Заходи та види спеціальної обробки після різних видів ураження

В умовах використання противником ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї особовий склад, озброєння, техніка, матеріальні засоби і місцевість можуть бути заражені радіоактивними, отруйними речовинами та бактеріологічними засобами.

Після зараження радіоактивними речовинами зниження рівнів радіації спостерігається тривалий час.

Предмети речового майна і техніки, які заражені парами ОР, особливо типу зарин, небезпечні на протязі випаровування з них ОР.

Радіоактивні речовини заражують об'єкти, головним чином з поверхні і лише частково проникають вглиб пористих матеріалів. Отруйні речовини швидко проникають у пористі матеріали (дерево, шкіра, тканини та ін.) і просочуються в лакофарбні покриття та гуму. Непористі матеріали (скло, не пофарбований метал та інші) заражуються тільки з поверхні.

Для забезпечення боєздатності військ в умовах використання противником зброї масового знищення необхідне проведення спеціальної обробки.

Спеціальна обробка військ є одним із найважливіших заходів щодо ліквідації наслідків застосування противником зброї масового знищення і проводиться з метою не допустити ураження особового складу, що підпав під зараження РР, ОР і БЗ. Вона складається із санітарної обробки особового складу, дегазації, дезактивації і дезінфекції місцевості та оборонних споруд, озброєння, техніки, обмундирування, взуття, спорядження, індивідуальних засобів захисту, медичного і медико-санітарного майна.

Санітарна обробка полягає у вилучені з особового складу радіоактивних речовин, вилучені та знешкоджені ОР і бактеріальних засобів.

Дегазацією називають знезаражування об'єктів шляхом руйнування (нейтралізації) та вилучення отруйних речовин.

Дезактивація - усунення радіоактивних речовин з поверхні до величин, безпечних для людини.

Дезінфекцією називають знищення патогенних мікроорганізмів і токсинів з заражених об'єктів.

Залежно від обставин, наявності часу і існуючих засобів спеціальної обробки може виконуватись у повному обсязі або частково і, відповідно, поділяється на повну та часткову.

Часткова спеціальна обробка складається з: часткової санітарної обробки особового складу, часткової дезактивації, дегазації та дезінфекції озброєння і техніки, майна та ін.

Повна спеціальна обробка складається з: повної санітарної обробки особового складу, повної дезактивації, дегазації та дезінфекції озброєння, техніки, майна та ін.

Дегазація. Розрізняють два види дегазації: природну (пасивну) та штучну (активну). Природна відбувається без участі людини (випаровування, гідроліз вологою та ін.). Швидкість її залежить від метеорологічних умов, стійкості ОР, щільності зараження. Штучна проводиться із застосуванням спеціальних засобів.

Існує декілька способів дегазації:

механічні - вилучення об`єкту та ізоляція зараженого об`єкту (закидання землею і т. ін.);
фізичні - вилучення ОР за допомогою розчинників, сорбентів;
хімічні - більш досконалі та надійні, за допомогою дегазуючих речовин та розчинів;
змішані.
Дегазуючі речовини та розчини. Залежно від механізму знешкоджуючої дії вони поділяються на окислювально-хлоруючі речовини (хлорне вапно, ДТСГК, хлорамін і т. ін.) та речовини лужного характеру, які вступають в обмінні реакції та прискорюють гідроліз ОР.

Для дегазації застосовуються розчини та рецептури стандартного складу (табл. 1.):

розчин N 1 (2% розчин діхлораміну в діхлоретані);
розчин N 2 ащ (водний розчин: 2% NaOH з 5% моноетаноламіном, 25% розчин аміаку;
розчин N 2 бщ (водний розчин: 10% NaOH з 25% моноетаноламіном);
дегазуючі рецептури РД-2, РДА;
водні розчини (суспензії, кашиці) гіпохлоритів кальцію-ДТСГК.
За відсутністю табельних розчинів можуть бути використані водні розчини порошку СФ-2У (0,3 wacko

, органічні розчинники, які сприяють швидкому змиву ОР.

