Забезпечення прихованості вимаршу - 27 Октября 2016 - Блог - Готові домашні завдання Онлайн 5,6,7,8,9,10,11 класи

Забезпечення прихованості вимаршу

В першу чергу слід подбати про якомога краще маскування кожного партизана. Досягається це шляхом застосування камуфляжного однострою, фабричних та кустарних засобів маскування. При недостачі останніх слід пристосовувати наявну одежу та спорядження до місцевих умов щоб забезпечити маскування вояка. (Детальніше про індивідуальне маскування дивіться у статті "Індивідуальне маскування партизана").

Як зазначалося вище партизанська група має уникати:

прокладання маршрутів через головні шляхи сполучення, по яким відбувається інтенсивний рух військ та цивільного населення, великих населених пунктів з постійними крупними гарнізонами ворожих військ;
лісових галявин, лук, великих лісних доріг, виходів з лісів, відкритих дефіле, гірських перевалів та відкритих плато, полів;
мостів і бродів по яким відбувається інтенсивний рух військ супротивника і цивільного населення.
На це є декілька причин. Перш за все тому що в цих місцях концентрація ворожого війська є великою. По-друге супротивник веде стеження за подібними районами за допомогою всіх наявних засобів розвідки, в тому числі й повітряної. За будь яких обставин слід уникнути передчасної "засвітки" партизанського загону.

Найкращий час для здійснення вимаршу - світанок, вечір та сутінки. На світанку вранішні тумани та невелика кількість світла сприяють пересуванню групи. Як вранці так і ввечері місцеві предмети дають довгі тіні, які дають можливість ховатися. Оптимальний час пересування - до 10 годин ранку та з 5 годин вечора. При пересуванні в сутінках забороняється виходити на відкриті ділянки місцевості та з'являтися на вершині висот.

Мішані, та листяні ліси дуже добре укривають партизанську групу від стеження з повітря. Але багато в чому вибір маршруту залежить від обставин. Наприклад з одного боку густий ліс з великою кількістю природних перешкод забезпечує максимальну прихованість групи. З іншого боку видимість у таких ділянках також обмежена. До того ж розвідгрупи супротивника самі облаштовують засідки на такій території.

Партизанська група має подбати про приховання своїх слідів. Слід просуватися по ґрунтам, на яких сліди або не залишаються зовсім або щезають за невеликий проміжок часу як-от пильні дороги, дно річки, ґрунт вкритий галькою. І навпаки слід уникати сирих ґрунтів, боліт, берегу озера з вологим піском. Якщо є можливість слід замітати слід. Також партизанська група має привчитися ходити слід в слід. Навіть якщо супротивник знайде слід, він однаково не довідається про чисельність формування. Для деформації контуру слідів можна застосовувати спеціальні бахіли, які до того ж сприяють безшумній ході. За відсутністю таких можна пошити чохли з тканини або звірячого хутра.

Неабиякого значення має вміння партизан пересуватися по місцевості абсолютно безшумно. Кожен партизан мусить досконало володіти технікою безшумного пересування по місцевості.

Спочатку варто зупинитися на звичайній манері пересування. Як правило людина пересувається у повний зріст. При здійсненні довготривалого маршу слід пересуватися у звичній для кожного манері, не допускаючи зайвої напруги ніг, не здійснювати непотрібних різких рухів. Слід дотримуватися ритмічного дихання. При зупинці варто зробити декілька вправ для розминання м'язів.

Пересування пригнувшись застосовується при пересуванні через місцевість, яка є частково відкритою та на якій можливий контакт з супротивником.

У всіх випадках потрібно дотримуватись безшумності пересування. Для цього слід просуватися не створюючи шуму при постановці ніг на землю та при подоланні перешкод. Слід звернути увагу на те що здійснює шум. Його видають сухі палиці, трухляві пеньки, шишки, сухе опале листя. При наступі вони видають характерний звук, який можна почути на досить великій відстані. При безшумній ходьбі крок має бути дещо коротшим, нога що виноситься вперед ставиться на землю на якій відсутні предмети, що видають шум.

При пересуванні на короткі відстані нога спочатку ставиться на носок а потім плавно переносити вагу тіла на всю ногу. При цьому зразу не слід переносити вагу тіла на ногу. При довготривалому безшумному пересуванні такий спосіб не годиться - дуже стомлюються ноги. Тож краще спочатку ставити ногу на п'ятку, а потім плавно ставити на землю всю ногу.

При здійсненні кроку слід спочатку варто обмацати носком черевика землю щоб переконатися у відсутності сторонніх предметів. При цьому вага тіла залишається на опорній нозі. Якщо вони там є ви зможете їх заздалегідь відчути і відповідно підшукати інше місце для кроку. Якщо таке відсутнє, обережно відкиньте сторонні предмети від місця наступу і здійсніть крок перенісши повністю вагу з однієї ноги на іншу.

Пересуватися слід на злегка напівзігнутих ногах. При ходьбі намагайтеся щоб зусилля здійснювалися за рахунок стегна, так ноги менше втомлюються. При пересуванні по в'язкому ґрунту слід пересуватися якомога швидше щоб не давати ногам загрузнути. Ноги потрібно розставити ширше і ставати на всю ступню, якомога швидше виймаючи її. По можливості одна рука має бути вільною для підстрахування.

При пересуванні через мілкі водні перешкоди ногу слід плавно опускати з носка, протягуючи її вперед у воді.

При пересуванні по високій траві слід високо піднімати ноги і ставити їх на землю з носка.

Іноді буває так що сама місцевість не дозволяє просуватися безшумно, а надто зимою, коли рипіння снігу під ногами може видати рух людини на місцевості. Для приглушення кроків можна застосовувати вищезгадані бахіли або чохли з наявних матеріалів.

Просуваючись місцевістю жоден партизан не повинен якимось чином залишати ознаки своєї присутності. Не дозволяється зривати листя, ламати гілки, зсовувати з місця камені та пеньки. Під час привалів не слід залишати після себе будь які предмети: обривки одежі, недопалки, обгортки від їжі, ємності для напоїв, тощо. Будь які підручні матеріали, як-от жердини, палиці, гілки для вкриття наметів мають бути ретельно сховані або знищені.