Загальна харавктеристика поняття
Поняттям називається форма мислення, яка відтворює предмети і явища в їхніх історичних ознаках.
З цього визначення випливає, що поняття – це уявний образ предмета, його відображення, а не сам предмет. Поняття – це логічна форма думки, думка про предмет.
Предмет думки – це той предмет або явище, про який мислить людина. Поняття відтворює не все, що має предмет, не всі його ознаки, а тільки істині.
Ознакою називається все те, в чому предмети схожі один з одним або чим відрізняються. Кожен предмет і явище матеріального світу мають численні різноманітні ознаки. Одні з них істотні, інші – неістотні.
Істотні ознаки – це такі ознаки, котрі відображають природу предмета, його сутність і відрізняють його від усіх інших предметів.
Неістотні ознаки – це ознаки, наявність або відсутність яких не приводить до зміни природи предмета чи явища. Неістотні ознаки є нестійкими, зовнішніми, одиничними, які не виражають властивості предмета. Різниця між істотними і неістотними ознаками є відносна, ознака, що є істотною із розвитком і зміною предмета може перетворитися в неістотну і навпаки. Критерієм істотності ознак, які відтворюються поняттям, є суспільна практика людини.
Поняття відрізняється від уявлення. Уявлення, як і поняття, відбиває предмет у його ознаках. Тільки поняття відтворює істотні ознаки, а уявлення – предмет в сукупності найрізноманітніших його ознак. Уявлення багатше, ніж поняття, воно відбиває більшу кількість ознак предмета, але поняття відображає предмет глибше, воно дає знання про властивість предмета, тоді як уявлення властивості речей і явищ не розкриває. Зміст уявлень має індивідуальний, суб’єктивний відтінок, оскільки залежить від власного життєвого досвіду, психічних особливостей людини. В поняттях включається все суб’єктивне. Вони мають загальнолюдський характер.
Поняття – результат глибокого пізнання предметів або явищ. Щоб утворити поняття, необхідно вивчити предмет у всіх його істотних проявах.
У процесі утворення понять користуються такими логічними способами, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, повідомлення.
Порівнянням називається співставлення предметів із метою визначення їхньої схожості й відмінності. Порівняння дає змогу виявити загальне у предметів, те, чим вони схожі, а також чим вони відрізняються одне від одного. Порівняння здійснюється на основі взаємодії аналізу і синтезу.
Аналізом називається мислений розклад предмета на складові його частини. Слід дослідити кожну властивість предмета окремо та у зв’язку з іншими властивостями. Це досягається за допомогою аналізу.
Вивчивши предмет частинами, необхідно потім установити його в цілому. Це завдання вирішує синтез.
Синтезом називається уявне поєднання частин предмета, розчленованого аналізом, у єдине ціле.
Аналіз і синтез знаходяться в нерозривній єдності, вони завжди взаємозв’язані і взаємообумовлені.
Щоб утворити поняття, необхідно відібрати із маси властивостей, виділених аналізом, лише суттєві. Тому у процесі вироблення понять використовується такий логічний спосіб, як абстрагування.
Абстрагування – це уявне виділення істотних ознак предмета і відокремлення від маси інших властивостей.
Узагальнення – це такий логічний спосіб, завдяки якому здійснюється уявний перехід від одиничного до загального шляхом об’єднання однорідних предметів у класи на основі їх спільних ознак.
Поняття й слово не одне і теж саме. Поняття є категорія мислення, слово – категорія мови. Слово – матеріальна дійсність поняття. Поняття не може існувати інакше, як втілившись у слові. Слово виражає й закріплює певне поняття. Поняття може бути виражене одним слово (наприклад, держава) або сполученням слів (державне право).
Поняття, закріпившись у слові, постає потім як його значення. Одне і теж слово може виражати не одне, а кілька понять, і, отже, мати не одне, а кілька значень. Наприклад під словом “гіпотеза” розуміють форму мислення та “частину норми права”. Слова одинакові за звучанням, але різні за своїм значенням здобули назву омоніми. Наявність у мові омонімів викликає необхідність з’ясувати значення слів, що вживаються у практиці мислення.
Щоб уникнути розбіжності в тлумаченні значень уживаних слів, кожна наука виробляє свою термінологію.
Термін – слово чи група слів, які позначають один – єдиний предмет (чи певну групу предметів) і вживаються в одній науці з одним чітко визначеним значенням і відповідним змістом.
Будь-яке поняття має обсяг і зміст.
Змістом поняття називається сукупність існуючих ознак предметів, відображених у понятті. Зміст поняття становлять ознаки, які відтворюють якість предмета і відрізняють його від інших предметів. Так, зміст поняття “крадіжка” складають такі ознаки: 1) таємне 2) викрадення 3)особистого майна громадян. З’ясування змісту понять має важливе значення для пізнання й практики. До того часу, доки ми не установимо зміст поняття, яке нас цікавить, його ознаки, нам не зрозуміла властивість предмета, що виражається цим поняттям, ми не можемо точно і чітко відмежувати цей предмет від суміжних із ним, плутанину в мисленні.
Обсяг поняття становить коло предметів, на котрі поширюється дане поняття. Наприклад, обсяг поняття “дерево” становить усі предмети, до яких належить це поняття, тобто уся дерева.
Сукупність предметів, що складають обсяг поняття, називається логічним класом. Окремі одиничні предмети класу (сукупність) називаються індивідами або елементами класу (сукупністю). Наприклад, “місто Київ” є елементом класу міст. Характерною особливістю елемента сукупності є те, що він називається або може бути названий власним іменем.
Якщо предмет має всі ознаки, які складають зміст даного поняття, то він входить до класу даного поняття і до нього воно застосоване. Якщо ж одиничний предмет не має усіх ознак поняття, то він не є елементом класу, вираженого цим поняттям. Це положення має важливе значення в судовій практиці при визначення юридичної оцінки правових явищ і особливо до карно-правової кваліфікації злочинів.

Зміст і обсяг понять взаємопов’язані. Цей взаємозв’язок виражений у логічному законі взаємовідношення між обсягом і змістом поняття, котрий формується так: зі збільшенням змісту поняття зменшується його обсяг і зі збільшенням обсягу поняття зменшується його зміст. Візьмемо такі два поняття: “злочин” і “посадовий злочин”. Великий обсяг має поняття “злочин”, оскільки воно поширюється на всі злочини, а поняття “посадовий злочин” охоплює тільки частину злочинів, ті, які є посадовими. Зміст же буде більшим у поняття “посадовий злочин”, оскільки окрім ознак, властивих усілякому злочину, воно включає ще й ознаки специфічні. Таким чином, більший обсяг – менший зміст, більший зміст – менший обсяг поняття.
У кримінальному праві поряд з терміном “зміст поняття” існує специфічне поняття “склад злочину”. Кожен склад злочину є юридичне поняття про певний суспільно небезпечний вчинок. Під складом злочину розуміється сукупність суб’єктивних ознак, при наявності котрих суспільно небезпечна дія визначається злочином за кримінальним законом.
З логічного боку склад злочину – це зміст поняття, який відображає конкретний злочин. І склад злочину, і зміст поняття утворюють одні і ті ж ознаки певної суспільно небезпечної дії.
Склад злочину – це і юридична, і логічна основа для відмежування одних злочинів від інших. Наприклад, склад злочину крадіжки дає змогу відрізнити крадіжку від усіх близьких до крадіжки злочинів, таких як пограбування, розбій, шантаж, шахрайство.
Склад злочину за кримінальним правом є єдиною підставою кримінальної відповідальності. В дії (недіяльності) звинуваченого наявний склад злочину тільки тоді, коли ця дія має всі ознаки одного складу злочину. Відсутність хоча б одного з названих у законі ознак складу злочину при наявності всіх останніх означає відсутність даного злочину в цілому.
Кваліфікація злочину – це юридична оцінка конкретної суспільно небезпечної дії, відповідь на запитання про те, який злочин здійснено у даному випадку. Кваліфікацією називається з’ясування відповідності розглядуваної дії (недіяльності) складу певного злочину, передбачуваного кримінальним законом. Для того, щоб кваліфікувати злочин, необхідно правильно визначити наявні ознаки скоєного і знати ознаки того складу злочину, котрий у ньому вбачається.
У логічному відношенні кваліфікація злочину є співвіднесення окремої суспільно небезпечної дії(бездіяльності) до певного “свого класу” (сукупності) предметів, застосування до скоєного одного з кримінально правових понять (статті закону), передбачених законом. Так, якщо дії обвинуваченого, що проявилися у 1) відкритому 2) викраденні 3) майна без застосування насилля і погроз її застосування, кваліфіковані як розбійний напад, то така кваліфікація неправильна. До обсягу поняття “розбій” входять, складаючи його клас, тільки такі дії, котрі є 1) нападом 2) з метою заволодіння 3) власним майном громадян 4) поєднаним з насиллям, небезпечним для життя чи здоров’я особи, на яку вчинено напад, або з погрозою застосування такого насильства. Кваліфікація – злочину одне з основних завдань правосуддя. Інтереси дотримання законності вимагають, щоб кожна суспільно небезпечна дія була кваліфікованою за тією кримінальною статтею, котра передбачає вчинене, або за якоюсь іншою. І з логічної точки зору ця вимога полягає в тому, щоб до кожної суспільно небезпечної дії застосовувалися тільки ті поняття, ознаками якої воно наділене.
Поняття діляться на види за змістом і за обсягом. За обсягом розрізняють поняття одиничні, загальні й нульові.
Одиничним називають поняття, обсяг якого складається з одного поняття. Наприклад, Харків, Велика Вітчизняна війна.
Загальне поняття – це таке поняття, обсяг якого складається більш ніж з одного предмета. Загальним поняття є: “держава”, “людина”, “норма права” тощо. До обсягу кожного з них входить не один, а група однорідних предметів. Загальні поняття можуть бути реєструючими і нереєструючими.
Реєструючим називається таке поняття, до обсягу котрого входить чітко визначена, яка підлягає обліку, кількість предметів. Наприклад, “планета сонячної системи”, “частина світу”, “законний представник потерпілого”.
Нереєструючим є поняття, котре відноситься до обмеженої кількості предметів. Так, поняття “факт”, “подія”, “сутність”, “явище” є нереєструючим, оскільки кількість предметів, що підлягають під кожне з них, не піддається обліку.
Нульовим поняттям називається поняття з нульовим обсягом, тобто поняття, логічний клас якого не має жодного елемента. Наприклад, “вічний двигун”, “русалка”, “відьма” тощо.
Поняття, котрі відносяться до сукупних предметів, мисляться як єдине ціле, називається збірним поняттям. Таким є поняття “банда”, “ліс”, “клас”, “натовп”. Збірне поняття відображує істотні ознаки певної сукупності предметів, а не ознаки предметів, що створюють цю сукупність.
За змістом розрізняють поняття конкретні й абстрактні, позитивні й негативні, співвідносні й безспіввідносні.
Конкретним називається поняття, яке відтворює предмет у його цілісності. Наприклад, “стіл”, “людина”, “держава”, “злочин” – це поняття конкретні.
Абстрактним називається поняття, яке відображає не предмет, а його властивість чи відношення, взяте як самостійний об’єкт думки. “Тягар”, “хоробрість”, “вартість”, “сміливість”- абстрактні поняття.
Конкретному поняттю в дійсності відповідає конкретний предмет або явище. Властивість, що відтворюється абстрактним поняттям, не володіє предметністю, не існує сама по собі поза річчю.
Позитивним називаються такі поняття, котрі відображають наявність у предмета або явища певних ознак.
Негативним називається поняття, в якому йдеться про відсутність у предмета ознак, котрі складають позитивні поняття.
Наприклад поняття “осудність” є позитивним, а “неосудність” – негативним. У кожному з них йдеться про одні й ті ж самі ознаки, які становлять їхній зміст, тільки в одному понятті говориться про наявність, а в другому - про відсутність цих ознак. Зміст негативного поняття не може бути визначений без відповідного йому позитивного поняття.
Безвідносним називають поняття, які відображають предмети, з існуванням котрих ми не пов’язуємо необхідне існування яких-небудь інших предметів. Наприклад, “людина”, “норма права”, “договір” – це поняття безвідносні.
Відносним називають пари поняття, котрі відображають такі предмети, існування одного з них немислиме без існування другого.
Відносні пари понять: “боржник” і “кредитор”, “злочин” і “кара”, “кількість” і “якість”. Виділення відносних понять має значення для пізнання.
У логіці всі поняття поділяють на порівнянні й непорівнянні.
Непорівнянними називаються такі поняття, котрі відображають наскільки віддалені предмети, що в їхньому змісті й обсязі немає нічого спільного. Наприклад, “метал” і “право”, “атом” і “держава” непорівнянні.
Порівнянними називаються поняття, у змісті і обсязі яких наявне дещо спільне. Порівнянні такі поняття: “право” і “мораль”, “договір” і “угода”.
Порівнянні поняття бувають сумісні і несумісні.
Сумісним називають поняття, обсяг яких частково збігається. Зміст сумісних понять різний, але деякі ознаки їх можуть бути спільними.
Несумісними називають поняття, обсяг яких не бігається в жодній своїй частині. Видові ознаки одного поняття виключають видові ознаки другого.

Серед сумісних понять розрізняють три види відношень:
відношення тотожності;
відношення підпорядкування;
відношення перехрещення.
Тотожними називають поняття, що відображають один і той же предмет. Обсяг тотожних понять збігається повністю, але зміст різний.
Наприклад, тотожним є таке поняття, як “Олесь Гончар і “автор роману “Собор””. Обсяг цих понять є одним і тим же, він повністю збігається.
Відношення між обсягом тотожних понять зображають графічно так.
Обсяг поняття А і обсяг поняття В повністю збігаються.
Відношення підпорядкування існує між такими поняттями, одне з яких входить як частина в обсяг поняття другого. У відношенні підпорядковування перебувають, наприклад, поняття “право” і “державне право”. Обсяг поняття “державне право” входить до обсягу поняття “право”. Поняття з більшим обсягом називається підпорядковуючим, а поняття з меншим обсягом – підпорядкованим.
Поняття “право” є підпорядковуючим, а поняття “державне право” є підпорядкованим.
Відношення підпорядкування може бути як між двома загальними, так і між загальним і одиничним поняттям. Якщо підпорядкування існують між загальними поняттями, то підпорядковуюче поняття називається родом або родовим поняттям, а підпорядковуюче – видом або видовим поняттям. Так, поняття» право” – це родове, а поняття “цивільне право” – видове.
Відношення підпорядкування – це найпоширеніший і найважливіший тип логічних відношень між поняттями; він перебуває в основі багатьох логічних операцій.
Перехресними називаються поняття, обсяг яких тільки частково входить один в одного.
Перехресним називається поняття, обсяг яких тільки частково входить один в одного.
Так поняття “студент” і “відмінник” перехрещуються, оскільки частина обсягу поняття “студент” входить до обсягу поняття “відмінник”. Графічно відношення між обсягами перехресних понять відображають так:
Коло А відображає обсяг одного
В поняття, а коло В – обсяг другого перехресного поняття.
Деякі студенти є відмінниками, а деякі відмінники – студентами.
Серед несумісних понять розрізняють три види відношень:
супідрядність;
суперечність;
протилежність.
Відношення супідрядності існує між поняттями, які однаково входять до одного і того ж роду. Такі поняття називається супідрядними. Наприклад, поняття “крадіжка” і “пограбування” супідрядні, оскільки вони є видами одного і того ж роду – “злочин проти власності”. Графічно їх зображають так:

А – обсяг родового поняття “злочин проти власності”
В і С – обсяг супідрядних (видових) понять “крадіжка”, “грабіж”.

Відношення суперечності існує між такими двома поняттями, одне з яких має певні ознаки, а друге – ці ж ознаки заперечує не створюючи нових. Такі поняття називаються суперечливими. Приклад суперечливих понять: “винний” і “невинний”, “осудний” і “неосудний”. Відношення суперечності існує між позитивними і негативними поняттями.

Відношення між суперечливими поняттями.
Відношення протилежності (супротивності) існує між двома поняттями, із котрих одне заперечує друге при допомозі утвердження нових ознак, несумісних із ознаками заперечуваного поняття.
Протилежні поняття “грубість” і “ніжність”, “білий” і “чорний”. Зміст одного супротивного поняття не тільки включає зміст другого, а й протилежний йому. Тому супротивні поняття не можуть застосовуватися до одного й того ж предмета. Обсяги двох протилежних понять не вичерпують обсяг родового поняття, між ними може бути третє поняття.
Логічна операція, за допомогою якої відбувається перехід від поняття з більшим обсягом, називається узагальненням. Узагальнити поняття - означає перейти від виду до роду.
Логічна операція. У процесі якої відбувається перехід від поняття з більшим обсягом до поняття з меншим обсягом, називається обмеженням. Наприклад, коли від поняття “договір” перейти до поняття “угода”, а від нього до поняття “правовідносини” – це узагальнене поняття. А якщо від поняття “договір” перейти до поняття “страхування” – це обмеження понять.
Процес узагальнення і обмеження поняття не безкінечний. Межею узагальнення є категорії. Категорії – це поняття з гранично широким обсягом. Рубежем обмеження є одиничні поняття.
Визначення – логічна операція, з допомогою якої розкривається зміст поняття, тобто робиться перелік ознак, які в ньому мисляться.
Визначення бувають реальні й номінальні. До реальних визначень відносять: визначення через рід й видові відмінності, генетичне визначення.
При визначенні через рід і видову відмінність визначуване поняття підводиться під друге, більш широке поняття , що є найбільшим його рядом, і вказуються ознаки, котрими відрізняється визначуване поняття від інших понять, які входять до цього роду. Визначення через рід і видову відмінність можна зобразити так:

А = ВС

Це найпоширеніший класичний вид визначення. Ним користуються усі науки. У юриспруденції є основним видом визначення.
Генетичне визначення – це таке визначення, в якому зміст поняття розкривається за допомогою вказівки на спосіб виникнення предмета.
Номінальним називається таке визначення, за допомогою якого визначається не сам предмет, а його ім’я. Номінальне визначення не розкриває змісту поняття. За допомогою номінальних визначень уводяться нові терміни в науковий обсяг.
Для правильного визначення треба дотримуватись таких правил:
Визначення має бути співмірним.
Визначення не має робити кола.
Визначення має бути чітким, вільним від двозначності.
Поділ поняття – логічна операція, за допомогою якої розкривається обсяг родового поняття через перелік його видів або елементів.
У поділу розрізняють поділюване, члени поділу і основа поділу.
Поняття, обсяг якого піддається поділу, називається поділюваним.
Види предметів, на котрі розподіляється рід, називаються членами поділу.
Ознака, за якою розподіляють поняття на види, називається основою поділу.

Правила поділу понять:
Поділ має бути співмірним.
Поділ має відбуватися на одній основі.
Члени поділу мають виключати один одного.
Поділ має бути безперервним.
Основа поділу має бути виразною.
Розрізняють такі види поділу: поділ за видотвірною ознакою (простий поділ), дихотомічний поділ, класифікація.
Простий поділ або поділ за видотвірною ознакою – це такий поділ, коли обсяг поділяється за якоюсь основою на супідрядні види. Наприклад: “Угоди за характером волевияву поділяються на односторонні і взаємні”.
Дихотомічний поділ полягає в тому, що обсяг поділюваного поняття поділяється на два протилежні поняття, одне з яких стверджує певну ознаку, а друге заперечує цю ознаку.
Наприклад: “Війни поділяються на справедливі і несправедливі”

а

А

не а

А – поділюване поняття, а і не-а – члени ділення.
Класифікацією називається розподіл предметів на класи, зроблений таким чином, що кожен клас займає стосовно інших класів точно визначене і міцно закріплене місце. При класифікації поділ відбувається не за будь-якою ознакою, а за найістотнішою, такою, що визначає характер усіх останніх ознак предмета, котрі класифікуються, і дає змогу установити для кожного класу чітко визначене, постійне місце серед інших класів.
Класифікація – це такий поділ, у якому рід поділяється на види, вид – на підвиди. За допомогою класифікації здобувають струнку систему розміщення тих чи інших предметів за класами, закріплених у таблицях, системах, кодексах.
Прикладом до класифікації є періодична система елементів Менделєєва.
Класифікації належить важлива роль у пізнанні й практиці. Велике класифікація має в юридичному законодавстві, правовій науці. Наприклад, завдяки такому способу класифікації, як кодифікація, норми різних галузей права приводяться до чіткої системи, створюються умови для користування законами.
Важливу роль для судової практики і юридичної науки відіграють такі класифікації, як класифікація юридичних фактів, класифікація доказів, класифікація угод.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя та творчість Василя Еллана-Блакитного
Реферати - Життя і творчість Наталени Королеви
Реферати - Біографія Лесі Українки
Реферати - Громадська і політична діяльність Миколи Куліша у 1917 – 1920 роках
Реферати - Літературний портрет Степана Пушика
Реферати - Михайло Грушевський
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта