Управління фінансовими інвестиціями
Інвестиційна діяльність підприємства підпорядкована певній інвестиційній політиці, розробленій підприємством в складі його фінансової стратегії (для інституційних інвесторів - інвестиційних компаній, інвестиційних фондів і т.п. - вона розробляється як самостійна інвестиційна стратегія). Основною ціллю інвестиційної політики є забезпечення найефективніших шляхів розширення активів підприємства з позицій перспектив його розвитку і збільшення його ринкової вартості. З врахуванням цієї цілі зміст політики управління інвестиціями підприємства можна сформулювати наступним чином: інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка заключається у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку.

Фінансові інвестиції підприємства здійснюються в наступних основних формах:

1) вклади в статутні фонди спільних підприємств;

2)вклади в доходні інструменти грошового ринку (депозитні вклади в комерційних банках);

3) вклади в доходні інструменти фондового ринку (акції, і облігації, інвестиційні сертифікати і інші) .Направленість фінансових інвестицій багатьох підприємств останнім часом все більше орієнтується на фондовий ринок. Різні інструменти фондового ринку складають зараз приблизно 90% в загальному об'ємі фінансових інвестицій підприємств.

Різноманітність інструментів фондового ринку визначає необхідність оцінки їх інвестиційних якостей. В процесі такої оцінки повинні бути враховані особливості випуску і обігу окремих видів цінних паперів, рівень їх дохідності і ризику, ступінь ліквідності і інші фактори. Розглянемо методи оцінки інвестиційних якостей основних фондових інструментів, що використовуються при формуванні портфеля фінансових інвестицій підприємства.

1. Акція представляє собою цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про дольову участь в статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в цьому акціонерному товаристві і право на участь в управлінні ним, дає право її власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь в розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Предметом вільного поширення і оцінки інвестиційних якостей є звичайні акції. Така комплексна оцінка здійснюється по наступних параметрах:

• оцінка галузі, в якій здійснює свою діяльність емітент. В процесі такої оцінки визначається стадія життєвого циклу галузі; її роль в структурній перебудові економіки, середній рівень рентабельності підприємств галузі, а також рівень оподаткування прибутку;

• оцінка основних показників господарської діяльності і фінансового стану емітента. Така оцінка базується на звітних даних про діяльність емітента;

• оцінка характеру обігу акції на фондовому ринку. Така оцінка пов'язана з показниками її ринкової котировки і ліквідності;

• оцінка умов емісії акції. Предметом такої оцінки є: цілі емісії, умови і періодичність виплати дивідендів, ступінь участі окремих держателів акцій в управлінні і інші;

• оцінка поточної ринкової вартості акції,

• оцінка рівня ризику. Вона основується на варіації рівня дивідендів

по акції за ряд попередніх періодів.

2. Облігація представляє собою цінний папір, що свідчить про внесення її власником грошових засобів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ній термін з виплатою фіксованого проценту (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Комплексна оцінка інвестиційних якостей облігації здійснюється по наступних параметрах:

• оцінка інвестиційної привабливості регіонів (по облігаціях внутрішніх місцевих займів);

• оцінка фінансової стійкості і платоспроможності підприємства-емітента (по облігаціях підприємств);

• оцінка характеру обігу облігації на фондовому ринку. В процесі оцінки визначаються об'єми обігу і рівень її ліквідності;

• оцінка умов емісії облігації. Вона передбачає вивчення цілей її випуску і умов придбання, періодичність виплати процента і його ставки, умов погашення основної суми боргу (принципала);

• оцінка поточної ринкової вартості облігації,

• оцінка рівня ризику. Вона здійснюється по рівню платоспроможності і фінансової стійкості емітента.

3. Ощадний сертифікат представляє собою письмове свідоцтво банку про депонування грошових засобів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну депозиту і процентів по ньому.

Комплексна оцінка інвестиційних якостей ощадних сертифікатів здійснюється по наступних параметрах:

• оцінка надійності банків-емітентів. Така оцінка передбачає використання ряду абсолютних і відносних показників, таких як сума активів банку, розмір його капіталу, сума прийнятих депозитів і виданих кредитів, розмір балансового прибутку, а також ряд спеціальних оціночних коефіцієнтів;

• оцінка характеру обігу ощадного сертифікату на фондовому ринку,

• оцінка умов емісії ощадного сертифікату,

• оцінка поточної ринкової вартості ощадного сертифікату,

• оцінка рівня ризику.

З врахуванням оцінки інвестиційних якостей окремих цінних паперів проводиться формування їх портфеля. Воно здійснюється після того, як визначені пріоритетні цілі його формування і оптимізовані пропорції між реальними і фінансовими інвестиціями.

При відборі у портфель, що формується, цінних паперів окремих їх видів враховуються наступні основні фактори:

1. Тип інвестиційного портфелю, що формується у відповідності з його ціллю. В процесі типізації інвестиційних портфелів розглядаються три основних їх типи: портфель росту; портфель доходу; консервативний портфель. Виходячи з цілей формування портфелю на основі оцінки співвідношення дохідності і ризику і диференційованих норм поточної дохідності здійснюється відбір цінних паперів, що відповідають типу вибраного портфелю.

2. Необхідність диверсифікації фондових інструментів портфеля. Така диверсифікація може носити галузевий і регіональний характер, а також проводиться по різних емітентах однієї галузі.

3. Необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля. Так у багатьох випадках ціллю формування портфеля цінних паперів є забезпечення захисту накопичених інвестиційних ресурсів від інфляції з ціллю наступного їх реінвестування в реальні інвестиційні проекти, забезпеченню ліквідності цього портфеля наперед повинна бути приділена достатня увага.

4. Необхідність забезпечення участі в управлінні акціонерними компаніями. Хоча законодавством забезпечена можливість участі в прийнятті рішень на акціонерних зборах будь-якого акціонера, більшість акціонерних компаній обумовлюють таку участь володінням певного пакету акцій. Підбираючи в портфель акції таких емітентів, слід формувати відповідний їх пакет, що забезпечує ' участь в роботі акціонерних зборів і прийнятті відповідних 1 управлінських рішень.

5. Розмір оплати комісійних послуг по придбанню і реалізації фондових активів. В залежності від числа попередників,! рівня ліквідності, об'єму фондових угод і ряду інших факторів може; суттєво коливатися розмір комісійних послуг по операціях з окремими цінними паперами. Так як цей показник впливає на рівень їх дохідності для інвестора, він повинен бути врахований при формуванні портфелю.

Сформований з врахуванням викладених факторів портфель іонних паперів повинен бути оцінений в сукупності по критеріях дохідності, ризику і ліквідності, для того, щоб впевнитись в тому, що він по своїх параметрах відповідає тому типу портфеля, який визначений цілями його формування. При необхідності посилення ціленаправленості портфеля по окремих критеріях в нього вносяться необхідні корективи.

Сформований портфель цінних паперів складається по формі, аналогічній в таблиці.



Характеристика портфеля реальних інвестиційних проектів підприємства, що приймаються до реалізації на ______ роки

Найменування інвестиційних проектів

Показники інвестиційних і проектів, що реалізуються

Об'єм інвестицій­них ресурсів

Рівень ефектив­ності проекту (по вибраному

Рівень ризику по проекту(по вибраному показнику)

Тривалість інвестицій­ного періоду

1

2

3

4

5

Проект "А" Проект "Б" Проект "В" і т.д.

В цілому по портфелю

Кінцеві показники, розраховані по портфелю реальних інвестиційних проектів (колонки 3, 4, 5), служать для загальної його оцінки і порівняння з аналогічними показниками інших видів інвестиційної діяльності підприємства.

Кінцеві оціночні показники портфеля цінних паперів порівнюються по показниках капіталоємкості, рівня дохідності, рівня ризику і рівня ліквідності з раніше сформованим портфелем реальних інвестиційних проектів.

Інвестиційна політика представляє собою частину загальної І фінансової стратегії підприємства, яка заключається у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для І забезпечення основних напрямків його розвитку. Інвестиційна політика підприємства передбачає: 1. Формування окремих напрямків інвестиційної діяльності підприємства у відповідності із стратегією його економічного розвитку.

2. Дослідження і врахування умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон'юнктури інвестиційного ринку.

3. Пошук окремих об'єктів інвестування і оцінка їх відповідності напрямкам інвестиційної діяльності підприємства.

4. Забезпечення високої ефективності інвестицій.

5. Забезпечення мінімізації фінансових ризиків, пов'язаних з інвестиційною діяльністю.

6. Забезпечення ліквідності інвестицій.

7. Визначення необхідного об'єму інвестиційних ресурсів і оптимізація структури їх джерел.

8. Формування і оцінку інвестиційного портфелю підприємства.

9. Забезпечення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм.

В процесі формування інвестиційної політики підприємства виділяють три основні напрямки:

1) реальні інвестиції;

2)фінансові інвестиції;

3)шоваційні інвестиції.

Реальні інвестиції представляють собою вкладення засобів в реальні матеріальні активи, в основному в оновлення основних фондів підприємства.

Фінансові інвестиції представляють собою вкладення засобів підприємства на термін більше одного року в різні грошові і фондові інструменти інвестування, серед яких найбільш значну долю займають вкладення засобів у цінні папери.

Іноваційні інвестиції представляють собою вкладення засобів в нематеріальні активи, що забезпечують впровадження сучасних наукових досягнень в практику діяльності підприємства, і реальні вклади підприємства здійснюються в наступних основних формах:

1) придбання цілісних майнових комплексів;

2)нове будівництво;

З ) реконструкція;

4) модернізація;

5) придбання окремих матеріальних активів. Управління реальними інвестиціями передбачає:

1. Оцінку і порівняння відібраних інвестиційних проектів по критерію ефективності.

2. Оцінку і порівняння відібраних інвестиційних проектів по критерію фінансових ризиків.

3. Оцінку і порівняння відібраних інвестиційних проектів по критерію ліквідності.

Фінансові інвестиції підприємства здійснюються в наступних основних формах:

1) вклади в статутні фонди спільних підприємств;

2) вклади в доходні інструменти грошового ринку;

3) вклади в доходні інструменти фондового ринку. При відборі у портфель, що формується, цінних паперів окремих їх видів враховуються наступні основні фактори:

1. Тип інвестиційного портфелю, що формується у відповідності з його ціллю.

2. Необхідність диверсифікації фондових інструментів . портфеля.

3. Необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля.

4. Необхідність забезпечення участі в управлінні акціонерними компаніями.

5. Розмір оплати комісійних послуг по придбанню і реалізації фондових активів. Інноваційні інвестиції здійснюються в двох основних формах:

1) шляхом придбання готової науково-технічної продукції;

2) шляхом розробки нової науково-технічної продукції. Процес управління інноваційними інвестиціями в розглянутих видах і формах охоплює наступні основні напрямки:

І. Формування загальної потреби в інноваційних інвестиціях в плановому періоді.

2. Вибір і оцінка вартості об'єктів інноваційних інвестицій.

3. Планування потреби в інвестиційних ресурсах по етапах здійснення інноваційної діяльності.

4. Визначення ефективності інноваційних інвестицій.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бланк И.А. Стратегия й тактика управлення финансами Киев: МП "ИТЕМ лтд", СП "АДЕФ-Украина", 1996.

2.Джей К.Шим, Джозл Г.Сигел. Финансовьій менеджмент Москва: Инф.-изд. дом "Филинь", 1996.

3. Нікбахт Е., Гропнелі А. Фінанси.- К.: Основи, 1993.
Случайные рефераты:
Реферати - Дитяча творчість Івана Франка
Реферати - Могутній і рідкісний талант Остапа Вишні
Реферати - Пантелеймон Куліш - життєвий та творчий шлях
Реферати - Павло Грабовський
Реферати - Новаторство в поезії Павла Тичини
Реферати - Лесь Курбас: роль у формуванні модерного театру
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія