 років у цілому відображає позитивні й негативні тенденції, властиві, перехідній моделі економіки.

Треба також зазначити, що в основному комерційні банки мають у розпорядженні короткострокові ресурси. Через те банки обмежені у своїх можливостях здійснювати довгострокові інвестиції і переважно надають кредити для поповнення оборотних коштів.

Банківська система власних грошей не має. Їх специфіка у тому, що вона перетворює капітал економіки, юридичних осіб у банківські ресурси, тобто гроші роблять тільки із грошей. Якщо необхідних грошей немає, то ті, що з’являються з нічого, - порожнє, руйнівні гроші – може продуктувати лише НБУ, але багатішим від того український народ не стане. Багатство його залежить від успішної роботи економіки.

Отже, підбиваючи підсумки, доцільно зазначити, що першочергова орієнтація комерційних банків на сучасному етапі полягає у формуванні фінансових ресурсів для довгострокових інвестицій в економіку шляхом народжування грошової частини власного капіталу та залучення довгострокових депозитів від населення і суб’єктів господарювання.

Ось чому створення сприятливого середовища, в якому КБ мали б змогу, з одного боку, мобілізувати банківські ресурси, а, з другого, здійснювати інвестиції, має стати головною метою банківських реформ.
Случайные рефераты:
Реферати - Євген Маланюк
Реферати - Життя та творчість Григорія Сковороди
Реферати - Журналіст і митець Анатолій Марущак
Реферати - Громадська і політична діяльність Миколи Куліша у 1917 – 1920 роках
Реферати - Олексндр Білецький
Реферати - Життя і творчість Дмитра Чуба
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 47
    Гостей: 47
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта