Викриття нищівного режиму тоталітарної системи в поезії Д. Павличка "Коли помер кривавий Торквемада..."
Взявши собі колись за зброю правду, поставивши перед собою мету "брехню палить", Дмитро Павличко все своє життя прожив борцем за народні ідеали. За правду на землі. Та чи була потрібна правда владі, за якої жив поет-громадянин?! Мабуть, ні. Бо як інакше можна пояснити той факт, що 18 тисяч примірників ( весь тираж) книжки з промовистою назвою "Правда кличе!" було вилучено з обігу і знищено чиновним начальством радянської влади?! І все це було зроблено тільки через одну поезію цієї книги, поезію, що містила правду. Це поезія "Коли помер кривавий Торквемада...".

Чому ж так налякав представників влади вірш про Томаса Торквемаду — жорстокого іспанського інквізитора, що засудив на спалення понад вісім тисяч "невірних"? Що їм до нього? Та читаючи цей вірш, не важко провести алегорію між Торквемадою і "вождем усіх часів і народів" — інквізитором двадцятого століття, що винен у смерті десятків мільйонів безневинних людей, людей, які могли б прославити країну, людей, які не могли закривати очі на те, що відбувалося навколо їх, людей, які не схотіли приймати "віру" вождя. Цей вождь зібрав навколо себе сподвижників-душепродавців, донощиків, катів, що склали могутній чиновницько-бюрократичний клан. Саме вони, члени цього клану, представники влади, пізнали себе в образах поплічників і холуїв кривавого Торквемади, які, "зодягнуті в лахміття, як старці, підступні пастухи", пішли своєю країною, щоб відчути настрої народу, придивитися до людей, віднайти "невірних". Саме вони боялись, щоб не схитнулась їхня влада, намагалися зберегти свою владу й чини. Саме вони представляли той могутній апарат гноблення, винищення людини, що був створений їх керівником, але мав силу і після його смерті. Тому Дмитро Павличко і застерігав народ, закликав бути пильним, не довіряти підступним чиновникам:

Вони самі усім розповідали,

Що інквізитора уже нема.

А люди, слухаючи їх, ридали.

Не усміхались навіть крадькома;

Напевне, дуже добре пам'ятали,

Що здох тиран, але стоїть тюрма!

Алегорія дуже прозора, тому цілком зрозуміла реакція чиновницько-бюрократичного апарату, що злякався правдивого слова поета, що злякався перспективи втрати влади.

Викриваючи нищівний режим тоталітарної системи, яка панувала у Радянському Союзі, Дмитро Павличко застерігав своїх співвітчизників, щоб вони були пильними, попереджував, що колесо історії може повернутися назад, і що тоді знову настануть 1932—33 роки.
Случайные рефераты:
Реферати - Борис Грінченко. Оповідання для дітей і про стражденну долю дітей-сиріт
Реферати - Великий байкар Леонід Глібов
Реферати - Життя і творчість Олександра Білецького
Реферати - Культ роду в старокиївських княжих житіях ХІ - ХІІ ст.
Реферати - Голодомор в українській поезій і прозі
Реферати - Мотиви драматичної спадщени Миколи Куліша
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 18
    Гостей: 18
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта