Українське козацтво та польське повстання 1830 року
Зростало прагнення відірвати Польщу від Росії і створити з неї незалежну республіку.

Становище в політичному відношенні було загрозливе. Реакційна політика, започаткована Віденським Конгресом, давала свої наслідки в різних місцях Європи, але з найбільшою силою виявилося незадоволення мас у Франції, де в липні 1830 року скинуто вдруге династію Бурбонів.

Ця революція сприяла польському повстанню, яке підготовлювалося вже довгий час. Воно почалося в листопаді 1830 року і охопило все Царство Польське і значну частину Волині. Участь у повстанні брали тільки шляхта та духовенство. Сейм проголосив позбавлення Миколи 1 польського престолу, і польське військо рушило проти Росії. Але 1831 року в боях з російською армією воно було розбите.

Головнокомандувач російських військ, фельдмаршал Остен-Сакен, звернувся до селян Правобережної України з відозвою, щоб вони доносили на панів, які беруть участь у повстанні або арештовували їх самі і передавали російській владі. При цьому обіцяно, що селяни вже не повернуться під владу збунтованих панів. Цю відозву читали в церквах, і українські селяни з ентузіазмом відгукнулися на заклик. Проте, після задушення повстання, уряд не виконав обіцянок Остен-Сакена, а пани помстилися на селянах, і становище їх стало ще гіршим.

Судила повстанців спеціальна комісія в Києві. Значну частину їх заслано на Сибір, інших віддано в солдати, переважно на Кавказ. Кілька тисяч дрібної шляхти виключено з дворянства, а їхні маєтки сконфісковано.

Треба зазначити, що ставлення російського уряду до польських повстанців було лагіднішим, ніж до декабристів, хоч поляки виступили із зброєю в руках, а декабристи фактично тільки обмірковували план повстання. Часто бувало, що сконфісковані маєтки польських повстанців уряд передавав їх родичам або здавав в оренду.

Дехто з повстанців встиг перейти до Галичини, де вони зміцнили групу польських дідичів. Чимало повстанців встигло виїхати за кордон, переважно до Франції, де вони створили міцний революційний гурток.

Проте, суспільне становище в Польщі не змінилося. Українське селянство залишилося в стані повної залежності від польських панів. Також православне духовенство - малоосвічене, убоге, - було залежне від поляків-дідичів. Російський уряд закривав польські школи й відкривав російські для польської молоді, навіть Київський університет св. Володимира був заснований у 1834 році з метою русифікувати польських шляхтичів.

Російський уряд боявся полегшити кріпацтво, бо це було б загрозою для всього кріпацького ладу, а український сепаратизм лякав його більше, ніж польський.

Придушення повстання, не припинило польського національно-визвольного руху. На Правобережній Україні засновано таємну організацію - "Союз Польського Народу", основоположником якого був С. Конарський, а значну частину членів становили студенти Київського університету. Конарський був членом революційної організації "Молода Європа". Союз прийняв програму заснованої 1834 року в Швейцарії визвольної організації "Молода Польща". Ця програма мала на меті підготовку нового повстання польської шляхти, але вже з активною участю селян. Союз звертався до українського народу по допомогу і обіцяв йому повну рівноправність з поляками.

Року 1838-го Союз був викритий російською поліцією. Конарського страчено у Вільні, а значну частину студентів-поляків заарештовано й віддано в солдати. Усіх студентів-поляків звільнено з університету.

З польським повстанням зв'язана важлива для України подія. На самому його початку російський уряд наказав Малоросійському генерал-губернаторові М. Рєпніну формувати козацькі полки для боротьби з повстанцями, знову обіцяючи, що полки залишаться козацькими й після задушення повстання. Не зважаючи на розчарування 1813 року, козаки стали вписуватися до полків. Сформовано 8 полків по 1.000 козаків у кожному. Найбільше клопотався їх організацією сам М. Рєпнін. Але по закінченні повстання російський уряд не виконав своїх обіцянок: полки переформовано на регулярні, а два з них переведено на Кавказ й оселено над рікою Терек, де вони стали частиною терекського козацького війська.

Року 1834-го князя Рєпніна звільнено із становища генерал-губернатора: Микола 1 не міг подарувати йому популярності в українському шляхетстві, яка давала підстави ворогам обвинувачувати князя в "українському сепаратизмі". Шкодило йому й споріднення з декабристами (князь С. Волконський був його брат). А ще більше шкодили Репнінові в очах царя його заходи поліпшити долю селян. Князь Рєпнін звертався до Миколи 1 навіть з листом, в якому вказував на тяжкий стан селян.

Після звільнення Рєпніна Малоросійську губернію скасовано, а замість неї залишено дві: Чернігівську та Полтавську.

Польське повстання показало різницю між польським та українським населенням і реальну загрозу для російської держави. Російський уряд розпочав боротьбу проти всього польського, але разом із польським нищив і українське: насамперед 1831-го року скасовано Магдебурзьке право в лівобережних містах, а року 1842-го - Литовський статут, який в Україні звикли вважати українським правом. У Києві зліквідовано утримувану містом міліцію, що складалася з 2.000 вояків; вони носили козацький одяг.

Репресії охоплювали все життя. Року 1831-го польські школи на Правобережжі обернено на російські. З 1832 року російська мова стала офіційною мовою в установах Правобережжя. Року 1832-го закрито Крем'янецький ліцей, в якому навчалися майже самі поляки, а його бібліотеку та наукові збірки перевезено до Київського університету, що, на думку Миколи 1, мав стати цитаделлю обрусіння України. Учителів-поляків звільнено, або перевезено до Росії. Католицькі костьоли закрито.

Статистичні дані 1838 року з трьох губерній Західно-Руського краю - Київської, Волинської та Подільської - показують, що було в них 4.200. 000 селян-кріпаків українців, і 100.000 дворян, виключно поляків; з тієї кількості 65 000 дрібних землевласників або зовсім безземельних шляхтичів, що здебільшого обслуговували магнатів, як управителі маєтків, орендарі, посесори тощо. Ця дрібна шляхта визискувала селян гірше ніж великі землевласники, і під час повстання 1830-1831 років дала найбільше повстанців.
Случайные рефераты:
Реферати - Голодомор в українській поезій і прозі
Реферати - Життя та творчість Василя Еллана-Блакитного
Реферати - Життя і творчість Михайла Семенко
Реферати - Життєвий і творчий шлях Ігоря Римарука
Реферати - Життя і творчість Василя Стефаника
Реферати - Підручник з літератури в східній діаспорі
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 13
    Гостей: 13
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта