Україна у вогні великої війни
Українці воювали по обидва боки ворогуючих, змушені були вбивати один одного, воюючи за імперії, які ігнорували українські національні інтереси.

Наддніпрянська, або Російська Україна, де наприкінці ХІХ ст. проживало 23,5 млн. українців, дала російській армії 3,5 млн. солдатів, а із Західної, або Австрійської України з 6,5 млн. проживаючих тут українців було мобілізовано 250 тисяч. В 1914-1915 рр. в Австро-Угорщині біло мобілізовано чоловіків від 21 до 42 років, а в 1916 - 18-50 річних. Війна готувала Україні величезні страждання і руїни, оскільки воєнні дії велися на її території.

Найбільше постраждало населення етнічних українських територій у складі Австро-Угорської імперії. Відступаючи війська чинили масові репресії проти місцевих жителів, звинувачуючи їх в зраді. Після перших поразок австро-угорських військ під час бойових дій Першої світової війни в Австрії за намовою та доносами почалися страшні переслідування українців. Ситуація воєнного стану давала змогу австро-польській адміністрації в Галичині підірвати якомога більше українські позиції під приводом боротьби з русофільством.

З іншого боку, австро-угорське командування, щоб виправдати свої поразки на фронті, посилаючись на звинувачення польської адміністрації, пояснювали ці поразки" зрадою українців", їх москвофільством. Західну Україну захлиснув масовий терор. Тисячі українських селян, священиків, інтелігентів загинули невинно на шибеницях і в казематах австрійських тюрем. Десятки тисяч українців було кинуто в концентраційні табори Талергоф, Гнав, Гмюнді, Терезєнштад, де вони були в жахливих умовах, тисячами гинули від хвороб і варварського поводження австро-польської влади. Лише в концтаборі Талергоф перебувало 30000 русофілів і українофілів.

Мадярські війська (гонведи - краєва самооборона) вішали людей без суду. "Прихід мадярських частин позначили численні насильства, грабунки, доконувані на місцевому українському населенні, - згадував генерал М. Тарнаєвський. - всі звірства, що їх допускалися схудлі, півдикі люди, - мали за претекст уяви москвофільства нашого Богу духвинного селянства. В дійсності це була нагода безкарно розгнуздувати… первісні, дикі інстинкти".

М. Тарнаєвський говорив про факт спалення живцем п’яти десятків українських селян в Ріпневі під Буськом. Знахабнілі австрійські генерали піддавали артилерійському обстрілу цілі українські села. 15 вересня 1914 року гонведи зарубали шаблями сорок українців серед білого дня на вулиці Перемишля.

І. Нагаєвський наводить загальну цифру втрат українців внаслідок австро-угорського терору, яка становить 36 тис. цивільних людей, в тому числі стариків та жінок, розстріляних або повішених, і стільки ж наших в’язнів загинуло в австрійських таборах.

Друга хвиля репресій на українських територіях прокотилася краєм після приходу російської армії. Ставлення російського офіцерства до місцевого населення формувалося не в останню чергу під впливом брошури члена "Карпато-руського визвольного комітету" Маркевича "Сучасна Галичина", яку командування Південно-Західного фронту роздало всьому командному складу. У брошурі негативно характеризувалися галицькі організації, політичні партії та їхні керівники, греко-католицька церква. Український рух подавався як цілком про-австрійський, мазепинський, антиросійський.

Призначений генерал-губернатор завойованих територій граф О. Бобринський не приховував своїх намірів: "Я буду вводити тут російську мову, закон та устрій". Місцева адміністрація, яку склали далеко не кращі представники місцевих жителів, були, як це часто буває, ще" більш католиками, ніж сам Папа". Тому українські жителі зазнали численні перешкоджання та обмежування в своїх діях та висловлюванні думок.

До кінця 1918 р. тривала Перша світова війна, й українська територія була одним з головним воєнних театрів у Східній Європі; після її закінчення тут розгорілися нові міжнародні конфлікти, пов’язані з повоєнним влаштуванням цих земель, що завершилися лише з укладенням Ризького договору у 1921 р. та рішенням Антанти стосовно Галичини у 1923 р.

Висновки. Перша світова війна - одна із самих тривалих, кровопролитних і значних по наслідках в історії людства. Вона продовжувалася більш чотирьох років. У ній брали участь 33 країни з 59, що володіли в той час державним суверенітетом. Населення воюючих країн склало понад 1,5 млрд. чоловік, тобто близько 87% усіх жителів Землі. Під рушницю було поставлено в цілому 73,5 млн. чоловік. Більш 10 млн. було убито і 20 млн. поранене. Жертви серед мирного населення, що постраждало від епідемій, голоду, холоду та інших нещасть воєнного часу також обчислювалися десятками мільйонів.

Недоліки і прорахунки мирного врегулювання після Першої світової багато в чому підготували ґрунт для Другої світової війни. Трагедія, що осягла людство в середині XX в., кинула тінь забуття на Першу світову війну. Тим часом вона залишила глибокий слід у сучасній історії. З часом це стає усе більш очевидно. Перша світова війна змінила звички і вдачі людей, зробила їхній більш терпимими до державних форм насильства і посіяла зерна майбутніх міжнародних конфліктів, що проросли кривавими зіткненнями вже в наш час, наприклад у Югославії на початку 90-х рр.

Потреби воєнного часу змусили уряду воюючих країн удатися державному регулюванню промислового і сільськогосподарського виробництва, нормуванню цін і споживання, розподілу трудових ресурсів і товарів, дозуванню суспільно значимої інформації. Усе це не тільки розширило функції держави, але фактично поставило її над суспільством. Тут безсумнівно криється джерело посилення тоталітарних тенденцій у житті країн і народів у середині XX в.

З досвіду Першої світової війни багато в чому виходили теоретики і практики не тільки фашистської командної економіки в Німеччині й Італії, але і "соціалістичного планового господарства" у СРСР. Прямо чи побічно він вплинув і на досвід державного регулювання в демократичних країнах, наприклад на розробку "нового курсу" у США. Лише в результаті ліберальних реформ і перетворень, що охопили мир в останній третині нашого сторіччя, людство поступове розстається з цією спадщиною.

Література

Марголин А. Украина и политика Антанты // Революция на Украине по мемуарам белых / Составил С. А. Алексеев под редакцией Н. Н. Попова. М. -Л., 1930. 372 с.
Рявкин А. Первая мировая война. -М., 1993.
Майсурян А. Россия в первой мировой войне. -М., 1995.
Ростунов И. И. Русский фронт первой мировой войны. М., Наука, 1976.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя та творчість Марка Вовчок
Реферати - Михайло Бойчук
Реферати - Життя і творчий шлях Андрія Головка
Реферати - Життя та творчість Романа Іваничука
Реферати - І злитись знову зі своїм народом (Олена Теліга)
Реферати - Борис Дмитрович Грінченко
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 17
    Гостей: 16
    Пользователей: 1

    Партнеры сайта