Дезактивація. Дезактивація за аналогією з дегазацією поділяється на природну (пасивну) та штучну (активну). Під природною дезактивацією слід розуміти зменшення радіоактивності продуктів ділення з часом. Швидкий спад радіоактивності у перші години після вибуху пояснюється великою кількістю у ПЯВ ізотопів з малим періодом напіврозпаду.

Наявність довгоіснуючих ізотопів вимагає проведення штучної дезактивації фізичними способами їх вилучення із заражених об'єктів, а саме:

дезактивація, яка заснована на миючій дії деяких речовин (поверхнево-активні речовини - мило, сульфонал та ін.);
дезактивація, яка заснована на використанні хімічних реагентів, що викликають розчинення або руйнування поверхневого шару об'єкта (кислоти, луги, окислювачі, органічні розчинники - діхлоретан, керосин, дизпаливо, бензин);
дезактивація, яка заснована на сорбційних процесах (карбоферогель);
дезактивація, яка заснована на іонному обміні (цеоліт, глауконіт, сульфовугілля, іонно-обмінні смоли);
дезактивація, яка заснована на використанні комплексоутворювачів (гексаметафосфат, триполіфосфат натрію, щавлева, лимонна, винна кислоти та ін.).
Таблиця 1. Види ОР та розчини для їх дегазації

Отруйні
Дегазуючи речовини та розчини, розчинники
речовини
Табельні
Допоміжні
V-гази та іприт
ІПП-8 (9), N1, РД, РД-2,
ІДП-1, СН-50,
сузпензія ДТС ГК
Гаряча мильна вода, СФ-2У, діхлоретан, трихлоретилен, спирт, гас, дизельне топливо
Зоман, зорин
ІПП-8, ІДП-1, ІДПС,
N2-бщ (ащ), РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК
Гаряча мильна вода, СФ-2У, NaOH-водний розчин, діхлор-етан, спирт, бензин, гас, диз. паливо
Люїзит
ІПП-8, ІДП-1, N1, РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК
Гаряча мильна вода. СФ-2У, аміачна вода, водний р-н NaOH, діхлоретилен, спирт, бензин, гас, диз. паливо
Адамсит
ІПП-8, ІДП-1, РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК
Гаряча вода
Хлорацето-фенон
ІПП-8, СН-50,
суспензія ДТС ГК
5% р-н бісульфата Na, СФ-2У, гаряча мильна вода, діхлоретан, трихлоретилен, спирт, бензин, гас, диз. паливо
CS, CR
ІПП-3, ІДП-1, N2-бщ (ащ), РД-1, РД, СН-50, суспензія ДТС ГК
Гаряча вода, СФ-2У, аміачна вода, водний р-н NaOH, діхлоретан, трихлоретилен, спирт, бензин, гас, диз. пальне
BZ
ІПП-8, ІДП-1, N1, N2-бщ (ащ), РД, РД-2, СН-50,
суспензія ДТС ГК
Гаряча мильна вода, СФ-2У, аміачна вода, водний р-н NaOH, діхлоретан, трихлор-етилен, спирт, бензин, гас, диз. паливо
Дифозген, хлорпікрин
ІПП-8, ІДП-1, РД, РД-2,
N2-бщ (ащ)
Гаряча мильна вода

Табельною дезактивуючою речовиною є порошок СФ-2У (сульфонал триполіфосфат Na - 50%, сульфат Na). Застосовуються 0,15% і 0,3% водні суспензії порошку.

Література

Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю. М. Скалецького, І. Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 165-171, 199-215, 312-329.
Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів. – К.: УВМА, 2003. – С. 30-36, 78 – 86.
Каракчиев Н. И. Токсикология ОВ и защита от ядерного и химического оружия. – Ташкент: Медицина, 1978. – С. 318-321, 359-365, 406-418.
Защита от оружия массового поражения: Справочник / Под ред. В. В. Мясникова. - М.: Воениздат, 1984. – С. 135-139, 181-327.
Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под ред. Н. В. Саватеева. - Л.: ВМА им. С. М. Кирова, 1987. - С. 284-296, 304-308.